Постанова

від 04.06.2019 по справі 910/21516/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/21516/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю помічника судді - Нікітіної О.Ю. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді)

розглянувши касаційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 (суддя Босий В.П.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 (головуючий - Сулім В.В, судді: Чорногуз М.Г., Разіна Т.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полюс"

до Київської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача : Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на той самий строк і на тих самих умовах,

За участю представників сторін :

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Штода І.В. - представник.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Полюс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач, Київрада) про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, додаткової угоди про поновлення дії договору укладеною у редакції, викладеній у позовній заяві.

2. Позовні вимоги мотивовані положеннями частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та тим, що відповідач у встановлений законом строк не надав заперечень стосовно поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 26.09.2014, внаслідок чого позивач просив суд визнати поновленим договір оренди на той самий строк і на тих самих умовах, а також визнати укладеною додаткову угоду про поновлення строку дії такого договору в запропонованій редакції.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів Київської міської ради Київської міської державної адміністрації (надалі - третя особа, Департамент) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

4. Відповідач заперечуючи проти заявленого позову у поданому відзиві вказував, що позивач порушив умови укладеного договору в частині звернення до відповідача із повідомленням про поновлення дії договору оренди і Київська міська рада не приймала відповідного рішення про продовження строку його дії.

5. Департамент проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що лист-повідомлення позивача про поновлення договору оренди земельної ділянки надійшов до відповідача з порушенням умов п. 11.7 спірного договору та з пропозицією поновити договір з цільовим призначенням, відмінним від того, що зазначений у такому договорі.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

6. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019, позов задоволено, визнано договір оренди земельної ділянки поновленим на той самий строк і на тих самих умовах шляхом визнання укладеною додаткової угоди у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення суду першої інстанції.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

7. 04.02.2019 (згідно із реєстраційним номером АГС) Київською міською радою до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 910/21516/17.

8. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2019 року у справі №910/21516/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

9. 15.04.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 04.06.2019, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 06.05.2019.

10. В судове засідання 04.06.2019 з`явився представник Департаменту, який підтримав вимоги касаційної скарги та просив суд її задовольнити. Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

11. У касаційній скарзі відповідач просив прийняті у справі рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

12. На переконання відповідача самим позивачем не було дотримано положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки той звернувся до нього з листом-повідомленням про поновлення договору оренди з порушенням умов пункту 11.7 договору, при цьому просив змінити умови договору. Київрада рішень про поновлення договору не приймала, доказів оскарження її дій чи бездіяльності відсутні, а тому правові підстави для укладання угоди, запропонованої позивачем, також відсутні, і сторони такої не укладали.

Разом з цим, відповідач зазначає і про порушення апеляційним судом приписів ст.ст. 35, 38, ч.2 ст. 40 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справа розглянута головуючим суддею, який входить до судової палати, спеціалізація якої не передбачає розгляд спорів із земельних правовідносин, однак головуючим не було заявлено самовідвід.

13. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у задоволені касаційної скарги відмовити, рішення та постанову у справі залишити в силі.

Позивач зазначає, що звернувся до орендодавця з дотриманням строку, визначеного ст. 33 Закону України "Про оренду землі", при цьому вірно зазначив цільове призначення земельної ділянки. Наголошує, що наявні всі правові підстави для задоволення позову, а тому висновки судів на його переконання відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, прийнятій у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду.

14. Також від позивача отримано заяву про розгляд справи без участі його представника.

15. Від відповідача 04.06.2019 отримано заяву про перенесення розгляду скарги на інші час та дату, яка обґрунтована значущістю цієї справи для територіальної громади міста Києва та тим, що представник відповідача перебуває у відпусті, а з огляду на літній час, явку іншого представника, обізнаного з матеріалами справи Київрада забезпечити не може.

16. Дане клопотання судом відхилено з наступних підстав:

- до клопотання не додано доказів на підтвердження неможливості направлення іншого представника відповідача у судове засідання, при тому, що це клопотання подано іншим уповноваженим представником відповідача Перепелиціним К.М.;

- позиція відповідача викладена в касаційній скарзі і передбачений ч.1 ст.298, ч.1 ст.288 ГПК строк на її зміну та доповнення минув;

- касаційний суд на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не здійснює повний розгляд справи з перевіркою та переоцінкою доказів та обставин справи;

- явка представників учасників справи у судове засідання касаційного суду не визнавалася обов`язковою.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

17. Рішенням Київської міської ради №464/2925 від 24.11.2005 передано Закритому акціонерному товариству Полюс земельні ділянки загальною площею 1,19 га для розширення оптової бази з адмінбудинком і будівництва та обслуговування гостьової автомобільної стоянки та майданчика для торгівлі сезонними овочами на вул. Електротехнічній, 18 у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

26.09.2014 між Київською міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством Полюс , правонаступником якого є позивач, (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №135 (далі - договір), на виконання умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 464/2925 від 24.11.2005 за актом приймання-передачі від 26.09.2014 передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Електротехнічна, 18 у АДРЕСА_1 . Києва; розмір - 0,2292 кв.м.; цільове призначення - для розширення оптової бази з адмінбудинком і будівництва та обслуговування гостьової автомобільної стоянки та майданчика для торгівлі сезонними овочами; кадастровий номер - 8000000000:62:020:0060.

Відомості про укладення договору внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №23758843 від 26.09.2014.

Пунктом. 3.1 договору визначено, що його укладено строком на 3 роки.

Тобто договір діяв до 26.09.2017.

Після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення цього договору до дня поновлення його дії у порядку та у розмірах, встановлених цим договором. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (п. 11.7 договору).

18. Згідно листа ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві №7094/10/26-52-12-03-38 від 29.11.2017 позивач перебуває на обліку такої установи та сплачує до бюджету орендну плату, і станом на 29.11.2017 заборгованість по сплаті орендної плати за землю у позивача відсутня.

19. Судами також встановлено, що 11.07.2017, тобто з дотриманням строків, передбачених ч.2 ст.33 Закону України "Про оренду землі", позивач звернувся до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

20. Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, який підтримав апеляційний господарський суд, свої висновки мотивував тим, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів прийняття Київською міською радою рішення про відмову у пролонгації договору у встановлений ч.3 ст.33 Закону України Про оренду землі місячний строк. Крім того, матеріали справи не містять доказів надання письмових заперечень орендодавця у визначений частиною 6 цієї ж статті строк.

В той же час, у встановленому законом порядку відповідачем лист-повідомлення про відмову у поновленні договору позивачу не надано, переданий позивачем Київській міській раді примірник додаткової угоди до договору оренди не підписано, позивачу із зауваженнями не повернуто. Протоколу розбіжностей до угоди, заперечень щодо її редакції Київською міською радою не представлено, зауважень щодо вказаної угоди не наведено.

Оскільки позивач продовжив користуватись спірною земельною ділянкою та належним чином виконувати умови договору оренди, відповідач у встановлений законом строк не розглянув звернення позивача та обґрунтованих заперечень щодо поновлення строку дії договору не надав, упродовж місяця після закінчення строку дії договору заперечень проти його поновлення від відповідача не надходило, тому договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

VІІ. Позиція Верховного Суду

21. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

22. За наслідками розгляду судового спору між цими, що і у даній справі, сторонами та з аналогічного предмету спору , ініційованого за позовом, заявленим з аналогічних підстав та фактичних обставин, Верховний Суд у постанові від 23.05.2019 зі справи №910/21515/17 , виклав таку правову позицію:

"Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у іншому випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 навів правову позицію щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Так для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Суди встановили, що позивач розпочав процедуру реалізації переважного права на поновлення договору в порядку приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак відповідач на звернення позивача відповіді не надав , проект додаткової угоди не підписав, заперечень щодо її змісту не зазначав, про прийняте рішення не повідомляв.

При цьому із встановлених судами обставин справи вбачається, що позивач продовжував користуватися земельною ділянкою і після закінчення строку договору оренди, а в подальшому за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, як це визначено частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", звернувся у суд із даним позовом на підставі цієї норми права.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору заперечення орендодавця проти такого користування (що у спірних правовідносинах слід кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно зазначити, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", цією нормою права не вимагається.

Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення , орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки, якщо надавав заперечення щодо такого поновлення договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії.

Таким чином договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Оскільки підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою, а апеляційним судом встановлено, що відповідач в порядку частини 6 вказаної статті не направляв у визначений цим Законом строк повідомлень про заперечення у поновленні договору оренди землі і позивач продовжив користування земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору з дотриманням його умов, висновки судів про наявність підстав для поновлення договору оренди землі на той саме строк і на тих саме умовах та укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, є правомірними.

Отже аргументи відповідача про порушення апеляційним судом положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", що мало б наслідком прийняття помилкових судових рішень з порушенням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження, а висновки судів ґрунтуються на положеннях наведеної норми права та сталій судовій практиці, зокрема у справі Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності №920/739/17 (постанова від 10.09.2018).

Посилання відповідача не те, що позивач звернувся до нього з листом-повідомленням з порушенням строку, визначеного умовами пункту 11.7 договору оренди, відхиляються Судом через те, що, як вже зазначалося, спірні правовідносини виникли не на підставі положень частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а на підставі частини 6 цієї статті, а ці підстави не пов`язані одна з іншою, як також вже зазначалося.

Таким чином вимоги законодавства орендарем були дотримані, а орендодавець в особі відповідача не скористався у встановлений термін своїм правом на припинення орендних правовідносин.

При цьому, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що касаційна скарга не містить правових підстав, які б ґрунтувалися на положеннях частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", та які б спростовували висновків судів.

Так посилання відповідача на відсутність звернень позивача до відповідача з додатковою угодою про поновлення договору оренди землі на тих саме умовах на той саме строк, та відповідно відсутність такої укладеної угоди між сторонами, спростовуються тим, що як вказувалось вище, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається , а наявності вимог до позивача про звільнення земельної ділянки з боку відповідача, судами не встановлено, відповідачем у касаційній скарзі не зазначено.

Наведеним у сукупності спростовується позиція відповідача щодо неправомірності прийнятих у справі судових рішень."

23. Оскільки у даній справі, що за своїми фактичними обставинами та доводами сторін спору є аналогічною наведеній вище справі №910/21515/17, судами в межах повноважень, наданих їм процесуальним законодавством, достеменно встановлено, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження прийняття Київською міською радою рішення про відмову у пролонгації договору у встановлений ч.3 ст.33 Закону України "Про оренду землі" місячний строк, як і письмових заперечень орендодавця у місячний строк після закінчення дії договору, а також не встановлено факту саме неналежного виконання договору оренди позивачем, вказані установлені у справі фактичні обставини дають правові підстави для поновлення договору оренди на підставі положень ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі". У цьому випадку здійснюється укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

24. З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позову шляхом укладання додаткової угоди на тих саме умовах і на той саме строк, що передбачався договором оренди.

25. Аргументи, викладені в касацій скарзі, щодо порушення норм матеріального права відхиляються судом, оскільки не доводять порушення судами приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" та ґрунтуються на переоцінці встановлених у справі фактичних обстави, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції в силу положень ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України.

26. Щодо доводів, що головуючий в суді апеляційної інстанції суддя Сулім В.В. мав заявити самовідвід, оскільки не входить до судової палати, яка розглядає спори, що виникають з земельних правовідносин, як в даній справі, суд касаційної інстанції відмічає наступне.

Згідно з п.2 ч.1 ст.310 ГПК:

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід , і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими.

Матеріали справи не містять доказів заявлення саме відводу будь-ким з учасників справи головуючому в суді апеляційної інстанції судді Сулім В.В. з вказаної підстави.

В свою чергу, скаржником не наведено норм чинного процесуального законодавства, які б передбачали в якості підстави скасування судового рішення не заявлення саме самовідводу.

Посилання на п.1 ч.1 ст.310 ГПК, згідно якого судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, касаційним судом відхиляються, оскільки скаржником не представлено доказів саме відсутності повноважень у відповідного складу суду на розгляд даної справи.

27. Крім того, колегія суддів касаційного суду приймає до уваги наступне.

Положення наведеного п.2 ч.1 ст.310 ГПК свідчать, що саме дана норма є спеціальною в частині визначення підстав для обов`язкового скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто суддею або суддями, які підлягали відводу.

При цьому, наприклад, згідно з ч.2 ст.310 ГПК:

Судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню , якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи .

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 ГПК:

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків , передбачених цим Кодексом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій .

Зазначені процесуальні норми, в поєднанні з положеннями наведеного п.2 ч.1 ст.310 ГПК, свідчать, що нова редакція Господарського процесуального кодексу України покладає на учасників справи обов`язок активної та дієвої позиції при розгляді справ, в т.ч. шляхом своєчасного заявлення ще в суді першої або апеляційної інстанції відповідних обґрунтованих та мотивованих процесуальних заяв та клопотань, зокрема і щодо відводу суддів, за наявності для цього законних та доведених підстав, а не підняття вже в суді касаційної інстанції питання про прийняття таких обставин в якості підстав саме для скасування відповідного судового рішення з направленням справи на новий розгляд , що судді самі не заявили відповідний самовідвід або самостійно не вчинили іншу певну процесуальну дію, зокрема, як у наведеному прикладі, самостійно не направили справу відповідно до територіальної юрисдикції (підсудності).

VІІІ. Висновки Верховного Суду

28. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

29. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Київської міської ради необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

30. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 у справі №910/21516/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський