Рішення

від 28.05.2019 по справі 911/2794/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2794/18

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Колібаби Геннадія Миколайовича, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ван-Агро , Київська область, Бориспільський район, с. Іванків

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном

секретар судового засідання Стаднік О.О.

представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Д.І.Поліщук

вільний слухач - О.Р.Цудний

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Колібаба Геннадій Миколайович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 14.12.2018 року (вх.№2902/18 від 17.12.2018 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю Ван-Агро (далі - відповідач) про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч взятих на себе зобов`язань щодо безперешкодного доступу позивача до орендованих приміщень, не допускає позивача до орендованих приміщень та майна, яке було завезено та встановлено, таким чином, позивач позбавлений можливості вивезти товарно-матеріальні цінності.

Ухвалою суду від 21.01.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2794/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.02.2019 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.02.2019 року подав відзив на позовну заяву б/н від 11.02.2019 року (вх. №2839/19 від 12.02.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначив, що розірвання Договору спричинене систематичним порушенням з боку позивача (орендаря) умов договору щодо сплати орендних платежів. Враховуючи зазначене, відповідачем на адресу позивача надсилались листи з повідомленням про припинення умов Договору. Відповідач також заперечує проти посилань позивача на порушення відповідачем умов Договору, зокрема, що ним чиняться перешкоди в роботі позивача шляхом відключення електроенергії, встановлення пункту охорони, проведення огляду вантажу, перешкоджання руху транспорту.

Ухвалою суду від 12.02.2019 року відкладено розгляд справи на 05.03.2019 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 19.02.2019 року (вх. №3854/19 від 25.02.2019 року). У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідачем не додано належних доказів надіслання листів №01/1810 від 18.10.2017 року, №02/2808 від 28.08.2018 року, №02/2809 від 28.09.2018 року про які йдеться посилання у відзиві. Позивач заперечує проти посилань відповідача на наявність у нього заборгованості з орендної плати.

До суду від представника відповідача надійшли заперечення б/н від 01.03.2019 року (вх. №4396/19 від 04.03.2019 року) на відповідь на відзив. У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вважає, що твердження позивача про те, що йому чиняться перешкоди у користуванні його майном є безпідставними, оскільки позивач був обізнаний про закінчення терміну дії Договору оренди та мав доступ до орендованого об`єкта та міг демонтувати належне йому майно без будь-яких перешкод.

У судовому засіданні 05.03.2019 року представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строків підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 05.03.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2794/18 на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 02.04.2019 року.

До суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 20.03.2019 року (вх. №5722/19 від 22.03.2019 року) на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні 02.04.2019 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості мирного врегулювання спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.04.2019 року проти заявленого клопотання позивача не заперечував та підтвердив, що на території орендованого об`єкта знаходиться майно позивача, та не заперечував проти вивезення такого майна, однак зазначив, що позивачем не надано переліку майна та доказів на підтвердження права власності на таке майно. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 02.04.2019 року подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2019 року.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року відкладено розгляд справи на 23.04.2019 року.

До суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог б/н від 15.04.2019 року (вх. №7903/19 від 18.04.2019), відповідно до якої позивач просить зобов`язати ТОВ "Ван-Агро" забезпечити позивачу безперешкодний доступ цілодобово, а також, у вихідні та святкові дні, до орендованої території за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Іванків, вул. Незалежності №117А для здійснення демонтажу та вивезення майна з наданням переліку такого майна.

Однак, судом встановлено, що заява про уточнення позовних вимог, не містить доказів надіслання такої заяви відповідачу.

Також, від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 15.04.2019 року (вх. №7904/19 від 18.04.2019 року).

До суду від представника позивача надійшли уточнені письмові пояснення б/н від 17.04.2019 року (вх. №8014/19 від 19.04.2019 року).

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 23.04.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/2794/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2019 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 28.05.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 28.05.2019 року представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 28.05.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем Колібабою Геннадієм Миколайовичем (за договором - орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ван-Агро (за договором - орендодавець) 30.10.2015 року укладено Договір оренди нерухомого майна №01/3010 (далі - Договір) (том 1, а.с. 15-18) згідно умов розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування будівлі (надалі іменується Об`єкт ): майстерня Модуль інвентарний №0402 загальною площею 1037,4 кв.м. та Бригадний будинок інвентарний №0351 загальною площею 71,0 кв.м. Адреса об`єкту: Київська область, Бориспільський район село Іванків вул. Леніна, 117а.

Відповідно до п. 1.2. Договору, орендареві надано право користування (земельною ділянкою виключити, оскільки необхідне укладення Договору оренди землі) територією, прилеглою до об`єкта, загальною площею 250 кв.м.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, орендодавець передає об`єкт в оренду орендарю протягом трьох днів з моменту підписання сторонами Договору. Передача об`єкта орендарю здійснюється на підставі Акта приймання-передачі, що підписується сторонами та буде свідчити про фактичну передачу об`єкта орендодавцем та його прийняття орендарем в користування згідно з умовами Договору.

Згідно п.п. 5.1.,5.2. Договору, розмір орендної плати за орендне користування об`єктом, що орендується складає 5000,00 грн. на місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наперед не пізніше 25 числа поточного місяця.

Повернення орендодавцю об`єкта здійснюється на підставі Акта приймання-передачі, що підписується сторонами протягом 3-х днів після закінчення строку оренди за Договором та з інших підстав припинення, відмови або розірвання Договору. Акт складається після Протоколу огляду об`єкта комісією зі складу орендаря та орендодавця (п. 9.1. Договору).

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання.

Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.2 цього Договору і закінчується 30.10.2016 року (п. 11.3. Договору).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Так, згідно Акту прийому-передачі від 30.10.2015 року (том 1, а.с. 19), який підписано представниками сторін та скріплено їх печатками, на виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення: майстерня Модуль інвентарний №0402 загальною площею 1037,4 кв.м. та Бригадний будинок інвентарний №0351, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район село Іванків вул. Леніна, 117 а.

В позовній заяві позивач зазначає, що 31.10.2018 року ним від відповідача (орендодавця) отримано лист-повідомлення №01/3110 (том 1, а.с. 20) про закінчення строку дії Договору. У зазначеному листі відповідач заперечив проти продовження строку дії Договору оренди нерухомого майна №01/3010 від 30.10.2015 року та у зв`язку із припиненням Договору просив позивача звільнити та передати йому, як орендодавцю, об`єкт у строки та в порядку, визначені умовами Договору.

Пунктом 11.4. Договору визначено, що якщо сторони не повідомили один одного про припинення даного Договору за два місяці до його закінчення в письмовій формі, Договір вважається продовженим на наступний рік.

Відповідно до п. 11.7. Договору, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору. Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України (п. 11.8. Договору).

У пункті 11.9. Договору сторони погодили, що даний Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає за винятком випадків, коли одна зі сторін систематично порушує умови даного Договору і свої зобов`язання.

На думку позивача, Договір оренди нерухомого майна №01/3010 від 30.10.2015 року розірвано відповідачем в односторонньому порядку, чим порушено умови Договору, зокрема, п. 11.4 Договору щодо повідомлення позивача, як орендаря, про припинення Договору за 2 місяці до його закінчення в письмовій формі. Позивач вважає, що, оскільки згідно п. 11.8. Договору сторонами не оформлювалась відповідна Додаткова угода до Договору, тому, згідно п. 11.4. Договору, Договір продовжено на один рік - до 30.10.2019 року.

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач здійснює перешкоди в роботі позивача та користуванні ним власним майном - технологічним устаткуванням для виробництва круп, комбікормів, зберігання зерна, яке знаходиться в орендованих приміщеннях. Так, відповідачем здійснювалось відключення електроенергії, встановлено пункт охорони без згоди позивача та поза умовами Договору. Працівниками охоронної служби здійснюється перешкоджання руху транспортних засобів позивача, проводиться збір персональних даних та безпідставний огляд та перевірка вантажу транспортних засобів позивача при здійснення ним господарської діяльності. Такі дії, на думку позивача, можуть свідчити про позбавлення права позивача на користування власним майном та загрозу відчуження такого майна.

Заперечуючи проти таких дій, позивач звертався до відповідача з листами №1/02 від 02.10.2018 року, №1/24 від 24.10.2018 року та №1/31 від 31.10.2018 року (том 1, а.с. 25, 26, 29) (відсутні належні докази надіслання таких листів) щодо проведення переговорів, однак, такі листи залишені відповідачем без відповіді та реагування.

З приводу зазначених фактів перешкоди у користуванні орендованим та власним майном позивач також звертався до правоохоронних органів, що підтверджується наданими відповідями на такі звернення, зокрема, листом Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області №20605/109/1002/01 від 07.11.2018 року, №21735 від 27.11.2018 року, №21462/109/1002 від 22.11.2018 року, №23960 від 19.12.2018 року (том 1, а.с. 21-23, 101).

Крім того, позивачем на адресу відповідача надіслано лист №1/28 від 28.11.2018 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи) (том 1, а.с. 24), в якому позивач просив розірвати Договір оренди нерухомого майна №01/3010 від 30.10.2015 року та надати йому можливість потрапити на територію об`єкта оренди за адресою: Київська область, Бориспільський район село Іванків вул. Леніна, 117а для здійснення демонтажу та відвантаження належного йому майна, перелік якого наведено у додатку №1 до такого листа. Відповіді на зазначений лист позивачем отримано не було.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно п. 11.9 Договір розірвано в односторонньому порядку у зв`язку із систематичним порушенням позивачем зобов`язань за даним Договором. Відповідач повідомив, що позивач відмовлявся від проведення переговорів у зв`язку із чим на його адресу надсилались листи-повідомлення №02/2808 від 28.08.2018 року та №02/2809 від 28.09.2018 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи, том 1, а.с. 221) про наявні порушення та про припинення дії Договору. Також, позивачу надсилався лист-повідомлення №01/1810 від 18.10.2017 року, в якому повідомлялось про припинення Договору та наявну станом на 18.10.2017 року заборгованість з орендної плати та спожиту електроенергію у розмірі 44388,72 грн. з вимогою її погашення. Однак, такий лист надіслано на адресу позивача 18.10.2018 року, в той час як лист датований 18.10.2017 року, що підтверджується копією опису вкладення до посилки та фіскального чеку від 18.10.2018 року, з оглянутого опису також неможливо встановити надіслання саме цього листа, оскільки він не містить посилань на вхідний номер та дату такого листа. Відповідач також посилається на те, що позивач не скористався переважним правом, передбаченим п. 4.3. Договору, на укладення Договору на новий строк та письмово не повідомляв відповідача про такий намір.

Судом встановлено та підтверджено представниками сторін під час розгляду справи, що станом на час розгляду спору договірні відносини згідно Договору оренди №01/3010 від 30.10.2015 року сторін припинилися. Як підтверджено сторонами під час розгляду справи, за позивачем рахується заборгованість з орендної плати, стосовно розміру якої сторони не дійшли згоди. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що Договір оренди №01/3010 від 30.10.2015 року припинено відповідно до п. 11.9. Договору. Позивач в свою чергу не бажає продовжувати з відповідачем договірні відносини, у зв`язку із чим надіслав на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору.

Суд також звертає увагу, що наявність заборгованості не є предметом розгляду у даній справі. Відповідач не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати до позивача у встановленому чинним законодавством порядку.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач всупереч взятих на себе зобов`язань щодо безперешкодного доступу позивача до орендованих приміщень, не допускає позивача до орендованих приміщень та майна, яке було завезене та встановлене, позивач позбавлений можливості вивезти товарно-матеріальні цінності, у зв`язку з чим просить зобов`язати відповідача забезпечити безперешкодних доступ до орендованих приміщень для надання можливості вивезти майно, яке належить позивачу.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, у статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містить стаття 319 Цивільного кодексу України.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Такими способами захисту права власності можуть бути, зокрема: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387); право власника на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388); власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391); визнання права власності (ст. 392); визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393).

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Набуття особою права власності на річ здійснюється відповідно до положень ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, на підставах, які не заборонені законом, крім іншого з правочинів.

Наведені положення закону надають право особі захищати порушене цивільне право, зокрема право власності, але за умов набуття такого права у законний спосіб.

Отже, під час розгляду віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормами ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 3 цієї статті визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до Акту прийому-передачі від 30.10.2015 позивач отримав у користування об`єкт оренди.

В обґрунтування тверджень щодо вчинення зі сторони відповідача перешкод у користуванні майном позивачем в якості доказів надано наказ ТОВ Ван-Агро №01/2509 від 24.09.2018 року Про встановлення пропускного режиму на території ТОВ Ван-Агро (том 1, а.с. 138) з якого вбачається, що доступ на орендовану територію мають особи та транспортні засоби, зазначені в Додатку №2 до наказу, серед яких не значиться позивач та його транспортні засоби. Крім того, позивачем надано лист ПП Фаланга №1-08/10/2018 від 08.10.2018 року (том 1, а.с. 139) з вимогою служби охорони до позивача про надання підтверджуючих документів на майно та переліку майна, що належить позивачу. На виконання зазначеного листа позивачем начальнику охорони ПП Фаланга Скрипченко О.Ю. надано перелік майна, що належить позивачу, що підтверджується підписом Скрипченко О.Ю. (том 1, а.с. 140). Також, до матеріалів справи додано листи контрагентів позивача №1/11 від 14.11.2018 року, №1/20 від 20.11.2018 року, №1/11 від 07.11.2018 року, №1/11 від 29.11.2018 року (том 1, а.с. 153-156), які адресовані позивачу та свідчать про те, що контрагенти не змогли вивезти або отримати придбані у позивача товари у зв`язку із відмовою служби охорони у пропуску транспортних засобів.

На підтвердження права власності позивача на таке майно, позивачем до матеріалів справи додано специфікацію від 20.05.2011 року (том 1, а.с. 148), акт прийому-передачі №1 від 05.07.2012 року до договору купівлі-продажу №05-07 від 24.07.2012 року (том 1, а.с. 149), акт прийому-передачі №1 до договору купівлі-продажу №1/08 від 10.08.2012 року (том 1, а.с. 150), специфікацію до договору купівлі-продажу №05/07 від 24.07.2012 року (том 1, а.с. 151), договір купівлі-продажу від 12.07.2018 року (том 1, а.с. 12.07.2018 року).

Посилання відповідача на те, що зазначені докази не можуть підтверджувати право власності позивача на спірне майно, оскільки такі докази датовані раніше ніж Договір оренди нерухомого майна №01/3010 від 30.10.2015 року, не приймаються судом до уваги як необґрунтовані.

Надані позивачем копії листів №1/28 від 28.11.2018 року, №1/02 від 02.10.2018 року, №1/24 від 24.10.2018 року, №1/31 від 31.10.2018 року, які адресовані відповідачу, підтверджують намір мирного врегулювання ситуації, узгодження пропускного режиму та вимоги позивача здійснити повернення майна шляхом забезпечення доступу до приміщення співробітниками орендаря та намір узгодити дату та час повернення майна.

Частиною 1 ст. 400 Цивільного кодексу України визначено, що недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Згідно наданих позивачем Актів встановлення обладнання від 23.05.2012 року (том 1, а.с. 141), від 12.06.2013 року (том 1, а.с. 142), від 10.07.2014 року (том 1, а.с. 143) згідно договору оренди від 15.12.2011 року (том 1, а.с. 144-146), що передував Договору оренди нерухомого майна №01/3110 від 31.10.2015 року підтверджено встановлення позивачем в орендованому у відповідача приміщенні майна. Доказів демонтажу такого майна та вивезення його з орендованого приміщення позивачем суду не надано. Факт знаходження зазначеного майна відповідач підтвердив у відзиві на позовну заяву та під час розгляду справи, вказавши при цьому на необхідність ідентифікації такого майна та на наявність заборгованості позивача по орендних платежах.

Суд зазначає, що частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження вчинення відповідачем дій, що порушують право власності позивача, у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованими позовні вимоги.

Згідно ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положення ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. У рішенні по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Адже під поняттям майно розуміються не лише речі, які належать особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також й права на майно, які особа набуде у майбутньому.

При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України. З вищенаведеного можна зробити висновок, що особа, яка укладає договір з метою у майбутньому набути права власності на майно, має правомірні очікування, що у розумінні ЄСПЛ підпадає під поняття "власність.

Аналогічні положення містяться у рішеннях ЄСПЛ по справах Мелахер та інші проти Австрії від 19.12.1998 р., Бурдов проти Росії від 07.05.2002 р., Прессос Компанія ОСОБА_1А. та інші проти Бельгії від 28.10.1995 р.

Щодо обраного позивачем способу захисту, варто зазначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі №1-2/2002 зазначено, частина друга ст.124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав у спосіб, що не заборонений законом.

Так, згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v.the United Kingdom, (22414/93) [1996] EСНR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З урахування викладеного та наведеної норми процесуального закону, зважаючи на те, що позивач зробив усе залежне від нього для вивезення належного йому майна, приймаючи до уваги характеристики майна, необхідність його демонтажу, суд вважає за необхідне задовольнити його вимогу, визначивши в рішення ефективний спосіб відновлення порушеного права, який не суперечить закону, зокрема, повернення майна шляхом надання доступу до об`єкта оренди за адресою: Київська область, Бориспільський район село Іванків вул. Леніна, 117а для здійснення демонтажу та вивезення майна відповідно до переліку (ідентифікацію якого надано позивачем).

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ван-Агро (08335, Київська обл., Бориспільський район, с. Іванків, вул. Леніна, буд. 117-А, код ЄДРПОУ 39762381) повернути на користь Фізичної особи-підприємця Колібаби Геннадія Миколайовича ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) майно: напівпричіп ЛТ 191, номерний знак НОМЕР_2 ; папівпричіп АСП 25, номерний знак НОМЕР_3 ; автомобіль МАЗ 54323 032, номерний знак НОМЕР_4 ; напівпричіп бортовий, номерний знак НОМЕР_5 ; вантажник Балканкар - 1 штука; контейнер морський 20 футів - 3 штуки; туалет вуличний - 1 штука; будка собача - 2 штуки; силовий кабель 90 кВТ в ізоляції - 160 метрів; кран балка 3т (в комплекті) - 1 штука; кран балка 1,5 (в комплекті) - 1 штука; силовий кабель 55 кВт - 75 метрів; плафони освітлення на вуличних стовпах - 2 штуки; ворота в`їздні із замком - 1 штука; камери відеоспостереження - 3 штуки; лінія виробництва крупи Оптимак 15 - 1 штука; лінія виробництва комбікормів ОГМ 0.8; бункер з подрібнювачем та електромотором - 1 штука; подрібнювач з електромотором - 3 штуки; шнек зерновий - 4 штуки; змішувач кормів СКФ 6 - 1 штука; сепаратор 1СМ-15 (ЦОК) - 1 штука; норія з електромотором зернова - 1 штука; охолоджувач гранули ОГМ 1,5 з двома електромоторами - 1 штука; бункер зі шнеком з електромотором - 1штука; гранулятор ОГМ 0,8 зі шнеком з двома електромоторами - 1 штука; шафи управління обладнанням - 3 штуки; каретки тельферов з тросами, крюками, електромоторами та пультом управління - 2 штуки; насос водний - 1 штука; бойлер - 1 штука; компресор повітряний - 1 штука; рокла - 2 штуки; загрузочна платформа - 1 штука; відводящий транспортер стрічкового типу ОТ-1 - 1 штука; стіл фасовочний - 2 штуки; профнастил 1200 м.кв.

В іншій частині позову відмовити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ван-Агро (08335, Київська обл., Бориспільський район, с. Іванків, вул. Леніна, буд. 117-А, код ЄДРПОУ 39762381) на користь Фізичної особи-підприємця Колібаби Геннадія Миколайовича ( АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.06.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць