Рішення

від 04.06.2019 по справі 908/776/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/71/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2019 Справа № 908/776/19

м.Запоріжжя

За позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» , код ЄДРПОУ 24584661 (01032, м. Київ, вул.Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м.Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, код ЄДРПОУ ВП 26251923)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Оіл» , код ЄДРПОУ 37291055 (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1)

про стягнення суми 101332,14 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Гайдук Ю.І., довіреність б/н від 07.12.2018

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Оіл» про стягнення суми 101332,14 грн. неустойки.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/776/19, присвоєний номер провадження 9/71/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.05.2019. Ухвалою суду від 23.05.2019 розгляд справи відкладено на 04.06.2019.

03.06.2019 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи призначений на 04.06.2019 без участі його представника, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

04.06.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані тим, що відповідач в порушення укладеного сторонами договору поставки від 21.03.2017 № 53-129-01-17-01002 здійснив поставку продукції із порушенням обумовленого строку, у зв`язку з цим, на підставі п. 7.2 договору, зобов`язаний сплатити позивачу пеню за кожен день прострочення та штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за прострочення поставки понад 30 днів. Договір поставки був укладений за результатами проведення публічної закупівлі, а саме: процедури публічних торгів, на підставі Закону України Про публічні закупівлі , тому внесення змін до його істотних умов, в тому числі продовження строків виконання зобов`язання, можливо лише у виключних випадках. Строк поставки продукції за договором був відомий відповідачу з моменту прийняття участі у публічній закупівлі, строк поставки не змінювався з моменту підписання договору, зміни до якого не вносились. Отже, у позивача наявні усі правові підстави для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасну поставку товару. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 222, 230,232 ГК України та умовами договору поставки.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, зазначивши, зокрема, про наступне. За результатами проведеного тендеру, який відповідно до протоколу засідання тендерного комітету ДП Енергоатом відбувся 01.03.2017, незважаючи на великі обсяги постачання, договір постави та Специфікації було підписано лише 21.03.2017, що фактично значно скоротило час для поставки продукції і, як наслідок, призвело до несвоєчасної поставки. Відповідно до Специфікацій №№1,2,3,4,5 до договору термін поставки визначено до 31.03.2017, тобто 10 календарних днів. Деякі домовленості щодо подовження строків постачання були досягнуті між сторонами в усному порядку та заздалегідь було обумовлено, що неформальне подовження строку не призведе до негативних наслідків для покупця та не вплине на роботу та виробничу програму ВП Запорізька АЕС та ВП Хмельницька АЕС . У зв`язку із чим, поставка відбувалась на протязі 1,5 місяці, з 31 березня по 15 травня 2017 включно, тобто з незначним порушенням строку (до 45 календарних днів). На підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України відповідач просить зменшити штрафні санкції, врахувавши, при цьому, ступінь 100% виконання відповідачем зобов`язання, відсутність негативних наслідків від прострочення виконання зобов`язання та те, що з позовної заяви не вбачається, що ДП Енергоатом було завдано будь-яких збитків у зв`язку з несвоєчасною поставкою продукції. На підставі викладеного, відповідач просить суд позовну заяву задовольнити частково, шляхом зменшення розміру штрафних санкцій до 10% від заявлених.

Від позивача надійшла відповідь на відзив в якій, в тому числі, позивач виклав свої заперечення проти зменшення розміру штрафних санкцій. Зазначив, що відсутність збитків позивача не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не надано доказів, які підтверджують, що порушення строку поставки продукції сталося з незалежних від нього обставин, тому з огляду на значне порушення строку поставки та незначний розмір нарахованої неустойки, підстави її зменшення, тим більше до 10% відсутні. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В засідання 04.06.2019 позивач не з`явився, направив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

На підставі викладеного, враховуючи, що від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, суд визнав можливим розглянути справу по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2017 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі директора Відокремленого підрозділу Атомкомплект (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Регіон-Оіл в особі директора (Постачальник, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 53-129-01-17-01002, відповідно умов якого Постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити оливи технічні виробництва ТОВ РУНВП Агрінол для потреб ВП Запорізька АЕС та ВП Хмельницька АЕС ДП Енергоатом , а Покупець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію (п.1.1 договору).

Відповідно до п.п. 1.2, 3.1 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Сума договору складає 5842725,66 грн., у тому числі ПДВ 20 %.

У розділі V договору визначено порядок поставки та приймання продукції.

Строк поставки продукції зазначений в Специфікаціях. За погодженням з Покупцем (Вантажоодержувачем) допускається поставка продукції партіями (п.5.1 договору). Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п.5.4). Належне виконання Постачальником свого зобов`язання щодо поставки продукції підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі продукції (п.5.11).

За умовами підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором

В пункті п. 7.2 встановлено, що за порушення строку поставки продукції за договором Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов`язань (п.п. 10.1, 10.3 договору).

Згідно з п. 11.5 договір укладений у відповідності до рішення Тендерного комітету ДП «НАЕК «Енергоатом» (протокол засідання від 01.03.2017).

Стонами підписано Специфікації №№ 1, 2, 3, 4, 5 (додаток до договору), в яких узгоджено найменування продукції, її кількість, ціна, загальна вартість та термін поставки - до 31.03.2017.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ Регіон-Оіл за видатковими накладними в період з 05.04.2017 по 15.05.2017 на підставі договору № 53-129-01-17-01002 від 21.03.2017 здійснена поставка обумовленої продукції згідно Специфікацій №№1-5. За кожною з накладних складалися акти приймання-передачі ТМЦ, які підписані сторонами.

Позивачем на адресу ТОВ Регіон-Оіл була направлена претензія за вих. № 8788/51 від 28.09.2017 про неналежне виконання та стягнення неустойки за договором поставки № 53-129-01-17-01002 від 21.03.2017, з детальним розрахунком пені за прострочення поставки за кожною видатковою накладною та штрафу за поставку продукції з простроченням понад 30 днів. Загальна сума неустойки з а претензією склала 101332,14 грн.

Вказана претензія отримана ТОВ Регіон-Оіл , про що свідчить відповідь на неї за вих. № 345/07 від 16.11.2017, в якій останній посилаючись на досягнуті усні домовленості сторін щодо подовжня строків постачання продукції просив не нараховувати неустойку.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Підстави виникнення господарських зобов`язань встановлені також ст.174 ГК України, що включають господарські договори та інші угоди.

Із матеріалів справи слідує, що правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В частині 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В пункті п. 7.2 сторони визначили, що за порушення строку поставки продукції за договором Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

У Специфікаціях №№ 1, 2, 3, 4, 5 до договору поставки встановлено термін поставки - до 31.03.2017. Поставка продукції здійснювалась відповідачем партіями за видатковими накладними: від 04.04.2017 (3 накладні за №№ РО-0404001, РО-0404002, РО-0404003 із простроченням терміну поставки - 4 календарних дні), 05.04.2017 (3 накладні за №№ РО-0504004, РО-0504002, РО-0504005 із простроченням 5 днів), 07.04.2017 (2 накладні за № РО-0704001, РО-0704011 - прострочення 7 днів), 12.04.2017 (2 накладні за № РО-1204004, РО-1204005 - прострочення 12 днів), 18.04.2017 (1 накладна № РО-1804003 - прострочення 18 днів), 12.05.2017 (1 накладна за № РО-1205002 - прострочення 42 календарних дні) та 15.05.2017 (2 накладні за №№ № РО-1505002, РО-1505003 - прострочення 45 календарних днів).

Позивачем на підставі п. 7.2 нараховано до стягнення з відповідача (постачальника) неустойку в загальному розмірі 101332,14 грн., в тому числі: 62632,12 грн. пені та 38500,02 грн. штрафу.

Факт порушення відповідачем зобов`язання щодо строків поставки продукції суд вважає доведеним, судом детально перевірений розрахунок заявленої до стягнення суми неустойки, розрахунок визнаний обґрунтованим та вірним.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відсутність своєї вини у порушенні строку (терміну) поставки продукції відповідачем не доведено, тому позовні вимоги про стягнення неустойки суд вважає законним та обґрунтованими.

Викладені у відзиві заперечення відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із змісту ст.ст. 626, 629 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 ГК України, ст.ст.6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 188 ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК україни).

Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Згідно з п. 11.1 договору поставки зміни до договору вносяться шляхом укладення додаткової угоди (договору).

Укладаючи договір, сторони узгодили строк (термін) поставки продукції, перегляд умов договору щодо подовження строків поставки не здійснювався, відповідні зміни до договору не вносилися.

Належних доказів звернення до позивача з цього приводу відповідачем не надано, посилання на усні домовленості, які нібито мали місце, не мають ніяких юридичних наслідків, тому не приймаються судом до уваги.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір неустойки до 10% від заявленої суми. Позивач проти зменшення розміру неустойки заперечив.

Розглянувши вищевказане клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язані; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов`язання - продукція поставлена в повному обсязі, відсутність документально підтверджених негативних наслідків для позивача внаслідок порушення зобов`язання відповідачем, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінку винної сторони: в переважній більшості мала місце незначна тривалість затримки поставки продукції, та зіставляючи майнові інтереси обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення, на 30%.

Таким чином, сума пені, що стягується судом з відповідача на користь позивача складає 43982,48 грн., штрафу - 26950,01 грн.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Про стягнення з відповідача інших судових витрат позивачем не заявлялося.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Оіл» , код ЄДРПОУ 37291055 (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» , код ЄДРПОУ 24584661 (01032, м. Київ, вул.Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м.Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, код ЄДРПОУ ВП 26251923) суму 43982 (сорок три тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 48 коп. пені, суму 26950 (двадцять шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 01 коп. штрафу, суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва