Рішення

від 05.06.2019 по справі 909/274/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/274/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Білоголовки Андрія Романовича

до відповідача: Фермерського господарства "Острівецький екосад"

про стягнення заборгованості згідно Договорів про надання поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 351798 грн 50 к.

за участю:

від позивача: Щеглов Євген Сергійович,

від відповідача: представник не з`явилися

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Фізична особа-підприємець Білоголовка Андрій Романович з позовною заявою до Фермерського господарства "Острівецький екосад" про стягнення заборгованості по Договорах про надання поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 351 798, 50 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

26.03.2019 суд (суддя Грица Ю.І.) постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 23.04.2019 (ухвала від 26.03.2019).

23.04.2019 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 21.05.2019 (ухвала від 23.04.2019).

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду №20 від 16.05.2019 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 909/274/19 передано на розгляд судді Максимів Т.В. у зв`язку із перебуванням судді Грици Ю.І. у відпустці.

Відповідно до абз.2 ч.14 ст.32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

21.05.2019 суд прийняв справу до розгляду та відклав розгляд справи по суті на 05.06.2019.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав. Ухвалу суду від 26.03.2019 про відкриття провадження у справі отримав, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке приєднане до матеріалів справи. Ухвала суду від 23.04.2019 направлялася відповідачу, у відповідності до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулася на адресу суду з відділення поштового зв`язку із зазначенням причини повернення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Факт не отримання копій ухвал, які суд з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав відповідачу за належною адресою та які повернулися в суд у зв`язку з їх неотриманням адресатом, свідчить про суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.06.2019 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем умов договорів поворотної фінансової допомоги (позики) від 06.08.2018 №0608, від 07.08.2018 №0708, від 08.08.2018 №0808, від 09.08.2018 №0908, від 10.08.2018 №1008, від 11.08.2018 №1108 в частині повернення отриманих позичальником коштів. Керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та п.5.2 договорів позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Фізична особа-підприємець Білоголовка Андрій Романович та Фермерське господарство "Острівецький екосад" уклали ряд договорів про надання поворотної фінансової допомоги (позики): 06.08.2018 №0608, 07.08.2018 №0708, 08.08.2018 №0808, 09.08.2018 №0908, 10.08.2018 №1008, 11.08.2018 №1108 (далі договори).

Зазначені договори укладені у письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін, сторони погодили всі умови договорів та досягнули згоди щодо виконання умов останніх.

Згідно з п. 8.1. договорів, ці договори вступають в силу з моменту їх підписання та діють до повного виконання сторонами їх зобов"язань за договорами.

Відповідно до п. 1.1 договорів сторони погодили, що позикодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п.2.1. цього договору, а позичальник зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених цими договорами.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 50000 (п"ятдесят тисяч) гривень (п.2.1.).

На виконання умов договорів, позивач надав відповідачу кошти в розмірі 300000 грн, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів, а саме: №1 від 06 серпня 2018 року, №2 від 07 серпня 2018 року, №3 від 08 серпня 2018 року, №4 від 09 серпня 2018 року, №5 від 10 серпня 2018 року, №6 від 11 серпня 2018 року на суму 50000 грн кожен.

Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк, не більший ніж 70 (сімдесят) календарних днів, до 15 листопада 2018 року, до 16 листопада 2018 року, до 17 листопада 2018 року, до 18 листопада 2018 року, до 19 листопада 2018 року, до 20 жовтня 2018 року (п.2.7.) В порушення умов договорів, відповідач не повернув отримані кошти у визначений договорами строк, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 300000 грн.

В пунктах 5.2. договорів сторони погодили, що при порушенні позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого п.2.7 цих договорів позичальник повинен сплатити позикодавцю неустойку у розмірі 5% за кожен день протермінування повернення поворотної фінансової допомоги, що є не поверненою на момент отримання вимоги.

З метою досудового врегулювання спору, позивач на адресу відповідача направив претензії щодо повернення позики від 29.01.2019 №1,2,3,4,5,6; докази направлення претензій приєднані до матеріалів справи. Проте, ці вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з цим позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та п.5.2 договорів нарахував відповідачу пеню, 3% річних, інфляційні втрати та звернувся за захистом порушеного права до господарського суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

Порядок укладення, зміни, розірвання та виконання договору позики регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (далі ГК - України).

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов"язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновок суду.

Отже, суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з повернення отриманої фінансової допомоги не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання не навів; доказів виконання зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо повернення отриманої фінансової допомоги в строк встановлений договорами підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 300000 грн заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені за період з 16.11.18 до 25.03.19 та 3% річних за період з 16.11.18 до 25.03.19, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суми заявлені позивачем до стягнення, оскільки позивач помилково до періоду заборгованості врахував вихідний день, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 37380 грн 84 к. та 3% річних в сумі 3106 грн 68 к. В решті суми нарахованих пені та 3% річних належить відмовити.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за період листопад 2018 року - березень 2019 року, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суми заявлені позивачем до стягнення, оскільки позивач при розрахунку інфляційних втрат помилково на заборгованість, яка виникла в листопаді після 15 числа місяця врахував індекс інфляції за листопад, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 9713 грн 70 к. В решті суми нарахованих інфляційних втрат належить відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 300000 грн - основної заборгованості, 37380 грн 84 к. - пені, 3106 грн 68 к. - 3% річних та 9713 грн 70 к. - інфляційних втрат.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, судовий збір в розмірі 5253 грн 04 к. суд покладає на відповідача. Судовий збір в розмірі 23 грн 96 к. - на позивача.

До витрат, пов"язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв"язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв"язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

21.03.2019 позивач (клієнт) та адвокат Щеглов Євген Сергійович уклали договір про надання правової допомоги №1, відповідно до умов якого адвокат бере на себе обов"язок надати клієнту необхідну правову допомогу та здійснювати представництво інтересів клієнта в Господарському суді Івано-Франківської області з метою стягнення з Фермерського господарства "Острівецький екосад" заборгованості в сумі 351798 грн 50 к., згідно договорів про надання поворотної фінансової допомоги (позики), а також додаткову угоду до цього договору відповідно до п.1 якої позивач зобов"язався сплатити адвокату гонорар в розмірі 10000 грн.

Наявним в матеріалах свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 373 від 19.12.2000 підтверджується, що Щеглов Євген Сергійович є адвокатом.

Відповідно до опису робіт (наданих послуг) адвокат надав правову допомогу щодо підготовки 6 -ти претензій, позовної заяви, здійснення розрахунку 3% річних, пені та інфляційних втрат та брав участь в судових засіданнях, вартість яких становить 10000 грн.

Позивач на виконання умов договору оплатив адвокату кошти в сумі 10000 грн, що підтверджується приєднаною до матеріалів справи квитанцією до прибуткового касового ордера №7 від 21 березня 2019 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зважаючи на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката платіжними документами та часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що судові витрати які поніс позивач у зв"язку із оплатою професійної правничої допомоги належить покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог: 9954 грн 60 к.- на відповідача, 45 грн 40 к. - на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи-підприємця Білоголовки Андрія Романовича до Фермерського господарства "Острівецький екосад" про стягнення заборгованості по Договорах про надання поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 351798 грн 50 к. - задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Острівецький екосад" ( вул. Лесі Українки , 38, с. Острівець, Городенківський район, Івано-Франківська область, 78150, код 38816747) на користь Фізичної особи-підприємця Білоголовки Андрія Романовича ( АДРЕСА_2 , ідент.код НОМЕР_1 )- 300000 (триста тисяч гривень) 00 к. - заборгованості, 37380 (тридцять сім тисяч триста вісімдесят гривень) 84 к. пені, 3106 (три тисячі сто шість гривень) 68 к. - 3% річних, 9713 (дев"ять тисяч сімсот тринадцять гривень) 70 к. - інфляційних втрат та 5253 (п"ять тисяч двісті п"ятдесят три гривні) 04 к. судового збору та 9954 (дев"ять тисяч дев"ятсот п"ятдесят чотири гривні ) 60 к. витрат на професійну правничу допомогу.

В частині позовних вимог про стягнення 49 (сорока дев"яти гривень) 32 к. - пені, 13 (тринадцяти гривень) 32 к. - 3% річних та 1534 (одної тисячі п"ятсот тридцяти чотирьох гривень)74 к. інфляційних втрат - відмовити.

Судовий збір в розмірі 23 ( двадцять три гривні) 96 к. та 45 ( сорок п"ять гривень) 40 к. витрат на професійну правничу допомогу - покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.06.2019

Суддя Т. В. Максимів