Постанова

від 04.06.2019 по справі 0840/3574/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/3574/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,

за участі представників позивача Кузнєцова І.С.,

представника відповідача ГУ ДФС у Запорізькій області Голікова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року в адміністративній справі №0840/3574/18 (головуючий суддя І-ї інстанції Стрельнікова Н.В., повний текст рішення складено 02.01.2019 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-ГЛАС до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 29.08.2019 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив:

- скасувати рішення комісії відповідача №644125/39881139 від 11.04.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 22.12.2017 року;

-зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №9 від 22.12.2017 року з дати подання її на реєстрацію позивачем;

- скасувати рішення комісії відповідача №644130/39881139 від 11.04.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 26.12.2017 року;

-зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №10 від 22.12.2017 року з дати подання її на реєстрацію позивачем.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №644125/39881139 від 11 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 22 грудня 2017 року та №644130/39881139 від 11 квітня 2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 26 грудня 2017 року.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-ГЛАС №9 від 22 грудня 2017 року та №10 від 26 грудня 2017 року з дати їх подання на реєстрацію.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління ДФС у Запорізькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми матеріального права та неповно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи.

Позивач надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача - Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача - ДФС України в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО-ГЛАС , є юридичною особою (код ЄДРПОУ 39881139) та платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73). Цей клас включає оптову торгівлю листовим склом та дзеркалом.

Відповідачі - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області та Державна фіскальна служба України є суб`єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують надані їм Податковим кодексом України повноваження.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ ЕКО-ГЛАС (продавець) та ПП ВІТРУМ ПАК (покупець) укладено договір купівлі - продажу №ПР2016-38 від 05.05.2016 року. Згідно змін, внесених до договору додатковою угодою №1 від 01.12.2017 року, ПП ВІТРУМ ПАК має оплатити товар після реєстрації податкової накладної (а.с. 32-34 т.1).

На виконання вказаного договору ПП ВІТРУМ ПАК направило ТОВ ЕКО- ГЛАС заявку №154 від 20.12.2017 року на виставлення рахунку для оплати товару (скло, дзеркало) та його подальшого відвантаження. ТОВ ЕКО-ГЛАС виставило покупцю ПП ВІТРУМ ПАК рахунок-фактуру №СФ-0000277 від 22.12.2017 року, товар було передано по видатковій накладній №РН-0000282 від 22.12.2017 року. Доставка товару здійснена транспортними засобами, наявними у користуванні ТОВ ЕКО-ГЛАС за договором позички транспортних засобів від 31.08.2015 року (а.с. 27 т.1).

Про перевезення товару свідчить товарно-транспортна накладна №0000000282 від 22.12.2017 року (а.с.38 т.1).

Після поставки товару ТОВ ЕКО-ГЛАС за правилом першої події було складено податкову накладну №9 від 22.12.2017 року за кодом УКТ ЗЕД 7005298090.

Крім того, на виконання вищевказаного договору, ПП ВІТРУМ ПАК направило ТОВ ЕКО-ГЛАС заявку №167 від 22.12.2017 року на виставлення рахунку для оплати вищевказаного товару та його подальшого відвантаження. На підставі заявки, ТОВ ЕКО- ГЛАС виставило покупцю ПП ВІТРУМ ПАК рахунок-фактуру №СФ-0000272 від 26.12.2017 року, товар було передано по видатковій накладній №РН-0000283 від 26.12.2017 року. Доставка товару здійснена транспортними засобами, наявними у користуванні ТОВ ЕКО-ГЛАС за договором позички транспортних засобів від 31.08.2015 року.

Про перевезення товару свідчить товарно-транспортна накладна №0000000283 від 26.12.2017 року.

Після поставки товару, ТОВ ЕКО-ГЛАС за правилом першої події склало податкову накладну №10 від 26.12.2017 року за кодами УКТ ЗЕД 7005293590, 7005105000.

Отже, за результатами вказаних господарських операцій з ПП ВІТРУМ ПАК згідно договору купівлі-продажу №ПР2016-38 від 05.05.2016 року позивачем за правилом першої події належним чином складено податкові накладні №9 від 22.12.2017 року та №10 від 26.12.2017 року, які направлено в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, позивачем отримано квитанції про зупинення реєстрації виписаних ним та направлених на реєстрацію податкових накладних №9 від 22.12.2017 року та №10 від 26.12.2017 року (а.с.31, 67 т.1).

Як зазначено в квитанціях, реєстрація була зупинена у зв`язку відповідністю ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатом опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 7005.

06.04.2018 року та 05.04.2018 року позивачем було направлено відповідачу Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинена, а також надані копії документів па підтвердження господарської операції (а.с. 51, 92 т.1).

Зокрема, до вказаних повідомлень додані наступні документи: договір купівлі-продажу, додаткова угода, ТТН, договір позички транспортних засобів, видаткові накладні, інвойси, сертифікати відповідності товарні накладні, банківські виписки, митна декларація.

11.04.2018 року рішеннями комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №644125/39881139 та № 644130/39881139 відмовлено позивачу в реєстрації податкових накладних №9 від 22.12.2017 року та №10 від 26.12.2017 року. Як зазначено в документі, дані рішення прийняті через ненадання платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі, рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (а.с. 64, 122 т.1).

Позивач не погодився з прийнятими рішеннями комісії та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючим органом не висувалась вимога щодо надання позивачем конкретних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідачами не надано суду доказів подання платником податку контролюючому органу копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 31.12.2017 року) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року №2245-VIII (далі по тексту - Закон № 2245-VIII).

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону №2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №117).

Окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Водночас до 25 травня 2018 року був чинним наказ Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Наказ №567).

Наказ №567 як нормативний правовий акт, що зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, на виконання вимог статті 117 Конституції України та відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за №753/30621.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного у цій справі акта індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у відповідності до вимог якої прийнято Порядок №117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, одночасно визначалися листом ДФС від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18 та наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567.

Ці акти, визначали критерії ризиковості та передбачали необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів враховує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судом першої інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 02 квітня 2019 року у справі №822/1878/18.

Враховуючи суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, у рішеннях про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.04.2018 року №644125/39881139 від 11.04.2018 та № 644130/39881139 підставою відмови у реєстрації податкових накладних зазначено неподання платником податку копій документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі, рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Проте, з даного рішення не можливо встановити, які саме документи не подано.

Таким чином, контролюючий орган обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, не встановивши конкретно, які з них складені з порушенням законодавства, як зазначено у спірних рішеннях, і в чому саме полягають ці порушення.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції і не заперечується сторонами до Повідомлення позивачем додавались первинні документи на підтвердження операції згідно податкових накалданих №9 від 22.12.2017 року та №10 від 26.12.2017 року.

Суд вважає, що контролюючий орган не може вимагати від позивача того, що не передбачено законодавством.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надано письмові пояснення, додані документи, на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, до якої застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України.

Суд не приймає посилання відповідачів на факт ненадання позивачем документів копій документів: про підтвердження складського обліку (скло, флоат-скло): оборотно-сальдових відомостей по рахунках 631, 361, карток по рахунку 281 за листопад-грудень 2017 року, документів щодо договору з перевізником або наявності власного транспорту, оскільки, по-перше, про відстуність таких документів не зазначено у спірному рішенні, а по-друге, позивачем при наданні пояснень були надані всі необхідні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Крім того, відповідачами не надано судам першої та апеляційної інстанцій доказів нереєстрації постачальником позивача відповідної податкової накладної.

Контролюючим органом не висувалась вимога щодо надання позивачем конкретних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, позивачем надано документи первинної податкової та бухгалтерської звітності по взаємовідносинах з ПП ВІТРУМ ПАК , які свідчать про реальність здійснених господарських операції та вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідачами не надано до судів першої та апеляційної інстанцій доказів подання платником податку контролюючому органу копій документів, які складені з порушенням законодавства.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваних рішень.

Оскільки оскаржувані рішення відповідача є протиправними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог і в частині зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні з дати подання її на реєстрацію позивачем.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність рішень від 11.04.2018 року №644125/39881139 та №644130/39881139 про відмову у реєстрації податкових накладних №9 від 22.12.2017 року №10 від 26.12.2017 року відповідно.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року в адміністративній справі №0840/3574/18 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року в адміністративній справі №0840/3574/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 червня 2019 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак