Рішення

від 06.06.2019 по справі 909/371/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/371/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСП Консалтинг"

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11191 грн 38 к.

за участю:

від позивача: Смирнова Ольга Богданівна,

від відповідача: представник не з`явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСП Консалтинг" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11191 грн 38 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

19.04.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити розгляд справи по суті на 16.05.2019 (ухвала від 19.04.2019), за наслідком якого розгляд справи відклав на 06.06.2019.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов в строк, встановлений судом не подав, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.06.2019 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди нежитлових приміщень від 31.10.2017 №б/н в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 7616 грн 62 к. за період з листопад 2017 року - січень 2019 року. Керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України та п.5.1.1 договору нарахував відповідачу пеню , 3% річних та інфляційні втрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

31 жовтня 2017 року Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради (далі - орендар) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСП Консалтинг" (далі - суборендар) уклали договір суборенди нежитлових приміщень №б/н (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 21,7 кв.м, які розташовані на четвертому поверсі в будівлі за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Дністровська,26 (далі- приміщення).

Право користування суборендарем приміщеннями на умовах цього договору настає з моменту підписання уповноваженими представниками орендаря та суборендаря акта приймання-передачі в суборенду приміщень (п.2.1. договору).

Згідно з п.3.1 договору, плата за суборенду приміщення визначається на підставі "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду об"єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська", затвердженої рішенням Івано-Франківської міської ради "Про внесення змін до нормативних актів з питань оренди об"єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська" від 27 квітня 2007 року із змінами та доповненнями і за базовий місяць вересень 2017 року становить 2614 грн 80 к. без ПДВ.

Плата за суборенду приміщення за жовтень 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень 2017 року (3.2.).

Нарахування плати за суборенду приміщення проводиться з дня підписання уповноваженими представниками суборендаря та орендаря акта приймання - передачі в суборенду приміщень і закінчується днем припинення чи розірвання договору(п.3.3.).

Плата за суборенду приміщення сплачується суборендарем у грошовій формі щомісячно. Плата за суборенду перераховується з рахунку суборендаря на розрахунковий рахунок управління державної казначейської служби України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області №34227999700002 в Головному управлінні державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код ЄДРПОУ 37952250 в термін до 15 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, або на інший повідомлений письмово орендарем суборендарю не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати сплати чергового платежу (п.3.4.).

Згідно з п.5.1.1 договору, за прострочення терміну сплати плати за суборенду приміщення або внесення плати за суборенду приміщення не в повному обсязі суборендар сплачує на рахунок , вказаний в п.3.4 договору, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення терміну сплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення заборгованості включаючи день сплати заборгованості. У разі прострочення сплати плати за суборенду приміщення або внесення її не в повному обсязі, крім нарахованої пені суборендар сплачує також суму інфляції за період прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Цей договір вступає в дію з дня його підписання та діє до 31.12.2018 (п.6.1.) .

Відповідно до п.п. 6.2.1 п.6.2. договору сторони погодили, що припинення чи розірвання цього договору суборенди може мати місце, зокрема у випадку закінчення строку, на який цей договір було укладено. Про припинення договору суборенди в цьому випадку сторони письмово повідомляють одна одну в будь який час, але не пізніше як в місячний термін із дня закінчення терміну дії цього договору.

На виконанням умов договору сторони підписали акт приймання-передачі в суборенду, згідно якого орендар передав, а суборендар прийняв відповідно до умов договору нежитлові приміщення, розташовані в будівлі за адресою АДРЕСА_1 , а також підтвердили, що суборендар немає зауважень до цих приміщень, вони перебувають в належному стані придатному для використання згідно з умовами договору, копія якого приєднана до матеріалів справи.

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, орендну плату здійснив частково на суму 36768 грн 64 к. Внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 7616 грн 62 к.

11.01.2019 позивач направив відповідачу повідомлення № 25/34.2-02/18в про припинення договору суборенди.

21.01.2019 сторони підписали акт приймання-передачі об"єкта суборенди, згідно якого суборендар передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору нежитлові приміщення, розташовані в будівлі за адресою АДРЕСА_1 , а також підтвердили, що технічний стан приміщення задовільний, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Оскільки станом на 16.04.2019 відповідач заборгованість не сплатив, позивач керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України та п.5.1.1. договору нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати та звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору суборенди нежитлового приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду. Різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до державного або місцевого бюджету.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму (ч. 2 ст. 762 ЦК України).

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Висновок суду.

Отже, суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з оплати орендної плати не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не навів; доказів виконання зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати орендної плати в період листопад 2017 року - січень 2019 року підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7616 грн 62к. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені за період з 16.09.2018 -16.02.2019 та 3% річних за період з 16.11.2017 - 16.02.2019, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суми заявлені позивачем до стягнення, оскільки позивач помилково до періоду заборгованості врахував вихідний день, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у сумі 2216 грн 48 к. та 3% річних в сумі 242 грн 26 к. В решті суми нарахованих пені та 3% річних належить відмовити.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за період грудень 2017 року - лютий 2019 року та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 7616 грн 62 к. - заборгованості, 2216 грн 48 к. - пені, 242 грн 26 к. - 3% річних та 957 грн 08 к. - інфляційних втрат.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, судовий збір в розмірі 1893 грн 72 к. суд покладає на відповідача. Судовий збір в розмірі 27 грн 28 к. - на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСП Консалтинг" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11191 грн 38 к. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСП Консалтинг" (вул. Окружна, 14, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200, код 41393343) на користь Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради (вул. Леся Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ, 76018, код 40228135) 11032(одинадцять тисяч тридцять дві гривні ) 44 к. заборгованості, 957 (Дев"ятсот п"ятдесят сім гривень ) 08 к. - інфляційних втрат, 2216 (дві тисячі двісті шістнадцять гривень ) 48 к. -пені, 242 (двісті сорок дві гривні ) 26 к. - 3% річних, а також 1893(одну тисячу вісімсот дев"яносто три гривні) 72 к. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 144(ста сорока чотирьох гривень) 55 к. пені та 14(чотирнадцяти гривень) 39 к. 3% річних - відмовити.

Судовий збір в розмірі 27 (двадцять сім гривень) 28 к. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.06.2019

Суддя Т. В. Максимів