Постанова

від 05.06.2019 по справі 644/3191/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 644/3191/17

провадження № 61-43574св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство Фармак ,

представники відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - генеральний директор публічного акціонерного товариства Фармак Жебровська Філя Іванівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С. від 25 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Фармак (далі - ПАТ Фармак ), третя особа - генеральний директор ПАТ Фармак Жебровська Ф. І., про виправлення запису в трудовій книжці.

Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2014 року в м. Києві між нею та ПАТ Фармак укладено трудовий договір (контракт) № 49-45/14, відповідно до якого її прийнято на роботу на посаду директора представництва ПАТ Фармак в Республіці Білорусь строком на 3 роки з 25 лютого 2014 року до 24 лютого 2017 року. 18 січня 2017 року їй вручено повідомлення генерального директора ПАТ Фармак (Україна) про рішення припинити трудові відносини 24 лютого 2017 року у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору (контракту). 25 лютого 2017 року її було звільнено. При звільненні в трудову книжку зроблено запис № 26 від 24 лютого 2017 року про звільнення її з посади директора представництва ПАТ Фармак не роботодавцем, а ОСОБА_4 (керівником департаменту маркетингу експортних ринків) на підставі статті законодавства Білорусії, що не є законним, оскільки вона працювала в представництві української компанії, а не в білоруській установі. Зазначене позбавляє її права на страховий стаж на пенсію за період з 25 лютого 2014 року по 24 лютого 2017 року.

Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням уточнення позовних вимог, просить зобов`язати ПАТ Фармак привести записи № 25 від 25 лютого 2014 року та № 26 від 24 лютого 2017 року відповідно до діючого законодавства України, а саме:

- запис № 25 і № 26, зроблені керівником департаменту експортних ринків ПАТ Фармак (Україна) Сандульською М. В. за довіреністю № 17-10/60 від 24 лютого 2017 року, визнати недійсними;

- зобов`язати ПАТ Фармак зробити в графі 3 трудової книжки запис згідно чинного трудового законодавства України про її прийом на роботу Прийняти на посаду директора представництва ПАТ Фармак (Україна) в республіці Білорусь ;

- зобов`язати ПАТ Фармак зробити в графі 4 трудової книжки запис згідно чинного трудового законодавства України про прийом на роботу, вказавши дійсний номер наказу ПАТ Фармак (Україна), про призначення її на посаду директора представництва;

-зобов`язати ПАТ Фармак зробити в графі 3 трудової книжки запис згідно чинного трудового законодавства України про звільнення з роботи Звільнена у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України ;

- зобов`язати ПАТ Фармак зробити в графі 4 трудової книжки запис згідно чинного трудового законодавства України про звільнення з роботи, вказавши дійсний номер наказу ПАТ Фармак (Україна), про її звільнення з посади директора представництва;

- зобов`язати ПАТ Фармак завірити внесені записи підписом посадової особи ПАТ Фармак (Україна) та печаткою ПАТ Фармак (Україна).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ПАТ Фармак привести записи № 25 від 25 лютого 2014 року та № 26 від 24 лютого 2017 року у трудовій книжці НОМЕР_1 від 22 серпня 1973 року, виданої на ім`я ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства України, а саме: запис № 25 і № 26 у трудовій книжці ОСОБА_1 , зроблені керівником департаменту експортних ринків ПАТ Фармак (Україна) Сандульською М.В. за довіреністю № 17-10/60 від 24 лютого 2017 року, визнати недійсними;зобов`язано ПАТ Фармак зробити в графі 3 та графі 4 трудової книжки запис згідно чинного трудового законодавства України про прийом на роботу ОСОБА_1 як директора представництва ПАТ Фармак (Україна) в республіці Білорусь; зобов`язано ПАТ Фармак зробити в графі 3 та графі 4 трудової книжки запис згідно чинного, трудового законодавства України про звільнення з роботи ОСОБА_1 В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилалась на обґрунтування своїх вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2017 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ПАТ Фармак привести записи № 25 від 25 лютого 2014 року та № 26 від 24 лютого 2017 року відповідно до діючого законодавства України, а саме: записи № 25 і № 26 у трудовій книжці ОСОБА_1 зроблені керівником департаменту експортних ринків ПАТ Фармак Сандульською М. В. за довіреністю № 17-10/60 від 24 лютого 2017 року визнати недійсними; зобов`язано ПАТ Фармак зробити в графі 3 трудової книжки ОСОБА_1 запис згідно чинного трудового законодавства України про прийом на роботу: Прийнята на посаду директора представництва ПАТ ФАРМАК (Україна) в Республіці Білорусь ; зобов`язано ПАТ Фармак зробити в графі 4 трудової книжки ОСОБА_1 зробити запис згідно чинного трудового законодавства України про прийом на роботу, вказавши дійсний номер наказу ПАТ Фармак (Україна) про призначення на посаду директора представництва;зобов`язано ПАТ Фармак зробити в графі 3 трудової книжки ОСОБА_1 запис згідно чинного трудового законодавства України про звільнення: Звільнена у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої 36 КЗпП України ; зобов`язано ПАТ Фармак зробити в графі 4 трудової книжки ОСОБА_1 запис згідно чинного трудового законодавства України про звільнення ОСОБА_1 , вказавши дійсний номер наказу ПАТ Фармак (Україна) про звільнення з посади директора представництва; зобов`язано ПАТ Фармак завірити внесені записи підписом посадової особи ПАТ Фармак (Україна) та печаткою ПАТ Фармак . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відсутність в тексті рішення чіткого визначення обов`язків відповідача унеможливлює його виконання та відновлення порушених прав позивача.

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додатково рішення.

Заява мотивована тим, що апеляційний суд не ухвалив рішення стосовно позовної вимоги (пункт 2 апеляційної скарги), з приводу якої сторони подавали докази і надавали пояснення.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2018 року ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги щодо визнання наказів по білоруському представництву ПАТ Фармак такими, що не відповідають діючому законодавству України та зобов`язання ПАТ Фармак видати два накази відповідно до типової форми № П-1, затвердженої наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489 про прийом на роботу ОСОБА_1 директором представництва Фармак (Україна) у Республіці Білорусь та відповідно до типової форми № П-4, затвердженої наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489 про звільнення з роботи позивачкою не заявлялись, а тому підстави для ухвалення додаткового рішення стосовно них відсутні.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та ухвалити додаткове рішення, який задовольнити її заяву.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та не надав оцінки відповідності законодавству України наказів, які є предметом оскарження. Крім того, судом апеляційної інстанції не було повідомлено позивача про час і місце проведення судового засідання у суді апеляційної інстанції, що позбавило її права на належний судових захист та надання додаткових пояснень щодо фактичних обставин справи.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2018 року до касаційного суду надійшов відзив ПАТ Фармак на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 644/3191/17 з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до статей 158, 304 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, тобто в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Так, 29 листопада 2017 року розгляд справи в апеляційному суді проходив у відкритому судовому засіданні.

У той же час, матеріали справи не містять доказів про повідомлення позивача про розгляд її заяви про ухвалення додатковго рішення в суді апеляційної інстанції.

Так, надіслана судом судова повістка про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення 25 липня 2018 року, адресована ОСОБА_1 , повернулася до суду з відміткою поштової служби за закінченням терміну зберігання , тобто фіксація отримання позивачем кореспонденції відсутня.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), зазначене не є належним повідомленням про дату судового засідання.

Вказане свідчить про відсутність у суду апеляційної інстанції на час розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення доказів належного повідомлення її про призначене на 25 липня 2018 року судове засідання.

За таких обставин доводи заявника про неналежне її повідомлення про розгляд справи в апеляційному суді є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України № 2 наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в апеляційному судів є порушенням вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

За таких обставин, ураховуючи вимоги пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежного повідомлення її про час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування ухвали апеляційного суду, оскільки справу розглянуто за відсутності позивача, яка належним чином не повідомлена про час і місце судового засідання, і вона обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована ухвала апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун