Рішення

від 05.06.2019 по справі 190/254/19

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №190/254/19

провадження №2/176/370/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кучми В.В.,

при секретарі Петренко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовті Води Дніпропетровської області справу за позовом ОСОБА_1 до Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, реєстраційної служби П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, реєстраційної служби П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в якому просить визнати недійсним державний акт про право власності на землю серії НОМЕР_1 від 01.03.2007 року виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 7,32 га розташовану на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області кадастровий № НОМЕР_2 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку на підставі вищезазначеного державного акту.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , 1927 року народження, яка на день смерті мешкала АДРЕСА_1 . 26 жовтня 2001 року ОСОБА_2 залишила на її ім`я заповіт реєстровий № 2045, посвідчений приватним нотаріусом Зезуль Л.Я. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складалась з права на земельну частку (пай) площею 7,32 Га, розташованої на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області колишнього КСП Комунарівське .

Вказана земельна частка (пай) належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 від 31.10.2000 року, виданий на підставі рішення П`ятихатської районної державно адміністрації Дніпропетровської області від 15.09.2000 року № 216-р.

Згідно рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2017 року (справа № 190/2072/16-ц) за мною було визнано право на земельну частку (пай) площею 7,32 Га, розташованої на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 6 лютого 2017 року і ніким не оскаржувалось.

Крім гого, відповідно до розпорядження П`ятихатської районної державної адміністрації №547 від 10.11.2004 року було надано дозвіл громадянам згідно додатку, в тому числі ОСОБА_3 , на складання проектів відведення натурі на місцевості земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) площею 7,32 Га на території Лихівської селищної ради з зазначенням цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

В 2005 році ОСОБА_2 замовила у приватному підприємстві Лада проект землеустрою з відведення в натурі на місцевості земельної ділянки, в якому в пояснювальній записці також зазначено цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Згідно з розпорядженням П`ятихатської районної державної адміністрації № 606-р-06 від 02.10.2006 року було відведено земельні ділянки у розмірах земельної частки, в тому числі і громадянці ОСОБА_2 , на місцевості у розмірі 7,32 Га (пай № 5) на території Лихівської селищної ради з зазначенням цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельній ділянці було присвоєно кадастровий № НОМЕР_4 .

01 березня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 було виготовлено державний акт на землю серії НОМЕР_1 , але він був виготовлений вже після смерті ОСОБА_2 та в ньому помилково було зазначено цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства . Державний акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010713800154. В свою чергу, сертифікат серії НОМЕР_3 від 31 жовтня 2000 року був вилучений за життя у ОСОБА_2 для виготовлення державного акту.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 12 червня 2018 року (справа № 173/819/18) за її заявою в порядку окремого провадження, заінтересована особа Лихівська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення її вимоги були задоволені повністю та встановлене цільове призначення земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва . Рішення суду набрало законної сили 24 липня 2018 року і ніким не оскаржувалось.

Після встановлення цільового призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва вона звернулась до П`ятихатського відділу Держгеокадастру та отримала новий витяг з ДЗК зі зміненим цільовим призначенням земельної ділянки.

В жовтні 2018 року вона звернулась до державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації з заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 7,32 Га, розташованої на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області кадастровий № НОМЕР_2 , однак їй було відмовлено в проведенні реєстрації в зв`язку з тим, що надане рішення суду (без зазначення конкретного рішення та номеру справи) не дає можливість встановити за нею право власності на земельну ділянку, а також в зв`язку з тим, що на вказану земельну ділянку зареєстроване право власності за іншою особою на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1 від 01.03.2007 року.

Таким чином вона позбавлена можливості зареєструвати належне їй право власності на вказане нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 7,32 Га на території Лихівської селищної ради призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в зв`язку з наявністю та реєстрацією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 01.03.2007 року.

У зв`язку з цим вона звернулася до суду та просить визнати недійсним державний акт про право власності на землю серії НОМЕР_1 від 01.03.2007 року виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 7,32 Га, розташованої на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області кадастровий № НОМЕР_2 та скасувати державну реєстрацію право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, так як державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_2 виданий та зареєстрований після її смерті.

Позивачка ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилася. В матеріалах справи міститься зава представника позивача адвоката Галюка Р.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивачки.

Відповідач Лихівська селищна рада П`ятихатського району Дніпропетровської області, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання свого повноважного представника не направила, надавши суду заяву про розгляд справи без участі їх представника. Проти задоволення позову не заперечують.

Відповідач реєстраційна служба П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання свого повноважного представника не направила, про причини свого неприбуття суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 було надано право на земельну частку розміром 7,32 га, яка перебуває у колективній власності КСП "Комунарівське"./а.с.14-15/

Згідно розпорядження голови П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №547-р від 10.11.2004 року було надано дозвіл на складення проектів відведення внатурі/на місцевості/ земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) громадянам на території Лихівської селищної ради./а.с.17/

Розпорядженням голови П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №604-р-06 від 02.10.2006 року, ОСОБА_2 ( сертифікат НОМЕР_3 , пай 5 площею 7,32 га ріллі) було відведено земельну ділянку в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) та 01.03.2007 року видано державний акт на право власності на земелю в межах колишнього КСП "Комунарівське" на території Лихівської селищної ради, із зазначенням цільового призначення земельної ділянки "для ведення фермерського господарства". /а.с.16,19/ При цьому, державний акт на право власності на землю було видано вже після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відповідно до рішення П`ятихасткього районного суду Дніпропетровської області від 18.10.2017 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на земельну частку (пай), площею 7,32 га, розташовану на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом./а.с.8-9/

При видачі державного акту на право власності на землю було допущено технічну помилку в частині зазначення цільового призначення земельної ділянки, замість "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", зазначено "для ведення фермерського господарства".

В зв`язку з цим, позивачка звернулася до суду і рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року було встановлено факт, що земельна ділянка площею 7,32 га, розташована на території Лихівської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_1 , на підставі рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області із зазначенням цільового призначення (використання) земельної ділянки - ведення фермерського господарства, має цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва./а.с.10-13/

Після встановлення цільового призначення земельної ділянки позивачка ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації з метою провести реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку, проте рішенням державного реєстратора №43713645 від 26 жовтня 2018 року їй було відмовлено, у звязку з тим, що надане рішення суду про визнання права на земельну частку пай не встановлює за заявником право на заявлену земельну ділянку. Окрім того згідно відомосте ДЗК на вказану земельну ділянку зареєстровано право приватної власності на підставі Державного акту на право власності на землю НОМЕР_1 від 01.03.2007 року за іншою особою./а.с.19/

Тому позивачка звернулася до суду та просить суд визнати недійсним державний акт про право власності на землю серії НОМЕР_1 від 01.03.2007 року виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 7,32 Га, розташованої на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області кадастровий № НОМЕР_2 та скасувати державну реєстрацію право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, так як державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_2 виданий та зареєстрований після її смерті

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки оскаржувані рішення прийнято з порушенням закону, вони є незаконними і підлягають скасуванню.

Згідно зі ст.59 ч.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.ст.3,15 ЦК України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних свобод і інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудовихвідносин.

Згідно ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, що повязані з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. До того ж, видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (ЗК)) підстави є неправомірною, а державнийакт,виданий зпорушеннями вимогстатей 116,118 ЗК України, недійсним.

Це підтверджено рішеннями Верховного Суду України, прийнятими за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України. А саме, постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 лютого 2013 р. у справі № 6-169цс12, в якій Верховний Суд послався на норму статті 155 Земельного кодексу України (ЗКУ), згідно з якою, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виходячи зі змісту статей 13,14,41,55 Конституції України, якими гарантовано державний захист майнових прав громадян і не обмежено можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства, сама по собі відсутність у особи документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не може бути підставою для відмови їй у судовому захисті таких прав.

Про такий підхід до вирішення зазначених питань йдеться й у Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 щодо відповідності Конституції України положень ст.92, п.6 розділу X "Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), в якому, зокрема, підкреслено, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Згідно з п.2 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни Пропрактику застосуваннясудами земельногозаконодавства прирозгляді цивільнихсправ від16квітня 2004року №7 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2), відповідно до яких судам підсудні справи за заявами, зокрема, щодо визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Відповідно до п. 2.14 Наказу Державного комітету України по земельним ресурсам №43 від 04.05.1999 року Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі`державний акт на право приватної власності на земельну ділянку підписується органом, який прийняв рішення про передачу земельної ділянки у власність, та відповідним державним органом земельних ресурсів.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Земельного КодексуУкраїни власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п.2.9 наказу Держкомзему України №43 від 04.05.1999 року„Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі" заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку здійснюється державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються.

Відповідно до положень п. 4.1 наказу ДержкомземуУкраїни №325від 22.06.2009року Прозатвердження Інструкціїпро заповненнябланків державнихактів направо власностіна земельнуділянку іна правопостійного користуванняземельною ділянкою виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання Державного акту серії НОМЕР_1 від 01.03.2007 року виданого на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 7,32 га розташовану на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області кадастровий № НОМЕР_2 недійсними та скасувати його реєстрацію, оскільки позивач фактично позбавлений можливості в інший спосіб поновити своє порушене право.

На підставі викладеного, керуючись ст. 14 Конституції України, ст. ст.3,15,16,328 ЦК України, ст. ст.116,118,152,158 ЗК України, ст.211, 259,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, реєстраційної служби П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, задовольнити.

Визнати недійсним державний акт про право власності на землю серії НОМЕР_1 від 01.03.2007 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 7,32 га розташовану на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області кадастровий № НОМЕР_2 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку на підставі вищезазначеного державного акту.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: