Рішення

від 10.06.2019 по справі 910/3439/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2019Справа № 910/3439/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРММАШ до Товариства з обмеженою відповідальністю Балтік- Форкліфт про визнання договору розірваним, повернення грошових коштів та стягнення штрафних санкцій.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про визнання договору купівлі продажу № КІ 504 від 22.10.2018 розірваним з 14.11.2018, стягнення з Відповідача на користь Позивача сплачених за договором коштів та стягнення штрафних санкцій у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов вказаного договору.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання Позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання Відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення Відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача, яка вказана у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З залученого до матеріалів справи листа, у якому Відповідачу направлялася копія ухвали, убачається, що даний лист було суду повернуто поштою у зв`язку з тим, що Відповідач не вчинив дій щоб його отримати, а саме, не звернувся на відділення пошти по його отримання згідно вказаного вище порядку та направлених Відповідачу повідомлень про надходження листа, у зв`язку з чим лист було повернуто поштою на адресу суду.

Іншої адреси Відповідач суду не повідомляв та у ЄДР інша адреса відсутня, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на іншу адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду Відповідачем та повернення її до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого Відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а Відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору № КІ504 від 22.10.2018 з додатком №1 (далі разом - Договір) Відповідач зобов`язався поставити Позивачу у строк протягом 12ти робочих днів з моменту надходження часткової оплати (п.п. 2.1 та 3.4 Договору) передбачений додатком №1 до Договору товар - навантажувач вартістю 636675 грн.

Залученими до справи доказами (рахунок №1369 від 23.10.2018 та платіжне доручення №852328 від 26.10.2018) підтверджується виконання Позивачем умов Договору - внесення обумовленої Договором часткової передплати за товар, що має своїм наслідком виникнення у Відповідача обов`язку його поставити.

Але у встановлений Договором строк від отримання часткової передплати Відповідачем товар поставлений не був; матеріали справи не містять доказів протилежного, та натомість містять докази (листи від 05.11.2018 та від 03.12.2018 Позивача, лист від 14.12.2018 Відповідача, виписки про рух коштів за період 13.11.2018 - 22.01.2019), що Відповідач фактично визнав неможливість поставки товару та почав повертати кошти.

За розрахунками Позивача, перевіреними та визнаними обгрунтвоаними судом, Відповідач з суми передплати за непоставлений товар не повернув Відповідачу 285672,50 грн.; товар поставлено не було у тому числі і станом на час винесення судом рішення (докази повернення усієї суми коштів та/або поставки товару у матеріалах справи відсутні).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ст. 665 ЦК України).

Залученою до справи заявою свідка, яка відповідає ст. 88 ГПК України, тому приймається судом як належний доказ у справі, підтверджується, що після не поставки Відповідачем товару у встановлений Договором строк, директор Позивача (особа, яка склала заяву свідка) 05.11.2018 у телефонному режимі звернувся до Відповідача, в особі його керівника Птащенко Г. Г ., з вимогою виконання зобов`язань, на що Птащенко Г.Г. повідомив про неможливість поставки обумовленого Договором товару, та запропонував інший товар, ніж був передбачений Договором. Позивач на заміну товару не погодився, та враховуючи відмову поставити обумовлений товар директор Позивача відмовився від подальшої співпраці за Договором, заявив Відповідачу про одностороннє розірвання Договору на підставі ч. 1 ст. 665 ЦК України, та що у подальшій розмові керівники підприємств Позивача та Відповідача досягли згоди, що Договір буде вважатися розірваним з 14.11.2018.

Викладені у вказаній заяві свідка обставини та покази самого свідка також підтверджуються тією обставиною, що Відповідач почав частково повертати Позивачу кошти саме з 14.11.2018.

Відповідно до ст.ст. 2 та 4 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів , пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У позові Позивач заявляє вимогу про визнання Договору розірваним з 14.11.2018.

Разом з цим, з матеріалів справи не вбачається існування між сторонами спору стосовно того, що Договір є розірваним з 14.11.2018, не вбачається невизнання або оспорювання Відповідачем обставини досягнення їх керівниками домовленості про розірвання Договору з 14.11.2018, натомість - Відповідачем не спростовано вищеописану заяву свідка про досягнення такої згоди.

Враховуючи наведене, суд не вбачає порушення Відповідачем прав Позивача у частині заявлення вимог про визнання Договору розірваним з 14.11.2018, оскільки не вбачається невизнання або оспорювання Відповідачем обставини досягнення домовленості про розірвання Договору з 14.11.2018, а тому не вбачається порушення прав Позивача у цій частині.

Отже, оскільки Договір уже є розірваним за домовленістю сторін з 14.11.2018, і Відповідачем дана обставина не заперечується, то суд не вбачає підстав для задоволення вимог позову про визнання Договору розірваним з 14.11.2018 та у цій частині у позові відмовляє.

Натомість, у зв`язку з розірванням Договору з 14.11.2018, обов`язок Відповідача поставити товар з указаної дати трансформувався у обов`язок повернути Позивачу суму передплати за товар відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Частину передплати Відповідач повернув починаючи з 14.11.2018 трьома платежами, але докази повернення решти передплати в сумі 285672,50 грн. у матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене, вимоги про стягнення 285672,50 грн. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Натомість, у вимозі про стягнення пені за прострочення повернення передплати за період 14.11.2018 - 05.03.2019 суд відмовляє, оскільки положення статей 546 та 547 ЦК України передбачають обов`язкове укладення правочину щодо забезпечення, в тому числі пенею як видом неустойки, виконання зобов`язань між сторонами у письмовій формі, а сторонами даного спору всупереч вказаним положенням закону не укладалось у письмові формі правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань з повернення суми передплати пенею.

При цьому, Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань також вказує, що пеня за прострочення грошових зобов`язань встановлюється за згодою сторін, а її розмір, який повинен застосовуватись, не визначається даним законом, а натомість лише обмежується ним (подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня). Посилання у Договорі, що сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством, також не є укладеним між сторонами правочином щодо забезпечення пенею виконання конкретного обов`язку з повернення передплати.

Натомість, суд вважає обґрунтованим нарахуванням Позивачем Відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних на суму не повернутої попередньої оплати з 14.11.2018, оскільки указана норма встановлює відповідальність боржника за порушення грошового зобов`язання у вигляді зобов`язання сплатити на вимогу кредитора інфляційних втрат (встановленого індексу інфляції) за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок вказаних сум втрат від інфляції та 3% річних судом перевірено і визнано обґрунтованим (зокрема, оскільки розраховані Позивачем суми не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом; Відповідачем не доведено протилежного), а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 9235,79 грн. втрат від інфляції та 2629,75 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, у частині витрат Позивача по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо вимоги позову про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на правову допомогу в розмірі 56000 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.ч. 2 та 3 ст. 126 ГПК України).

Тобто, за змістом вказаної норми вбачається, що від учасника справи, який заявив про відшкодування витрат на правову допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то за змістом вказаних норм достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Разом з цим, у наданому позивачем договорі від 12.02.2019 міститься лише загальних обсяг робіт та консультацій, які можуть бути надані за даним договором (п.п. 1.1, 1.2, 2.1), але Позивачем не було надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у межах представництва ним інтересів Позивача у даному господарському спорі, відсутні докази обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Обумовлена договором сума у 56000 грн. за надану правову допомогу відповідно Позивачем сплачена не була (матеріали справи не містять доказів протилежного), хоча за умовами п. 3.2 договору вона повинна була бути сплачена не пізніше 3х банківських з укладення договору. Вказана сума також за умовами договору є вартістю усього обсягу правової допомоги, наданої в межах договору, тобто яка за п. 1.2 також включає представництво інтересів клієнта у господарському процесі проти ТОВ Балтік-Форкліфт , по першій та апеляційній інстанціях, а також у Вищому Господарському Касаційному Суді, проте на даний час послуги з представництва у апеляційній та касаційній інстанції ще фактично не надані, а яку частину обумовленої договором вартості у 56000 грн. послуг складає вартість підготовки до представництва та представництво у суді першої інстанції - перед судом не обгрунтовано та матеріали справи відповідних доказів не містять.

Враховуючи наведене, суд на даний час не вбачає підстав для стягнення з Відповідача 56000 грн. заявлених Позивачем витрат на правову допомогу.

У випадку надання Позивачем належного обґрунтування складу та вартості понесених витрат на правову допомогу, як це передбачено ст. 126 ГПК України, Позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідною окремою заявою.

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Балтік-Форкліфт (м. Київ, вул. Дяченка, 12, офіс 40; ідентифікаційний код 40034590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРММАШ (м. Київ, вул. Кирилівська, 53; ідентифікаційний код 30518985) 285672 (двісті вісімдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 50 коп. заборгованості, 9235 (дев`ять тисяч двісті тридцять п`ять) грн. 79 коп. втрат від інфляції, 2629 (дві тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн. 75 коп. 3% річних, а також 4463 (чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 07 коп. судового збору.

У іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків