Рішення

від 20.05.2019 по справі 554/838/19

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 20.05.2019 Справа № 554/838/19

Провадження №2/554/1077/2019

РІШЕННЯ

іменем України

20 травня 2019 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,

представника позивача - адвоката Пономаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу КРЕМІНЬ , Територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради, третя особа - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна про визначення частки у спільному майні подружжя та визнання права власності на майно у порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Октябрського районного суду м.Полтави із вказаним позовом, у якому просила визначити, що частка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі АДРЕСА_1 складала 1/2 частину, а частка ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 складала 1/2 частину; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування після чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та в порядку визначення часток у праві власності подружжя у складі: 1-а кімната (2), площею 17,5 кв.м., коридору (1), площею 4,2 кв.м., кухні (3), площею 8,5 кв.м., вбиральні (4), площею 1 кв.м., ванної (5), площею 2,6 кв.м., балкон, площею 0,8 кв.м., всього загальна площа - 34,6 кв.м.

Позов мотивований тим, що у 1985 році позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 утворили сім`ю без реєстрацію шлюбу, на той час не мали житла, а тому винаймали квартиру, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, робили спільні покупки. Зазначає, що шлюб між ними було зареєстровано 11.11.1992 року. На час реєстрації шлюбу вони вже мали спільну дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вони всі втрьох проживали у кімнаті № НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 по АДРЕСА_3 , яку позивачу виділено на підприємстві ВО Знамя , де вона працювала.

Позивач вказує, що її померлий чоловік працював диспетчером в Полтавському аеропорту і там встав на чергу для отримання житла та вступив до житлово-будівельного кооперативу КРЕМІНЬ . Будучи зареєстрованим з 1986 року у гуртожитку Полатвського аеропорту, останній проживав разом із сім`єю, а саме позивачем та їх малолітнім сином ОСОБА_6 , і одночасно вступив до кооперативу, став його членом, і вони почали виплачувати спільно пайові внески, та у липні 1993 року її чоловіку було виділено однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 33,32 кв.м., а 03.02.1994 року видано ордер на вказану квартиру для заселення.

Всі передбачені пайові внески подружжя сплачувало разом, що і послугувало для заселення та з того часу вони постійно проживали сім`єю у вказаному житлі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка придбана ОСОБА_2 та є кооперативною, але за життя він не встиг оформити та отримати правовстановлюючого документу на неї. Разом із тим, позивач стверджує, що вищевказана квартира була придбана в період шлюбу за спільні кошти і є спільним майном подружжя.

Після смерті спадкодавця позивач та її син в установлений строк звернулись до нотаріуса, заведена спадкова справа, син відмовився від спадщини на користь своєї матері, тобто дружини спадкодавця (позивача по справі), та за цих обставин позивач є єдиним спадкоємцем після ОСОБА_2 , який помер.

Частки кожного із подружжя у вказаній квартирі є рівними і становлять по 1/2 частки, а сам по собі факт внесення пайового внеску ОСОБА_2 не свідчить про те, що квартира не є спільною сумісною власністю подружжя. Однак 30.11.2018 року позивачу постановою нотаріуса було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про прав власності у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.

05 лютого 2019 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі (а.с.56).

Під час розгляду справи Полтавською міською радою надано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову, оскільки Полтавською міською радою жодним чином не порушено прав позивача, що стало б підставою для звернення до суду за захистом його прав. Посилається на те, що належним відповідачем по справі є особа, учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, натомість, позивачем не надано жодних належних доказів наявності факту порушення, невизнання або оспорювання його спадкового права з боку відповідача, а тому ПМР є неналежним відповідачем. Лише за відсутності спадкоємців відповідачем може виступати територіальна громада (а.с.87-89).

13 березня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.106).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду повідомлені належним чином.

Від позивача ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та за участю представника (а.с.139).

Від представника Житлово-будівельного кооперативу Кремінь до суду надійшли заяви про розгляд справи без участі представника, проти задоволення позову не заперечував (а.с.111, 112).

Від третьої особи по справі - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої В.І. надійшла заява про розгляд без участі (а.с.66).

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу на підставі наявних у справі доказів за вказаної явки учасників справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, та інших, правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту другого частини першої ст.3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч.1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Так, позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис №254 (а.с.13, 70).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що 11 листопада 1992 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб в Полтавському міському Палаці шлюбів, про що зроблено актовий запис № 2235 (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ( а.с.11).

Так, після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І. була відкрита спадкова справа №03/2018 щодо майна померлого, який на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.16, 17).

З копій довідок № 9 від 16.02.2015 року та № 25 від 23.02.2018 року, виданих ЖБК Кремінь , судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , в період з 23.03.1994 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; кооперативний пай за вказану квартиру станом на 16.02.2015 року виплачено в повному обсязі (а.с.21, 22).

Як вбачається з копії ордеру на жиле приміщення №30, виданого виконавчим комітетом Полтавської міської ради народних депутатів 03.02.1994 року, ОСОБА_2 має право на заняття жилого приміщення жилою площею 17,44 кв.м., що складається з однієї кімнати у квартирі АДРЕСА_1 на підставі рішення МВК №433 від 22.12.1993 року (а.с.14).

Згідно з копією витягу з рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів №433 від 22 грудня 1993 року Про затвердження протоколу №6 від 23 липня 1993 року загальних зборів ЖБК Кремінь , розподіл 152-х квартир серед членів кооперативу та заселення ЖБК Кремінь по вул.Огнівській, 16 та витягу з додатку до рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 22.12.1993 року №433 вбачається, що серед одержувачів квартир на заселення по ЖБК Кремінь зазначений, зокрема ОСОБА_2 (а.с.27, 28).

Разом з тим, відповідно до ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Оскільки станом на день набуття права власності на квартиру спадкодавець ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (а.с.8-9), що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданного Полтавським міським Палацом шлюбів (а.с.10), договір про порядок володіння квартирою між подружжям не укладався, то ОСОБА_1 , як одному із подружжя, виходячи з рівності часток у спільній сумісній власності подружжя, належить 1/2 частина квартири.

Отже, після смерті спадкодавця ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , а саме квартири посімейного заселення, що розташована на 8 поверсі та складається з 1 кімнати житловою площею 17,5 кв.м., у тому числі: 1-а кімната (2) площею 17,5 кв.м., коридору площею 4,2 кв.м, кухні (3) площею 8,5 кв.м., вбиральні (4), площею 1 кв.м., ванної (5) площею 2,6 кв.м., квартира обладнана балконом площею 0,8 кв.м., загальною площею квартири 34,6 кв.м. (а.с.19-20).

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 не залишив заповіту, у зв`язку з чим в даному випадку спадкування здійснюється за законом.

Спадкоємцями після смерті спадкодавця ОСОБА_2 за законом згідно з ст.1261 ЦК України є дружина померлого - ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини №07 від 27.02.2018 року у встановлений законом строк, а також син померлого ОСОБА_5 , який відмовився від своєї спадщини на користь ОСОБА_1 Інших спадкоємців немає (а.с.17, 68, 72-74, 74 зворотній бік, 77).

З матеріалів спадкової справи, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_2 та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої В.І. з метою оформлення своїх спадкових прав на вказану квартиру, однак свідоцтва на спадщину не отримала у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця, про що нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій (а.с.15).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Тобто, як убачається з вказаної норми, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності, тобто права, яке вже мало виникнути до її проведення.

Відповідно до ч. 5 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільний кодекс передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених статтями 335, 376, 392 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону України УРСР Про власність в редакції, що діяла станом на 24.03.1992 року члени житлового, житлово-будівельного кооперативу, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Отже, вбачається, що право власності члена житлово-будівельного кооперативу на квартиру раніше виникало з моменту виплати паю і не вимагало державної реєстрації.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що власником спірної квартири є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за життя останнім було повністю внесено відповідний пайовий внесок.

Згідно з положеннями пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.п. 4.14, 4.15, 4.18. п. 4 Глави 10 порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Спадкоємець ОСОБА_1 (позивач по справі) прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори, що відповідає вимогам ст.1269 ЦК України. Таким чином, позивач є єдиною спадкоємицею за законом першої черги, яка фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, як той з подружжя, який пережив спадкодавця.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи на час виплати паєнакопичення за вказану спірну квартиру ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1

Статтею 22 КЗпШС передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму ВСУ № 16 від 12 червня 1998 року Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна й робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, вклади до кредитних установ; паєнагромадження в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; страхова сума, страхове відшкодування, сплачені за рахунок спільних коштів подружжя, страхові платежі, які були повернені при достроковому розірванні договору страхування або які міг би одержати один із подружжя в разі дострокового розірвання такого договору на час фактичного припинення шлюбу; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами. Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст. 25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст. 28 КпШС). Вартість майна визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У відповідності до ст. 22 КпШС України (який діяв на момент придбання сторонами будинку і до 01 січня 2004 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Таким чином, є обґрунтованими твердження позивача ОСОБА_1 про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 , є спільною сумісною власністю подружжя та набуття нею права власності на 1/2 частину вказаної квартири, як на майно, що набуто під час перебування в шлюбі.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Пленум Верховного Суду України у п. 20 Постанови "Про судову практику справах про спадкування" від 30 травня 2008 року роз`яснив, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем було надано належні докази в обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно з ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Визначаючи частки кожного із спадкоємців у спадковому майні, суд виходить з наступного: до поділу між спадкоємцями підлягає 1/2 частки спадкового майна, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 , як частка у спільному майні подружжя, тобто кожному з двох встановлених спадкоємців за законом належить по 1/4 частині від спадкової половини квартири.

Разом із тим, враховуючи, що син померлого ОСОБА_5 відмовився від своєї спадщини на користь ОСОБА_1 , а тому остання також має право на спадкування 1/4 частки сина, крім того, має право власності на 1/2 частку вказаного майна, набутого за час проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 . Отже, позивач має право власності на спадкове майно в цілому, а тому суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підтверджені протягом судового розгляду належними і допустимими доказами.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання права власності в порядку спадкування підлягають задоволенню та за позивачем необхідно визнати право власності на вищевказане спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на спірну квартиру відповідно до визначених часток.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1220, 1261, 1233, 1234, 1241 ЦК України, ст.ст. ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу КРЕМІНЬ , Територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради, третя особа - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна про визначення частки у спільному майні подружжя та визнання права власності на майно у порядку спадкування задовольнити у повному обсязі.

Визначити, що частка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі АДРЕСА_1 складала 1/2 частину, а частка ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 складала 1/2 частину.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування після чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку визначення часток у праві власності подружжя у складі: 1-а кімната (2), площею 17,5 кв.м., коридору (1), площею 4,2 кв.м., кухні (3), площею 8,5 кв.м., вбиральні (4), площею 1 кв.м., ванної (5), площею 2,6 кв.м., балкон, площею 0,8 кв.м., всього загальна площа - 34,6 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ; проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач: територіальна громада м.Полтави в особі Полтавської міської ради, код ЄДРПОУ 24388285, адреса місцезнаходження: вул.Соборності, буд.36, м.Полтава;

відповідач: Житлово-будівельний кооператив Кремінь , код ЄДРПОУ 22548508, адреса місцезнаходження: бульвар Щепотьєва, буд.9, м.Полтава;

третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна, адреса: АДРЕСА_6 .

Повне судове рішення складено 23 травня 2019 року.

Суддя Г.В. Андрієнко