Рішення

від 05.06.2019 по справі 922/1014/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1014/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Іноземного підприємства "Кока - Кола Беверіджиз Україна Лімітед", 07442, Київська область, смт. В. Димерка, 51 км Санкт-Петербурзького шосе; ідент. код 21651322

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський рітейл", 61029, м. Харків, Салтівське шосе, 129; ідент. код 39217848

про стягнення 29944,42 грн.

за участю представників:

позивач - не з`явився

відповідач - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство "Кока - Кола Беверіджиз Україна Лімітед" 08.04.2019 р. звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ "Салтівський рітейл" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмір 24944,42 грн., яка складається з 20669,04 грн. основного боргу, 3923,72 грн. пені, 351,66 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 2210067961 від 24.04.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2019 р. прийнято позовну заяву Іноземного підприємства "Кока - Кола Беверіджиз Україна Лімітед" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1014/19 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Станом на 14.05.2019 р. заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, жодних документів від сторін не надходило.

У судовому засіданні 14.05.2019 р., керуючись приписами ст. 252 ГПК України, суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження.

Сторони участь своїх повноважних представників у судовому засіданні не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 14.05.2019 р. з розгляду справи № 922/1014/19 по суті було оголошено перерву до "05" червня 2019 р. об 11:30, про було постановлено відповідну ухвалу.

У судове засідання 05.06.2019 р. сторони участь своїх повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому судом визнано, що сторонами були належним чином, в порядку приписів ст. 120, 242 ГПК України повідомлені про факт відкриття провадження у даній справі, про дату, час та місце судового засідання, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та надання своїх пояснень щодо суті спору.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Таким чином, враховуючи те, що відповідач був належним чином (в порядку приписів п.5 ч. 6 ст. 242 ГПК України) та завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом або докази погашення заборгованості не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи неявку всіх учасників справи у судове засідання, суд в порядку частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.04.2017 р. між Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБ "Салтівський рітейл" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 2210067961, який 01.07.2017 року було переукладено у новій редакції (далі - Договір) (т.1 а.с.51-55, 58-61).

Відповідно до умов договору поставки № 2210067961, постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором та додатками до нього, товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, підписаній сторонами, і яка є невід' ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.2. договору поставка товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP склад покупця (відповідно до "Інкотермс" 2010 року) з урахуванням положень чинного законодавства України та цього договору.

Згідно до п. 2.3. договору право власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару.

Партією товару вважається його кількість, вказана в одній видатковій накладній (п.п. 3.3.).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що ціна на товар вказується у специфікації. Загальна сума даного договору складає сумарну вартість партій товару, поставлених постачальником за цим договору, зазначену у видаткових накладних на кожну партію товару.

Усі розрахунки за цим договором здійснюється винятково в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару провадиться на підставі видаткової накладної, підписаної сторонами, в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника чи готівкою у відповідності з лімітами та порядком, які встановлені чинним законодавством України (п. 4.2.).

У п. 11.2. договору встановлені наступні терміни оплати за поставлену продукцію: категорія безалкогольні напої -14 днів з дати поставки товару, категорія соки -14 днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 11.1. договору, цей договір діє до 01 липня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх зобов`язань за спірним договором 29.12.2017 року поставив, а відповідач, відповідно, отримав товар: на підставі видаткових накладних №№ 2204750481, 2204750468, 2204750466, 2204750463, 2204750449, 2204750424, 2204750421, 2204750310, 2204750303, 2204750300, 2204750293, 12204750288, 2204750286, 2204750227, 2204750110, 2204750109, 2204750108, 2204750107, 2204750105, 2204750103, 2204750101, 2204750100, 2204750098, 2204750050, 2204750049, 2204750048, 2204750047, 2204750045, 2204750044, 2204750042, 2204750040, 2204750038, 2204750037, 2204750035, 2204750034, 2204750033, 2204750032, 2204750005, 2204750004, 2204750002, 2204750000,2204749998 на загальну суму 20669,04 грн. Видаткові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 72-113), підписані уповноваженими представниками сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 11.2. договору, покупець зобов`язався здійснити оплату партії товару на умовах відстрочки платежу у строк до 14 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання своїх зобов`язань за спірним договором та відповідними накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 20669,04 грн., відповідач, в свою чергу, поставлений товар отримав, що підтверджується підписом уповноважених представників на відповідних видаткових накладних, проте оплату поставленої продукції не здійснив.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати поставленого позивачем 29.12.2017 року товару, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" за договором поставки № 2210067961 від 24.04.2017 р. товару на суму 20669,04 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар у повному обсязі, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 20669,04 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також за прострочення виконання зобов`язання по оплаті поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 351,66 грн. за загальний період прострочки з 13.01.2018 по 07.08.2018 з урахуванням умов договору щодо строків оплати поставленого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару, поставленого позивачем, то вимоги останнього про стягнення з відповідача 3% річних у заявленому розмірі є законними та обґрунтованими.

За висновками суду, розрахунок 3% річних, який наданий позивачем, є обґрунтованим, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 351,66 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 3923,72 грн. за загальний період прострочки з 13.01.2018 по 07.08.2018, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення боргу від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку зі сплати платежів за договором не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

В той же час відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивач визначив загальний період нарахування пені з 13.01.2018 по 07.08.2018.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення суму пені, яка нарахована ним після спливу шестимісячного строку з дня, наступного за останнім днем, у який відповідні зобов`язання мали бути виконані, вимоги позивача про стягнення відповідача пені підлягають задоволенню частково.

За розрахунком суду, у період прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, за період з 13.01.2018 по 13.07.2018 складає 3427,66 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ "Салтівський рітейл" підлягають задоволенню частково.

Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. покладаються судом на відповідача у повному обсязі та не підлягають пропорційному розподілу, оскільки позивачем при подачі позову судовий збір було сплачено у мінімальному розмірі визначеному законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський рітейл" (61029, м. Харків, Салтівське шосе, 129; ідент. код 39217848) на користь Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (07442, Київська обл., Броварський район, селище міського типу Велика Димерка, 51 км Санкт-Петербурзького шосе, ідент. код 21651322) 20669,04 грн. основного боргу, 3427,66 грн. пені, 351,66 грн. - 3% річних та 1921,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову про стягнення пені у розмірі 496,06 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "05" червня 2019 р.

Суддя М.І. Шатерніков