Рішення

від 30.05.2019 по справі 1.380.2019.001401

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001401

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Надич М.О., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник - Гітлярський В.П.

відповідача: представник - Ворошилова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Інформаційно-обчислювальний центр Державного підприємства Львівугілля (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Інформаційно-обчислювальний центр Державного підприємства Львівугілля звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо зарахування ним протягом періоду січня 2018 року по березень 2019 року грошових коштів позивача з оплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 863512,29 грн. в рахунок сплати фінансових санкцій на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Львівській області провести зарахування грошових коштів, що були перераховані позивачем на оплату єдиного соціального внеску, протягом періоду січня 2018 року по березень 2019 року на загальну суму 863512,29 грн., відповідно до призначення платежу, зазначеного а платіжних документах та здійснити коригування облікових даних, шляхом відображення перерахованих позивачем, протягом періоду січня 2018 року по березень 2019 року коштів на загальну суму 863512,29 грн., як сплату єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, самостійно нараховує та сплачує всі податки та інші обов`язкові платежі до бюджету і фондів відповідного до чинного законодавства. За період з січня 2018 року по березень 2019 року відповідачем здійснено зарахування грошових коштів позивача з оплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 863512,29 грн. в рахунок сплати фінансових санкцій: штрафів та пені за минулі періоди.

З таким порядком зарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач не погоджується, оскільки за період з січня 2018 року по березень 2019 року ним здійснено оплату єдиного соціального внеску, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи. В даних платіжних дорученнях зазначено призначення платежу.

Вважає, що дії відповідача щодо зарахування грошових коштів позивача з оплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 863512,29 грн. за період з січня 2018 року по березень 2019 року в рахунок сплати фінансових санкцій: штрафів та пені за минулий період є протиправними, оскільки такі призвели до не зарахування коштів позивача з оплати ЄСВ за період з січня 2018 року по березень 2019 року і згідно з даними електронного кабінету платника податків позивача за ним обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ, яка станом на 01.03.2019 року становить 1189872,67 грн. Таку заборгованість позивач не визнає, оскільки станом на 01.03.2019 року єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ним сплачено пропорційно виплаченій заробітній платі.

Також позивач стверджує, що таке порушення черговості зарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування спричиняє негативні наслідки не тільки для страхувальника (позивача) у вигляді нарахування недоїмки, штрафів, пені, але і для застрахованих осіб (працівників позивача).

Саме тому просить визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо зарахування ним протягом періоду січня 2018 року по березень 2019 року грошових коштів позивача з оплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 863512,29 грн. в рахунок сплати фінансових санкцій на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зобов`язати Головне управління ДФС у Львівській області провести зарахування грошових коштів, що були перераховані позивачем на оплату єдиного соціального внеску, протягом періоду січня 2018 року по березень 2019 року на загальну суму 863512,29 грн., відповідно до призначення платежу, зазначеного а платіжних документах та здійснити коригування облікових даних, шляхом відображення перерахованих позивачем, протягом періоду січня 2018 року по березень 2019 року коштів на загальну суму 863512,29 грн., як сплату єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що відповідно до інтегрованої картки платника податків по ЄСВ заборгованість станом на 01.01.2018 року становить 846338,98 грн., станом на 01.01.2019 року - 1217432,20 грн.

Оскільки, частиною шостою статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, відтак сплата позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування погашає суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 29 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху, ухвалою судді від 15 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 07.05.2019 року, що занесена в протокол судового засідання здійснено заміну відповідача з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС на Головне управління ДФС у Львівській області. В судовому засіданні 28.05.2019 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Державне підприємство Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Інформаційно-обчислювальний центр Державного підприємства Львівугілля перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у Червоноградській ОДПІ (Сокальське відділення), дата взяття на облік 16.06.2005 року, розмір єдиного внеску відповідно до класу професійного ризику виробництва 36,77%.

У листі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.03.2019 року № 777/05-74 зазначено, що відповідно до реєстру застрахованих осіб по ВП Інформаційно-обчислювальний центр ДП Львівугілля (ЄДРПОУ 33087481) станом на 25.03.2019 року зараховано єдиний соціальний внесок включно по грудень 2017 року.

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків заборгованість ВП Інформаційно-обчислювальний центр ДП Львівугілля по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить на початок 2018 року - 846338,98 грн., на початок 2019 року - 1217432,22 грн.

Предметом спору у даній справі є зобов`язання Головного управління ДФС у Львівській області провести зарахування грошових коштів, що були перераховані позивачем на оплату єдиного соціального внеску, протягом періоду січня 2018 року по березень 2019 року на загальну суму 863512,29 грн., відповідно до призначення платежу, зазначеного а платіжних документах та здійснити коригування облікових даних, шляхом відображення перерахованих позивачем, протягом періоду січня 2018 року по березень 2019 року коштів на загальну суму 863512,29 грн., як сплату єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та обґрунтування підстав такого зобов`язання.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI. (далі - Закон №2464).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 1 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відокремлений підрозділ Інформаційно-обчислювальний центр Державного підприємства Львівугілля є страхувальником в розумінні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону №2464 завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 12 цього ж Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону №2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Системний аналіз наведеної норми в сукупності з іншими нормами Закону №2464, вказує, що така імперативно визначає порядок погашення несплачених сум недоїмки, штрафних санкцій та пені відповідно до якої суми єдиного внеску, що надходять від платника, який має заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Як слідує з долученої до матеріалів справи інтегрованої картки платника податків заборгованість Відокремленого підрозділу Інформаційно-обчислювальний центр Державного підприємства Львівугілля по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить на початок 2018 року - 846338,98 грн., на початок 2019 року - 1217432,22 грн. Вказана обставина представником позивача не заперечувалась.

Відтак, відповідачем, зважаючи на імперативні приписи частини 6 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування правомірно зараховано сплату єдиного соціального внеску за 2018, 2019 роки в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, судом враховуються доводи відповідача щодо правомірного зарахування сплачених позивачем платежів єдиного соціального внеску на погашення суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, а відтак у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Львівській області щодо зарахування ним протягом періоду січня 2018 року по березень 2019 року грошових коштів позивача з оплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 863512,29 грн. в рахунок сплати фінансових санкцій на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оскільки судом встановлено правомірність зарахування відповідачем сплачених позивачем платежів єдиного соціального внеску на погашення суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про зобов`язання Головного управління ДФС у Львівській області провести зарахування грошових коштів, що були перераховані позивачем на оплату єдиного соціального внеску, протягом періоду з січня 2018 року по березень 2019 року на загальну суму 863512,29 грн., відповідно до призначення платежу, зазначеного а платіжних документах та здійснити коригування облікових даних, шляхом відображення перерахованих позивачем, протягом періоду січня 2018 року по березень 2019 року коштів на загальну суму 863512,29 грн., як сплату єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державного підприємства Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Інформаційно-обчислювальний центр Державного підприємства Львівугілля (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 07.06.2019 року.

Суддя Клименко О.М.