Рішення

від 04.06.2019 по справі 914/605/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2019 Справа № 914/605/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мак Хаус Львів , м.Львів;

про: стягнення заборгованості;

ціна позову: 40810,95грн.

Представники:

Позивача: Піхоцька Л.В. - представник (довіреність від 09.01.2019р. №2302-вих-86);

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

03.04.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 01.04.2019р. №2302-вих-1621 (вх.№629) до Товариства з обмеженою відповідальністю Мак Хаус Львів про стягнення заборгованості; ціна позову 40810,95грн.

Підставами позовних вимог Позивач визначає неналежне виконання Відповідачем умов укладеного договору від 28.02.2018р. №Г-8-2018(П) на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення відкритого літнього майданчика.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2019р. у даній справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 23.04.2019р.

Розгляд справи по суті відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 23.04.2019р. у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.05.2019р. у даній справі судом постановлено відкласти розгляд справи на 04.06.2019р.; Львівській дирекції Публічного акціонерного товариства Укрпошта (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Словацького, 1) в строк по 30.05.2019р. повідомити суд про причини невручення поштового відправлення №7901412414619.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд .

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердила представник Позивача справи в судовому засіданні, їй відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надала оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання втретє не з`явився, причин неявки суду не повідомив, був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив, проте, ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 23.04.2019р. явка повноважних представників сторін визнавалась не обов`язковою.

27.05.2019р. на адресу Господарського суду Львівської області від АТ Укрпошта надійшов лист від 22.05.2019р. вих. №12.2.1-04-487 (вх. №21996/19), у якому повідомляє, що за інформацією в пошуковій системі АТ Укрпошта та інформацією отриманою від ВПЗ Львів 19, відправлення №7901412414619 на адресу: 79019 м.Львів, вул.Замарстинівська, 107/4 ТзОВ Мак Хаус Львів поступило у ВПЗ Львів 19 (79019) 13.04.2019р. доставлялось на вказану адресу того ж дня, через відсутність адресата в поштовій скриньці було залишено повідомлення про надходження відправлення, через не запит відправлення № 7901412414619 було повернуто до суду за закінченням терміну зберігання.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що поштова кореспонденція із позначкою Судова повістка від 11.04.2019р. №7901412414619 із процесуальним документом суду (ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2019р. про відкриття провадження у даній справі), яка направлялась Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою: 79019, Львівська область, м.Львів, вул.Замарстинівська, буд.107, АДРЕСА_1 , повернута відділенням поштового зв`язку із відміткою (довідка ф.20) За закінченням встановленого терміну зберігання .

Як вбачається із долученого Позивачем до позовних матеріалів безкоштовного витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ, Відповідач у справі, - Товариство з обмеженою відповідальністю Мак Хаус Львів знаходиться за адресою: 79019, Львівська область, м.Львів, вул.Замарстинівська, буд.107, кв.4, йому присвоєно ідентифікаційний код 40743194. Аналогічна адреса місцезнаходження Відповідача зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськимх формувань станом на 04.06.2019р.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відтак неодноразове неотримання Відповідачем поштової кореспонденції було зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 11.12.2018р. у справі №921/6/18.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду справи у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб.

Крім цього суд зазначає, що в судовому засіданні 04.06.2019р. був присутній Такмаз Онурджан. Проте, Згідно отриманого судом 04.06.2019р. Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськимх формувань станом на 04.06.2019р. Такмаз Онурджан являється засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи Відповідача; керівником та підписантом юридичної особи Відповідача є Такмаз ОСОБА_1 . Відповідно до ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Такмаз Онурджан не надав документів на підтвердження того, що він є керівником чи уповноваженим членом виконавчого органу юридичної особи Відповідача, як і не представив довіреності чи іншого документу на підтвердження повноважень в порядку ст..60 ГПК України.

Позиція Позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання Відповідачем умов пунктів 2.2.2., 2.2.3., 3.1. укладеного між Сторонами Договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення відкритого літнього майданчика від 28.02.2018р. №Г-8-2018(П) просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 40810,95грн. суми боргу зі сплати орендної плати за Договором.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

28.02.2018р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мак Хаус Львів (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення відкритого літнього майданчика №Г-8-2018(П) (надалі - Договір), предметом якого (п.1), є надання Орендодавцем Орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення відкритого літнього майданчика (надалі - Об`єкт) на умовах оренди на терміни відповідно до паспорту відкритого літнього майданчика від 26.01.2018р. №8-2018. Невід`ємною частиною Договору є паспорт відкритого літнього майданчика від 26.01.2018р. №8-2018 з вказаним у ньому розміром орендованої площі.

Пунктом 2.1.1. Договору встановлено зобов`язання Орендодавця надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 35,31м.кв. (тротуар, газон, тощо) для розміщення відкритого літнього майданчика за адресою: м.Львів, вул.Валова, 5.

Згідно пункту 2.2.2. Договору Орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Пунктом 2.2.3 Договору визначено, що Орендар зобов`язується встановлювати відкритий літній майнданичик відповідно до погодженого у встановленому порядку проекту.

Відповідно до п.3.1. Договору Орендар сплачує Орендодавцеві плату за користування Об`єктом площею 35,31м.кв. щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі (75,72 х 3531 х 0,8) 2566,73грн. за місяць, в тому числі 427,79грн. податку на додану вартість.

Згідно пункту 4.5. Договору при невідповідності встановленого літнього майданчика погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту, до часу його демонтажу або до отримання дозволу на його розміщення. Нарахування орендної плати у десятикратному розмірі здійснюється Орендодавцем з дня складання районною адміністрацією, на території якої розміщений об`єкт соціально-культурного, торговельного та іншого призначення та КП Адміністративно-технічне управління спільного акта про порушення до дати складання акта про усунення порушень чи акта про демонтаж. При цьому відсутність підпису Орендаря чи його представника на зазначених актах не є підставою для незастосування штрафних санкцій.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що термін дії Договору встановлюється з 01.04.2018р. по 31.10.2018р.

Згідно п.7 Договору додатком до цього Договору є паспорт №8-2018 відкритого літнього майданчика.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Виданим Управлінням регулювання забудови Департаменту містобудування Львівської міської ради Паспортом відкритого літнього майданчика від 26.01.2018р. №8-2018 визначено площу конструктивних елементів (35,31м 2 ), тимчасове використання яких на правах оренди є предметом Договору та термін дії паспорта.

27.04.2017р. начальником Управління регулювання забудови Департаменту містобудування Львівської міської ради затверджено Архітектурно-художні вимоги (АХВ) на розробку проекту влаштування відкритого літнього майданчика та благоустрою прилеглої території, відповідно до п.6 яких влаштування покриття - на існуючому замощенні (без влаштування настилу).

Погодженою начальником Управління регулювання забудови Львівської міської ради Схемою прив`язки літнього майданчика ТзОВ Мак Хаус Львів на вул.Валовій, 5 визначено межі конструктивних елементів благоустрою комунальної власності, тимчасове використання яких на правах оренди є предметом Договору.

Актом обстеження відкритого літнього майданчика від 04.04.2018р. б/н комісія у складі провідного спеціаліста відділу комунального господарства Галицької районної адміністрації Львівської міської ради Кулик Х., начальником відділу соціально-економічного розвитку Галицької районної адміністрації Львівської міської ради Ковальською О., в.о. завідувача сектору районних архітекторів управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради Ю. Верхолою встановила монтування помосту (дерев`яного настилу, що не відповідає вимогам погодженого АХВ №36 від 29.04.2017р., а саме п.6).

06.04.2018р. Листом від 05.04.2018р. вих. №31-вих-1739 Галицька районна адміністрація Львівської міської ради зверталась до Відповідача із вимогою про приведення відкритого літнього майданчика у відповідність до погодженого проекту, а саме демонтувати дерев`яний настил у строк до 16.04.2018р.

Окрім того, актом обстеження відкритого літнього майданчика від 25.04.2018р. б/н комісія у складі провідного спеціаліста відділу комунального господарства Галицької районної адміністрації Львівської міської ради Кулик Х., начальником відділу соціально-економічного розвитку Галицької районної адміністрації Львівської міської ради Ковальською О., в.о. завідувача сектору районних архітекторів управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради Ю. Верхолою встановила перевищення погодженої площі на 3,09м.кв., а також влаштування дерев`яного настилу (помосту), що не відповідає погодженому проекту.

Листом від 12.06.2018р. вих. №4-31-1396 Галицька районна адміністрація Львівської міської ради зверталась до начальника Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради із проханням розглянути питання скасування паспорту відкритого літнього майданчика ТзОВ Мак Хаус Львів за адресою: м.Львів, вул.Валова, 5.

Листом від 25.06.2018р. вих. №2401-3329 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило голову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та Відповідача про скасування з 18.06.2018р. виданого ТзОВ Мак Хаус Львів 26.01.2018р. паспорту відкритого літнього майданчика №8-2018 по вул. Валовій, 5.

Актом комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м.Львова від 26.06.2018р. №100 вирішено провести Відповідачу донарахування орендної плати по Договору за період з 04.04.2018р. до 25.04.2018р. у розмірі 16940,42грн.

13.07.2018р. листом від 12.07.2018р. вих. №2302-вих.-4477 Позивач звертався до Відповідача із вимогою про оплату донарахованої орендної плати за Договором в розмірі 16940,42грн.

Окрім того, актом комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м.Львова від 28.02.2019р. №36 вирішено провести Відповідачу донарахування орендної плати по Договору за період з 26.04.2018р. по 18.06.2018р. у розмірі 40810,96грн.

05.03.2019р. листом від 04.03.2019р. вих. №2302-вих.-1187 Позивач звертався до Відповідача із вимогою про оплату донарахованої орендної плати за Договором в розмірі 40810,96грн.

Відповідно до Довідки Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 14.03.2019р. №4-2302-701 борг Відповідача перед Позивачем зі сплати орендної плати станом на 07.03.2019р. складає 40810,95грн. і виник за період з квітня 2018р. по лютий 2019р. Належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення суми вказаного боргу станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 40810,95грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 №1125 затверджено Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, згідно пункту 1.1. якого управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів« , утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні« .

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та установах банків державного сектору, штампи і бланки, право набувати майнових і немайнових прав та обов`язків, право виступати позивачем і відповідачем, третьою особою, яка заявляє / не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача / відповідача у судах від свого імені, печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (п.1.4. Положення).

Пунктом 2.1. Положення визначено, що основними завданнями управління, зокрема є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Згідно пункту 4.1.9. Положення До компетенції управління належать такі повноваження належить організація та проведення у встановленому порядку аукціонів, конкурсів, конкурсних торгів (тендерів), укладення договорів з підприємствами, установами та організаціями, а також іншими суб`єктами господарювання.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6, 9 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів благоустрою населених пунктів, забезпечення їх виконання; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Частинами 1, 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до частин 1-3 статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом проведення перевірок території.

Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та пункту 1.3. Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об`єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №2452 від 05.03.2009, дозволи на встановлення літніх майданчиків видає управління архітектури департаменту містобудування (Львівської міської ради) на підставі позитивних висновків комісії з видачі дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків.

Пунктом 1.10 Правил благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376, відкритий літній майданчик - це стаціонарний або тимчасовий (щоденного демонтажу) пункт ресторанного господарства, який розташовується виключно біля стаціонарного закладу (ресторану, кафе, бару, їдальні) у теплий період року з 1 квітня по 1 листопада і не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей.

Пунктом 4.1 Порядку визначено, що контроль за дотриманням цього порядку здійснюють районні адміністрації за місцем знаходження літнього майданчика.

Відповідно до пункту 4.2.8 Порядку щороку після встановлення відкритого літнього майданчика представник управління архітектури департаменту містобудування та відповідної районної адміністрації (член комісії) здійснюють його перевірку за місцем встановлення літнього майданчика на відповідність об`єкта погодженому проекту, про що складається відповідний акт.

Всі приписи і повідомлення про усунення порушень цього Порядку направляються суб`єктам підприємницької діяльності у письмовій формі поштою або подаються уповноваженим представником особисто і реєструються у відповідному журналі (п. 4.2.4. Порядку).

Ухвалою Львівської міської ради від 01.12.2016р. №1273 Про затвердження Положення про оренду окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення Львівська міська рада ухвалила затвердити Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (надалі - Положення).

Відповідно до пункту 1.2. Положення розроблене з метою визначення порядку розрахунку орендної плати за оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності, порядку її сплати та встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати або ухилення від неї, а також основних положень укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Орендодавцем окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є управління комунальної власності департаменту економічної політики (п.1.3. Положення).

Згідно пункту 1.4. Положення підставою для укладання договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (далі - договір) i набуття права на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є дозвільний документ, зокрема паспорт відкритого літнього майданчика, виданий управлінням архітектури департаменту містобудування; рішення виконавчого комітету Львівської міської ради; рішення комісії з визначення орендаря конструктивних елементів благоустрою для розміщення літніх майданчиків без прив`язки до стаціонарних об`єктів ресторанного господарства у м. Львові, склад якої затверджено рішенням виконавчого комітету від 17.06.2011 № 616 (зі змінами); ухвала міської ради.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , об`єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України , де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позову, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог Позивача суд зазначає, що такий проведено невірно.

Позивачем допущено арифметичні помилки у проведеному розрахунку. Так, згідно пояснень представника Позивача, Відповідачу проведено донарахування згідно вимог п.4.5 Договору за період з 26.04.2018р. по 18.06.2018р.; предметом стягнення є дев`ятикратний розмір орендної плати за вказаний період, оскільки Відповідачем базовий розмір (визначений п.3.1 Договору) оплачено. Відтак, згідно доводів Позивача, розмір нарахувань за період з 26 по 30 квітня, з 01 по 31 травня, з 01 по 18 червня складає, відповідно, 40810,96грн. (3850,10 (квітень) + 23100,57 (травень) + 13860,34 (червень). Проте, беручи до уваги розмір базової ставки та періоди нарахування суд зазначає, що розмір нарахувань за період з 26.04.2018р. по 18.06.2018р. складає 40811,01грн. (5 днів квітня (2566,73*9/30*5 = 3850,10) + травень (2566,73*9 = 23100,57) + 18 днів червня (2566,73*9/30*18 = 13860,34)).

Поряд з цим, як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, листом від 25.06.2018р. вих.№2401-3329 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило голову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та Відповідача про скасування з 18.06.2018р. виданого ТзОВ Мак Хаус Львів 26.01.2018р. паспорту відкритого літнього майданчика №8-2018 по вул. Валовій, 5.

Проте, відповідно до розрахунку позовних вимог, зазначеного у Довідці Позивача від 14.03.2019р. №4-2302-701 та акті комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м.Львова від 28.02.2019р. №36, борг Відповідача перед Позивачем зі сплати орендної плати станом на 07.03.2019р. складає 40810,95грн. При цьому, у поданій довідці, як пояснила представник Позивача, за основу взято передбачену п.3.1 Договору місячну ставку орендної плати (2566,73грн.) та нарахування згідно п.4.5 Договору за червень 2018 року здійснено за 18 днів червня.

Представник Позивача в судовому засіданні зазначила, що з 18.06.2018р. виданий Відповідачеві Паспорт відкритого літнього майданчика вже було скасовано, проте, бухгалтерія Позивача здійснила нарахування по 18.06.2018р.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що згідно листа від 25.06.2018р. вих.№2401-3329 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради виданий Відповідачеві Паспорт відкритого літнього майданчика скасовано з 18.06.2018р., тобто останнім днем строку дії Паспорта було 17.06.2018р., суд зазначає про правомірність та підставність нарахування орендної плати згідно п.4.5 Договору по 17.06.2018р. включно.

Здійснивши перевірку розрахунку розміру позовних вимог суд зазначає, що розмір заборгованості з орендної плати Відповідача перед Позивачем за укладеним Договором за період з 26.04.2018р. по 17.06.2018р. складає 40040,99грн. (з 26 по 30 квітня 2018р. (2566,73*9/30*5 = 3850,10) + травень 2018р. (2566,73*9 = 23100,57) + з 01 по 17 червня 2018р. (2566,73*9/30*17 = 13090,32)).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо встановлення відкритого літнього майданчика у відповідності до виданого паспорта відкритого літнього майданчика від 26.01.2018р. №8-2018, а також повної та своєчасної сплати орендної плати за тимчасове користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення відкритого літнього майданчика у встановленому Договором порядку та розмірі, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо такої несплати, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 40810,95грн. суми основного боргу зі сплати орендної плати є частково підставними, мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення в розмірі 40040,99грн., в решті позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року для працездатних осіб в розмірі 1921 гривня.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1921грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору Позивачем станом на час розгляду справи по суті суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як доказ сплати судових витрат Позивачем подано Платіжне доручення від 25.03.2019р. №628 про сплату 1921грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №19 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 1921грн., недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат, враховуючи результати вирішення спору, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1884,76грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 203, 216, 229, 230, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 626, 627, 628, 629, 632, 72 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 18, 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мак Хаус Львів (79019, Львівська область, м.Львів, вул.Замарстинівська, буд.107, кв.4; ідентифікаційний код 40743194) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Галицька, буд.15; ідентифікаційний код 25558625) 40040,99грн. заборгованості та 1884,76грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 10.06.2019р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.