Ухвала

від 07.06.2019 по справі 904/4911/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

07.06.2019м. Дніпро№ 904/4911/18

Суддя Загинайко Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" про надання розстрочки виконання рішення у справі

за позовом Виробничо-торговельної фірми "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю (54007, м. Миколаїв, вул. Троїцька (Кірова), 67; ідентифікаційний код 13842002)

боржник: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, 19; ідентифікаційний код 39288018)

про повернення попередньої оплати за товар у розмірі 208 800 грн. 00 коп.

Представники:

від позивача: представник не з`явився;

від боржника (відповідача): представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач - Виробничо-торговельна фірма "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4840/18 від 01.11.2018р.), в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" 208 800 грн. 00 коп. попередньої оплати за товар, яка була перерахована на підставі Договору поставки № 59 від 26.05.2017р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019р. позов Виробничо-торговельної фірми "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю (54007, м. Миколаїв, вул. Троїцька (Кірова), 67; ідентифікаційний код 13842002) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, 19; ідентифікаційний код 39288018) про повернення попередньої оплати за товар у розмірі 208 800 грн. 00 коп. - задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, 19; ідентифікаційний код 39288018) на користь Виробничо-торговельної фірми "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю (54007, м. Миколаїв, вул. Троїцька (Кірова), 67; ідентифікаційний код 13842002) 208 808 (двісті вісім тисяч вісімсот вісім) грн. 00 коп. - попередньої оплати та 3 132 (три тисяча сто тридцять дві) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" 22.02.2019р. надійшла апеляційна скарга від 15.02.2019р. №б/н на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019 по справі №904/4911/18.

Господарським судом Дніпропетровської області відповідно до супровідного листа від 25.02.2019р. №904/4911/18/7359/19 матеріали справи №904/4911/18 направлено на адресу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду скарги.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайер ай кью" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019р. у справі № 904/4911/18 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019р. у справі № 904/4911/18 - залишено без змін, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайер ай кью".

На примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019р. Господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ від 31.05.2019р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" у заяві (вх.№22804/19 від 24.05.2019р.) про надання розстрочки виконання рішення просить надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" розстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019 року по справі №904/4911/19, встановивши наступний графік погашення залишку заборгованості у розмірі 111 192 (сто одинадцять тисяч сто дев`яносто дві) грн. 01 коп.:

10 000 грн. 00 коп. - у червні 2019 року;

10 000 грн. 00 коп. - у липні 2019 року;

10 000 грн. 00 коп. - у серпні 2019 року;

10 000 грн. 00 коп. - у вересні 2019 року;

10 000 грн. 00 коп. - у жовтні 2019 року;

10 000 грн. 00 коп. - у листопаді 2019 року;

10 000 грн. 00 коп. - у грудні 2019 року;

10 000 грн. 00 коп. - у січні 2020 року;

10 000 грн. 00 коп. - у лютому 2020 року;

10 000 грн. 00 коп. - у березні 2020 року;

10 000 грн. 00 коп. - у квітні 2020 року;

1 921 грн. 01 коп. - у травні 2020 року.

Заява мотивована тим, що: - згідно довідки банку на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" грошових коштів не достатньо для того, щоб рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019 року по справі №904/4911/19 було виконано одним або кількома крупними платежами; - залишок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" перед Виробничо-торгівельною фірмою "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю є значним для підприємства, і Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" не має фінансової можливості сплатити їх відразу у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019р. прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 07.06.2019р. о 12:30 год.

Позивач у поясненнях (вх.№25200/19 від 06.06.2019) щодо заяви боржника про надання розстрочки виконання рішення заперечує проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, посилаючись на те, що боржником (відповідачем) не надано документів, які свідчать про істотне ускладнення виконання рішення або неможливість його виконання у розумінні частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України. Позивач вказує, що відсутність коштів на одному з рахунків в установі банку на день отримання довідки, не є підставою, за наявності якої виконання рішення суду можна відстрочити. Позивач стверджує, що боржник (відповідач) є діючим підприємством, яке веде активну господарську діяльність та отримує прибуток, а тому спроможне сплатити заборгованість, стягнуту з нього за рішенням суду.

Представники сторін у судове засідання, призначене для розгляду заяви про розстрочку виконання рішення, не з`явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується направленням на юридичні адреси стягувачу та боржнику ухвали суду від 03.06.2019р. відповідно до реєстру від 04.06.2019р. №27 згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Україні з повідомленням.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про розстрочення виконання рішення, дослідивши наявні у справі матеріали суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даної заяви з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання; заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена; у необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (частина 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України "Про виконавче провадження"), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.

У той же час, слід зважити на таке:

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Тобто, у цьому контексті для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність грошових коштів на рахунках та наявності збитків у підприємства.

Згідно статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів на підтвердження винятковості випадку, що за статтею 331 Господарського процесуального кодексу України є визначальною підставою для розстрочки виконання судового рішення, боржник суду не надав.

Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Зазначаючи про добросовісність поведінки, відповідач (боржник) посилається на те, що: - за результатами 2018 року чистий збиток Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" склав 214 300 грн.00 коп., що підтверджується фінансовим звітом за 2018 рік; - і в 2019 році у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" зберігається негативна фінансова ситуація, що підтверджується бухгалтерським звітом про рух коштів та фінансовим розрахунком діяльності підприємства за період з січня по квітень 2019 року; - згідно довідки банку на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" грошових коштів недостатньо для того, щоб рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019р. у справі №904/4911/18 було виконано одним або кількома крупними платежами, водночас продовжує господарську діяльність та вживає заходів щодо нормалізації фінансового стану підприємства, й наголошує на тому що підприємство зберігає робочі місця, виконує соціальні та податкові зобов`язання, при цьому вживає заходів до погашення заборгованості та повного виконання рішення суду, зокрема шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Однак, до заяви про розстрочення виконання рішення заявником не додано доказів свого складного матеріального становища. Додані фінансові звіти не відтворюють повної господарської звітності товариства за звітний період. Боржник (відповідач) у заяві про розстрочення виконання рішення суду вказує про продовження господарської діяльності підприємства та вживання заходів щодо нормалізації фінансового стану підприємства, при цьому заявником не додано доказів того, яким чином боржник намагається прискорити виконання даного рішення суду (звернення до контрагентів щодо проведення своєчасного розрахунку тощо). Також боржником не надано беззаперечних доказів того, що фактично він зможе виконати дане рішення суду відповідно до поданого графіку.

Статтею 129 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої статтями 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Законом України від 17.07.1997 №475/97 ратифіковано Конвенцію від 04.11.1950 про захист прав людини і основоположних свобод (надалі "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із практики Європейського суду з прав людини право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" ; рішення від 07.05.2002 у справі №59498/00 "Бурдов проти Росії"; рішення від 06.03.2003 у справі №41510/98 "Ясіун`єне проти Литви", рішення від 17.06.2003 у справі №34647/97 "Руйану проти Румунії").

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Заявником взагалі не надано доказів, які б підтверджували наявність виключних обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи обох сторін, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, беручи до уваги заперечення стягувача проти розстрочення виконання рішення, правові підстави для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду відсутні.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЕР АЙ КЬЮ" про надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019р. у справі № 904/4911/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено - 07.06.2019р.

Суддя Т.В. Загинайко