Рішення

від 30.05.2019 по справі 902/109/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2019 р. м. Вінниця Cправа № 902/109/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку", (вул. Сергія Зулінського, 48, м. Вінниця, 21022, код 40728637)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія", (вул. Івана Богуна, 29, с. Хижинці, Вінницький район, Вінницька область, 22141, код 42681769)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління механізації і автортанспорту "Поділля" (вул. С. Зулінського, 48, м. Вінниця, 21022, код 40643098);

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондакт+" (вул. С.Зулінського, 48, м. Вінниця, 21022, код 42582509)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Куранова Оксана Олександрівна, ( АДРЕСА_1 Пирогова АДРЕСА_2 буд АДРЕСА_3 , м. Вінниця, 21100)

про визнання договору оренди транспортного засобу недійсним

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 , паспорт № 001056595 від 06.10.2017 року.

відповідача - Пинзар Оксана Геннадіївна, посвідчення адвоката № 84 від 26.01.2018.

третьої особи (ТОВ "Кондакт+") - Майданевич Леонід Олександрович, паспорт № 001056595 від 06.10.2017 року.

третьої особи (ТОВ "УМІА "Поділля") - не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

14.02.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія" про визнання недійсним Договору оренди транспортного засобу від 29.12.2018 року.

Ухвалою суду від 15.02.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку" залишено без руху.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року відкрито провадження у справі № 902/109/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.03.2019 року.

За результатами проведеного 07.05.2019 року судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 23.05.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання. Про дату, часта місце наступного судового засідання сторони повідомлені ухвалою від 07.05.2019 року шляхом їх виклику.

06.05.2019 року представником відповідача подано до суду клопотання (вх. № 02-1-34/3829/19 від 06.05.2019 року) про призначення судової технічної експертизи та витребування доказів.

У поданому клопотанні представник позивача посилається на ті обставини, що одними з підстав позовних вимог є недійсність спірного договору внаслідок передачі транспортного засобу в користування третій особі на підставі Договору оренди №21-12/2018-1 від 21.12.2018 року.

Тому, з метою спростування підстав заявленого позову, в частині укладення Договору оренди №21-12/2018-1 саме 21.12.2018 року представник відповідача наполягає на проведення судової технічної експертизи щодо давності Договору оренди №21-12/2018-1 від 21.12.2018 року, давності нанесення відбитків печаток та вчинення підписів, відповідності давності виконання Пропозиції укласти договір (оферти) від 23.11.2018 року вказаній у ній даті, давності записів у даній пропозиції та підпису директора Майданевича Л.О.. а також - витребувати оригінали Договору оренди №21-12/2018-1 від 21.12.2018 року та Пропозиції укласти договір (оферти) від 23.11.2018 року з метою надання експерту для дослідження.

22.05.2019 року представником третьої особи ТОВ "Кондакт+" подано до суду клопотання (вх. № 02-1-34/4314/19 від 22.05.2019 року) про витребування доказів.

Ухвалою суду від 23.05.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Вінницька спеціалізована механізована компанія" від 06.05.2019 року (вх. № 02-1-34/3829/19 від 06.05.2019 року) про призначення судової технічної експертизи документів та витребування доказів.

Крім того вищезазначеною ухвалою задоволено частково клопотання ТОВ "Кондакт+" (вх. № 02-1-34/4314/19 від 22.05.2019 року), зобов`язано ТОВ "Управління механізації і автотранспорту "Поділля" надати належним чином засвідчену копію Акту приймання - передачі з оренди екскваватора згідно Договору оренди №14-09/2017-1 від 14.09.2017 року та оригінал для огляду в судовому засіданні та зобов`язано ТОВ "Вінницька спеціалізована механізована компанія" надати належним чином засвідчену копію статуту товариства в редакції станом на 29.12.2018 року, в іншій частині у задоволенні клопотання ТОВ "Кондакт+" відмовлено.

За результатами проведеного 23.05.2019 року судового засідання судом оголошено перерву в судовому засіданні до 27.05.2019 року. Про дату, часта місце наступного судового засідання сторін повідомлено під розпис в розписці суду від 23.05.2019 року.

27.05.2019 року на адресу суду від третьої особи (ТОВ "Управління механізації і автотранспорту "Поділля") надійшов супровідний лист (вх.канц. № 02.1-34/4442/19 від 27.05.2019 року) на виконання вимог ухвали суду. Додатком до якого додано копію акта приймання-передачі від 27.12.2018 року.

27.05.2019 року до суду від відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшов лист б/н від 27.05.2019 року. В якості додатків додано копію статуту ТОВ "Вінницька спеціалізована механізована компанія".

За результатами проведеного 27.05.2019 року судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 30.05.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання. Про дату, часта місце наступного судового засідання сторони повідомлені ухвалою від 27.05.2019 року шляхом їх виклику.

30.05.2019 року до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 30.05.2019 року (вх.канц. № 02.1-34/4568/19 від 30.05.2019 року).

В судове засідання прибули представники позивача, відповідача та третьої особи (ТОВ "Кондакт+").

Третя особа (ТОВ "УМІА "Поділля") своїм правом участі в судовому засіданні не скористалась про причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала.

Суд зазначає, що про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином ухвалою суду від 27.05.2019 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Разом з тим адресована третій особі (ТОВ "УМІА "Поділля") ухвала від 27.05.2019 року на дату проведення судового засідання до суду не повернулись.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р. або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

У рішенні у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від третьої особи до суду не надходило.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, вислухавши позиції присутніх учасників процесу, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом, встановлено наступне.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на укладення, 29.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія" (Орендар) договору оренди транспортного засобу.

Однак за твердженнями позивача, вищезазначений договір підписаний зі сторони орендодавця головою ТОВ Подільське РАРР з перевищенням повноважень, умови договору суперечать цілям діяльності позивача є економічно необґрунтованими та збитковими. В зв"язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про визнання договору оренди транспортного засобу від 29.12.2018 року недійсним.

У відзиві на позовну заяву б\н від 16.04.2019 року відповідач, заявлені позовні вимоги не визнає та вважає що відсутні будь-які законні підстави вважати, що спірний договір є недійсним. Доводи позивача є надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, в зв"язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову, вказуючи на наступне:

- під час укладення договору оренди транспортного засобу від 29.12.2019 року його сторонами було дотримано всіх вимог ст. 203 ЦПК України;

- зміст договору не суперечить жодним актам цивільного законодавства, а також інтересам суспільства його моральним засадам;

- ТОВ "Подільськае РАРР" мало необхідний обсяг цивільної дієздатності, а особа, що діяла від його імені (голова товариства Захарук А.В.) необхідний обсяг повноважень;

- позивачем не надано суду жодних доказів того, що ТОВ "ВСМК" чи його посадові особи знали чи не могли не знати про наявність будь-яких обмежень на вчинення правочинів Захарчуком ОСОБА_2 .В. від імені ТОВ "Подільське РАРР" чи про наявність договору оренди від 21.12.2018 р.;

- волевиявлення ТОВ "Подільське РАРР" та ТОВ "ВСМК" було вільним і відповідало його внутрішній волі, договір вчинено в письмовій формі та на вимогу сторін посвідчено нотаріально;

- положення діючого статуту ТОВ "Подільське РАРР" в частин керівних органів та їх повноважень відповідає вимогам ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" .

В письмових поясненнях б/н від 16.04.2019 року позивач зазначає норми законодавства, які регулюють спірні відносини та вказує на те, що господарська операція з оспорюваного договору оренди від 29.12.2018 р. не відображена у бухгалтерському обліку чи податковій звітності через відсутність будь-яких первинних документів.

Відповідач був обізнаним про обмеження повноважень голови товариства Захарчука А.В., оскільки нотаріус досліджував та роз`яснював сторонам договору їх права та повноваження (про це вказано в тексті оспорюваного договору).

Крім того, 21.12.2018 року між ТОВ "Подільське РАРР" (в особі директора Майданевич Л.О.) та ТОВ "КОНДАКТ+" був укладений договір №21-12/2018-1 оренди екскаватора, зі строком оренди до 31.12.2019 року.

Будучи обізнаним про наявністю чинного договору оренди на екскаватор, Голови Правління товариства незаконно підписав договір оренди з відповідачем.

З поміж іншого позивач вказує, на те що обов`язки ТОВ "Подільське РАРР" за умовами оспорюваного договору є економічно не обґрунтовані та збиткові для позивача, у Голови товариства не було повноважень на дату підписання оспорюваного договору, які раніше були визначені в п. 8.3.6 Статуту та втратили свою чинність на день набрання чинності ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Зокрема, Голова Товариства Захарчук А.В. втратив повноваження "здійснювати керівництво поточною діяльністю товариства", тобто, з 17.06.2018 року голова Захарчук А.В. не має компетенції виконавчого органу (директора) товариства, якому належить вирішення всіх питань, пов' язаних з управлінням поточною діяльністю товариства.

Крім того, оспорюваний договір суперечать цілям діяльності товариства визначеним в статуті, а також перешкоджає виконанню укладеного між ТОВ "Подільське РАРР" (в особі директора Майданевич Л.О.) та ТОВ "КОНДАКТ+" договору №21-12/2018-1 оренди екскаватора від 21.12.2018 року.

Відтак, позивач вважає що належними та допустимими доказами доведено факт недодержання представником ТОВ "Подільське РАРР" (Головою Захарчуком А.В.) вимог ст. 203 ЦК України, а також достовірно встановлено обставини щодо "обізнаності відповідача" про "обмеження повноважень" представника сторони в оспорюваному договорі, в зв"язку з чим просить позов задовольнити.

В додаткових письмових поясненнях, поданих до суду 30.05.2019 року, позивач просить визнати недійсним договір оренди транспортного засобу від 29.12.2019 року, вказуючи на те що на акті приймання передачі екскаватора від 27.12.2018 року зі сторони ТОВ "Подільське РАРР" підроблено печатку товариства та звертає увагу на те, що керівником відповідача перевищено повноваження в момент укладення договору, оскільки у останнього відсутня довіреність згоди загальних зборів учасників на укладення оспорюваного договору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вінницька спеціалізована механізована компанія (Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу (а.с. 36-38. т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Орендодавець зобов`язується протягом строку дії договору передавати у платне користування Орендарю належний Орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію великовантажного ТЗ НОМЕР_1 , виданого Управлінням держпраці у Вінницькій області 14.09.2017 року транспортний засіб: марка: JCB; модель: JS220SC; рік випуску- 2007 р.; державний реєстраційний номер: Т 00620 АВ; двигун № 410184; об`єм двигуна - 4 765 куб. см.; ідентифікаційний (заводський) № НОМЕР_2 .

Метою оренди є використання транспортного засобу у господарській діяльності на

території України та за її межами (п. 1.2 Договору).

Керування транспортним засобом здійснює будь-яка особа яка перебуває у трудових відносинах з Орендарем. Щомісячна сума амортизаційних відрахувань входить до суми орендної плати (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 1.4. Договору вартість транспортного засобу за домовленістю сторін складає 50 000,00 грн.

За змістом п. 2.1 Договору передача транспортного засобу здійснюється сторонами не пізніше семи днів з дати нотаріального посвідчення цього договору, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Транспортний засіб вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі (п. 2.2 Договору).

Строк користування транспортним засобом, що орендується, складає 10 років з 29 грудня 2018 року по 29 грудня 2028 року (п. 3.1 Договору).

Сторони можуть за взаємною згодою змінити термін оренди, про що складається відповідний договір, посвідчений нотаріально (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3 Договору якщо жодна із сторін не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну оренди не заявить про наміри продовження договору, він вважається продовженим строком на один рік.

Відповідно п. 4.1 Договору розмір орендної плати становить 1 000,00 грн. за місяць. Вказана сума є базою для нарахування обов`язкових платежів та зборів до бюджету. Орендна плата виплачується Орендодавця, у готівковій або безготівковій формі один раз на рік до кожного 31 грудня поточного року.

Розмір орендної плати може бути переглянуто за згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до Договору (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору нарахування орендної плати починається з дня передачі транспортного засобу в оренду і закінчується днем повернення транспортного засобу з оренди згідно актів прийому-передачі.

Орендодавець зобов`язується передати транспортний засіб в технічно справному стані в оренду у строк і на умовах, визначених цим Договором; передати Орендарю всю необхідну документацію, що супроводжує транспортний засіб та дозволяє їх використовувати; не перешкоджати Орендарю у користуванні орендованим транспортним засобом; самостійно сплачувати до бюджету податок з власників транспортних засобів; укласти договір страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збиток, заподіяний третіми особами на весь термін дії даного договору (п.5.1 Договору).

Орендар зобов`язується використовувати транспортний засіб відповідно до п. 1.2. цього Договору; своєчасно здійснювати орендні платежі; утримувати автомобіль у справному стан, робити власним коштом поточний ремонт, забезпечувати технічне обслуговування, технічний огляд; нести всі витрати, пов`язані з технічним обслуговуванням транспортного засобу, в тому числі із здійсненням технічного огляду, профілактичним та поточним ремонтом, придбанням запасних частин, заміною шин та зношених деталей; усувати наслідки аварій та пошкоджень транспортного засобу, які виникли під час їх експлуатації; здійснювати за власний рахунок заправлення транспортного засобу пмм у період його використання за цим Договором (п. 6.1 Договору).

Відповідно п. 7.1 Договору транспортний засіб повинен бути повернений Орендодавцю у семиденний термін після закінчення терміну оренди у стані, в якому він був переданий Орендарю, з урахуванням нормального зносу, що виник у період експлуатації.

Повернення транспортного засобу оформляється актом приймання-передачі. Транспортний засіб вважається поверненим із оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.п. 7.2, 7.3 Договору).

Поряд з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку" звернулось з позовом до суду, в якому просить визнати даний договір недійсним, посилаючись на те, що при укладенні вказаного договору головою товариства Захарчуком А.В. перевищено свої повноваження, які раніше були визначені в п. 8.3.6 Статуту та втратили свою чинність до закону на день набрання чинності ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Зокрема, голова ОСОБА_3 .В. втратив повноваження здійснювати керівництво поточною діяльністю товариства, з 17.Об.2018р. голова Захарчук А.В. не має компетенції виконавчого органу (директора) товариства, якому належить вирішення всіх питань, пов' язаних з управлінням поточною діяльністю підприємства.

Повноваження Голови Товариства, згідно Статуту, зводяться до контролю за фінансово - господарською діяльністю виконавчого органу, обумовлені метою захисту прав та інтересів Учасників. Право представляти інтереси Товариства та укладати договори Голова Правління має лише з метою виконання своїх обов`язків, зокрема, у випадку відсторонення Директора.

За твердженнями позивача, ОСОБА_4 умисно (свідомо, будучи обізнаним) про те що вказаний транспортний засіб (екскаватор) в момент укладення оспорюваного договору вже був переданий в оренду на 2019 рік іншій юридичній особі на підставі догорову оренди від 21.12.2018 року. Відтак, голова Захарчук А.В. діяв із перевищенням наданих йому повноважень, чим порушив норми законодавства та норми статуту.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог також зазначає, що укладений договір не відповідає вимогам чинного законодавства, умови договору суперечать цілям діяльності позивача є економічно необґрунтованими та збитковими.

Вказані обставини, на думку позивача, є підставами для визнання укладеного з відповідачем договору оренди транспортного засобу від 29.12.2018 року недійсним.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на предмет позовних вимог суд виходить з того, що позивач посилається на недійсність договору внаслідок його суперечності положенням законодавства та відсутності необхідного обсягу дієздатності у Голови Товариства на його уко=ладення.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Отже, позивач, звертаючись до суду з даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір оренди транспортного засобу, зобов`язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

При цьому, пред`явлення позову про визнання недійсним правочину не є універсальним способом захисту прав, а застосовується з метою припинення для сторін правочину встановлених у ньому зобов`язань, проведення реституції сторін правочину, або відшкодування шкоди, заподіяної сторонам недійсного правочину.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Обов`язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Досліджуючи оспорюваний договір, судом встановлено, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку" (позивач) підписано головою товариства Захарчуком Анатолієм Вікторовичем, який діє на підставі статуту (а.с. 12-33, т. 1), а зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія" (відповідач) директором Ємець Ольгою Степанівною, яка діяла на підставі статуту.

В силу ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання (п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України).

Підстави позовних вимог не містять посилання на відсутність компетенції на укладення спірного договору Директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія", вказане твердження висловлено представником позивача в ході судового розгляду, тому вирішення питання про недійсність договору з цієї підстави виходить за межі предмету судового розгляду.

Заявивши позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди транспортного засобу, укладеного з відповідачем, позивач зазначає, що Голова товариства Захарчук А.В., щор діяв на підставі Статуту перевищив свої повноваження на підписання та укладення від імені ТОВ "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку" правочинів, оскільки не мав повноважень від імені вказаного товариства на укладення вказаного договору.

Дослідивши статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку", судом враховано наступне:

Відповідно до п. 1.1 Статуту товариство створене відповідно до рішення Загальних Зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку" від 09.08.2016 року (Протокол № 1 Загальних Зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку" від 09.08.2016 року) шляхом внесення майна засновниками до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку".

Згідно п. 1.2. засновником (учасником) товариства є:

- громадянин України ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_3 , виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 08.01.2003 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) (частка в статутному капіталі складає 50 %, грошовий еквівалент якої в національній валюті (гривні) становить1 000 000,00 грн.;

- громадянин України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_5 , виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України у Криму 04.03.1997 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 Республіка АДРЕСА_4 , м. Сімферополь, вул. АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 ) (частка в Статутному капіталі складає 50 %, грошовий еквівалент якої в національній валюті (гривні) становить l 000 000,00 грн.

Метою товариства є сприяння насиченню ринку товарів, робіт та послуг, одержання максимально можливих прибутків і зростання добробуту Учасників, а також працівників товариства (п. 2.1 Статуту).

На ряду з іншим до предмету діяльності товариства входить здійснення операцій з майнового найму, орендних операцій (в тому числі передавання і взяття в оренду рухомого та нерухомого майна, оренда землі, майнових та немайнових прав, експлуатація житлових і нежитлових приміщень, тощо) лізингові операції, операції по суборенді, сублізингу та піднайму (п. 2.3.6 Статуту).

Згідно п. 3.4 Статуту товариство має право здійснювати будь-яку діяльність, яка не суперечить законодавству України і відповідає цілям передбаченим статутом.

Товариство має право передавати на договірних засадах іншим юридичним і фізичним особам (в т.ч. тим, що перебувають в трудових відносинах з товариством, а також засновникам (акціонерам товариства) свої грошові і матеріальні ресурси та інші активи (в т.ч. основні та допоміжні засоби виробництва, інвентар та інші матеріальні цінності і активи, що належать товариству), здавати їх в оренду, обмінювати, передавати безоплатно у тимчасове чи постійне користування (з переходом права власності на них чи без), вносити їх до статутного капіталу та фондів інших товариств, а також списувати їх з балансу чи використовувати або відчужувати їх іншими способами, якщо це не суперечить законодавству України та статуту (п.3.12 Статуту).

За змістом п. 8.3.1 Статуту Голова товариства - орган постійного контролю за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу Товариства, який з метою захисту прав та інтересів учасників товариства, згідно до статуту товариства, здійснює свою діяльність у періоди між Загальними зборами учасників товариства, обирається Загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості 1 особи - Учасника товариства посада Голови товариства є виборною.

Голову товариства обирають строком на 3 роки. Учасник товариства вважається обраним на посаду Голови товариства, якщо за його обрання було віддано більше ніж п`ятдесят відсотків від загальної кількості голосів учасників (п. 8.3.2 Статуту).

В п. 8.3.4 Статуту закріплено повноваження якими наділений Голова товариства.

Згідно п. 8.3.6 Статуту для виконання своїх обов`язків Голова товариства має повноваження серед яких: представляти товариство перед органами державної влади, фізичними та юридичними особами на території України та за кордоном; діяти від імені товариства без довіреності і без обмежень, підписувати будь-які документи, пов`язані з діяльністю товариства; укладати договори (угоди, правочини) на суму, що не перевищує триста мінімальних заробітних плат. В тому разі, якщо сума договору (правочину) перевищує триста мінімальних заробітних плат, або договір стосується відчуження основних фондів (рухомого та нерухомого майна) товариства Голова товариства зобов`язаний, перед укладенням договору (правочину), отримати згоду Загальних зборів на його укладення. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Статутом порядку прийняття рішень про вчинення правочину; видавати довіреності; розпоряджатися рахунками товариства в банківських установах з правом першого підпису; видавати обов`язкові до виконання всіма працівниками Товариства розпорядження і доручення, які в порівнянні з подібним виконавчого органу, мають більший пріоритет; е) отримувати будь-яку інформацію про діяльність Товариства.

Директор є виконавчим органом Товариства, має право укладати угоди на суму, що не перевищує триста мінімальних заробітних плат (п.п. в) п. 8.4.8. Статуту).

У випадку тимчасової відсутності директора або неможливості виконання обов`язків, за відсутності заступників, функції тимчасово виконує Голова Товариства (п. 8.4.11.).

Суд, надаючи об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача, дійшов наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

На підставі ч. 3 ст. 93 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Правовідносини, які виникають між юридичної особою та її органом, є представництвом, яке ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено як обов`язок або право однієї сторони вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Діяльність представника має здійснюватись у межах повноважень.

Частиною 1 ст. ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Перевищення повноважень - це довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з особою, яку представляють.

Поряд з цим, у пункті 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013р. зазначено, у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов`язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень.

Водночас, саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Водночас, ст. 92 ЦК України визначає презумпцію наявності у представника повноваження на здійснення дієздатності юридичної особи та передбачає, що орган або особа, яка виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У зв`язку з наведеним, господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Судом встановлено, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( а.с. 35) містять інформацію про ОСОБА_4 . (Голова товариства згідно Статуту), як особу. котра має право підписувати договори від імені юридичної особи.

Всупереч технічної можливості у відповідній графі Виписки є ЄДРЮОФОПГФ визначити наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, відомості про наявність обмежень повноважень Голови товариства не внесено до відкритих даних про юридичну особу.

Тому, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо обізнаності контрагента про обмеження повноважень ОСОБА_5 .В., оскільки дана Виписка вказує лише на посаду ОСОБА_4 згідно Статуту, а не обсяг його повноважень.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Однак, положення Статуту товариства, які самостійно, на власний розсуд сформульовані учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку" уповноважують на укладання договорів як Директора, так і Голову Товариства.

Суд виходить з того, що обмеження компетенції представника юридичної особи повинно носити явний, відкритий, чітко визначений характер для контрагента, всі обставини виникнення та здійснення договірних господарських правовідносин мають вказувати на обізнаність та усвідомлення посадовими особами другої договірної сторони наявності обмеженої компетенції на вчинення відповідних юридичних дій.

Статут не містить прямих вказівок або заборон на укладання Головою Товариства договорів, лише обмежує вчинення таких дій сумою договору, яка не перевищена відносно Договору оренди транспортного засобу від 29.12.2018 року.

Положення щодо відсторонення Директора. встановлення обставин неможливості виконання повноважень останнім не зазначені як виключна можливість реалізації наданих повноважень Головою Товариства.

Тому, невизначеність положень Статуту в частині чіткого та однозначного розмежування компетенції Органів управління Товариством. відсутність прямих заборон на укладання договорів Головою Товариства не можуть підтверджувати обізнаність контрагента стосовно обмеження повноважень представника позивача.

З огляду на вказані пункти Статуту, суду не доведено існування таких обмежень станом на дату підписання спірного Договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження № 61-22315сво18) зробив правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Оскільки, положення статуту в частині визначення компетенції Директора та Голови Правління затверджені 09.08.2016 року (а.с. 12). не оспорювались учасниками, то заперечення повноважень Голови Товариства суперечить волевиявленню та попередній поведінці учасників юридичної особи.

Отже, позивачем не доведено та не надано належних та допустимих засобів доказування стосовно обізнаності відповідача відносно обмежень Захарука А.В. на укладення з ним від імені позивача оспорюваного договору оренди транспортного засобу.

Таким чином, договір не може бути визнаний недійним з цієї підстави.

Окрім того, у договорі оренди транспортного засобу від 29.12.2018 року, який посвідчено приватним нотаріусом Курановою О.О., зазначено що особи громадян, які підписали договір встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність повноваження представників юридичних осіб (а.с. 36-38, т.1).

Суд критично оцінює доводи позивача, відносно того що, у Голови товариства ОСОБА_4 не було повноважень на дату підписання оспорюваного договору, які раніше були визначені в п. 8.3.6 Статуту та втратили свою чинність по закону на день набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

17.06.2018 р. набув чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 р. № 2275-VІІІ.

Відповідно до п. 3 Глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" даного Закону визначено, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом.

Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

До моменту набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" чинним був Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ.

Тобто. законодавцем визначено перехідний період застосування норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

В свою чергу предметом розгляду у справі, є визначення наявності повноважень Голови товариства щодо укладення оспорюваного договору оренди, що відповідають положенню п. 3 Глави VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону про "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", які слід тлумачити так, що положення статуту ТОВ "Подільське РАРР" щодо повноважень Голови товариства до моменту затвердження нової редакції статуту, але не пізніше ніж до 16.06.2019 р., є чинними, якщо вони відповідали вимогам ЗУ "Про господарські товариства".

Так, ч. 2 ст. 23 Закону України "Про господарські товариства", посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи Посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи - голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.

Таким чином, станом на момент укладення спірного правочину повноваження Голови товариства для вчинення відповідного правочину, були чинними.

Зміни до Статуту не вносились у період після внесення змін до законодавства.

Положення Закону України "Про господарські товариства" та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містять прямої заборони делегування частини повноважень виконавчого органу іншій посадовій особі.

Отже, доводи позовної заяви в цій частині ґрунтуються на невірному розумінні норм матеріального права.

Посилання у позовній заяві на збитковість, економічну невигідність договору, тривалий строк його дії, невідповідність меті діяльності товариства, розподілу обов`язків щодо страхування об`єкта оренди, амортизаційних відрахувань мають оціночний характер.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Тому, оспорення окремих положень Договору оренди транспортного засобу від 29.12.2018 року не може впливати на його недійсність у цілому.

З приводу порушення вимог законодавства при визначенні вартості транспортного засобу суд враховує, що дійсно сторонами за домовленістю погоджено її в сумі 50 00,00 грн. (а.с. 36).

Згідно Балансової довідки від 16.04.2019 року залишкова вартість транспортного засобу станом на 01.01.2019 року становить 87 689,95 грн. (а.с. 113 - 116).

Тобто, погоджена сторонами вартість майна не відповідає його залишковій вартості.

В силу ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації ); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Спосіб визначення вартості майна врегульовано ч. 2 ст. 284 ГК України.

Так, оцінка об`єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об`єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Однак, питання досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору не може вирішуватись в рамках предмету позову про недійсність правочину, оскільки відсутність згоди сторін щодо визначених законом істотних умов може свідчити про неукладеність договору (ч.1 ст. 638 ЦК України) та застосування інших засобів захисту порушених прав.

За фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов`язків, а тому необхідно застосовувати загальні положення про повернення майна у зв?язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (статті 1212, 1213 ЦК України).

Крім того, статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

У своєму рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2014р. Конституційний cуд України наголосив на тому, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Отже сторони, керуючись закріпленим статтями принципом свободи договору, можуть самостійно врегулювати свої відносини при укладенні договору оренди транспортного засобу.

Оцінюючи наявність підстав для недійсності оспорюваного договору внаслідок наявності інших договорів оренди відносно спірного транспортного засобу, суд виходить з наступного.

14.09.2017 року між позивачем та ТОВ "Управління механізації і автотранспорту "Поділля" було укладено Договір оренди екскаватора №14-09/2017-1 на строк до 31.12.2018 року (а.с. 42 - 45).

На підставі п. 2.4. Договору, повернення екскаватора здійснюється за Актом приймання - передачі з оренди. з обов`язковим складанням Акту технічного аудиту.

Положення договору не містять заборон достроково повернення майна та обмежують право сторін на підписання акту повернення екскаватора залежно від перевірки його технічного стану.

27.12.2018 року сторонами підписано Акт приймання-передачі від 27.12.2018 року щодо повернення транспортного засобу.

Наявність повноважень Голови Товариства ОСОБА_4 на вчинення юридичних дій від імені ТОВ ""Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку" досліджено судом.

Позивач не захищає права ТОВ "Управління механізації і автотранспорту "Поділля" та не може посилатися на наявність права оренди у третьої особи як підставу недійсності оспорюваного Договору.

Крім того, 21.12.2018 року Директором позивача Майданевичем Л.О. та ТОВ "Кондакт+" підписано Договору оренди №21-12/2018-1 (а.с. 39 - 41).

Укладенню даного договору передувала Пропозиція укласти договір (оферти) від 23.11.2018 року з наданням проекту Договору (а.с. 117 - 120).

Суду не доведено обізнаність Голови Товариства Захарчука А.В. про існування вказаних документів, оскільки посилання представника позивача на доведення даних фактів до відома Голови Товариства не підтверджено жодними письмовими доказами.

Крім того, спірний транспортний засіб не передано в оренду на підставі вказаного договору, сторони домовились щодо вчинення Орендарем дій стосовно пошуку об`єкта оренди (п. 1.4. Договору).

Тому, суду не доведено порушення прав позивача існуванням іншого договору оренди, в рамках якого транспортний засіб фактично не використовується.

На підтвердження виконання умов Договору оренди транспортного засобу від 29.12.2018 року відповідачем надано Акт приймання-передачі транспортного засобу від 02.01.2019 року, відповідно до якого Орендодавець передав а Орендар прийняв екскаватор гусеничний модель: JS220SC; рік випуску 2007 р.; державний реєстраційний номер: Т 00620 АВ; двигун № 410184; об`єм двигуна - 4 765 куб. см.; ідентифікаційний (заводський) № НОМЕР_2 (а.с. 130, т. 1).

Даний Акт дійсно підписано ОСОБА_4 , однак містить печатку іншої юридичної особи.

Водночас, представником відповідача, погоджуючись з наявністю печатки іншої юридичної особи, яка не є стороною договірних правовідносин, підтверджено факт використання екскаватора саме з 02.01.2019 року.

Суд виходить з того, що наявність договору оренди за яким майно не використовується не може свідчити про недійсність оспорюваного договору.

Питання визначення належного орендаря транспортного засобу виходить за межі предмету позову. Права сторін первісного договору оренди можуть бути захищені в інший спосіб, ніж визнання недійсним наступного договору (витребування майна, розірвання договору. переведення прав на майно, тощо).

Однак, вирішення даних питань виходить за межі судового розгляду по даній справі.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, ґрунтується на тому, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2015 року у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04).

Враховуючи вищевикладене, суду не доведена наявність достатніх доказів для визнання недійсним оспорюваного договору з підстав, визначених ч.ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку" (вул. Сергія Зулінського, 48, м. Вінниця, 21022, код 40728637) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія" (вул. Івана Богуна, 29, с. Хижинці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22141, код 42681769) про визнання недійсним Договору оренди транспортного засобу від 29.12.2018 року - відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. - залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 07 червня 2019 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позиачу (вул. Сергія Зулінського, 48, м. Вінниця, 21022)

3 - відпвідачу (вул. Івана Богуна, 29, с. Хижинці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22141)

4 - приатному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановій О.О. (вул. Пирогова, буд 8, кв. 4, м. Вінниця, 21100)

5 - ТОВ "УМІА "Поділля" (вул. С.Зулінського, 48, м. Вінниця, 21022)

6 - ТОВ "Кондакт+" (вул. С.Зулінського, 48, м. Вінниця, 21022)