Постанова

від 05.06.2019 по справі 815/3172/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2019 року

Київ

справа №815/3172/18

адміністративне провадження №К/9901/5222/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Ентерпрайз до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказів за касаційною скаргою адвоката Свиди Катерини Володимирівни в інтересах Приватного підприємства Ентерпрайз на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Крусяна А.В., Градовського Ю.М., Яковлєва О.В. від 30 січня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року Приватне підприємство Ентерпрайз (далі - ПП Ентерпрайз , позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати накази відповідача від 13 вересня 2017 року № 01-13/329 ДАБК Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД082170740968 від 15 березня 2017 року та від 13 вересня 2017 року № 01-13/330 ДАБК Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142171031090 від 13 квітня 2017 року .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, приймаючи спірні накази щодо об`єкта, який вже побудовано та на який вже зареєстровано право власності, порушує принцип правової визначеності. Також позивачем зазначено, що оскаржувані накази підлягають скасуванню, оскільки правовим наслідком реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є виникнення у замовника права на виконання будівельних робіт, така декларація діяла до завершення будівництва і втратила свою чинність після його завершення та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тобто 13 квітня 2017 року, у той час як зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на такий об`єкт, а отже, така декларація, як акт одноразового застосування, вичерпує свою дію моментом державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Управління ДАБК Одеської міської ради скасувало спірні акти одноразового застосування (декларацію про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації) після завершення будівництва та реєстрації права власності на побудовану нежитлову будівлю кафе Мілан , що свідчить про вичерпання ними своєї дії фактом виконання.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після реєстрації спірних декларацій та права власності на нежитлову будівлю кафе Мілан у травні 2017 року, ПП Ентерпрайз фактично не завершило будівництво спірного об`єкту та не ввело його в експлуатацію, а в дійсності виконувало протиправне будівництво третього і четвертого поверхів нежитлової будівлі Мілан , про що свідчить фотофіксація, акти перевірки Управління ДАБК Одеської міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, представник ПП Ентерпрайз адвокат Свида К.В. звернулася із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 22 лютого 2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Мороз Л.Л.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/3172/18 та запропоновано сторонам надати відзиви на касаційну скаргу.

Разом з касаційною скаргою адвокатом Свидою К.В. в інтересах ПП Ентерпрайз подано клопотання про забезпечення її участі під час касаційного розгляду справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно свідоцтва про право власності № 022843 від 25 листопада 2002 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, об`єкт, який розташований у м. Одесі, Фонтанська дорога, 12 та складається з нежитлової будівлі літ. А загальною площею 73,0 кв. м, відкритої веранди літ. Б , відображених у технічному паспорті від 21 жовтня 2002 року, належить на праві приватної власності ПП Ентерпрайз .

01 квітня 2005 року між Одеською міською радою та ПП Ентерпрайз було укладено договір оренди землі, згідно пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 530 кв. м, що знаходиться у м. Одесі, Малиновському районі, Фонтанська дорога, 12.

15 березня 2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за № ОД 082170740968 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції нежитлової будівлі-кафе Мілан з внутрішнім переплануванням та надбудовою другого поверху і мансарди, відповідно до якої у результаті реконструкції кафе Мілан матиме три поверхи загальною площею 489,0 м2.

13 квітня 2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано за № ОД142171031090 декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, відповідно до якої завершено реконструкцію нежилої будівлі - кафе Мілан з внутрішнім переплануванням, загальна площа якого згідно техніко-економічних показників (з урахуванням результатів технічної інвентаризації) складає 491,4 м2.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 травня 2017 року судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі вказаної декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД142171031090 26 квітня 2017 року зареєстровано право власності на нежитлову будівлю кафе Мілан , розташовану в м. Одесі, по вул. Фонтанській дорозі, 12 за ПП Ентерпрайз .

Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради у період з 30 серпня 2017 року по 12 вересня 2017 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, а саме: перевірка дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті Реконструкція нежитлової будівлі - кафе Мілан з внутрішнім переплануванням та надбудовою 2-го поверху і мансарди за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 12 , замовник - ПП Ентерпрайз , за результатами якого складено акт перевірки № 000878.

12 вересня 2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради складено припис від 12 вересня 2017 року, яким управління вимагає у ПП Ентерпрайз зупинити виконання будівельних робіт з 12 вересня 2017 року до моменту одержання права виконувати будівельні роботи та усунути порушення містобудівного законодавства у термін до 12 листопада 2017 року.

13 вересня 2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради прийнято накази:

№ 01-13/329ДАБК Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД082170740968 від 15 березня 2017 року ;

№ 01-13/330ДАБК Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142171031090 від 13 квітня 2017 року .

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що перевірка достовірності даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, відповідно до пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), може здійснюватися протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів, відтак, після закінчення тримісячного терміну з дня подання декларацій проведення перевірки достовірності даних, наведених у таких деклараціях, є порушенням пункту 7 Порядку № 533.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення, відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу представника ПП Ентерпрайз не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Управління ДАБК Одеської міської ради у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , Порядком № 533.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Пунктом 7 Порядку № 553 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставами для проведення позапланової перевірки є:

подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

За правилами пункту 8 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пункти 16, 17 Порядку № 553).

Права та обов`язки суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль зазначені пунктах 13, 14 Порядку № 553.

Зокрема, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Зі змісту положень статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку № 553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у справі доказів, ПП Ентерпрайз було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції нежитлової будівлі-кафе Мілан 15 березня 2015 року за № ОД 082170740968.

13 квітня 2017 року за № ОД142171031090 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації вказаного об`єкта.

29 травня 2017 року зареєстровано право власності за ПП Ентерпрайз на реконструйований об`єкт на підставі вищезазначеної декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

У період з 30 серпня 2017 року по 12 вересня 2017 року (тобто після закінчення тримісячного строку після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації) Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради проведено позаплановий захід державного.

На цій підставі суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що декларація про початок виконання будівельних робіт № ОД082170740968 від 15 травня 2017 року діяла до завершення будівництва та відповідно втратила свою чинність після його завершення та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме - 13 квітня 2017 року. У свою чергу декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142171031090 від 13 квітня 2017 року вичерпала свою дію після реєстрації за ПП Ентепрайз права власності на збудований об`єкт. Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

Частиною 7 цієї ж статті передбачено підстави скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, до яких, зокрема, віднесено: встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

З аналізу наведених законодавчих норм можна дійти висновку про те, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію).

В свою чергу, Державна архітектурно-будівельна інспекція може скористатися наданим їй правом відмови у реєстрації декларації або повернення поданої декларації з підстав, визначених статтею 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , у тому числі, у зв`язку з поданням недостовірної інформації у такій декларації.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина п`ята статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Згідно частини дев`ятої статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина десята статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 26 цього Закону завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення ПП Ентерпрайз дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт.

З моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпала свою дію. Після реєстрації ПП Ентерпрайз 29 травня 2017 року права власності на новостворений об`єкт містобудування, також вичерпала свою дію декларація про введення об`єкта в експлуатацію.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що у Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування, враховуючи також і наявність делегованих повноважень, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Незважаючи на те, що в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено факт набуття позивачем права власності на новостворений об`єкт містобудування, суд апеляційної інстанції на такі обставини уваги не звернув і передбачені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності наслідки щодо часових меж чинності документів, які дають право на виконання будівельних робіт, не застосував, у зв`язку з чим ухвалив рішення яким відмовив у задоволенні позовних вимог, дійшовши висновку щодо правомірності дій відповідача в частині прийняття оскаржуваних наказів про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про введення об`єкта в експлуатацію.

Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції гуртуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, у той час, як суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваних наказів та необхідність їх скасування та прийняв рішення, що відповідає закону.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

При цьому колегія суддів зазначає, що після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, у разі наявності підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, Управління ДАБК може звернутися з позовом про знесення самочинно самочинного будівництва у порядку, встановленому законом.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач демонструє формальне виконання своїх функцій, оскільки рішення про скасування декларацій про початок здійснення будівельних робіт № ОД082170740968 від 15 березня 2017 року та про введення об`єкта в експлуатацію № ОД 142171031090 від 13 квітня 2017 року не спрямовані на досягнення поставленої мети, а саме: забезпечення дотримання суб`єктом містобудівної діяльності правил благоустрою, визначених, зокрема, Законом України Про благоустрій населених пунктів , оскільки за наявності чинного свідоцтва про право власності на новозбудований (реконструйований) об`єкт будівництва скасування зазначених декларацій не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків.

Разом з тим, суспільні інтереси, які у даній справі виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, можуть бути досягнуті лише шляхом використання відповідачем свого повноваження, передбаченого статтею 376 ЦК України та статтею 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , і звернення з позовом до суду про знесення самочинного будівництва (або проведення його перебудови власними силами або за власний рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат), але лише за умови доведення факту самочинного будівництва.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга адвоката Свиди Катерини Володимирівни в інтересах Приватного підприємства Ентерпрайз підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити у силі, як таке, що є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі повного і всебічного з`ясування обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом з касаційною скаргою представником ПП Ентерпрайз заявлено клопотання про розподіл судових витрат за результатом розгляду справи у касаційному порядку.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення № 77 від 21 лютого 2019 року за подання касаційної скарги ПП Ентерпрайз сплачено судовий збір у сумі 7048 (сім тисяч сорок вісім) грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Свиди Катерини Володимирівни в інтересах Приватного підприємства Ентерпрайз задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного від 30 січня 2019 року скасувати.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року залишити у силі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на користь Приватного підприємства Ентерпрайз судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 7048 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Л.Л. Мороз