Рішення

від 07.06.2019 по справі 647/1005/19

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 647/1005/19

№ провадження 2/647/378/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2019 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді: Миргород В.С.

при секретарі: Салєховій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Берислав Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №647/1005/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Новокаїрська сільська рада Бериславського району Херсонської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на жилий будинок від 20.05.1992 року їй належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 . В даному будинку, крім ОСОБА_1 , зареєстрований, але не проживає з 2007 року ОСОБА_2 Через реєстрацію відповідача в будинку виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але оплата за них нараховується, що перешкоджає власнику в повному обсязі розпоряджатися своїм майном. Крім того, внаслідок реєстрації відповідача позивач позбавлена права оформити субсидію. У зв`язку з чим, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 18.04.2019 року було відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання позивач не з`явилася, заявою від 15.05.2019 року просила розглянути справу за її відсутності, на позовних вимогах наполягала, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник Новокаїрської сільської ради в судове засідання не з`явився, заявою від 07.05.2019 року просив розглянути справу за його відсутності, в задоволенні позову не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подав. З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що виклики до суду не були вручені, оскільки конверт з судовою повісткою повернуто до суду з відміткою за зазначеною адресою не проживає . Тому виклик відповідача в судове засідання було здійснено через офіційний веб-портал судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Положення ст.ст. 5, 10 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

У відповідності до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України - суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного провадження.

З огляду на вище зазначене, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором..

Відповідно до ст.ст.41, 47 Конституції України, ст.391 ЦК України, ст.9 ЖК України та ст..1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п.34 Постанови ПВССУ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР;стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Принципи здійснення права власності закріплені у статті 319 ЦК, де, зокрема, зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, дотримуючись при цьому моральних засад суспільства, а держава не втручається у здійснення власником своїх правомочностей щодо належного йому майна і забезпечує власникам рівні умови здійснення своїх прав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 20.05.1992 року належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.4).

В зазначеному будинку, як вбачається із домової книги, крім інших, з 18.11.2005 року зареєстрований ОСОБА_2 (а.с.5-6).

Відповідно до ст. 29 ЦК України (в поточній редакції від 02.09.2014 р.) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово .

Згідно до абзацу 5 статті 3 Закону № 1382-IV термін місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово .

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно довідки Новокаїрської сільської ради від 22.03.2019 року ОСОБА_2 , 1981 року народження, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проте з 2007 року не проживає (а.с.7).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у спірному будинку не проживає досить тривалий період часу.

Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_2 не користується спірним домоволодінням, а лише зареєстрований у ньому.

Згідно із положеннями норм статей 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Статтею 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІУ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).

Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК; ст. 405 ЦК). Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.03.2016 року у справі №825/1335/13-а, від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

У відповідності до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи встановлені обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні належними доказами та положення діючого в Україні цивільного та житлового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що права позивача як власника житла підлягають захисту у обраний ним спосіб.

У зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 з 2007 року не проживає в будинку АДРЕСА_1 , ніяких перешкод у користуванні житловою площею йому не чинилось, суд вважає можливим позбавити ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавити права користуванням житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги із врахуванням п. 15.5 розділу ХII Перехідні положення ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа Новокаїрська сільська рада Бериславського району Херсонської області, 74362, Херсонська область, Бериславський район, с.Новокаїри, вул.Бархутова, 77, код ЄДРПОУ 04401316.

Суддя В. С. Миргород