Постанова

від 21.05.2019 по справі 5008/988/2011

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 5008/988/2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Відділ управління майном району Тячівської районної ради,

боржник - радгосп "Більшовик",

кредитор - Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області,

кредитор - Тячівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області

фізична особа-підприємець Габор Наталія Миколаївна

представники - адвокат Білоцерковець Ю.С. (договір про надання правничої допомоги №201-Ц від 06.07.2018, ордер серії ЗР №7482 від 06.07.2018), Габор В.І. (довіреність від 09.07.2018)

ОСОБА_2 ,

представник - Сірох Д . І (довіреність від 05.04.2019)

ліквідатор - арбітражний керуючий Чорній Мар`ян Володимирович

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Західного апеляційного господарського суду

від 14.02.2019

у складі колегії суддів: Мирутенко О.Л. (головуючий), Матущак О.І., Якімець Г.Г.

у справі №5008/988/2011

за заявою Відділу управління майном району Тячівської районної ради

про банкрутство радгоспу "Більшовик"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №5008/988/2011 Господарського суду Закарпатської області за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 та призначено її розгляд на 21.05.2019.

2. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5008/988/2011 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019.

3. Ухвалою від 20.05.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я. прийняв справу №5008/988/2011 Господарського суду Закарпатської області за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 до провадження, ухвалив розглянути касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі №5008/988/2011 у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 на 21.05.2019.

4. Від фізичної особи-підприємця Габор Н.М. та ліквідатора Чорнія Мар`яна Володимировича (далі - ліквідатор Чорній М.В.) надійшли відзиви на касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - скаржник).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2011 порушено провадження у справі за №5008/988/2011 з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції до 19.01.2013.

5.1. Постановою Господарського суду Закарпатської області від 23.08.2011 радгосп "Більшовик" визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Савчука І.В.

5.2. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2013 за клопотанням відділу управління майном району Тячівської районної ради №8 від 29.01.2013, ліквідатором радгоспу "Більшовик" призначено арбітражного керуючого Градюка О.І.

5.3. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2016 судом достроково припинено повноваження ліквідатора радгоспу "Більшовик" арбітражного керуючого Градюка О.І., призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Чорнія М.В.

6. Ухвалою від 08.11.2017 Господарський суд Закарпатської області клопотання відділу управління майном району Тячівської районної ради від 06.11.2017 за №250 задовольнив, на підставі Договору про погашення кредиторських вимог від 06.11.2017 визнав за громадянкою України ОСОБА_2 право власності на будівлю кормоцеху загальною площею 237,1 кв.м., по вул. Центральній , 14 літ. "С" в селі Теребля Тячівського району Закарпатської області; свердловину №12, пробурену в червні 1950 року із фактичною глибиною 509,6 кв.м., що знаходиться на відстані 0,5 км від південної околиці села Теребля Тячівського району Закарпатської області; будівлю контори загальною площею 284,4 кв.м. по вул. Центральна, буд. 14 літ. "У" в селі Теребля Тячівського району Закарпатської області; будівлю котельні загальною площею 176,9 кв.м. по вул. Центральна, буд. 14 літ. "Т"; силосну яму №1, силосну яму №2, рибник №1 та рибник №2, що знаходяться за адресою: село Теребля Тячівського району Закарпатської області.

6.1. Місцевим судом встановлено, що з метою виявлення майна чи інших активів банкрута ліквідатором направлено запити до компетентних органів, зокрема, до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області, Закарпатської регіональної митниці Державної митної служби України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної авіаційної служби України, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, Головного управління регіональної статистики у Закарпатській області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Інспекції державного технічного нагляду виконавчого органу, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Закарпатській області. При цьому, місцевий суд зазначив, що одержані ліквідатором відповіді від зазначених органів свідчать про відсутність у банкрута майнових активів, які належать йому на праві власності або повного господарського відання та які можуть бути включенні до ліквідаційної маси. Разом з тим, в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором з виїздом за місцезнаходженням боржника та за участі представника сільської ради встановлено, що боржник у селі Теребля Тячівського району Закарпатської області володіє певними об`єктами нерухомого майна: кормоцехом, свердловиною №12 глибиною 509, 6 м., яка пробурена в 1950 році, будівлею контори, котельнею, силосними ямами (2 шт.), рибником (2 шт.).

6.2. Місцевий суд встановив, що 06.11.2017 на адресу ліквідатора надійшов лист №251 Відділу управління майном району Тячівської районної ради з інформацією про те, що 03.11.2017 між Відділом управління майном району Тячівської районної ради в особі начальника відділу Габорець Г.В. з однієї сторони та громадянкою України ОСОБА_2 укладено Договір про погашення кредиторських вимог від 03.11.2017 та лист №252 з інформацією про укладення між ними Додаткової угоди до Договору про погашення кредиторських вимог від 03.11.2017. На виконання умов зазначеного вище Договору ОСОБА_2 на ліквідаційний рахунок КП Радгоспу "Більшовик" перераховано 142 084, 89 грн. та зобов`язано ліквідатора спрямувати зазначені кошти на задоволення вимог кредиторів в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та передати за актом приймання-передачі майно, згідно з переліком, зазначеним у Договорі у власність ОСОБА_2 На виконання вимог зазначених листів, 07.11.2017 ліквідатором проведено задоволення вимог Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на суму 45 631, 77 грн. (платіжне доручення №3 від 06.11.2017), вимоги ДПІ у Тячівському районі на суму 7 982, 52 грн. (платіжне доручення №4-5 від 06.11.2017); вимоги щодо оплати послуг арбітражного керуючого та відшкодування витрат пов`язаних з виконанням ним повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 88 470, 60 грн. (платіжні доручення №1-2 від 06.11.2017), а після проведення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатором до філії Закарпатське ОУ АТ "Ощадбанк" подано заяву про закриття ліквідаційного рахунку банкрута.

6.3. Ухвала місцевого суду, з посиланням на статті 32, 39 Закону про банкрутство, мотивована тим, що підприємство-банкрут не проводить господарської діяльності уже більше 13 років, станом на сьогоднішній день у радгоспу "Більшовик" не залишилось майнових активів (майно та майнові права) та відсутні кошти на ліквідаційному рахунку, які б дозволили здійснювати господарську діяльність в подальшому, а також проведення погашення заборгованості боржника перед кредиторами, а тому суд вважав за необхідне задовольнити клопотання власника майна боржника №250 від 06.11.2017 про передачу майнових активів боржника у власність ОСОБА_2 .

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

7. Постановою від 14.02.2019 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Габор Н.М. задовольнив, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2017 скасував в частині визнання за громадянкою України ОСОБА_2 права власності на свердловину НОМЕР_1, пробурену в червні 1950 року із фактичною глибиною 509, 6 м., що знаходиться на відстані 0,5 км від Південної околиці села Теребля, і в цій частині прийняв нове рішення, яким у задоволенні клопотання Відділу управління майном району Тячівської районної ради відмовив, в решті частин ухвалу від 08.11.2017 залишив без змін, зазначив, що постанова ухвалена з окремою думкою головуючого судді Мирутенка О.Л., стягнув судовий збір на суму 1 762 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції з Відділу управління майном району Тячівської районної ради на користь фізичної особи-підприємця Габор Н.М.

7.1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що арбітражним керуючим (ліквідатором) в підтвердження належності спірної свердловини банкруту, подано єдиний документ на підтвердження права власності боржника на спірну свердловину - Акт інвентаризаційного опису №9 від 12.09.2017 активів боржника, згідно з яким до переліку активів боржника у пункті 2 внесено свердловину НОМЕР_1 глибиною 509,6 м. на відстані 0.5 км від Південної околиці селя Теребля Тячівського району Закарпатської області. Зазначений акт підписано кредиторами у справі (представниками УПФУ у Закарпатській області Шовак Я.В., представником ДПІ у Тячівському районі Вередюк В.М.), представником засновника, який ініціював порушення банкрутства - Управління майном Тячівської районної ради ОСОБА_5 , ліквідатором боржника Чорнієм М.В. та Тереблянським сільським головою Янчій Р.М.

Інших доказів на підтвердження правового статусу майна як такого, що належить боржнику та може відчужуватися у процедурі його банкрутства, ліквідатором до матеріалів справи не подано.

Апеляційний суд прийняв до уваги протокол комітету кредиторів №7 від 07.11.2017, в якому відображено те, що 16-17 серпня 2017 року ліквідатор відбув у відрядження до села Теребля Тячівського району Закарпатської області, під час якого спільно з членами інвентаризаційної комісії виявив об`єкти нерухомого майна, належні банкруту (кормоцех, свердловину НОМЕР_1, глибиною 509,6 м, будівлю контори, котельню, силосні ями (2 шт.), рибник (2 шт.), однак, визнав такий доказ про набуття права власності боржником на спірну свердловину недопустимим.

Апеляційний суд підкреслив, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші первинні документи самого боржника, складені до початку процедури банкрутства, які хоча б умовно підтверджували належність банкруту такої свердловини на будь-якому речовому праві.

Апеляційний суд дійшов висновку, що спірна свердловина не могла бути предметом будь-яких угод, стороною яких є банкрут чи його засновник (в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) чи органу, уповноваженого управляти майном банкрута), оскільки як мінімум право на користування такою свердловиною до дати постановлення судом спірної ухвали належало скаржниці Габор Н.М., яка здійснила капітальний ремонт свердловини у 1999-2000 роках, навіть за відсутності дозволу на спецводокористування.

7.2. Апеляційний суд вважав необґрунтованим посилання місцевого суду на статтю 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо посилань на права власника в будь-який момент одночасно задовольнити вимоги кредиторів боржника до закінчення ліквідаційної процедури або надати боржнику грошові кошти, оскільки в даному випадку власник боржника або його уповноважений орган (Відділ управління майном Тячівської районної ради) не здійснював особисто одночасного погашення вимог кредиторів боржника, а надав ліквідатору боржника вказівку щодо передачі майна боржника всупереч встановленим Законом про банкрутство приписам щодо процедур відчуження майна боржника відповідно до статті 45 Закону про банкрутство у власність іншій особі (фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 ).

За висновками апеляційного суду, дії засновника боржника на виконання вимог статті 39 Закону про банкрутство повинні полягати у внесенні коштів на ліквідаційний рахунок боржника самим засновником, після чого уже арбітражний керуючий погашає вимоги усіх без виключення кредиторів, а боржник стає вільним від боргів і продовжує свою господарську діяльність. Натомість, за наслідками вказівки засновника (органу управління боржником) та прийняття спірної судової ухвали про визнання права власності, боржник позбувся усіх без виключення активів, припинив господарську діяльність та був ліквідований ухвалою від 08.11.2017.

7.3. Апеляційний суд зазначив про те, що врахував, всі подані підприємцем ОСОБА_2 докази на підтвердження належності права користування спірною свердловиною та вважав, що ОСОБА_2 доводила фактичне набуття права власності на цілісний майновий комплекс боржника за договором щодо погашення кредиторських вимог та ухвали суду про визнання права власності від 08.11.2017, яка є предметом апеляційного оскарження в даній справі, а тому не може прийматися до уваги як належний доказ набуття права власності ОСОБА_2 на спірне майно.

З огляду на зазначене, виходячи з власної оцінки доказів у даній справі, та застосовуючи положення статей 39, 44 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013, які діють щодо продажу майна боржника у процедурах його ліквідації, незалежно від моменту введення ліквідаційної процедури, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала місцевого суду підлягає скасуванню в частині визнання права власності на свердловину НОМЕР_1, а в іншій частині ухвалу місцевого суду 08.11.2017 залишив без змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника ( ОСОБА_2 )

8. Скаржник, з посиланням на частину 2 статті 4, частину 1 статті 5, частину 1 статті 15, частину 1 статті 16, частину 1 статті 254 ГПК України, доводив, що ФОП Габор Н.М. не є особою, чиї права, свободи та інтереси порушені у спірних правовідносинах, а місцевий суд, приймаючи ухвалу від 08.11.2017, не вирішував такі питання, тому зазначена особа не має права на апеляційне оскарження ухвали. Крім того, скаржник аргументував, що станом на час укладення договору про погашення кредиторських вимог від 06.11.2017 між ініціюючим кредитором та скаржником, відповідно до якого майно радгоспу передавалось у власність скаржнику, ФОП Габор Н.М. , не володіла жодними правами та не мала юридичного відношення до свердловини НОМЕР_1. При цьому, ФОП Габор Н.М. не надано жодного доказу, в розумінні статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній до 2001 року) та статей 125, 126 ЗК України (в редакції, чинній з 2001 року) на підтвердження факту виникнення у неї у встановленому законом порядку права власності чи права користування на земельну ділянку, на якій розташована свердловина НОМЕР_1.

8.1. Скаржник зазначив, що договір про погашення кредиторських вимог від 06.11.2017 є чинним, недійсним не визнавався, а належність майна банкруту відповідно до переліку учасниками справи не оскаржувалась і не спростовувалась. При цьому, констатація апеляційним судом факту відсутності у боржника речових прав на свердловину НОМЕР_1 жодним чином не підтверджує порушення прав ФОП Габор Н.М.

Доводи інших учасників справи

9. У відзиві арбітражного керуючого Чорнія М.В. зазначено, що термін дії ліцензії №1562 від 28.12.2000 на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку ділянки Тереблянського родовища, де розташована свердловина НОМЕР_1, закінчився у 2003 році, тому права та інтереси Габор Н.М. не були порушені і зазначена особа не мала права на подання апеляційної скарги, оскільки не є учасником справи №5008/988/2011.

9.1. Арбітражний керуючий зазначив, що з 31.08.2016 спірна свердловина перебуває у власності ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які інші первинні документи самого боржника, які б підтверджували належність банкруту такої свердловини.

10. Верховний Суд не приймає до уваги доводи, викладені у відзиві, надісланому до Верховного Суду від імені ФОП Габор Н .М., оскільки зазначений відзив не містить підпису Габор Н.М. , про що працівниками Верховного Суд 19.04.2019 складено Акт №29.1-09/137. Разом, з тим приймаються до уваги пояснення представника ФОП Габор Н.М ., надані у засіданні касаційного суду 21.05.2019.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 Законом України №4212-VI від 22.12.2011

Частина 4 статті 25 - дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов`язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором , оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси .

Частина 1 статті 26 - усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

12. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 182 - право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частина 2 статті 182 - державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Частина 1 статті 316 - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 статті 321 - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частина 2 статті 321 - особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 328 - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частина 2 статті 373 - право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

13. Земельний кодекс України

Частина 1 статті 125 - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частина 1 статті 126 - право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

14. Кодекс України "Про надра"

Стаття 4 - надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними . Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

Частини 1-2 статті 5 - державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах , на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Стаття 6 - корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 18 - надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Частина 1 статті 23 - землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб , крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Статті 43 - державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин містить відомості про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин , щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин. Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

15. Водний кодекс України

Частина 1 статті 47 - загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Частина 1 статті 48 - спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів .

16. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

17. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 316, 321, 328, 373 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України, частини 2 статті 4, частини 1 статті 5, частини 1 статті 15, частини 1 статті 16, статей 76-77, 86, частини 1 статті 254 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

18. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону про банкрутство, яка у загальному застосовується до ліквідаційної процедури боржника у редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури , включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Особа, яка спираючись на свої права власника чи інші права, вважає незаконними дії ліквідатора з включення певних активів до ліквідаційної маси боржника має право оскаржити у процедурі банкрутства дії ліквідатора з включення такого майна до ліквідаційної маси та їх продаж у ліквідаційній процедурі відповідно до частини 5 статті 25 Закону про банкрутство у редакції, що застосовується до боржника.

19. Виходячи з аналізу положень статей 4, 5, 18, 23, 43 Кодексу України "Про надра", мінеральні води, які знаходяться у джерелах та надрах України, є складовою частиною надр та виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними . Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади. Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах , на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання. Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра. Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб , крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин містить відомості про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин , щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин. Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Отже, законодавством не передбачено можливості набуття права власності на джерела мінеральних вод, які знаходяться в надрах України, що спростовує висновки місцевого суду про можливість продажу свердловини НОМЕР_1, як об`єкта права власності для видобутку мінеральних вод з надр України. Такий правочин є нікчемним відповідно до статті 4 Кодексу України "Про надра". Також, законодавцем передбачено ведення державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин, дані якого можуть бути належними доказами наявності родовища мінеральних вод з реєстрацією відповідної свердловини НОМЕР_1 за її користувачем (боржником чи іншою особою) станом на 2017 рік, коли укладався оспорюваний правочин з відчуження свердловини ОСОБА_2 від імені засновника боржника та визнавалось право власності на свердловину НОМЕР_1 за оспорюваною ухвалою суду.

Зазначені обставини судом першої інстанції до уваги не приймалися, посилань на належні докази про реєстрацію у Державному кадастрі родовищ відомостей про родовище, з якого з використанням свердловини НОМЕР_1 можна здійснювати видобуток з надр мінеральної води, на момент визнання в судовому порядку права власності на свердловину за ОСОБА_2 та чи закріплена свердловина у відповідному реєстрі за боржником, місцевим судом не перевірялося.

З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується в цілому з правильністю висновків апеляційного суду про необхідність скасування ухвали місцевого суду 08.11.2017 в оскаржуваній частині щодо визнання права власності на свердловину НОМЕР_1, як судового рішення, прийнятого з порушенням норм законодавства про банкрутство та Кодексу України "Про надра".

20. В судовому засідання касаційного суду представники обох сторін (ОСОБА_2 та Габор Н.М. ) підтвердили наявність між ними спору про право землекористування земельною ділянкою, на території якої розташована свердловина НОМЕР_1, кожен із них доводить набуття права землекористування на спірну земельну ділянку. Право використання надр нерозривно пов`язано з правом землеволодіння. За таких обставин Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що визнання у незаконний спосіб права власності на спірну свердловину в межах провадження у справі про банкрутство порушує майнові інтереси Габор Н.М. , як особи, що захищає в загальному суді свої права землекористувача спірної ділянки, а тому відсутні правові підстави для закриття апеляційного провадження за її скаргою згідно із статтею 264 ГПК України.

21. Проаналізувавши те, що предметом апеляційного оскарження є тільки визнання права власності на свердловину НОМЕР_1, апеляційний суд у мотивувальній частині постанови не здійснював в цілому аналізу законності визнання права власності за ОСОБА_2 на інші об`єкти нерухомого майна, касаційний суд вважає такими, що виходять за межі предмета апеляційного оскарження, висновки апеляційного суду згідно з резолютивною частиною постанови про залишення у "решта частині" без змін ухвали місцевого суду від 08.11.2017.

Керуючись статтею 269 ГПК України та враховуючи принцип диспозитивності судового розгляду, передбачений частиною 1 статті 14 ГПК України, Верховний Суд, вважає правильним виключити з пункту 2 резолютивної частини постанови апеляційного суду від 14.02.2019 речення такого змісту: "У решті частині ухвалу від 08.11.2017 залишити без змін".

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-8.1. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 18-21 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права в межах предмета апеляційного оскарження, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Разом з тим, у зв`язку з порушення апеляційним судом приписів статей 14, 269 ГПК України, Верховний Суд вважає за необхідне виключити з пункту 2 резолютивної частини постанови апеляційного суду від 14.02.2019 речення такого змісту: "У решті частині ухвалу від 08.11.2017 залишити без змін".

В. Судові витрати

24. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. З пункту 2 резолютивної частини постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі №5008/988/2011 виключити речення такого змісту:

"У решті частині ухвалу від 08.11.2017 залишити без змін".

В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі №5008/988/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк