Рішення

від 03.06.2019 по справі 922/1143/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1143/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Національного наукового центру "Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини", м. Харків до Фізичної особи - підприємця Мільшиної Людмили Олександрівни, м. Мерефа про стягнення 48513,36 грн. за участю представників:

позивача - Кібірєва І. О .

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Національний науковий центр "Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Мільшиної Людмили Олександрівни (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 48513,36 грн., з яких: заборгованість з орендної плати 36260,70 грн., заборгованість з електроенергії 8777,21 грн., заборгованість з відшкодування земельного податку 1386,15 грн., пеня в розмірі 2089,30 грн. (пеня за порушення строків оплати орендної плати 1677,52 грн. та пеня за порушення строків відшкодування електроенергії 411,78грн.).

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, № 5 від 04.07.2016 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 04.07.2016.

Ухвалою суду від 18.04.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.05.2019 о 10:00.

13.05.2019 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи по суті на 03.06.2019 о 10:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 03.06.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Національним науковим центром "Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Мільшиною Людмилою Олександрівною (орендар, відповідач) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 5 від 04.07.2016 (надалі - договір).

У відповідності до договору відповідач приймає в оренду нежитлове приміщення площею 747,4 кв.м., розміщене за адресою: Харківський район, м. Мерефа, вул. академіка Шахбазова, 25 в будівлі промислового цеху.

Пунктом 1.2. договору було передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення складу кормів сільськогосподарських тварин та птиці.

Згідно п. 3.6. договору, орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця не пізніше 15 числа місяця.

Відповідно до п. 5.11. відповідач зобов`язувався здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

04.07.2016 між сторонами був складений акт прийому-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності.

Згідно позову позивач вказує, що відповідач систематично порушував умови договору, щодо терміну перерахування орендної плати, тобто оплачував з порушенням терміну, встановленого в п.3.6. договору, та не в повному обсязі. Внаслідок цього заборгованість з орендної плати за період з 01.07.2016 по 31.12.2018 рік склала 36260,70 грн.

При цьому, суд зазначає, що доказів сплати відповідачем орендної плати у розмірі 36260,70 грн. за період з 01.07.2016 по 31.12.2018 в матеріалах справи не міститься.

Відповідно п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю у визначеному пунктом 3.6. договору відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Таким чином, відповідачеві нарахована пеня у розмірі 1677,52 грн. за порушення строків оплати орендної плати.

Крім того, 04.07.2016 між сторонами було укладено договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі - договір про відшкодування витрат). За цим договором відповідач зобов`язувався відшкодовувати земельний податок, а також витрати з комунальних послуг.

Відповідно до п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат, відповідач зобов`язувався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок позивача, зокрема, за земельний податок та комунальні послуги.

Згідно позову позивач вказує, що відповідачем свої зобов`язання з відшкодування витрат були порушені. Внаслідок цього заборгованість зі сплати електроенергії станом на 31.12.2018 склала 8777,21 грн., а з відшкодування земельного податку - 1386,15 грн.

У відповідності до п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат відповідачу нарахована пеня за несвоєчасну оплату комунальних платежів, а саме електроенергії у розмірі 411,78 грн.

28.12.2018 між сторонами була складена угода про розірвання договору оренди, згідно якої відповідач зобов`язувався повернути майно та оплатити заборгованість, що виникла під час дії договору оренди № 5.

Також, 28.12.2018 між сторонами був складений акт прийому-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого відповідач повернув позивачу об`єкт оренди.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 1921,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мільшиної Людмили Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Національного наукового центру "Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини" (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83, ідентифікаційний код 00497087) 48513,36 грн. (заборгованість з орендної плати 36260,70 грн., заборгованість з електроенергії 8777,21 грн., заборгованість з відшкодування земельного податку 1386,15 грн., пеня за порушення строків оплати орендної плати 1677,52 грн., пеня за порушення строків відшкодування електроенергії у розмірі 411,78 грн.) та 1921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Національний науковий центр "Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини" (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83, ідентифікаційний код 00497087).

Відповідач: Фізична особа - підприємець Мільшина Людмила Олександрівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "10" червня 2019 р.

Суддя А.М. Буракова