Рішення

від 25.04.2019 по справі 448/2037/18

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/2037/18

Провадження № 2/448/285/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25.04.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Шегинській Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович та Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи колгоспний двір , головою двору якого був ОСОБА_2 , а членами такого були: його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 . Вважає, що кожному з них належало по 1/3 ідеальній частині вказаного будинковолодіння, тобто у майні колишнього колгоспного двору як його учасникам (членам).

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер голова двору ОСОБА_2 , котрий за життя своїм майном не розпорядився. Спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_4 , в тому числі належну йому частку в колгоспному дворі, прийняла його дружина ОСОБА_3 (матір позивача) відповідно до положень ст.549 ЦК УРСР шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його матір ОСОБА_3 . Стверджує, що він (позивач) є спадкоємцем першої черги спадкування за законом та у відповідності до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України прийняв спадщину. Крім того, з метою оформлення своїх спадкових справ звертався до приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. та останнім йому було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.05.2018р. на частину спадкового майна, а саме права на земельну частку (пай) у землі яка перебуває у колективній власності ТзОВ Народна Воля Малнівськоволянської сільської ради.

Вказує, що нотаріусом відмовлено йому у видачі Свідоцтва про право власності на спірне будинковолодіння та роз`яснено, що з метою реалізації свого права на спадкування вказаного житлового будинку чи його частки необхідно звернутись до суду з відповідним позовом.

З огляду на наведені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним, позивачем ОСОБА_1 , право власності на спірне будинковолодіння в цілому, зокрема 2/3 частини в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 та 1/3 частинку як належної йому частки в майні колгоспного двору.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, а подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що підтримує позовні вимоги повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з`явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що проти позову не заперечує та просить розглядати справу у його відсутності..

Третьої особи - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С.в судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Крім того, останній надіслав на адресу суду копію спадкової справи за №462/2017, заведеної після смерті ОСОБА_3 та інформаційні довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), (заповіти/спадкові договори) від 20.02.2019р.

Представник третьої особи - в.о. завідувача Мостиської державної нотаріальної контори Львівської областів судове засідання не з`явилася, проте подав інформаційні довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), (заповіти/спадкові договори) від 25.02.2019р., згідно яких спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, заповіт останнім не складався.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 відносилося до суспільної групи "колгоспний двір", головою якого був ОСОБА_2 (батько позивача), а членом такого, як вважає суд: його дружина (мати позивача) - ОСОБА_3 та син (позивач) ОСОБА_1 , що підтверджується виписками з погосподарських книг по с.Малнівська Воля Мостиського району за 1988-1991рр. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів , визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України Про власність від 15.04.1991 року, пункту 6постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право власності на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , тобто кожен по 1/3 частці будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7,спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно із ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або володіння спадковим майном.

Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК України в редакції 1963 року.

До складу даної спадщини входить право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю ОСОБА_2 як члену колгоспного двору.

Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_2 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Так, єдиним спадкоємцем за законом, зокрема спадкоємцем першої черги спадкування за законом, який у встановлений законом строк не звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, однак проживав у спірному будинковолодіння, здійснював догляд за таким, проводив поточні ремонти, обробляв землю, сплачував податки, комунальні послуги, була дружина останнього (мати позивачки) - ОСОБА_3 . У відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР суд розцінює такі дії останньої як вступ у фактичне володіння і управління спадковим майном, тобто приходить до висновку, що саме ОСОБА_3 вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини (частки у спірному будинковолодінні), яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_2 .

Судом не здобуто доказів, що інші спадкоємці першої черги спадкування за законом у встановлені законом строки вчинили будь-які дії щодо прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_2

Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_2 майно (1/3 частку у спірному будинковолодінні, що належала йому як члену колгоспного двору) успадкувала саме дружина останнього (та мати позивача) ОСОБА_3 Отже, ОСОБА_3 фактично стала власником 2/3 частин спірного будинковолодіння (1/3 частка, що належала їй як члену колгоспного двору, + 1/3 частка, яку вона успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 .

До складу спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3 , входить право власності на 2/3 частини спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 , є сином спадкодавця ОСОБА_3 та у відповідності до вимог статті 1261 ЦК України - спадкоємцем першої черги спадкування за законом спадщини, що відкрилась внаслідок смерті останньої.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема довідки, виданої виконавчим комітетом Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району Львівської області №410 від 12.06.2017 року, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На час смерті ОСОБА_3 , разом з нею за вказаною адресою постійно проживав її син ОСОБА_1 (позивач).

Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, ОСОБА_1 не заявив про відмову від даної спадщини.

Тобто, в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, позивач ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_3 .

Крім того, як вбачається із копій матеріалів спадкової справи №462/2017, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач, як спадкоємець першої черги спадкування за законом, звернувся до нотаріуса із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину смерті матері та йому (позивачу) видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.05.2018р. на частину спадкового майна, а саме: право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ТзОВ Народна Воля Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району Львівської області.

Інших спадкоємців першої черги спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , та які б прийняли таку, судом не встановлено.

При цьому, нотаріусом було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне спадкове майно через відсутність належних правовстановлюючих документів, виданих на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 . Нотаріус роз`яснив позивачу ОСОБА_1 можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку (його частки) в судовому порядку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та інших законодавчих актів України (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2013 року.

Отже, з 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень . Згідно з вимогами, які визначеніст.19Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Через відсутність правовстановлюючого документу на спірний житловий будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_1 та через належність такого до суспільної групи колгоспний двір право позивача на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим така звернулася до суду із вказаним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копіями свідоцтв про смерть спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; копію спадкової справи за №462/2017, заведеної після смерті ОСОБА_3 та інформаційними довідками зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), (заповіти/спадкові договори) від 20.02.2019р., складених по спадкодавцю ОСОБА_3 ; інформаційними довідками зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), (заповіти/спадкові договори) від 25.02.2019р., згідно яких спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, заповіт останнім не складався; довідками виданими виконавчим комітетом Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району від 12.06.2017р. №410 та №413 про склад сім`ї на час смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; виписками з погосподарських книг по с . Малнівська Воля Мостиського району за 1988-1991рр., які підтверджують належність будинковолодіння до суспільної групи колгоспний двір та склад членів двору; листом-повідомленням від приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу №1689/02-04 від 12.12.2018р. про відмову позивачу у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; копією паспорта та свідоцтва про народження позивача по справі; іншими матеріалами справи.

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право позивача на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв`язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на спірне майно - будинковолодіння (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами) по АДРЕСА_1 , зокрема: 2/3 частини в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 та 1/3 частину, яка належала йому як члену колгоспного двору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 200 ч.3, 206 ч.4, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович та Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , уродженець с.Малнівська Воля Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Малнівськоволянська сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: 81311, с.Малнівська Воля, вул.Отця І.Дуцька, 91, Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ - 22365446.

Третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович, місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Львівської області.

Суддя Ю.В.Кічак

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.В.Кічак