Рішення

від 31.05.2019 по справі 910/14882/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2019Справа № 910/14882/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім Фуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрростпродукт"

про стягнення 956 291,68 грн.

суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін:

Від позивача Дятловська Н.В., представник

Від відповідача не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМ ФУД" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТПРОДУКТ" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №1408/18е від 14.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/14882/18 та призначити підготовче засідання на 03.12.2018.

В судове засіданні 03.12.2018 представник позивача з?явився, надав свої усні пояснення.

В судове засіданні 03.12.2018 представник відповідача не з?явився.

Ухвалою суду від 03.12.2018 відкладено підготовче засідання на 25.01.2019.

22.01.2019 відділом діловодством суду від відповідача отримано додаткові матеріали по справі.

25.01.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 18.02.2019 розгляд справи призначено на 25.03.2019.

Ухвалою суду від 30.11.2018 закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.01.2019.

11.01.2019 відділом діловодства суду від позивача отримано відповідь на відзив.

25.01.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І.

Ухвалою суду від 18.02.2019 розгляд справи призначено на 22.03.2019.

Ухвалою суду від 25.03.2019 розгляд справи по суті призначено на 19.04.2019.

19.04.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

У зв`язку з виходом судді Мельника В.І. з лікарняного, справа підлягає призначенню до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 призначено розгляд справи по суті на 31.05.2019.

В судове засідання 31.05.2019 представник позивача з`явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 31.05.2019 представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 31.05.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з`ясовано наступне

14.08.2018 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено Договір поставки №1408/18е, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором поставити м`ясну продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник відвантажує партію продукції на адресу покупця за ціною, що склалася на ринку і визначена а рахунку.

Розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем проводиться у національній валюті - гривні - безготівково, шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата конкретної партії продукції проводиться на умовах зазначених в договорі і може передбачати як передоплату, так і оплату по факту поставки або на умовах відстрочки платежу.

Продукція, що є предметом поставки за цим Договором, відвантажується на адресу покупця партіями (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору продукція вважається поставленою з моменту підписання повноваженим представником покупця відповідних документів, що свідчать про реальне прийняття продукції.

Як вбачається із матеріалів справи позивач виконав взяті на себе зобов`язання , щодо поставки продукції що підтверджується видатковою накладною №870 від 20.08.2018 на суму 345755,52 грн. та видатковою накладною №929 від 31.08.2018 на суму 677212,80 грн.

26.09.2018 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №12, відповідно до якої позивач просив перерахувати заборгованість в розмірі 956768,32 грн.

Відповідач ніяких доказів які б спростовували твердження позивача до суду не надав.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України ). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України , не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягає задоволенню, в розмірі 921778,32 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути із відповідача в зв`язку із порушенням зобов`язання неустойку в розмірі 17273,87 грн., 3% річних в розмірі 1439,49 грн., штраф в розмірі 3800 грн.

Відповідно до п. 7.3 Договору в разі порушення умов Договору щодо строків поставки та/або оплати, винна сторона сплачує другій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент виникнення такого порушення за кожен день про термінування від суми несплати або від суми непоставленої продукції. Також сплачується штраф у розмірі 200 (двісті) грн. за кожен день про термінування оплати або не поставлення продукції згідно замовлення.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно розрахунку позивача сума штрафу складає 3800 грн. та неустойки 17273,87 грн. Розрахунок неустойки та штрафу відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1439,49 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Позивач також відповідно до позовної заяви просив суд стягнути із відповідача 12000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України .

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення абоіншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення із відповідача 12 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76 , 77-79 , 86 , 91 , 126, 129 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю УКРРОСТПРОДУКТ (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 72, офіс 320/1, ідентифікаційний код 38404229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСІМ ФУД (80362, Львівська область, Жовківський район, селище міського типу Куликів, вул. Б. Хмельницького, будинок 10, ідентифікаційний код 36763010) заборгованість в розмірі 921 778 (дев`ятсот двадцять одну тисячу сімсот сімдесят вісім) грн. 32 коп., неустойку в розмірі 17273 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят три) грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 1439 (одна тисяча чотириста тридцять дев`ять) грн. 49 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн., судовий збір в розмірі 14344 (чотирнадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 38 коп.

3. Видати наказ.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.06.2019

Суддя В.І. Мельник