Рішення

від 03.06.2019 по справі 917/465/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2019 р. Справа № 917/465/19

За позовною заявою Дочірнього підприємства "Агрофонд-Зерно", пров. Очаківський, 5/6, м.Київ, 03151

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавітон", вул. Лікаря О.Богаєвського 2/7, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 1 540 422,85 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи: 22.03.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Агрофонд-Зерно" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавітон" про стягнення 1 540 422,85 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 25.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.04.19 року на 10:30. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з моменту її отримання.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 71), відповідач 29.03.2019 р. отримав вищезазначену ухвалу суду.

У судове засідання 23.04.2019 р. відповідач представництво не забезпечив, останній був належним чином та завчасно повідомлений за місцем його реєстрації про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи.

У підготовчому судовому засіданні 23.04.2019 року було оголошено перерву до 15.05.2019 року на 10.00 год. в зв`язку з неявкою повноважного представника відповідача та направлено на адресу відповідача ухвалу суду від 23.04.2019 р. з повідомленням про наступну дату слухання справи.

23.04.2019 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

15.05.2019 р. ухвалою Господарського суду Полтавської області було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Учасники справи представництво у судове засідання 03.06.2019 р. не забезпечили. Останні були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи.

Відповідачу ухвали суду були надіслані рекомендованими листами, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також дані ухвали були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зокрема, ухвала суду від 15.05.2019 р. не була вручена відповідачу у зв`язку з - "відсутністю адресата" та повернута до суду.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи вищевикладене, судом було належним чином та завчасно повідомлено відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов`язки.

29.05.2019 р. до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшло клопотання № 60 від 20.05.2019 р. (вх. № 5501) про розгляд справи без участі представника позивача.

Явка учасників процесу в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

20.08.2018 р. між ДП Агрофонд-Зерно (далі - постачальник) та ТОВ Лавітон (далі - покупець) укладено Договір поставки № 178-Д (а.с. 10-12, далі - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити за нього грошову суму передбачену Договором (п. 1.1. Договору);

- предметом цього Договору є Товар визначений в специфікації (п. 1.2. Договору);

- розрахунок за Товар здійснюється Покупцем на умовах визначених в Специфікації (п. 3.4 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання узятих на себе зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах згідно законодавства України та цим Договором (п. 6.1 Договору);

- за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки ПБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару. Сплата пені га штрафу не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості (п.6.4. Договору);

На виконання умов Договору позивачем було передано у власність відповідача товару на загальну суму 1 779 710,84 грн.. Дана обставина підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами :

- наявними у матеріалах копіями видаткових накладних від 17.09.2018 р. № 642, від 10.10.2018 р. № 789, від 17.10.2018 р. №805, від 26.10.2018 р. № 821, від 31.10.2018 р. № 832, від 14.11.2018 р. №859, від 16.11.2018 №866, від 20.11.2018 №865, від 23.11.2018 р. №873, від 30.11.2018 р. № 880, від 06.12.2018 р. №891 (а.с. 14-24);

- наявними у матеріалах копіями специфікацій від 17.09.2018 р. № 1, від 10.10.2018 р. №2, від 17.10.2018 р. № 3, від 26.10.2018 р. № 4, від 31.10.2018 р. № 5, від 14.11.2018 р. № 6, від 16.11.2018 р. № 7, від 20.11.2018 р. № 8, від 23.11.2018 р. №9, від 30.11.2018 р. №10, від 06.12.2018 р. №11 (а.с. 25-35).

У специфікаціях встановлено відтермінування оплати Товару, яке складає 14 та 21 календарний день.

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого за Договором товару здійснив лише частково (в тому числі з порушенням термінів) на загальну суму - 438 930,84 грн., а саме : 01.10.18 р. 40 000,00 грн., 02.10.18 р. - 38 930,84 грн., 31.10.18 р. - 100 000,00 грн., 13.11.18 р. 100 000,00 грн., 19.11.18 р.- 100 000,00 грн., 10.12.18 р. - 20 000,00 грн., 14.12.18 р. - 20 000,00 грн., 17.12.18 р. - 20 000,00 грн.

На підтвердження проведення відповідачем часткових оплат, позивач надав суду копії виписок з банку від 01.10.2018 р., 02.10.2018 р., 31.10.2018 р., 13.11.2018 р., 19.11.2018 р., 10.12.2018 р., 14.12.2018 р., 17.12.2018 р. (а.с. 36-43).

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору, 31.01.2019 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу № 11, згідно якої вимагав від останнього сплатити заборгованість у розмірі 1 340 780,00 грн., пеню у розмірі 75 740,10 грн. та штраф у розмірі 67 039,00 грн. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 44).

Направлення відповідачу вищезазначеної вимоги підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладної, описом вкладення у цінний лист та чеком "Укрпошти" (а.с. 47).

Як стверджує позивач, відповідач заборгованість не сплатив, відповіді на вимогу підприємства не надав, станом на 22.03.2019р. з боку Відповідача перед позивачем рахується заборгованість за Договором 1 340 780,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 1 540 422,85 грн., з яких : основна заборгованість у розмірі 1 340 780,00 грн., пеня у розмірі 132 603,85 грн. та штраф у розмірі 67 039,00 грн. .

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар не у повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість останнього складає 1 340 780,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 340 780,00 грн. основного боргу за отриманий товар підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання узятих на себе зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах згідно законодавства України та цим Договором.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4. Договору визначено, що за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару. Сплата пені га штрафу не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості.

Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 132 603,85 грн. пені за період з 25.10.2018 р. по 04.03.2019 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов`язання з оплати отриманого товару по кожній окремій партії та проведених відповідачем проплат), 67 039,00 грн. 5% від вартості неоплаченого товару, суд встановив, що вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 1 340 780,00 грн., пені у розмірі 132 603,85 грн. та штрафу у розмірі 67 039,00 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лавітон (вул. Лікаря О.Богаєвського 2/7, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 41876898) на користь Дочірнього підприємства Агрофонд-Зерно (пров. Очаківський, 5/6, м.Київ, 03151, код ЄДРПОУ 39079722) суму основної заборгованості у розмірі 1 340 780 грн., суму пені у розмірі 132 603,85 грн., суму штрафу у розмірі 67 039 грн. та 23 106,35 грн. витрат по сплаті судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.06.2019 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко