Рішення

від 10.06.2019 по справі 340/1098/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1098/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання - Толстової О.І.

представника позивача - Усатенко В.Ю.,

представника відповідача - Житня В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом : ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Фортечного відділу Державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, вул. Дворцова, 32/29, м. Кропивницький,25006

про оскарження бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1)визнати неправомірною бездіяльність Фортечного відділу Державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області щодо зняття арешту накладеного на належне на праві власності ОСОБА_2 майно, а саме - на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , накладеного постановою Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ №аа 020442 від 13.03.2006 року у виконавчому провадженні;

2) зобов`язати Фортечний відділ Державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області зняти арешт, накладений на належне на праві власності ОСОБА_2 майно, а саме - на квартиру за адресою - АДРЕСА_2 , накладений постановою Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ №аа 020442 від 13.03.2006 року у виконавчому провадженні .

Ухвалою суду від 06.05.2019 року вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 13 травня 2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що опис майна і заборона ним розпоряджатися можуть бути здійснені в певних передбачених законом випадках для забезпечення майнових прав громадян, погашення ними боргів, що виникли на підставі зобов`язань або заподіяння шкоди, адміністративних правопорушень, виконання вироку про конфіскацію майна. Для справ за позовами про звільнення майна з-під арешту характерно те, що сторони в матеріальному плані перебувають у стані спору про право. Спору про право в матеріально-правових відносинах притаманна наявність двох елементів: обставин, які створили спірну ситуацію та неможливості для відповідної особи здійснити своє суб`єктивне право. Якщо йдеться про вирішення спорів про право, то за принципом розподілу влади це є прерогативою судової влади. Конституційне право на судовий захист від посягань на майно фізичних та юридичних осіб набуває втілення в можливості звертатися до судів загальної юрисдикції з вимогою про звільнення майна з-під арешту. А отже, розгляд цих справ у судах, відповідно до вимог чинного законодавства, сприяє відновленню порушених, прав указаних осіб. Справи за позовами про звільнення майна з-під арешту можуть бути розглянуті тільки в судах загальної юрисдикції.

З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

За клопотанням представників сторін, суд здійснив подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні в Кіровському ВДВС Кіровоградського МУЮ ГУЮ у Кіровоградській області у 2006 році перебувало зведене виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_2 , в межах якого, на майно останньої накладено арешт.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12).

Так, син померлої - ОСОБА_1 , звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини (а.с.14).

Під час оформлення спадщини, позивачу повідомлено, що на майно ОСОБА_2 , а саме - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 накладено арешт постановою Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ №аа020442 від 13.03.2006 року. Зазначена постанова була винесена в межах зведеного виконавчого провадження, що перебувало на виконанні у Кіровському ВДВС Кіровоградського МУЮ (а.с.37-38).

Судом встановлено, що позивач звернувся до Фортечного ВДВС м. Кропивницького ГТУЮ у Кіровоградській області з заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_2 , а саме - з квартири АДРЕСА_3 (а.с.39).

Листом від 24.04.2019 року за вих.№20203 позивачу повідомлено, що матеріали виконавчого провадження, на підставі якого накладено арешт, передано до архіву та знищено, а тому зняти арешт можна лише в судовому порядку (а.с.40).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження". державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами державного виконавця може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Листом від 24.04.2019 року за вих.№20203 позивачу повідомлено, що матеріали виконавчого провадження, на підставі якого накладено арешт передано до архіву та знищено, а тому перевірити матеріали виконавчого провадження, на підставі якого накладено арешт не можливо. Також позивачу роз`яснено, що з урахуванням положень п.1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", зняти арешт можна лише в судовому порядку (а.с.40).

Відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно з пунктом 9.10 цього Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 вищевказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 того ж Закону у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

З матеріалів справи вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який сформований станом на 17.04.2019р., міститься запис №2969924 про накладення арешту на нерухоме майна, яке належить покійній матері позивача - ОСОБА_2 (код відсутній) - квартира, адреса: АДРЕСА_2 , накладеного на підставі постанови державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ (Біліцька) аа020442 від13.03.2006 (а.с. 37, зв. бік).

15.04.2019р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо вирішення питання про зняття арешту з нерухомого майна (а.с. 39).

Зважаючи на інформацію яка міститься в листі-відповіді відповідача від 24.04.2019р. (а.с. 40) суд дійшов висновку, що відсутні будь-які документи виконавчого провадження, які б свідчили, що позивач є учасником виконавчого провадження - боржником; виконавче провадження було знищено у зв`язку з його закінченням, але при цьому питання про зняття арешту з майна не було вирішено, що зумовлює необхідність зобов`язати відповідача вжити заходів щодо зняття арешту, оскільки вказані обмеження створюють перешкоди у реалізації позивачем свого права на вільне володіння та розпорядженням майно.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року унормовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.

Відповідно до цієї норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

Відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_2 , попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо неї (її правонаступника), а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про це обтяження перешкоджає позивачу прийняти спадщину в установленому законом порядку та оформити право власності.

Таким чином, в даній справі арешт з майна може бути знятий лише за рішенням суду, а тому позов належить задовольнити.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідач разом з відзивом на позов не надав жодного доказу, який спростував би доводи позивача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Розглянувши справу, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах орган державної виконавчої служби допустив протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" не зняв арешт з майна боржника, попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього (його правонаступника).

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача підлягають документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Фортечного відділу Державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області щодо незняття арешту накладеного на підставі постанови державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ №АА 020442 від 13.03.2006 року на належне на праві власності ОСОБА_2 майно, а саме - на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 15.03.2006 року за №2969924.

Зобов`язати Фортечний відділ Державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ №АА 020442 від 13.03.2006 року на належне на праві власності ОСОБА_2 майно, а саме - на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 15.03.2006 року за №2969924.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код- НОМЕР_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Фортечного відділу ДВС м. Кропивницького Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 34977781).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко