Ухвала

від 10.06.2019 по справі 1540/4248/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

10 червня 2019 р.м. ОдесаСправа № 1540/4248/18

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П., суддів - Стас Л.В., Турецької І.О., розглянувши питання про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2016 року № 0009941401 по справі за адміністративним позовом Благодійного фонду На благо Одеси до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про виключення з реєстру неприбуткових організацій, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року задоволено адміністративний позов Благодійного фонду На благо Одеси до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про виключення з реєстру неприбуткових організацій.

Повне судове рішення суду першої інстанції у даній справі складено 19.11.2018 року, копію якого отримано ГУ ДФС в Одеській області 19.11.2018 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 19.12.2018 року ГУ ДФС в Одеській області було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року вказану апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з не усуненням її недоліків, а саме у зв`язку з представленням документу про сплату судового збору.

23.04.2019 року ГУ ДФС в Одеській області було повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року.

Разом із апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт послався на те, що ним було подано первинну апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року. Поряд з цим, апелянт зазначив, що ухвалою апеляційного суду від 22.02.2019 року подану апеляційну скаргу було повернуто апелянту у зв`язку з не виправленням її недоліків, а саме, апелянт вказує, що до апеляційної скарги не було додано документу про сплату судового збору. Разом з цим, апелянт зазначив, що неможливість сплати судового збору не залежала від суб`єкта владних повноважень, оскільки пов`язана з ненадходженням коштів, зокрема, на сплату судового збору, а також наявністю постійних арештів рахунків. Так, апелянт вказує, що згідно вимог п. 2 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22.05.2015 року № 484-VIII обов`язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, покладено на Кабінет Міністрів України, проте, таке фінансування фактично не здійснюється, а ті кошти, які були профінансовані за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі підлягали списанню органами Казначейства у безспірному порядку шляхом накладання арештів за рішеннями суду щодо стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області сум судового збору. На підтвердження викладених обставин апелянтом надані листи ГУ ДФС в Одеській області від 03.11.2017 року № 4711/8/15-32-10-06-09, від 05.04.2018 року № 1604/8/15-32-10-06-06, від 15.06.2018 року № 2732/8/15-32-10-06-06, від 02.07.2018 року № 2990/8/15-32-10-06-06. На підставі наведеного, апелянт просив визнати поважними причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою та поновити такий строк.

Враховуючи, що вказана апеляційна скарга була подана ГУ ДФС в Одеській області після закінчення строку, встановленого ст. 295 КАС України, а наведені апелянтом підстави причин пропуску такого строку були визнані неповажними, ухвалою судді-доповідача П`ятого апеляційного адміністративного суду Шеметенко Л.П. від 13 травня 2019 року, апеляційну скаргу було залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дати отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутись до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку.

Копію ухвали від 13 травня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху було отримано ГУ ДФС в Одеській області 20.05.2019 року.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 06.06.2019 року ГУ ДФС в Одеській області подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Разом з цим, 06.06.2019 року ГУ ДФС в Одеській області було подано клопотання, в якому апелянт просив вказану заяву вважати помилковою та такою, що не підлягає приєднанню до матеріалів справи.

З огляду на викладене, подане ГУ ДФС в Одеській області клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги до уваги не приймається.

Також, на виконання вимог наведеної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року.

Проте, у вказаному клопотанні апелянтом зазначені аналогічні обставини для поновлення строку на оскарження судового рішення у даній справі, що були наведені у клопотанні при поданні апеляційної скарги, та які, в свою чергу, були визнані неповажними.

Так, апелянт вказує на неможливість оплати судового збору у даній справі у строк, встановлений для подання апеляційної скарги.

Водночас, посилаючись, як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, на відсутність коштів на оплату судового збору, як під час звернення із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження разом з апеляційною скаргою, а так само звертаючись із таким клопотанням на виконання ухвали суду про залишення скарги без руху, апелянтом не надано доказів, що підтверджують обставини відсутності у нього коштів для проведення оплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з моменту отримання оскаржуваного рішення у листопаді 2018 року та до моменту подання даної апеляційної скарги у квітні 2019 року, та відповідно не підтверджено поважність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.

На наведені обставини судом апеляційної інстанції було звернуто увагу в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху та надано відповідний строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення та надання відповідних доказів на підтвердження цих обставин, проте, навіть при представленні судом строку, апелянтом не надано таких доказів.

У клопотанні про поновленні строку на апеляційне оскарження, яке подано на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги, апелянт вказує, що підтвердженням неможливості сплати належної суми судового збору в період часу з листопада 2018 року по квітень 2019 року є виписки по рахунку ГУ ДФС в Одеській області.

Разом з цим, надані апелянтом копії виписок по рахунку ГУ ДФС в Одеській області від 26.04.2019 року, від 14.03.2019 року, від 05.02.2019 року, від 01.02.2019 року, від 19.12.2018 року, від 06.11.2018 року взагалі не відображають інформацію щодо наявності чи відсутності у апелянта коштів по КЕКВ 2800 Інші поточні платежі .

Також, згідно копії виписки по рахунку ГУ ДФС в Одеській області від 31.01.2019 року у апелянта були в наявності кошти на оплату судового збору, що спростовує доводи апелянта.

Крім того, додані апелянтом до заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження копії виписок містять інформацію щодо наявності у ГУ ДФС в Одеській області коштів на рахунку на певну дату, а тому не можуть свідчити про відсутність у апелянта коштів на оплату судового збору протягом усього періоду з моменту отримання оскаржуваного рішення у листопаді 2018 року та до моменту подання даної апеляційної скарги у квітні 2019 року.

Так само надані апелянтом копії листів ГУ ДФС в Одеській області на адресу ДФС України щодо неналежного фінансування видатків щодо сплати судового збору від 20.11.2018 року та від 07.02.2019 року жодним чином не підтверджують відсутність у апелянта коштів на оплату судового збору у даній справі, у строк, встановлений для подання апеляційної скарги. У вказаних листах, на які посилається апелянт, лише вказано про неналежне фінансування ГУ ДФС в Одеській області щодо оплати судового збору, проте не вказано про відсутність у апелянта коштів на оплату судового збору у даній справі у строк, встановлений для подання апеляційної скарги та наданий судом при залишенні первинної скарги відповідача без руху.

Окрім цього, обставини, на які посилається апелянт, щодо подання апелянтом попередньої апеляційної скарги та її повернення у зв`язку з не усуненням недоліків поданої апеляційної скарги, також не можуть бути визнані судом апеляційної інстанції в якості поважних причин пропуску апелянтом строку звернення із апеляційною скарго, оскільки первісна апеляційна скарга відповідача була повернута ухвалою суду апеляційної інстанції від 22 лютого 2019 року, а з повторною скаргою апелянт звернувся лише 23.04.2019 року.

З огляду на викладене, наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, є неповажними.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Пономарьов проти України (рішенні від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини нагадав про необхідність розуміння права на справедливий розгляд судом з урахуванням принципу юридичної визначеності, який є одним із аспектів верховенства права. В цьому рішенні ЄСПЛ тлумачив гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції в контексті того, що Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X). . Далі ЄСПЛ наголосив, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі Трегубенко проти України (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пп. 34-38, рішення від 2 листопада 2004 року; та рішення у справі Правєдная проти Росії (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі Олександр Шевченко проти України (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та Трух проти України (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року)…Суд зазначає, що стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що товариство було поінформовано про рішення від 5 жовтня 2001 року якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Товариство подало першу апеляційну скаргу у листопаді 2001 року, але вона не була розглянута з низки причин, і несплата державного мита була лише однією із них (див. пункт 11 вище). Через два роки товариство подало нову апеляцію, стверджуючи, що воно не могло сплатити державне мито в той час, коли рішення суду першої інстанції могло б бути оскаржене відповідно до законодавства…У такій ситуації, надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та право на суд заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції. .

Частиною 3 статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, оскільки у апелянта закінчився строк наданий судом для надання заяви та доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року (з урахуванням дати отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та часу поштового пересилання), а наведені апелянтом у клопотанні, що надіслано ним на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 299, 325, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2016 року № 0009941401 по справі за адміністративним позовом Благодійного фонду На благо Одеси до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про виключення з реєстру неприбуткових організацій.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статті 328 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька