Рішення
від 04.06.2019 по справі 914/668/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2019 Справа № 914/668/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ

до відповідача Державного навчального закладу Вище професійне училище №8 міста Стрия , м.Стрий Львівська область

про стягнення 6 862,51 грн. заборгованості, з яких 5 316,15 грн. пені, 416,83 грн. 3% річних та 1 129,53 грн. інфляційних нарахувань.

За участю представників:

від позивача: Старчик А.А. - представник на підставі довіреності №14-164 від 30.08.2018 р.;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

11.04.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Вищого професійного училища №8 міста Стрия про стягнення 6 862,51 грн. заборгованості, з яких 5 316,15 грн. пені, 416,83 грн. 3% річних та 1 129,53 грн. інфляційних нарахувань.

Як вбачається з отриманого судом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань за №1005246727 від 16.04.2019 р. повне найменування відповідача Державний навчальний заклад Вище професійне училище №8 міста Стрия .

Ухвалою від 16.04.2019 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 15.05.2019 р.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем і відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

06.05.2019 р. до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву за вих.№121 від 02.05.2019 р. (вх.№18220/19), з доказами надіслання 03.05.2019 р. даного відзиву на адресу позивача. У поданому відзиві на позовну заяву (вх.№18220/19 від 06.05.2019 р.), відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 416,83 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1 129,53 грн., а також заявлено клопотання про зменшення суми стягнення пені на 80%.

Ухвалою від 15.05.2019 р. відкладено розгляд справи по суті на 04.06.2019 р.

Представник позивача в судове засідання 04.06.2019 р. з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В судовому засіданні 04.06.2019 р. усно заперечив проти зменшення суми стягнення пені на 80%.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 04.06.2019 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується судовим повідомленням-викликом - штрихкодовий ідентифікатор №82402 0143212 0 від 17.05.2019 р., вручено - 21.05.2019 р. (вх.№21375/19 від 23.05.2019 р.).

Відводів складу суду сторонами не заявлено. Заяви, клопотання від сторін станом на 04.06.2019 р. не надходили.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання та достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті. Клопотаннґ відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходили.

У судовому засіданні 04.06.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 29.01.2016 було укладено договір постачання природного газу №73/16-ТЕ(Т)-21, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність природний газ. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості природного газу виконав несвоєчасно. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню в сумі 5 316,15 грн., 3% річних в сумі 416,83 грн., інфляційні в сумі 1 129,53 грн. Таким чином, загальна сума, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 6 862,51 грн.

Відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення 3% річних в сумі 416,83 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1 129,53 грн., про що зазначив у відзиві на позовну заяву (вх.№18220/19 від 06.05.2019 р.).

Водночас, відповідач заперечив позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5 306,15 грн., зазначивши, що у зв`язку зі зміною у 2016 році фінансування підготовки робітничих кадрів місцевий бюджет не зміг передбачити достатній обсяг коштів для забезпечення належного утримання професійно-технічних навчальних закладів, яких у м. Стрий обліковується три. Враховуючи, що ДНЗ ВПУ №8 м. Стрия є державним навчальним закладом, зазначена ситуація призвела до невиконання гарантованого державою соціального захисту учнів, затримки заробітної плати, оплати комунальних послуг в т. ч. і виплат згідно договору №№73/16- ТЕ-21 купівлі - продажу природного газу. Щойно до місцевого бюджету м. Стрия надійшли стабілізаційні фонди, ДНЗ ВПУ №8 м. Стрия здійснило виплати заборгованості перед ПАТ НАК Нафтогаз України , згідно зазначеного договору.

У поданому відзиві на позовну заяву (вх.№18220/19 від 06.05.2019 р.), відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми стягнення пені на 80%, при цьому відповідач просить суд врахувати те, що борг сплачено у повному обсязі; ДНЗ ВПУ №8 м. Стрия є державним навчальним закладом, бюджетною установою. Кошти для сплати штрафних санкцій у кошторисі ДНЗ ВПУ №8 м. Стрия не передбачені і їх стягнення призведе до додаткових витрат з Державного бюджету та завдасть збитків державі; невиконання зобов`язань з боку відповідача виникло з об`єктивних причин, пов`язаних з важким фінансовим становищем (вчасно не було виділено бюджетні кошти, вина чи умисел ДНЗ ВПУ №8 м. Стрия відсутні); ДНЗ ВПУ №8 м. Стрия використало природний газ переданий ПАТ НАК Нафтогаз України для забезпечення потреб населення мешканців учнівського гуртожитку. Відповідно до Положення про учнівський гуртожиток ДНЗ ВПУ №8 м. Стрия та чинного законодавства, оплата за проживання у гуртожитку училища з учнів не справляється, тому відсутні додаткові джерела фінансування, що могли б бути використаними для погашення заборгованості по оплаті купівлі природного газу; припинення користування природним газом переданим ПАТ НАК Нафтогаз Україню вбачалося неможливим з мотивів забезпечення безперебійного теплопостачання мешканцям гуртожитку (населенню).

Як стверджує відповідач, сплата пені не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов`язання, відтак, на думку відповідача сплата 20 відсотків заявленої позивачем суми є достатнім і співрозмірним способом відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Обставини встановлені судом.

29.01.2016 р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Вищим професійним училищем №8 міста Стрия (споживач) було укладено договір №73/16-ТЕ(Т)-21 постачання природного газу.

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язався передати у власність споживачу (відповідачу) у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач протягом січня-квітня 2016 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 39 805,24 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2016 р., від 29.02.2016 р., від 31.03.2016 р., від 30.04.2016 р. Факт отримання природного газу відповідачем у відповідних обсягах не оспорюється.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначив позивач, відповідач свої зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманих обсягів газу у січні-квітні 2016 року виконав з порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості газу, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 416,83 грн. 3% річних, 1 129,53 грн. інфляційних, 5 316,15 грн. пені.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 8.2. договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 5 316,15 грн., 3% річних в сумі 416,83 грн., інфляційні в сумі 1 129,53грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеня в сумі 5 316,15 грн., 3% річних в сумі 416,83 грн., інфляційні в сумі 1 129,53 грн. нараховані правильно.

Згідно ч.1 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 416,83 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1 129,53 грн., про що зазначив у відзиві на позовну заяву (вх.№18220/19 від 06.05.2019 р.).

Враховуючи, що часткове визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає часткове визнання відповідачем позову.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що обставини, якими сторона обгрунтовує підставу для зменшення розміру пені мають бути підтверджені достовірними, достатніми та допустимими доказами.

У відзиві на позовну заяву (вх.№18220/19 від 06.05.2019 р.), відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми стягнення пені на 80%, однак, не подано жодного доказу (в матеріалах справи такі відсутні) на підтвердження наявності обставин, які є підставами для задоволення клопотання про зменшення суми пені.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, уклавши договір постачання природного газу, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як зазначалося вище, згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.10 постанови №14 від 17.12.2013 роз`яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд не вбачає обгрунтованих та підтверджених доказами підстав для зменшення суми пені, а тому в задоволенні клопотання про зменшення пені слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 5 316,15 грн. пені, 416,83 грн. 3% річних, 1 129,53 грн. інфляційних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 612, 626, 627-629, 625, 655 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 13, 74, 77-78, 79, 86, 129, 191, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного навчального закладу Вище професійне училище №8 міста Стрия (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.О.Кобилянської, буд.4; ідентифікаційний код 02545761) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 5 316,15 грн. пені, 416,83 грн. 3% річних, 1 129,53 грн. інфляційних та 1 921,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

4. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 10.06.2019 року.

Суддя Сухович Ю.О.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення04.06.2019
Оприлюднено12.06.2019
Номер документу82293582
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/668/19

Рішення від 04.06.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Сухович Ю.О.

Ухвала від 15.05.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Сухович Ю.О.

Ухвала від 16.04.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Сухович Ю.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні