Рішення

від 15.05.2019 по справі 160/3360/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року Справа № 160/3360/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Ткаченко О.І., Врона С.В. Агаджанян О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОТАРА ТРЕЙД+" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №1632-п від 14.03.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю ДНІПРОТАРА ТРЕЙД+ звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1632-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ДНІПРОТАРА ТРЕЙД+ .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ є протиправним, не відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки він не містить підстав для його прийняття, що є порушенням вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.81 Податкового кодексу України. Також позивач посилається і на те, що жодного запиту про надання інформації по взаємовідносинах позивача, що передує прийняттю оспорюваного наказу, від контролюючого органу позивачем не отримувалося, що також є порушенням вимог п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України та п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1245. За викладеного, позивач вважає, що не надіслання фіскальною службою запиту щодо отримання податкової інформації від платників податків свідчить про порушення контролюючим органом своїх власних процедур, а тому прийняті за таких обставин рішення не можуть вважатися правомірними, оскільки таке рішення не сприятиме юридичній визначеності у правовідносинах держави з платниками податків про що свідчить рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. у справі Рисовський проти України , яке є джерелом права в Україні згідно до вимог ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив відмовити позивачеві у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі посилаючись на те, що отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано ст.73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1245, якими чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення. Підставами для направлення такого запиту позивачеві від 29.05.2018р. №29722/10/04-36-14-09 про надання документів, було отримання контролюючим органом вироку Печерського районного суду міста Києва від 02.06.2017р. у справі №757/30502/17-к за яким було визнано винним у вчиненні фіктивного підприємництва директора та засновника ТОВ Соцбудтранс ОСОБА_1 , а також аналізом ЄРПН та податкової звітності позивача були встановлені факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах з ТОВ Соцбудтранс за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. Факт надіслання запиту відповідачем та отримання його позивачем підтверджується поштовим повідомленням за штрихкодом 4903810731537. Позивачем не було надано на вказаний запит контролюючого органу ні пояснень, ні їх документальних підтверджень, а тому контролюючий орган вправі здійснити позапланову перевірку за оспорюваним наказом, який містить всі реквізити, передбачені ст.81 Податкового кодексу України, спірний наказ є належним чином вручений платнику згідно до положень ст.42 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, а тому представник відповідача вважає, що викладені у позові аргументи є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою суду від 15.04.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, судовий розгляд даної справи призначений у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін на 24.04.2019р., що підтверджується змістом наведеної ухвали суду (а.с.3).

У судовому засіданні 24.04.2019р. у зв`язку із необхідністю надання учасниками справи додаткових документів, була оголошена перерва до 15.05.2019р., що підтверджується змістом протоколу судового засідання від 24.04.2019р. (а.с.48-51).

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю ДНІПРОТАРА ТРЕЙД+ зареєстроване як юридична особа 07.07.2014р. за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Вокзальна, буд. 8, кв.36 , перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 29.01.2018р., наявної в матеріалах справи (а.с.12).

У зв`язку з отриманням контролюючим органом вироку Печерського районного суду міста Києва від 02.06.2017р. у справі №757/30502/17-к за яким засновника та директора ТОВ Соцбудтранс ОСОБА_1 визнано винним за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво ТОВ Соцбудтранс ) та аналізом ЄРПН, аналізом податкової звітності позивача контролюючим органом було виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах позивача із наведеним підприємством у період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., а тому 29.05.2018р. згідно до вимог ст.ст.72,73 і 74, п.п.78.1.1 п.78.1 та п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 посадовою особою контролюючого органу було сформовано на адресу позивача письмовий запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) за №29722/10/04-36-14-09, підписаний в.о. заступника начальника Мельником Д. М . (печатка контролюючого органу відсутня), який був надісланий на адресу позивача згідно поштового повідомлення за штрихкодом 4903810731537, що підтверджується копією відповідного запиту та копією поштового повідомлення про вручення даного запиту позивачеві 08.06.2018р. (а.с.27-28).

У подальшому, контролюючим органом 14.03.2019р. на підставі п.п.19 1 .1.1 п.19 1 .1 ст.19 1 , п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України було прийнято наказ за №1632-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ДНІПРОТАРА ТРЕЙД+ з 16.04.2019р. тривалістю 5 робочих днів за період діяльності з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Соцбудтранс , що підтверджується копією наведеного наказу (а.с.14, 29).

Позивач оскаржує вищенаведений наказ у судовому порядку, просить його визнати протиправним та скасувати через відсутність у вказаному наказі підстав для проведення такої перевірки, не отримання позивачем запиту про надання податкової інформації, що повинно передувати прийняттю оспорюваного наказу та є порушенням контролюючим органом власних процедур, встановлених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.81 та п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1245 (далі - Порядок №1245).

За приписами п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити, зокрема, документальні позапланові невиїзні перевірки.

При цьому, наведеною нормою визначено право контролюючих органів проводити документальні перевірки в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Так, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється з підстав, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначають такою підставою недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податку не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмових запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання платником податків письмових пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання такого запиту платником податків.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та Порядком №1245. Зокрема, вказаними нормами чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Так, відповідно до пункту 73.3 ст.73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та їх документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

За змістом пункту 10 Порядку №1245 встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформлюється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту ; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу (зокрема, не відображення у запиті підстав для надіслання такого запиту, із зазначенням у ньому інформації, яка це підтверджує або відсутність печатки контролюючого органу у запиті), платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, можна дійти висновку, що вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

При цьому, аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить і про те, що запит податкового органу повинен бути оформлений на бланку органу державної податкової служби, містити печатку контролюючого органу, а також повинен визначати (містити) конкретні підстави, тобто наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення саме платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

У відповідності до вимог статті 81 Податкового кодексу України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки також повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 ст.78 ПК України

У той же час, в силу приписів п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України підставою для прийняття контролюючим органом рішення з приводу призначення перевірки є отримання інформації про порушення закону саме цим платником, а не будь-якими іншими особами.

Таким чином, із аналізу наведених вище норм податкового законодавства, можна зробити висновок про те, що прийняттю наказу на проведення позапланової перевірки повинна передувати вищенаведена процедура, а саме: 1) отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків (позивачем) податкового законодавства; 2) направлення контролюючим органом на адресу платника податків письмового запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, який складений з дотриманням вищенаведених вимог; 3) отримання такого запиту таким платником податків (позивачем); 4) не надання останнім на такий запит письмових пояснень та їх документального підтвердження протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання такого запиту платником податків.

Разом з тим, у ході судового розгляду справи із наданих учасниками справи усних пояснень та копій документів було встановлено, що підставами для надіслання контролюючим органом на адресу позивача запиту №29722/10/04-36-14-09 від 29.05.2018р. про надання пояснень та їх документального підтвердження, були факти отримання контролюючим органом вироку Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2017р. у справі №757/30502/17-к, за яким засновника та директора ТОВ Соцбудтранс ОСОБА_1 було засуджено за ч.1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) та згідно аналізу даних ЄРПН, аналізу фінансової та податкової звітності позивача були виявлені факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. податкового кредиту у лютому 2017р. на суму 12333 грн. та витрат за 2017р. на суму 61665 грн. у зв`язку з чим позивачеві запропоновано протягом 15 робочих днів з дня отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу наведених фактів з посиланнями на норми, зокрема, п.1 і 3 абз.3 п.п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 та п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, що підтверджується змістом копії наявного у справі запиту (а.с.27-28).

Між тим, досліджені судом у ході судового розгляду справи вищезазначений зміст вироку суду, що був підставою для надіслання запиту про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) від 29.05.2018р. №29722/10/04-36-14-09, не містить жодної інформації про порушення саме позивачем, як платником ПДВ, податкового законодавства, а тому наведений вирок Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2017р. у справі №757/30502/17-к не є належним доказом на підтвердження недостовірності визначення саме позивачем ПДВ у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України за якою встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (а.с.38-41).

Наведений вирок Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2017р. у справі №757/30502/17-к, який був підставою для надсилання запиту позивачеві, критеріям належного доказу щодо підтвердження порушення саме позивачем податкового законодавства, визначених статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України не відповідає (а.с.38-41).

Також, серед підстав направлення на адресу позивача запиту про надання інформації та пояснень на їх підтвердження у запиті було зазначено і наявність у контролюючого органу за результатами аналізу ЄРПН, фінансової та податкової звітності позивача відомостей, які свідчать про недостовірність визначення позивачем податкового кредиту та витрат, проте, у ході судового розгляду справи зазначені докази суду надані не були, а також у запиті і не зазначено інформації, яка це підтверджує у відповідності до вимог п.73.3 ст.73 ПК України.

Отже, із аналізу змісту наданого суду копії запиту контролюючого органу від 29.05.2018р. №29722/10/04-36-14-09, можна дійти висновку, що підставами для надіслання запиту були у тому числі і дані ЄРПН та дані податкової звітності позивача, які свідчать про недостовірність визначення позивачем даних по взаємовідносинах позивача з ТОВ Соцбудтранс , однак інформації, яка це підтверджує (яка саме податкова накладна, її номер, дата чи податкова декларація, її номер дата) містять недостовірні дані, не відображено у запиті, що не відповідає вимогам до оформлення запиту, встановленим п.73.3 ст.73 ПК України, п.10 Порядку №1245, а тому наведені у запиті підстави не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів на підтвердження правомірності формування запиту на адресу позивача без наведення такої інформації у запиті та не надання таких доказів суду у ході судового розгляду справи.

Окрім того, однією з умов призначення позапланової перевірки контролюючим органом є направлення запиту платнику податків та отримання останнім такого запиту, що передбачено п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Однак, як встановлено судом із пояснень позивача - директора ТОВ ДНІПРОТАРА ТРЕЙД+ ОСОБА_3 , останній такого запиту від контролюючого органу ні у 2018 році, ні у 2019 році не отримував.

Разом з тим, представником відповідача на підтвердження отримання позивачем вказаного запиту надано копію поштового повідомлення зі штрихкодами - 4903814188684; 4903810731537, зміст якого свідчить про те, що вказане відправлення (поштове повідомлення не містить інформації саме про направлення запиту від 29.05.2019р. №29722/10/04-36-14-09) отримано : 08.06.2018р. ОСОБА_3 , тобто вказане поштове повідомлення не містить підпису ОСОБА_3 (а.с.27).

Так, у ході судового розгляду справи на офіційному сайті Укрпошта судом було здійснено відстеження щодо направлення та вручення вищевказаного поштового відправлення позивачеві за штрихкодами - 4903814188684; 4903810731537, зі змісту яких було встановлено, що дані про відправлення та вручення поштового відправлення за вказаними номерами штрихкодів відсутні, тому що не зареєстровані у системі (а.с.27,43-44).

У зв`язку зі встановленими розбіжностями щодо направлення контролюючим органом на адресу позивача запиту у наданих відповідачем документах та досліджених судом, на вимогу суду, представником відповідача на підтвердження доказів надсилання запиту та отримання його позивачем надано лист Укрпошти від 08.05.2019р. №39-Ю-01-936 зі змісту якого видно, рекомендований лист з повідомленням про вручення №4903814188684 вручений працівнику ТОВ Дніпротара Трйд + Ткаченко - 28.06.2018р. (а.с.60).

Проаналізувавши вищенаведену інформацію Укрпошти у поштовому повідомленні про вручення позивачеві поштового відправлення із штрихкодами - 4903814188684; 4903810731537 у якому зазначено про вручення позивачеві поштового відправлення - 08.06.2018р. із зазначенням лише прізвища директора ОСОБА_3 без його підпису(а.с.27), зміст листа Укрпошти за №39-Ю-01-936 від 08.05.2019р. про вручення позивачеві поштового відправлення - 28.06.2018р. також працівнику Ткаченко (а.с.60), суд приходить до висновку, що вказані наведені документи містять недостовірну інформацію щодо вручення позивачеві поштового відправлення щодо надіслання контролюючим органом на адресу позивача запиту від 29.05.2018р., оскільки поштове повідомлення не містить підпису директора позивача ОСОБА_3 , а лише вказане його прізвище, а тому наведені документи не можуть служити належними доказами на підтвердження отримання позивачем запиту від 29.05.2018р. з урахуванням того, що докази повинні бути належними, достатніми та достовірними згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, слід зазначити, що інформація наведена у листі Укрпошти від 08.05.2019р. №39-Ю-01-936 не тільки суперечить інформації, яка міститься у поштовому повідомленні зі штрихкодами - 4903814188684; 4903810731537, а й спростовується інформацією, отриманою судом із офіційного сайту Укрпошта про відсутність відправлень із наведеними номерами штрихкодів з причин їх не реєстрації у системі (а.с.43-44,60).

Враховуючи вищенаведені обставини, норми чинного податкового законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не дотримано власної процедури (щодо направлення та отримання платником податку запиту про надання інформації), передбаченої п.73,3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, що призвело до позбавлення позивача права на надання відповіді на такий запит у відповідності до наведених вище норм податкового законодавства.

Судом також враховується і те, що наведені вище поштове повідомлення про вручення поштового відправлення позивачеві 08.06.2018р., лист Укрпошти №39-Ю-01-936 від 08.05.2019р. про вручення позивачеві поштового відправлення зі штрихкодом №4903814188684 не містять інформації про вручення позивачеві саме запиту контролюючого органу від 29.05.2018р. за №29722/10/04-36-14-09, поштове повідомлення не містить підпису директора позивача ОСОБА_3 , а лише зазначено його прізвище, а тому наведені документи не є належними, достатніми та достовірними доказами за приписами ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, слід зазначити, що при перевірці обставин щодо правомірності прийняття оспорюваного наказу, судом було встановлено, що відповідачем при оформленні запиту на адресу позивача, який є передумовою прийняття оспорюваного наказу, контролюючим органом не було дотримано і форми запиту, яка передбачена п.73.3 ст.73, п.10 Порядку №1245, а саме: запит оформлено не на бланку держаної податкової служби; у запиті відсутня печатка контролюючого органу; підстави, які містяться у запиту не містять інформації, що підтверджує факти порушень податкового законодавства саме позивачем, а тому суд приходить до висновку, що навіть за умови і його отримання позивачем, останній був звільнений від обов`язку надавати відповідь на такий запит, оскільки із наведеного судом встановлено, що запит від 29.05.2018р. було оформлено контролюючим органом з порушенням абзаців першого - п`ятого п.73.3 ст.73 ПК України.

За таких обставин та виходячи з того, що із наданих документів судом встановлено, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для направлення на адресу позивача запиту про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження), відповідачем належними доказами не підтверджено факту направлення та вручення запиту позивачеві у спосіб та у порядку, встановленому законом, у відповідача, як суб`єкта владних повноважень, були відсутні будь-які правові підстави для прийняття оскаржуваного наказу, оскільки відповідачем не дотримано власних процедур, встановлених п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Отже, судом у даних правовідносинах застосовується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у його рішенні від 20.10.2011р. у справі Рисовський проти України у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного наказу з урахуванням обставин встановлених судом, аналізу наданих учасниками справи документів та аналізу норм чинного податкового законодавства, які суб`єктом владних повноважень дотримані не були, що не спростовано жодними доказами.

Судом відхиляються доводи представника відповідача стосовно того, що підставами для направлення запиту був отриманий вирок Печерського районного суду міста Києва від 02.06.2017р. у справі №757/30502/17-к про встановлення фіктивності ТОВ Соцбудтранс з яким позивач мав взаємовідносини та аналіз даних ЄРПН і податкової звітності позивача, оскільки судом у ході судового розгляду справи було встановлено, що зміст наведеного вироку не містить інформації про вчинення будь-яких порушень податкового законодавства саме позивачем, а інформації по аналізу ЄРПН і податкової звітності позивача, які б свідчили про будь-яку недостовірність їх даних у запиті не наведено і суду у ході судового розгляду справи таких доказів не надано, а тому вказані наведені обставини не могли бути обґрунтованими підставами для направлення позивачеві запиту про надання інформації, а, відповідно, і прийняттю у подальшому оскаржуваного наказу виходячи з вимог п.73.3 ст.73 та п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Є безпідставними і твердження представника відповідача з приводу направлення та отримання позивачем запиту від 29.05.2018р., оскільки достовірна дата вручення (отримання) позивачем поштового відправлення відповідачем не підтверджена належними доказами, інформація, надана листом Укрпошти від 08.05.2019р. спростовується інформацією тієї ж Укрпошти із її офіційного сайту про те, що такі відправлення не реєструвалися у системі взагалі, окрім того, зміст поштового повідомлення та лист Укрпошти не містять інформації на підтвердження того, що за вказаним поштовим відправленням позивачу вручено було саме запит від 29.05.2018р. за №29722/10/04-36-14-09 (а.с.27,43-44,60).

Також судом критично надається оцінка наданій представником відповідача на підтвердження правомірності обраних підстав для направлення позивачеві запиту про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження), а, відповідно, і правомірності прийняття оспорюваного наказу, копії Службової записки від 15.05.2018р. №10-02/04-36-01-03, оскільки, по-перше, зміст вказаної Службової записки взагалі не містить жодної інформації про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, по-друге, вказана Службова записка не були підставою для формування запиту та зміст запиту не містить посилання на вказаний документ, а тому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення у відповідності до вимог абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.61).

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і посилання представника відповідача на не надання позивачем відповіді на запит контролюючого органу від 29.05.2018р., що і було підставою для призначення перевірки за оспорюваним наказом, оскільки факт отримання позивачем запиту відповідачем не доведений належними доказами та спростовується зібраними судом документами, які свідчать про те, що відповідачем взагалі не направлявся запит позивачеві та відповідачем не було дотримано відповідної форми оформлення такого запиту, встановленої п.73.3 ст.73, п.10 Порядку №1245, а, відповідно, позивач звільнений від обов`язку надавати відповідь на такий запит навіть за умови і його отримання позивачем.

Є необґрунтованими і доводи представника відповідача про те, що оскаржуваний наказ містить всі реквізити, передбачені ст. 81 ПК України, оскільки вказане спростовується змістом дослідженого судом наказу №1632-п, з якого видно, що у ньому зазначені лише відповідні пункти податкового законодавства (зокрема - п.п.19 1 .1.1 п.19 1 .1 ст.19 1 ,п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України), проте жодні підстави для проведення перевірки не зазначені, тоді як ст.81 ПК України передбачено, що у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підстави для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 ст.78 ПК України.

За викладених обставин, відповідачем не доведена належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з урахуванням аналізу вищенаведених встановлених обставин у справі та аналізу норм наведеного чинного податкового законодавства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши обставини щодо правомірності прийняття наказу №1632-п від 14.03.2019р., суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ прийнятий не у спосіб, що передбачений Конституцією та з порушенням норм податкового законодавства України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку з чим вищенаведений акт індивідуальної дії (наказ) є необґрунтованим та протиправним.

Отже, відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу були порушені права та інтереси позивача, які полягають у не дотриманні відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, процедур, які передують прийняттю такого наказу, установлених податковим законодавством, що позбавило позивача права на отримання запиту від суб`єкта владних повноважень та надання на нього відповіді (чи відмову у його наданні) у відповідності до вимог, встановлених п.73.3 ст.73 ПК України, а тому таке порушене право позивача підлягає судового захисту шляхом визнанню протиправним та скасуванню акта індивідуальної дії (оспорюваного наказу), який є предметом даного спору.

Приймаючи до уваги викладене все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно квитанції №94277 від 13.04.2019р. (а.с.4).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 72-77,94,122,132,139,193,241-246,250,251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОТАРА ТРЕЙД+ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №1632-п від 14.03.2019р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1632-п від 14.03.2019р. Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ДНІПРОТАРА ТРЕЙД+ .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська,17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОТАРА ТРЕЙД+ (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Вокзальна, буд. 8, кв.36, код ЄДРПОУ 39289362) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 20.05.2019р.

Суддя С.О. Конєва