Рішення

від 05.06.2019 по справі 908/819/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/53/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2019 Справа № 908/819/19

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕС Запоріжелектромашоптторг" (70037, Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Радгоспна, буд. 9-а)

до відповідача публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення грошових коштів

за участю представників:

від позивача: не з`явився, в судовому засіданні 07.05.2019 приймав участь Ясір А.І., довіреність №б/н від 01.01.2019;

від відповідача: Власов Є.В., довіреність № 56 від 01.01.2019.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "РЕС Запоріжелектромашоптторг" з позовом до публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 104005,61 грн., які складаються з: 92199,40грн. основного боргу за договором №1-32/2 від 01.01.2013, 5758,88 грн. пені, 1291,33грн. 3% річних та 4756,00 грн. інфляційних втрат.

Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих послуг передачі (транзиту) електричної енергії за період з березня 2018 по лютий 2019 (включно) в рамках договору про спільне використання технологічних електричних мереж №1-32/2 від 01.01.2013. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, позивач керуючись умовами договору та приписами діючого законодавства нарахував та просить стягнути з ПАТ "Запоріжжяобленерго" пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

В тексті позовної заяви позивач, враховуючи положення статей 247, 249 ГПК, просить розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/53/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 07.05.2019.

В судовому засіданні 07.05.2019 оголошено перерву до 30.05.2019.

Судове засідання, призначене на 30.05.2019, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Федорової О.В. з 30.05.2019 по 01.06.2019 у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду запорізької області від 22.05.2019 судове засідання з розгляду справи №908/819/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін призначено на 05.06.2019.

24.05.2019 на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення (вх № 08-08/10744/19) щодо заявлених позовних вимог, відповідно до яких позивач просив врахувати ці пояснення при прийняті рішення; відмовити відповідачу у задоволені клопотання про зменшення суми пені; відмовити відповідачу у задоволені клопотання про розстрочення виконання рішення суду; стягнути з відповідача 92.199,40 грн. основного боргу, 5683,56 грн. пені, 1240,30 грн. 3% річних та 4295,00 грн. інфляційних втрат. Судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі.

27.05.2019 від позивача надійшло клопотання (вх №08-08/10824/19) про розгляд справи №908/819/19 без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

05.06.2019 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення №33-33/9366 від 04.06.2019, відповідно до яких відповідач вважає необґрунтованими вимоги про стягнення заборгованості за січень та лютий 2019 року, внаслідок добровільної сплати відповідачем даної заборгованості, про що суду надані платіжні доручення № 19101 від 20.05.2019 та №19102 від 20.05.2019. З урахуванням викладеного просив відмовити позивачу в частині стягнення основного боргу за січень-лютий 2019 року; зменшити розмір пені до 1000,00 грн.; розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем рахунків за березень-грудень 2018 по договору від 01.01.2013 №1-32/2, а також судового збору на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

В судовому засіданні 05.06.2019 суд відмовив у розгляді наданих позивачем письмових пояснень від 24.05.2019, відповідно до яких позивач зменшив заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки положеннями ст. 46 ГПК України позивач має право зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Між тим, перше судове засідання відбулося 07.05.2019.

З урахуванням викладеного судом розглядаються позовні вимоги, що викладені у позові.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Клопотання позивача про розгляд справи без його участі судом задоволено, оскільки не суперечить положенням ст. 202 ГПК України.

Представник відповідача підтримав свою правову позицію, що викладена у відзиві на позов №33-33/7333 від 26.04.2019 та запереченнях №33-33/9366 від 04.06.2019.

В судовому засіданні 05.06.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕС Запоріжелектромашоптторг" (власник мереж, позивач у справі) та відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (користувач, відповідач у справі) 01.01.2013 уклали договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-32/2 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору власник мереж зобов`язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (далі - субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов`язався своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що користувач зобов`язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» .

Згідно із п. 7.1 Договору розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що вартість послуг власника мереж із утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» , розробленому відповідно до «Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» , затв. постановою НКРЕ від 12.06.08 № 691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.08 за № 732/15423, виходячи із узгодженого Запорізьким територіальним представництвом НКРЕ «Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж» , що є невід`ємною частиною договору.

У відповідності із п. 7.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 01.11.2016 до договору) за підсумками розрахункового періоду власник мереж:

- у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим направляє користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою Власника мереж та скріплені його печаткою два примірники «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток № 5). Сума платежу визначається, виходячи з додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» ;

- у терміни передбачені законодавством зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 9.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п. 4.1 з порушенням терміну визначеного п. 7.4. цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені).

Згідно із п. 11.5 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2013 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Сторонами до договору підписані додатки, зокрема, додаток №4 Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж. Відповідно до якого сторонами узгоджені суми щомісячного відшкодування власнику мереж вартості за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання: у січні - жовтні 2018 в розмірі 7271,78 грн., у листопаді - грудні 2018, у 2019 році - 8506,29 грн.

Позивачем на виконання умов Договору за період з березня 2018 року по лютий 2019 року включно надані відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на загальну суму 92199,40 грн., про що свідчать акти прийому-передачі наданих послуг.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як свідчать акти прийому-здачі наданих послуг, позивач на виконання своїх договірних зобов`язань протягом березня 2018 року - лютого 2019 року надав відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на загальну суму 92199,40 грн.

Зазначені акти підписані уповноваженими особами з обох сторін та засвідчені відтисками печаток позивача та відповідача без жодних зауважень та заперечень.

Враховуючи положення п. 7.2 договору, для оплати наданих послуг на адресу відповідача із супровідними листами були надіслані платіжні вимоги-доручення за вказаний період.

Зазначені документи отримані відповідачем, про що свідчать вхідні номери та зазначення дати отримання.

Суд зауважує, що на листі №17 від 02.04.2018 відсутній вхідний штам відповідача, разом з тим, відповідач не спростував факт отримання як акту за березень 2018 рік, так і платіжної вимоги-доручення за цей місяць. З огляду на викладене датою отримання кореспонденції слід вважати 02.04.2018.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Додатковою угодою № 10 від 01.11.2017 сторонами узгоджено нову редакцію Додатку № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", пунктом 3 якого передбачено суму, що підлягає відшкодуванню власнику мереж за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у 2018 році - 7271,78 грн. за кожен місяць, всього 87261,36 грн.

В подальшому додатковою угодою №12 від 01.11.2018 сторонами Додаток №4 до договору було викладено в новій редакції, та зазначено, що з листопада 2019 вартість наданих послуг за кожний місяць складає 8506,29, всього 102.075,48 грн.

Як вже зазначалося судом положеннями п. 7.4 договору сторонами узгоджений строк оплати наданих послуг, а саме у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 договору.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати послуги у встановлений договором строк, в повному обсязі не виконав.

05.06.2019 суду надані докази часткової оплати відповідачем заборгованості за вказаним правочином за період січень - лютий 2019 у розмірі 17.012,58 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин суд, враховуючи добровільну оплату відповідачем заборгованості за вказаний період прострочення, ухвалив закрити провадження у справі в частині стягнення 17.012,58 грн. основного боргу.

Стосовно решти позовних вимог щодо стягнення вартості наданих послуг за період березень - грудень 2018 на суму 75.186,82 грн. суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність цих вимог.

За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач, враховуючи положення п. 9.2.1 договору, просив стягнути 5758,88 грн. пені за період прострочення з 22.04.2018 по 01.04.2019.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 9.2.1 договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених п. 4.1 з порушенням терміну визначеного п. 7.4 цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені). сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, оскільки позивачем не було враховано, що в деяких місяцях останній (граничний) день оплати припадає на вихідний, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а прострочення починається з наступного дня.

Наприклад, позивач у позові зазначає, що документи на оплату наданих послуг за березень 2018 відповідачем було отримано 02.04.2018, таким чином, враховуючи положення п. 7.4 договору строк оплати настав 22.04.2018. Разом з тим, 22.04.2018 припадає на неділю, таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України останній день оплати переноситься на понеділок 23.04.2014, а прострочення починається з 24.04.2018.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума пені за період прострочення з 24.04.2018 по 01.04.2019, яка підлягає задоволенню складає 5.670,18 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"), в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 88,70 грн. суд відмовляє, оскільки заявлені безпідставно.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені до 1.000,00 грн. виходячи з наступного:

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України закріплено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення закріплено ст. 233 Господарського кодексу України.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Суд зазначає, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для зменшення пені в розумінні ст. ст. 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому відповідач в порушення ст. ст. 74, 77 ГПК України, не надав належних доказів в підтвердження своїх доводів, не надав документів, які підтверджують тяжке фінансове становище, документально не підтвердив неприбутковість підприємства, не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які б могли бути підставою для зменшення пені до 1.000,00 грн. Долучені до матеріалів заяви копії довідок щодо наявності заборгованості по заробітній платі, кредиторської заборгованості, тощо, є внутрішніми документами ПАТ "Запоріжжяобленерго". Копія Фінансового звіту за 2017 рік не свідчить про неприбутковість підприємства. До того ж суд зауважує, що штрафну санкцію у вигляді пені не можна вважати надмірно великою.

Враховуючи викладене, суд оцінивши наведені відповідачем обставини та надані докази в обґрунтування необхідності зменшення пені, майнові інтереси обох сторін, а також те, що викладені відповідачем у своєму клопотанні обставини не спростовують факт наявності його вини у простроченні виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1.291,33грн. за період прострочення з 22.04.2018 по 01.04.2019 та інфляційні втрати в розмірі 4756,00 грн. за період прострочення з травня 2018 по квітень 2019 включно.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав виконаними невірно у зв`язку з аналогічними помилками, які описані судом при оцінці розрахунку суми пені.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума 3% річних за період прострочення з 24.04.2018 по 01.04.2019, яка підлягає задоволенню складає 1.229,54 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"), в задоволенні вимог про стягнення 3% річних в розмірі 61,79 грн. суд відмовляє, оскільки заявлені безпідставно.

Також згідно з перерахунком інфляційних втрат, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі 4.175,97, в решті заявлених вимог - на суму 580,03 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів виконання зобов`язань у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав. Будь-яких доказів про неналежне виконання позивачем зобов`язань за договором №1-32/2 про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 та відсутність у відповідача правових підстав для оплати наданих послуг за вказаний у позові період суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання ПАТ "Запоріжжяобленерго" про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд також дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Проаналізувавши доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо розстрочення виконання судового рішення по справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з`ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), а також враховуючи ненадання належних доказів критичного (скрутного) фінансового становища станом на момент прийняття рішення, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг за договором може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Відповідач не обґрунтував, яким чином він планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за судовим рішенням у даній справі рівними частинами на 12 місяців, з огляду на те, що його рахунки арештовані та, як вказує сам відповідач, він не може впливати ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, що фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП.

Крім того суд зауважує, що приписи діючого законодавства не передбачають розстрочення стягнення судового збору.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, а саме: з відповідача (ПАТ "Запоіржжяобленерго") на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 1.593,28грн. (86.262,51 грн. (задоволена сума) : 104.005,61 грн. (заявлена сума) х 1.921,00 грн.) = 1.593,28 грн.).

Судовий збір в частині позовних вимог, провадження за якими закрито, а саме в розмірі: 17.012,58 грн. (закрито)/104.005,61 грн. (заявлено) х 1921,00 грн. (судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог) = 314,23 грн. підлягає поверненню позивачу ухвалою суду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Решта судових витрат у розмірі 13,49 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 11, 526, 530, 611, 625, 629, 901 ЦК України, ст. ст. 193, 230-232 ГК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РЕС Запоріжелектромашоптторг" до відповідача публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 104005,61 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, місто Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕС Запоріжелектромашоптторг" (70037, Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Радгоспна, буд. 9-а, ідентифікаційний код 24514206; п/р № НОМЕР_1 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" м. Запоріжжя, МФО 300614) основний борг у розмірі 75.186,82 грн. (сімдесят п`ять тисяч сто вісімдесят шість грн. 82 коп.), 3% річних у розмірі 1.229,54 грн. (одну тисячу двісті двадцять дев`ять грн. 54 коп.), пеню у розмірі 5.670,18 грн. (п`ять тисяч шістсот сімдесят грн. 18 коп.), інфляційні втрати у розмірі 4.175,97 грн. (чотири тисячі сто сімдесят п`ять грн. 97 коп.) та судовий збір у розмірі 1.593,28 грн. (одну тисячу п`ятсот дев`яносто три грн. 28 коп.). Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 88,70 грн. (вісімдесят вісім грн. 70 коп.), 3% річних у розмірі 61,79 грн. (шістдесят одна грн. 79 коп.), інфляційних втрат у розмірі 580,03 грн. (п`ятсот вісімдесят грн. 03 коп.) відмовити.

4. Відмовити в задоволені клопотання ПАТ "Запоріжжяобленерго" про зменшення пені до 1.000,00 грн. та розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

5. Судовий збір в сумі 314, 23грн. (триста чотирнадцять грн. 23 коп.) повернути позивачу ухвалою суду в разі звернення його до суду з відповідним клопотанням.

6. Судовий збір в сумі 13,49 грн. залишити за позивачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 червня 2019 року.

Суддя О.В. Федорова