Рішення

від 21.05.2019 по справі 160/2681/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Справа № 160/2681/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпота Я.С. за участі: представника позивача представника відповідача Литвин Ю.С. Гармаш ОСОБА_1 В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ремвагонторг (49000, м.Дніпро, вул.Володимира Мономаха, буд.6, кв.(офіс) 4, ЄДРПОУ 39052208) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд. 17А, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ремвагонторг (далі - ТОВ Ремвагонторг , позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0035011403, № 0034981403 від 14 грудня 2018 року повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення № 0035011403, № 0034981403 від 14.12.2018 року є протиправними, складеними без урахування фактичних обставин справи та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки № 67438/04-36-14-03/39052208 від 23.11.2018 року. Вказує, що висновки перевірки про заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 376125,00 грн., в тому числі 2015 рік - 19050 грн., 2016 рік - 357075,00 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 799887,00 грн. по операціям з придбання товарів та послуг у контрагентів ТОВ «ВОЛКАН-ТРЕЙД» та ПП «Вестбілд» , які ґрунтуються на нереальності правовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «ВОЛКАН-ТРЕЙД» та ПП «Вестбілд» , є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин ТОВ «ВОЛКАН-ТРЕЙД» та ПП «Вестбілд» мало необхідний обсяг правосуб`єктності та було зареєстровано як платник податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту. Щодо порушень п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України позивачем зазначено, що у спірний період не відбулось жодної події, яка відповідно до ст..192 Податкового кодексу України є підставою для здійснення коригування податкового кредиту, а позивачем та Transterminal Express Gmbh по договору № 19 від 19.06.2015 року не було укладено жодних додаткових угод про зміну вартості послуг, отже у позивача відсутній обов`язок по здійсненню коригування до податкових накладних за спірний період.

Ухвалою суду від 27.03.2019 року було відкрито провадження у справі, та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

17.04.2019 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки № 67438/04-36-14-03/39052208 від 23.11.2018 року та вказано, що в ході проведення перевірки було здійснено аналіз податкової та фінансової інформації контрагентів позивача ТОВ «ВОЛКАН-ТРЕЙД» та ПП «Вестбілд» та встановлено, що ТОВ Волкан-Трейд з липня |року по жовтень 2016 року реалізовувало на адресу ТОВ Ремвагонторг (кришки люка напіввагона), які з моменту реєстрації підприємства та до дати реалізації не придбавало; ТОВ Волкан-Трейд є фігурантом кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 18.11.2016 року №32016100040000063 та від 20.11.2017 року №32017100040000071 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч. 5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України; ПП Вестбілд по ланцюгу постачання спостерігається обрив ланцюга придбання у основних постачальників, отже встановлено відсутність джерел законного введення в обіг та реального виробництва; контрагенти ПП Вестбілд - ТОВ Україна-2000 , ТОВ Стройпромгруп , ТОВ Джи-Ві Айтемс , ТОВ Двін-С є фігурантами кримінальних проваджень. Також вказує, що за договором від 19.06.2015 року № 19, укладеним між позивачем та Transterminal Express Gmbh, відповідно до наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, первинних документів, пояснень та розрахунків загальної вартості наданих послуг до актів виконаних робіт, встановлено коригування зменшення вартості наданих робіт (послуг) за попередні періоди з січня 2016 року по листопад 2016 року, у зв`язку з переглядом цін за надані послуги. При складанні актів виконаних робіт за грудень 2016 року загальна сума отриманого доходу від наданих робіт (послуг) складає 2148045,81 грн., але обсяг наданих послуг у актах виконаних робіт зазначено згорнуто з урахуванням зменшення вартості наданих робіт (послуг) за попередні податкові періоди (з січня по листопад 2016 року), що вплинуло на зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2019 року позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у позові.

Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ремвагонторг (код ЄДРПОУ 39052208) зареєстровано у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача є: код КВЕД 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; код КВЕД 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів.

Судом встановлено, що у період з 29.10.2018 року по 16.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20. п. 75.1 ст. 75. п. 77.1, п. 77.4, ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2018 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.10.2018 року №5720-п, було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Ремвагонторг з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи ДФС, правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів установлених законодавством за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р.

За результатами перевірки 23.11.2018 року складено акт № 67438/04-36-14-03/39052208, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

- п. 44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 376125 грн., в тому числі: за 2015 рік - 19050 грн., за 2016 рік - 357075 грн.,

- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 799887 грн., у тому числі: червень 2015 року - 4500 грн., серпень 2015 року - 2667 грн., лютий 2016 року - 39033 грн., березень 2016 року - 62183 грн., квітень 2016 року - 42533 грн., липень 2016 року - 25833 грн., серпень 2016 року - 63517 грн., вересень 2016 року - 129200 грн., жовтень 2016 року - 48450 грн., грудень 2016 року - 381971 грн.

На підставі акта перевірки № 67438/04-36-14-03/39052208 від 23.11.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області 14.12.2018 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0034981403, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю Ремвагонторг збільшено суму грошового забезпечення з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 465393,75 грн., в тому числі за податковими зобовязаннями - 376125,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 89268,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0035011403, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю Ремвагонторг збільшено суму грошового забезпечення з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 993900,00 грн., в тому числі за податковими зобовязаннями - 792720,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 198180,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені ТОВ Ремвагонторг в адміністративному порядку, та рішенням Державної фіслької служби України № 10383/6/99-99-11-04-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0035011403, № 0034981403 від 14.12.2018 року, а скаргу ТОВ Ремвагонторг - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «ВОЛКАН-ТРЕЙД» та ПП «Вестбілд» .

Судом встановлено, що 23.06.2016 року між ТОВ Ремвагонторг (покупець) та ТОВ «ВОЛКАН-ТРЕЙД» (продавець) було укладено договір № 23/06/16-1П на постачання товару, відповідно до узгоджених сторонами специфікацій із зазначенням номенклатури, кількості, строків, цін.

До вказаного договору сторонами погоджено: специфікацію № 1 від 23.06.2016 року на постачання товару на загальну вартість 310000,00 грн. (кришка люка на піввагона у кількості 100 шт), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником самостійно та за власний рахунок; специфікацію № 2 від 22.08.2016 року на постачання товару на загальну вартість 646000,00 грн. (кришка люка на піввагона у кількості 200 шт), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником самостійно та за власний рахунок; специфікацію № 3 від 27.09.2016 року на постачання товару на загальну вартість 129200,00 грн. (кришка люка на піввагона у кількості 40 шт), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником самостійно та за власний рахунок; специфікацію № 4 від 27.09.2016 року на постачання товару на загальну вартість 258400,00 грн. (кришка люка на піввагона у кількості 80 шт), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником самостійно та за власний рахунок; специфікацію № 5 від 27.09.2016 року на постачання товару на загальну вартість 161500,00 грн. (кришка люка на піввагона у кількості 50 шт), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником самостійно та за власний рахунок; специфікацію № 6 від 27.09.2016 року на постачання товару на загальну вартість 96900,00 грн. (кришка люка на піввагона у кількості 30 шт), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником самостійно та за власний рахунок.

Актами приймання-передачі № 1 від 13.07.2016 р., № 1 від 29.08.2016 р., № 1 від 02.09.2016 р., № 1 від 29.09.2016 р., № 1 від 11.10.2016 р. підтверджено приймання ТОВ Ремвагонторг від ВСП Вагонне депо Кременчук регіональна філія Південна залізниця , СП Вагонне депо Костянтинівка регіональна філія Донецька залізниця , СП Пятихатське вагонне депо регіональна філія Придніпровська залізниця , СП Костянтинівське вагонне депо регіональна філія Донецька залізниця , ПрАТ Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів , відповідно, запчастин - кришка люка напіввагона.

Листами СП Пятихатське вагонне депо регіональна філія Придніпровська залізниця від 22.12.2018 р. № 1998/ВЧДР-12, СП Вагонне депо Мелітополь регіональна філія Придніпровська залізниця від 27.12.2018 р. № 630, СП Вагонне депо Костянтинівка регіональна філія Донецька залізниця на запит № 354 від 19.12.2018 р., ВП Вагонне депо Кременчук регіональна філія Південна залізниця від 23.01.2019 р. № 23/01-19, СП Верхівцевське вагонне депо регіональна філія Придніпровська залізниця від 22.01.2019 р. № 133, АТ Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів від 11.02.2019 р. № 16 підтверджено інформацію щодо поставок давальницької сировини (кришка люка для напіввагонів) від вантажовідправника ТОВ «ВОЛКАН-ТРЕЙД» замовнику ТОВ Ремвагонторг , які приймались на відповідне зберігання.

В ході судового розгляду справи представником позивача зазначалось, що придбаний товар (кришка люка на піввагона) в подальшому використаний в межах господарської діяльності - поставлений в рамках договорів постачання кінцевим покупцям (зокрема ВСП Верхівцевське вагонне депо регіональна філія Південна залізниця , СП Пятихатське вагонне депо регіональна філія Придніпровська залізниця , СП Вагонне депо Мелітополь регіональна філія Придніпровська залізниця , СП Костянтинівське вагонне депо регіональна філія Донецька залізниця , ВП Вагонне депо Кременчук регіональна філія Південна залізниця , ПАТ Дніпрпоетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів , СП Вагонне депо Костянтинівка ), як запчастини для подальшого встановлення на вагони, на підтвердження чого надані акти приймання-передачі запчастин на відповідальне зберігання, акти встановлення, податкові накладні на постачання ТЦ (кришка люка напіввагона).

31.01.2014 року між ТОВ Ремвагонторг (покупець) та ПФ «Діком» (продавець) було укладено договір поставки № 5-14 на постачання товару, відповідно до узгоджених сторонами специфікацій із зазначенням номенклатури, кількості, строків, цін.

До вказаного договору сторонами погоджено: специфікацію № 1 від 24.06.2014 року на постачання товару на загальну вартість 2900,00 грн. (автозчеп б.в.), за умовами якої, перевезення товару здійснюється на умовах EXW; специфікацію № 2 від 27.05.2015 року на постачання товару на загальну вартість 27000,00 грн. (колісна пара у кількості 3 шт), за умовами якої, перевезення товару здійснюється на умовах EXW; специфікацію № 3 від 01.07.2015 року на постачання товару на загальну вартість 7000,00 грн. (рама бокова), за умовами якої, перевезення товару здійснюється автотранспортом постачальника за рахунок покупця; специфікацію № 4 від 17.11.2015 року на постачання товару на загальну вартість 6500,00 грн. (колісна пара), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі; специфікацію № 5 від 28.11.2015 року на постачання товару на загальну вартість 25880,02 грн. (колісна пара), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі; специфікацію № 6 від 07.12.2015 року на постачання товару на загальну вартість 42000,00 грн. (колісна пара), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі; специфікацію № 7 від 04.01.2016 року на постачання товару на загальну вартість 42000,01 грн. (рама бокова), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі; специфікацію № 8 від 11.01.2016 року на постачання товару на загальну вартість 28000,01 грн. (балка надресорна), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі; специфікацію № 9 від 25.02.2016 року на постачання товару на загальну вартість 75199,97 грн. (колісна пара), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі; специфікацію № 10 від 01.03.2016 року на постачання товару на загальну вартість 167800,14 грн. (колісна пара), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі; специфікацію № 11 від 02.03.2016 року на постачання товару на загальну вартість 11500,00 грн. (рама бокова), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі; специфікацію № 12 від 11.03.2016 року на постачання товару на загальну вартість 114000,05 грн. (колісна пара), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі; специфікацію № 13 від 21.03.2016 року на постачання товару на загальну вартість 56000,00 грн. (колісна пара), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі; специфікацію № 14 від 25.03.2016 року на постачання товару на загальну вартість 15400,06 грн. (кришка люка), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі; специфікацію № 15 від 25.03.2016 року на постачання товару на загальну вартість 42000,97 грн. (колісна пара), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі; специфікацію № 16 від 01.04.2016 року на постачання товару на загальну вартість 189999,92 грн. (колісна пара, кришка люка), за умовами якої, перевезення товару здійснюється постачальником до місця передачі.

Виконання договірних зобов`язань підтверджено: актами приймання передачі від 04.06.2015 р., від 24.04.2015 р., від 20.11.2015 р., від 28.11.2015 р., від 14.12.2015 р., від 06.01.2016 р., від 12.01.2016 р., від 27.02.2016 р., від 05.03.2016 р., від 17.03.2016 р., від 18.03.2016 р., від 25.03.2016 р., від 28.03.2016 р., від 01.04.2016 р., від 08.04.2016 р., від 09.04.2016 р., від 10.04.2016 р.

В ході судового розгляду справи представником позивача зазначалось, що придбаний у ПФ «Діком» товар в подальшому використаний в межах господарської діяльності - поставлений в рамках договорів постачання кінцевим покупцям (зокрема ВСП Ремонтне вагонне депо Батуринське регіональна філія Придніпровська залізниця , СП Вагонне депо Мелітополь регіональна філія Придніпровська залізниця , ВСП Вагонне депо Пятихатки регіональна філія Придніпровська залізниця , ВСП Ремонтне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол регіональна філія Придніпровська залізниця , ВСП Ремонтне вагонне депо Мудрьона регіональна філія Придніпровська залізниця , ВСП Вагонне депо Котовськ регіональна філія Одеська залізниця , ВСП Вагонне депо Верхівцеве регіональна філія Придніпровська залізниця , ВСП Вагонне депо Херсон регіональна філія Одеська залізниця , ВСП Вагонне депо Одеса-Застава-1 регіональна філія Одеська залізниця ) як запчастини для подальшого встановлення на вагони, на підтвердження чого надані акти приймання-передачі запчастин на відповідальне зберігання.

Суд зазначає, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «ВОЛКАН-ТРЕЙД» та ПП «Вестбілд» у перевіряємий період.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ «ВОЛКАН-ТРЕЙД» та ПП «Вестбілд» були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Також актом перевірки не спростовано, що податкові накладні, виписані ТОВ «ВОЛКАН-ТРЕЙД» та ПП «Вестбілд» на адресу ТОВ Ремвагонторг , містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення ТОВ Ремвагонторг сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду а також формування валових витрат позивача за господарськими відносинами з наведеними контрагентами.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Окрім того суд вказує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками ТОВ Ремвагонторг .

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У ході розгляду справи судом було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат, з чого прямо випливає правомірність визначення суми податку на прибуток, та податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Суд зазначає, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 822/787/18.

Відтак, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: « ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес СепортСентре проти Болгарії» , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом» , є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом» , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ «ВОЛКАН-ТРЕЙД» та ПП «Вестбілд» , відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо порушення п. 44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 376125 грн., в тому числі: за 2015 рік - 19050 грн., за 2016 рік - 357075 грн. та п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 417916 грн., у тому числі: червень 2015 року - 4500 грн., серпень 2015 року - 2667 грн., лютий 2016 року - 39033 грн., березень 2016 року - 62183 грн., квітень 2016 року - 42533 грн., липень 2016 року - 25833 грн., серпень 2016 року - 63517 грн., вересень 2016 року - 129200 грн., жовтень 2016 року - 48450 грн.

Щодо висновків акта перевірки № 67438/04-36-14-03/39052208 від 23.11.2018 року в частині порушення п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2016 року на суму 381971 грн., суд вказує таке.

За вимогами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно приписів пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 192.1 статті 192 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що ТОВ Ремвагонторг та Transterminal Express Gmbh (Австрія) було укладено договір № 19 від 19.06.2015 року на виконання робіт.

Додатковою угодою № 2 від 01.12.2015 року пункт 4.2 договір № 19 від 19.06.2015 року викладено у редакції: вартість послуг виконавця погоджується в протоколах погодження договірної ціни, які є невід`ємною частиною договору ; доповнено договір № 19 від 19.06.2015 року пунктом 4.2.4 наступного змісту: перегляд вартості послуг можливий у разі зниження/ істотного збільшення ціни на ремонти у вагоноремонтних підприємствах; виявлення помилок під час розрахунку .

Виконання обумовлених договором робіт підтверджено: актом виконаних робіт № 413 від 31.12.2016 р., за яким вартість робіт складає 769,21 рос. рублів, актом виконаних робіт № 412 від 31.12.2016 р., за яким вартість робіт складає 4243,17 рос. рублів, актом виконаних робіт № 411 від 27.12.2016 р., за яким вартість робіт складає 2256,60 рос. рублів, актом виконаних робіт № 410 від 01.12.2016 р., за яким вартість робіт складає 8896,77 рос. рублів.

Складені під час виконання договору № 19 від 19.06.2015 року акти виконаних робіт узгоджені шляхом підписання. В усіх актах, в тому числі від 01.12.2016 року № 410, від 27.12.2016 року № 411, від 31.12.2016 року № 413, 412 узгоджена вартість виконаних робіт; вказані акти не містять позначик згорнуто . На суми актів (вартості наданих послуг) складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, що відповідачем не спростовано. Податкові зобов`язання з ПДВ нараховані на загальну суму, визначену в актах наданих послуг з організації ремонтів за грудень 2016 року.

Представником позивача в ході судового розгляду справи пояснювалось, що під час розрахунку вартості наданих послуг не було жодних коригувань, у зв`язку з наступним за постачанням переглядом цін, або перерахунком у випадку повернення товарів/послуг постачальнику .

Відтак, судом з наданих сторонами догоказів не встановлено зменшення вартості наданих робіт (послуг) за попередні податкові періоди (з січня по листопад 2016 року).

Разом з тим, відповідач посилається на надані до перевірки регістри бухгалтерського обліку, первинні документи, пояснення та розрахунки загальної вартості наданих послуг до актів виконаних робіт, за якими встановлено коригування зменшення вартості наданих робіт (послуг) за попередні періоди з січня 2016 року по листопад 2016 року, у зв`язку з переглядом сторонами договору цін.

Проте, зважаючи на встановлені обставини в частині взаємовідносин ТОВ Ремвагонторг з Transterminal Express Gmbh (Австрія) та не доведення факту зменшення вартості наданих робіт (послуг) за попередні податкові періоди (з січня по листопад 2016 року), суд визнає такі посилання відповідача необгрнутованими, а висновки про порушення п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України та заниження податкових зобовязань з податок на додану вартість за грудень 2016 року на суму 381971 грн. хибними.

На підставі викладеного податкові повідомлення-рішення № 0035011403, № 0034981403 від 14.12.2018 року, прийняті на підставі хибних висновків акта перевірки № 67438/04-36-14-03/39052208 від 23.11.2018 року, є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19210 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 2748 від 20.03.2019 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 19210 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області №0035011403 від 14 грудня 2018 року за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму грошового зобов`язання 990 900 грн. та №0034981403 від 14 грудня 2018 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму грошового зобов`язання 465 393,75 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" (код ЄДРПОУ 39052208) понесені позивачем судові витрати в сумі 19210 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 31 травня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков