Постанова

від 03.06.2019 по справі 923/1859/15

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/1859/15 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Принцевської Н.М.

суддів: Савицького Я.Ф., Колоколова С.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.

За участю представників сторін:

Від ПП „Віатранс» - Апонаско В.А., паспорт серія НОМЕР_1 , від 23.02.98; Бондар Л.А., паспорт серія НОМЕР_2 , від 09.08.16;

від ДП „Херсонський морський торговельний порт» - Жук Ю.В., ордер серія ХС №136571, від 01.06.19;

розглянувши апеляційні скарги Приватного підприємства „Віатранс» та Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 року

та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.03.2019 року

по справі №923/1859/15

за позовом Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт»

до Приватного підприємства „Віатранс»

про стягнення 627 205,30 грн.,-

(суддя першої інстанції: Литвинова В.В., дата та місце ухвалення рішення: 28.02.2019, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул. Театральна, 18)

Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" (далі - ДП "Херсонський морський торговельний порт") звернулось до Господарського суду Херсонської області суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Віатранс" (далі - ПП Віатранс ) заборгованість у розмірі 627205,30 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.02.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 577,42 грн.. та 8,66 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 544200,00 грн. припинено згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" задоволено частково. Рішення Господарського суду Херсонської області від 04.02.2016 та постанову Одеського апеляційного Господарського суду від 16.06.2016 у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Згідно постанови від 28.09.2016 колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судами не досліджено, "якими саме первинними документами (платіжними дорученнями, виписками з банківськими рахунку, тощо) і на яку суму підтверджується оплата виконаних позивачем робіт у квітні 2015 року відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 464 від 06.04.2015 року на суму 4320,00 грн; № 540 від 26.04.2015 року на суму 30164,68 грн; № 541 від 26.04.2015 року на суму 40320,00 грн; № 366 від 10.04.2015 року на суму 430807,94 грн; № 448 від 10.04.2015 року на суму 77471,18 грн; № 469 від 26.04.2015 року на суму 11330,41 грн; № 550 від 26.04.2015 року на суму 139,89 грн; № 458 від 26.04.2015 року на суму 292707,38 грн; № 539 від 26.04.2015 року на суму 61201,50 грн; № 553 від 30.04.2015 року на суму 120,00 грн; № 553 від 30.04.2015 року на суму 120,00 грн; № 449 від 10.04.2015 року на суму 491306, 00 грн.

Ухвалою Господарського Херсонської області від 27.12.2016 провадження у справі зупинено у зв`язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи №128 від 26.11.2018 заявлений у позовних вимогах ДП "Херсонський морський торговельний порт" розмір заборгованості в сумі 627 205,30 грн. за надані послуги ПП Віатранс за договором №7/92Д від 18.12.2014 за період з 18.12.2014 по 27.12.2016 підтверджується документально первинними документами в повному обсязі.

У зв`язку з зустрічним зарахуванням однорідних вимог розмір заборгованості відповідача перд позивачем за договором №7/92Д від 18.12.2014 зменшився і ДП "Херсонський морський торговельний порт" 08.01.2019 було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі 83005,30 грн., судові витрати по сплаті судового збору та витрати по сплаті вартості проведення експертизи.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 (суддя - Литвинова В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ПП "Віатранс" на користь ДП "Херсонський морський торговельний порт" суму боргу у розмірі 83005,30 грн. та 1244,69 грн. судового збору, в задоволенні вимог щодо стягнення 8163,39 грн. судового збору відмовлено.

05.03.2019 до Господарського суду Херсонської області від позивача у справі надійшла заява про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №923/1859/15, оскільки при прийнятті рішення судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем щодо оплати проведення судової-економічної експертизи у сумі 74 144,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Херсонської області від 19.03.2019 Заяву ДП "Херсонський морський торговельний порт" про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково, стягнуто з ПП "Віатранс" на користь ДП "Херсонський морський торговельний порт 9 809,25 грн. витрат пов`язаних з проведенням експертизи у справі № 923/1859/15, в задоволенні вимог в сумі 64 334,75 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП Віатранс звернулось 01.04.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.03.2019 по справі №923/1859/15, в якій просить вказані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП Херсонський морський торговельний порт відмовити в повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що на момент винесення рішення по спарві заборгованість ПП Віатранс перед позивачем за договором №7/92Д від 18.12.2014 була повністю погашена, однак суд першої інстанції не дослідив цієї обставини і виніс незаконне рішення, яке підлягає скасуванню.

Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, Господарський суд Херсонської області неправомірно послався в судовому рішенні на висновок судової економічної експертизи №128, оскільки предметом дослідження судового експерта були роботи/послуги, що були виконані позивачем в квітні 2015 року.

Заявник зазначив у скарзі, що, приймаючи 28.02.2019 оскаржуване рішення, насамперед судом мало бути з`ясовано питання чи існував предмет спору станом на 13.11.2015, коли порушено провадження по даній справі. Таким чином, провадження по справі №923/1859/15 підлягає закриттю.

Також ПП Віатранс зазначило, що якщо провадження по даній справі буде закрито, у зв`язку з відсутністю предмету спору, і як наслідок, задоволені позовні вимоги відсутні, то і судові витрати мають бути покладені на позивача, а додаткове рішення від 19.03.2019 підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 року апеляційну скаргу Приватного підприємства „Віатранс» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 року та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.03.2019 року по справі №923/1859/15 залишено без руху.

18.04.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від ПП „Віатранс» про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.03.2019 по справі №923/1859/15, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційноїскарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 відкрито апеляційне провадження по справі 923/1859/15 за апеляційною скаргою ПП „Віатранс» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.03.2019.

Крім того, 08.04.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ДП „Херсонський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.03.2019 по справі №923/1859/15.

Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що заява про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом, проте при винесенні рішення врахована не була.

Апелянт зазначає, що стягнення з ПП Віатранс суми боргу у розмірі 83005,30 грн. фактично є повним задоволенням позовних вимог позивача, а не частковим, як зазначає суд першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 відкрито апеляційне провадження по справі №923/1859/15 за апеляційною скаргою Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.03.2019.

26.04.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ПП "Віатранс" надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП „Херсонський морський торговельний порт» .

10.05.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ДП Херсонський морський торговельний порт також надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП Віатранс .

В судовому засіданні 03.06.2019 представники ДП Херсонський морський торговельний порт та ПП Віатранс підтримали доводи та пояснення, викладені ними письмово в апеляційних скаргах та відзивах до них.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2014 року між ДП "Херсонський морський торговельний порт" і ПП "Віатранс" було укладено договір №7/92Д на виконання робіт (договір № 7/92Д).

Предметом договору згідно з п.1.1. є організація і здійснення силами і засобами за кошти клієнта наступні роботи: перевантаження вантажів клієнта, а саме - зернових та харчових вантажів насипом на експорт на каботаж, через зерновий перевантажувальний комплекс, криті склади підприємства, плав`ємності підприємства та/або клієнта, а також забезпечує короткочасне зберігання вантажу на підприємстві для накопичення суднових партій і подальшого відвантаження вантажу з підприємства на водний або інший вид транспорту.

Відповідно до п.1.4. договору за виконання підприємством робіт по даному договору клієнт здійснює оплату згідно умов даного договору.

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що розрахунки за роботи/послуги підприємства проводяться клієнтом шляхом здійснення попередньої та остаточної оплати робіт/послуг згідно рахунків підприємства. Остаточна оплата здійснюється за надані підприємством послуги/виконані роботи з урахуванням суми проведеної попередньої оплати.

Також згідно п.6.3.3. договору сторони встановили, що остаточний розрахунок здійснюється клієнтом згідно рахунків підприємства на остаточну оплату з додаванням підтверджуючих документів (актів виконання робіт (надання послуг)), які попередньо направляються факсом або по електронній пошті на адресу клієнта та в подальшому вручаються представнику клієнта (експедитора) під підпис або направляються поштою на адресу клієнта (експедитора). При цьому представник клієнта (експедитора) повинен бути належним чином уповноважений для одержання від підприємства документів для клієнта.

На виконання умов договору позивач у період з 06 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року надав відповідачу послуги, пов`язані зі зберіганням зернових та харчових вантажів та роботи по перевалці вантажу силами та засобами підприємства, на загальну суму 1127205,30 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та рахунками (т.1 а.с. 25-45).

На переконання позивача, відповідач в порушення договірних зобов`язань за надані позивачем послуги розрахувався частково, лише у розмірі 500000,00 грн., у зв`язку з чим за відповідачем утворилась прострочена заборгованість у розмірі 627205,30 грн.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог (т.5 а.с.79,80) позивач зазначає, що подання ПП «Віатранс» заяви про зарахування зустрічних вимог у спірних правовідносинах за договором №7/92Д від 18.12.2014, де позивач є кредитором, а відповідач - боржником, і навпаки, внаслідок припинення дії договору №5/139Д від 19.12.2013 року та необхідності повернення 544200,00 грн., де позивач є боржником, а відповідач - кредитором, зустрічні, однорідні вимоги, які виникли між сторонами були зараховані.

У зв`язку із зустрічним зарахуванням однорідних вимог розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором №7/92Д від 18.12.2014 зменшився на 544200,00 грн. і склав 83005,30 грн.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи №128 від 26.11.2018 заявлений у позовних вимогах ДП "Херсонський морський торговельний порт" розмір заборгованості в сумі 627 205,30 грн. за надані послуги ПП Віатранс за договором №7/92Д від 18.12.2014 за період з 18.12.2014 по 27.12.2016 підтверджується документально первинними документами в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що позовні вимоги щодо стягнення 83005,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта щодо повного погашення заборгованості перед позивачем судовою колегією не приймаються до уваги, у зв`язку з тим, що посилання на акти звірки як на доказ відсутності заборгованості є недоречним, оскільки вказані акти звірки взаєморозрахунків лише відображають дані бухгалтерського обліку суб`єктів господарювання при здійсненні господарської операції і перерахування коштів за звітний період у хронологічному порядку є тільки одним із доказів, який господарський суд має оцінювати в сукупності з іншими доказами у справі, зокрема, платіжними дорученнями, виписками з банківських рахунків.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували погашення відповідачем заборгованості у розмірі 83005,30 грн., з огляду на що доводи ПП Віатранс в цій частині судовою колегією не приймаються до уваги.

Крім того, докази сплати заборгованості у визначеному судом першої інстанції розмірі відповідачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду відмовляє в задоволенні апеляційної скарги ПП Віатранс на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 та на додаткове рішення від 19.03.2019 по справі №923/1859/15.

Разом з тим, розглянувши доводи апеляційної скарги ДП Херсонський морський торговельний порт , суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити вказану апеляційну скаргу, з огляду на наступне.

Як зазначалося раніше, внаслідок з зустрічного зарахування однорідних вимог розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором №7/92Д від 18.12.2014 зменшився, у зв`язку з чим ДП Херсонський морський торговельний порт 08.01.2019 було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 83005,30 грн., судові витрати по сплаті судового збору та витрати по сплаті вартості проведення судової економічної експертизи.

Відповідну заяву про зменшення розміру позовних вимог подано до суду 08.01.2019, підготовче провадження у справі №923/1859/15 закрито та призначено розгляд справи по суті 13.02.2019.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. В такому випадку припинення провадження в частині відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Таким чином, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній , так і в описовій частині рішення.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта стосовно того, що судом першої інстанції заява про зменшення розміру позовних вимог була прийнята під час розгляду справи.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні Господарського суду Херсонської області суд (в резолютивній частині) зазначив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягнувши з ПП "Віатранс" на користь ДП "Херсонський морський торговельний порт" суму боргу у розмірі 83005,30 грн., тобто в повному обсязі заявленому позивачем згідно заяви про зменшення позовних вимог.

Таким чином, фактично підставою для часткового задоволення позовних вимог стало залишення судом першої інстанції без уваги та неврахування при вирішенні справи заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, хоча судом в оскаржуваному рішенні зазначається про подання такої заяви.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що зменшення розміру позовних вимог згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, якщо ж таке зменшення пов`язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині може бути покладений на відповідача.

Частиною 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як вбачається з тексту поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, останній просив стягнути з відповідача на його користь суму судового збору, сплачену за подання позову в розмірі 9408,08 грн.

З огляду на вищевикладене та те, що зарахування зустрічних позовних вимог відбулося після пред`явлення позову (12.11.2015) витрати по оплаті судового збору в розмірі 9408,08 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Пунктом 4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає доводи ДП Херсонський морський торговельний порт обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, з огляду на що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 року по справі №923/1859/15 зміні з викладенням резолютивної частини в редакції суду апеляційної інстанції.

Також, колегія суддів зазначає, що додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.03.2019 по справі №923/1859/15, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат, підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.12.2016 у даній справі призначено проведення судово-економічної експертизи.

Листом від 03.03.2017 Господарським судом Херсонської області на адресу ДП Херсонський морський торговельний порт направлено рахунок №128 від 02.03.2017 на оплату експертизи на суму 74144,00 грн. та зобов`язано позивача сплатити вказаний рахунок.

Рахунок було оплачено позивачем 24.03.2017 відповідно до платіжного доручення №490.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що стягнення з ПП Віатранс на користь ДП Херсонський морський торговельний порт суми боргу у розмірі 83005,30 грн. фактично є повним задоволенням позовних вимог позивача, додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.04.2019 по справі №923/1859/15 підлягає скасуванню, а витрати, пов`язані з проведенням експертизи по справі у сумі 74144 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269-271, 273, 275, 280-284, 287 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Віатранс» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 року та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.03.2019 року по справі №923/1859/15 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 року та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.03.2019 року по справі №923/1859/15 задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 року по справі №923/1859/15 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства Віатранс (73025, м.Херсон, вул. Воронцовська, 20, оф.2.3, ЄДРПОУ: 24109380) на користь Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт» (73000, м.Херсон, просп. Ушакова, 4, ЄДРПОУ: 01125695) суму боргу у розмірі 83005,30 грн. та 9408,08 грн. витрат по сплаті судового збору.

Додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.03.2019 року по справі №923/1859/15 скасувати.

Стягнути Приватного підприємства Віатранс (73025, м.Херсон, вул. Воронцовська, 20, оф.2.3, ЄДРПОУ: 24109380) на користь Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт» (73000, м.Херсон, просп. Ушакова, 4, ЄДРПОУ: 01125695) 74144 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи по справі №923/1859/15.

Стягнути Приватного підприємства Віатранс (73025, м.Херсон, вул. Воронцовська, 20, оф.2.3, ЄДРПОУ: 24109380) на користь Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт» (73000, м.Херсон, просп. Ушакова, 4, ЄДРПОУ: 01125695) 14112,12 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.06.2019 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Я.Ф. Савицький

С.І. Колоколов