Постанова

від 06.06.2019 по справі 924/19/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року Справа № 924/19/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2019 р. у справі №924/19/19 (суддя Гладюк Ю.В., повний текст рішення складено 21.03.2019 р.)

за позовом Хмельницької міської ради (м. Хмельницький)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк - Інвест" (м. Миколаїв)

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

позивача - Крамар А.В.;

відповідача - Цапів І.М.;

ВСТАНОВИВ:

Хмельницька міська рада звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Інвест" про визнання укладеним з відповідачем договору оренди земельної ділянки площею 1111 м 2 по вул. Проскурівського підпілля, 116, кадастровий номер 6810100000:02:006:0192, для обслуговування приміщення АЗС № 8 з магазином терміном на 10 років, в редакції позивача.

Позовні вимоги із посиланням на положення ст. 1, 6, 14, 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 628, 638 ЦК України обґрунтовані недосягненням між сторонами згоди на укладення договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2019 р. у справі №924/19/19 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач вимагає визнати укладеним вперше договір оренди земельної ділянки, не віднесеної до земель сільськогосподарського призначення та на якій розташоване належне відповідачу нерухоме майно. Позивачем не наведено норм спеціального законодавства, які б, за умови недосягнення згоди з відповідачем щодо умов договору, передбачали можливість укладення спірного договору за рішенням суду.

Окрім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірні відносини регулюються ст. 181 ГК України. Однак, сторони згідно п. 5 ст. 181 ГК України не передали на розгляд суду переддоговірний спір в частині неврегульованих умов договору та не скористалися процедурами визначеними зазначеною статтею ГК України.

Суд першої інстанції, посилаючись на п. 8 ст. 181 ГК України зазначив, що недосягнення згоди між сторонами з усіх істотних умов договору свідчить про неукладення договору та не надає право сторонам звертатися до суду про визнання договору укладеним в цілому.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Хмельницька міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що висновки суду першої інстанції про необхідність застосування положень ч. 5 ст. 181 ГК України щодо наявності згоди сторін на врегулювання розбіжностей судом та те, що сторони в даному випадку діють як рівноправні партнери є безпідставним.

Окрім того, скаржник посилається на положення ст. 13 Конституції України, ст. ст. 93, 116, 123, 124, ст. 1, 6, 13, 14, 16 Закону України "Про оренду землі" та зазначає, що не відповідає вимогами чинного законодавства висновок суду першої інстанції про застосування до даних відносин ст. 181 ГК України, за змістом якої до суду може бути передано спір, в частині розбіжностей, які виникли між сторонами щодо умов договору. Суд першої інстанції протиправно не взяв до уваги норму ст. 4 ГК України, якою чітко визначено, що не є предметом регулювання цього кодексу, зокрема, земельні відносини. Виходячи з наведеного, не можуть у даних відносинах застосовуватись норми 179-181 ГК України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.05.2019 р. об 15:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2019 р. доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Хмельницької області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Інвест" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №16714/19 від 07.05.2019 р.), в якому просить суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що з аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, не вбачається законодавчо закріпленої обов`язковості укладення спірного договору для відповідача, оскільки останній може не реалізовувати надане йому право та відмовитися від оренди земельної ділянки. Відтак, правові підстави для розгляду судом такого спору, як визнання укладеним договору, що не є обов`язковим для укладення, відсутні. Поряд із цим, за положеннями ст. 20 ГПК України та ст. 181 ГК України господарський суд розглядає справи саме у спорах, які виникають, зокрема, при укладанні господарських договорів, тобто має розглядатися переддоговірний спір, якому передує стадія складання протоколу розбіжностей.

Відповідач зазначає, що проект договору та протокол розбіжностей є доказами щодо вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору, вони є свідченням існування спору, котрий виник при укладенні договору, і який сторони передають на вирішення господарського суду. Відтак, предметом розгляду суду можуть бути лише розбіжності, що залишилися неврегульованими сторонами, та в разі наявності на таку передачу згоди другої сторони. Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами не було досягнуто згоди щодо укладення договору у запропонованій позивачем редакції та з урахуванням складеного відповідачем протоколу розбіжностей, у зв`язку з чим між ними залишилися неузгоджені пункти договору. Проте, за умови відсутності між сторонами згоди щодо передачі на розгляд суду неврегульованих розбіжностей, такий переддоговірний спір за положеннями ч. 1 ст. 187 ГК України не може бути предметом розгляду суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2019 р. об 15:00 год.; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Хмельницької області.

В судовому засіданні 22.05.2019 р. представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просять її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.05.2019 р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, рішенням Хмельницької міської ради від 27.12.2017р. №60, припинено право користування земельними ділянками, розірвано договори оренди землі за згодою сторін та надано земельні ділянки в оренду юридичним та фізичним особам, зокрема ТОВ "Лайк Інвест" передано земельну ділянку у м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 116, кадастровий номер 6810100000: НОМЕР_1 :006:0192, площею 1111 м. кв. для обслуговування приміщення АЗС № 8 з магазином по вул. Проскурівського підпілля, 116, на 10 років.

На виконання вказаного рішення, згідно акту прийому-передачі від 01.10.2018р., представник відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів передав представнику відповідача проект договору оренди землі за адресою: вул. Проскурівського підпілля, 116. Акт підписаний представниками сторін.

10.12.2018р. (згідно відмітки штемпеля вхідної кореспонденції) Хмельницька міська рада отримала від відповідача лист, в якому вказано, що у зв`язку з тим, що надані міською радою проекти договору оренди землі б/н від 03.12.2018р., земельної ділянки площею 1111 м.кв., кадастровий номер 6810100000:02:006:0192, яка розташована у м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 116, а саме окремі його положення викладені в редакції, з якою не погоджується відповідач, керуючись ст. 30 Закону "Про оренду землі" та ч. 4 ст. 181 ГК України, відповідач підписав даний договір з протоколом розбіжностей. Додатками до листа є примірник договору оренди землі, протокол розбіжностей та довіреності.

Згідно протоколу розбіжностей від 03.12.2018р. відповідач запропонував свою редакцію п. 14 договору, а саме - "у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0, 5 від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня відповідно до діючого законодавства" замість запропонованої редакції позивачем, а саме - "у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10 денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; справляється пеня у розмірі 0, 5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення".

Як видно з копії проекту договору оренди землі від 03.12.2018р. щодо земельної ділянки по вул. Проскурівського підпілля, 116, м. Хмельницький, сторонами якого вказано Хмельницьку міську раду (орендодавець) та ТОВ "Лайк Інвест" (орендар) та який містить підписи обох сторін та їх печатки, даний договір, зі сторони відповідача містить вказівку, що він підписаний з протоколом розбіжностей від 03.12.2018р.

До договору додано: розрахунок орендної плати з підписом сторін; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі; план зовнішніх меж земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки; акт прийому - передачі землі (вказаної у договорі), підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Рішенням Хмельницької міської ради від 27.12.2018р. №19, вирішено не погоджувати запропоновану ТОВ "Лайк Інвест" в протоколі розбіжностей редакцію п. 14 проекту договору оренди землі по вул. Проскурівського підпілля, 116 та вирішено звернутись до суду для узгодження розбіжностей та укладення договору оренди землі по вул. Проскурівського підпілля, 116 в м. Хмельницький.

Предметом позовних вимог є визнання укладеним договору оренди земельної ділянки площею 1111 м 2 по вул. Проскурівського підпілля, 116, кадастровий номер 6810100000:02:006: НОМЕР_2 , для обслуговування приміщення АЗС № 8 з магазином терміном на 10 років, в редакції позивача.

Спір між сторонами виник фактично з приводу лише однієї його умови, а саме - пункту 14 договору, яким врегульовано відповідальність за несплату орендної плати.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що приписами ч. 1, 2 ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, аналізуючи зазначені законодавчі приписи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обов`язковість укладення спірного договору оренди земельної ділянки, оскільки його укладення ґрунтується на вказівці закону (ст. 124 ЗК України, ст.179 ГК України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі"), який передбачає, що підставою користування земельною ділянкою із земель комунальної власності є договір оренди, який укладається з орендарем власником нежитлових приміщень, які розташовані на ній.

В свою чергу, п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначено серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору.

Частиною ч. 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання визначені у ст. 179 ГК України, якою визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 181 ГК України, якою визначено загальний порядок укладення господарських договорів, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як встановлено апеляційним судом, 01.10.2018 р. відповідач (орендар) отримав від позивача (орендодавця) проект договору оренди землі, що підтверджується актом прийому-передачі (а.с. 28) та не заперечується самим відповідачем.

Таким чином, з врахування двадцятиденного строк, встановленого ч. 4 ст. 181 ГК України, відповідач, отримавши 01.10.2018р. проект договору оренди мав би направити позивачу даний договір разом із протоколом розбіжностей в строк до 21.10.2018 р.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що відповідач лише 10.12.2018р. направив позивачу лист з протоколом розбіжностей до договору оренди землі (отримано згідно штампу вхідної кореспонденції від 10.12.2018р. за № 12-5814-0210), тобто поза межами двадцятиденного строку встановленого ч. 4 ст. 181 ГК України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що фактичними обставинами у справі підтверджується, що відповідачем були пропущенні строки для надання відповіді позивачу на його пропозицію (оферту). Разом з тим, колегія суддів зауважує, що ч. 4 ст. 181 ГК України не містить санкції за порушення цього строку на стадії направлення пропозиції та надання відповіді на неї.

Окрім того, ч. 7 ст. 181 ГК України передбачено, що, якщо сторона, яка отримала протокол розбіжностей щодо умов договору, зокрема, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей між сторонами договору оренди землі, укладення якого є обов`язковим для сторін саме на підставі закону, тому до даних правовідносин підлягає застосуванню ч. 1 ст. 187 ГК України, що спростовує висновки місцевого господарського суду про те, що між сторонами не було досягнуто згоди на передачу до суду неврегульованих розбіжностей у відповідності до ч. 5 ст. 181 ГК України, та що такий переддоговірний спір згідно ч. 1 ст. 187 ГК України не може бути предметом розгляду суду.

Апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 180 ГК України.

Спеціальні норми ст. 15 Закону визначають, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату . За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Що стосується доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, стосовно диспозитивного характеру використання у правовідносинах Типового договору оренди землі, то апеляційний господарський суд враховує наступне.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 ст. 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Отже, у разі визначення сторонами змісту договору на основі типового договору, вони можуть лише уточнити пункти укладеного між ними договору, при цьому не виключаючи пункти, які передбачені типовим договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 затверджений Типовий договір оренди землі. Зокрема, п. 14 постанови передбачено, що: "У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10 денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; справляється пеня у розмірі ___ відсотків несплаченої суми за кожен день прострочення."

Згідно протоколу розбіжностей до договору оренди землі вбачається пропозиція відповідача до виключення з п. 14 договору оренди землі штрафу за невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, і залишення лише пені як виду відповідальності.

Оцінюючи п. 14 договору щодо якого сторони не досягли згоди при укладенні договору, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний пункт проекту договору оренди землі відповідає п. 14 Типового договору оренди землі, тому сторони договору не вправі відхилятися від вказаного положення, яке у відповідності до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" належить до істотних умов договору оренди землі, зокрема, відповідальність за несвоєчасну орендну плату.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів, зокрема, укладення яких є обов`язковим на підставі закону, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ст. 187 ГК України).

Згідно ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Отже, порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України та ст. 649 ЦК України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються, зокрема, на спори, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов такого договору.

При цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов`язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акта органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом). Тобто, визнання укладеним договору, можливе, зокрема, тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону.

Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір між сторонами виник не з приводу укладення договору оренди, а фактично з приводу лише однієї його умови, а саме - пункту 14, яким врегульовано відповідальність за несплату орендної плати, в іншій частині договору спір між сторонами відсутній.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист.

Слід також зазначити, що судовий акт має бути не лише законним, але й таким, що може бути реально виконаним, у результаті чого досягається позитивний ефект та дійсне відновлення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що для ефективного захисту порушеного права позивача достатнім буде часткове задоволення позовних вимог щодо усунення розбіжностей викладених в положенні п. 14 договору, тому суд не вбачає необхідності у визнанні укладення договору, з урахуванням усіх істотних умов, оскільки щодо таких спір між сторонами фактично відсутній.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для врегулювання розбіжностей, шляхом викладення спірного п. 14 договору оренди землі в редакції, запропонованій позивачем, що відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220.

Окрім того, суд вказує, що згідно ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не звертався до суду з вимогою саме про спонукання відповідача до укладення договору, а тому відсутні підстави для викладення в резолютивній частині умов поданого позивачем проекту договору.

Отже, враховуючи те, що між сторонами фактично існує спір в частині врегулювання розбіжностей щодо укладення лише однієї з істотних умов договору оренди землі, а щодо інших умов договору спір між сторонами відсутній, суд апеляційної інстанції, з метою забезпечення права позивача на ефективний судовий захист, дійшов висновку про необхідність задоволення позову лише в частині врегулювання розбіжностей щодо відповідальності за несплату орендної плати, та закриття провадження у справі в іншій частині позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

При цьому, суд приймає до уваги, що вирішення даного спору саме в зазначений спосіб відповідає визначеному ч. 1 ст. 2 ГПК України обов`язковому для суду на підставі ч. 2 ст. 2 ГПК України завданню господарського судочинства, зокрема - справедливому вирішенню спору судом, оскільки в разі відмови в задоволенні позову повністю з підстав, наведених судом першої інстанції, позивач в подальшому при повторному зверненні до суду буде позбавлений можливості захистити оспорюване право через фактичний пропуск строку визначеного в ч. 7 ст. 181 ГК України внаслідок розгляду даного спору.

Апеляційний суд не може погодитись із доводами відповідача, з якими погодився суд першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень ч. 5 ст. 181 ГК України, оскільки вказана норма на відміну від ч. 7 ст. 181 ГК України не визначає порядок врегулювання розбіжностей умов договору оренди земельної ділянки із земель комунальної власності, укладення якого є обов`язковим на підставі закону (ч. 1 ст. 124 ЗК України ч.1,ч.5 ст. 6, ст.13, ст. 14 Закону України " Про оренду землі").

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до приписів п.1 та п.3 ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

За таких обставин, апеляційна скарга Хмельницької міської ради підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2019 р. у справі №924/19/19 - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та врегулювання розбіжності у пункті 14 договору оренди земельної ділянки між Хмельницькою міською радою та ТОВ "Лайк - Інвест", в редакції, запропонованій Хмельницькою міською радою.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2019 р. у справі №924/19/19 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2019 р. у справі №924/19/19 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

3. Врегулювати розбіжності у пункті 14 договору оренди земельної ділянки між Хмельницькою міською радою та ТзОВ "Лайк-Інвест", в редакції, запропонованій Хмельницькою міською радою, виклавши його п. 14 в наступній редакції : "У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

- справляється пеня у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожний день прострочення."

4. В іншій частині позову провадження у справі №924/19/19 закрити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк - Інвест" (54020, м. Миколаїв, вул. Погранична, 29 корпус Б, код ЄДРПОУ 40631763) на користь Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 33332218) 1921 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 2881,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Господарському суду Хмельницької області видати судові накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

8. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений 10 червня 2019 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.