Постанова

від 10.06.2019 по справі 826/25258/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2019 року

Київ

справа №826/25258/15

адміністративне провадження №К/9901/41395/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 (суддя Іщук І.О.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (судді Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.)

у справі № 826/25258/15

за позовом Представництва ЕКОЛОГ СП З О. О.

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року Представництво ЕКОЛОГ СП З О. О. (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.11.2015 № 0007022203, № 0007012203, № 0006992203, № 0007002203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.09.2015 по 07.10.2015 (термін проведення перевірки продовжувався з 07.10.2015 по 15.10.2015 відповідно до наказу від 07.10.2015 № 2023), на підставі направлень від 10.09.2015 № 2009/26-55-22-03, № 2010/26-55-22-03, від 30.09.2015 № 2139/26-55-22-03, від 23.09.2015 № 2112/26-54-17-06 та № 2113/26-54-17-06, від 02.10.2015 № 2155/26-54-17-02, наказу від 31.08.2015 № 1778, згідно пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, посадовими особами ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка Представництва Еколог СП. З.О.О. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 22.10.2015 № 929/26-54-22-03/26610776 та встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік в сумі 9653 грн. та податку на прибуток всього у сумі 114 744 грн; статті 185, пунктів 198.3,198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 127 955 грн. та залишку від'ємного значення, який після відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 5 грн в лютому 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 09.11.2015 були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0007022203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 653 грн, № 0007012203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5 грн, № 0006992203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 159 994 грн, в тому числі 127 995 грн - за основним платежем та 31 999 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0007002203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 43 430 грн, в тому числі 114 744 грн - за основним платежем та 28 686 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки від 22.10.2015 № 929/26-54-22-03/26610776 та доводів касаційної скарги, фактичною підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ Київський завод ПТО , ТОВ Електрохаус , ТОВ Індепендент Груп , , які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на інформації отриманої з баз даних податкового органу, відповідно до яких контрагенти позивача мають негативну податкову історію. Доводи касаційної скарги дублюють висновки акта перевірки та не містять обґрунтованих доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Крім того, обґрунтування, наведені позивачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об'єкт оподаткування.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ Київський завод ПТО (Підрядник) та Представництво Еколог СП. З О.О. (Замовник) укладено договір підряду №180601-ОД на виконання робіт на об'єкті від 18.06.2013 за яким Підрядник зобов'язується передати замовнику Товар (надалі - Устаткування) та виконати комплекс робіт монтажні та пуско-налагоджувальні роботи (надалі - Роботи), згідно Додатку № 1 (специфікація) та Додатків №2-8 (Габаритні креслення талів та кранів), які є невід'ємною частиною цього Договору, в межах договірної ціни власними силами, здати в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію Замовнику ; Замовник зобов'язується провести оплату поставленого устаткування і виконані роботи на умовах цього Договору; даний Договір укладено в рамках виконання Контрактів на будівництво каналізаційно-насосної станції КНС-6Б та будівництво каналізаційно-насосної станції КНС-7А від 21.07.2012.

На підтвердження виконання умов вказаного договору Позивачем надано: інформаційний лист Підрядника №14-12/11-2013 від 12.11.2013 року; копію креслень Проект реконструкції магістральної частини водовідведення м.Одеси ; банківські виписки (оплата по Договору 1938402,00 грн); видаткову накладну №160101 від 16.01.2014 року; товарно-транспортні накладні №160101/1 від 16 січня 2014 року та №160101/2 від 16 січня 2014 року; акти монтажу та випробувань кранів від 07 лютого 2014 року (21 шт.); податкові накладні №4 від 16.01.2014, №6 від 30.10.2013, №8 від 30.07.2013 року; картки бухгалтерських рахунків 3711, 631, 281 за період з липня 2013 року по квітень 2014 року; фотозвіт (товар, після монтажних та пусконалагоджувальних робіт) - 14 фотографій; посилання на офіційний сайт ТОВ Київський завод ПТО .

Крім того, товар отриманий від ТОВ Київський завод ПТО на підставі вказаного договору був реалізований Представництву ПРЖЕДЗІБОРСТВО ІНЖЕНЕРІЇ ОХРОНИ СРОДОВІСКА ЕКОКЛАР СП. З О.О. , що підтверджується наступними документами: договором поставки №200601-ОД від 20.06.2013 року; видатковою накладною №3 від 07.02.2014 року (на загальну суму 1996554,06 гривень); податковою накладною №1 від 07.02.2014 року (сума ПДВ - 332759,01 гривень).

Також, між ТОВ Электрохаус (Постачальник) та Представництвом Еколог СП. З О.О. (Покупець) укладені договори поставки від 31.10.2012 року №000341/2 та від 01.04.2013 №Ел-032, за яким Постачальник продає, а Покупець купує і оплачує кабельно-провідникову продукцію в кількості та по цінах, вказаних у накладних, рахунках або інших документах.

Виконання вказаної господарської операції підтверджується такими документами: видатковими накладними від 04.12.2014 року №349 на загальну суму 24985,30 грн., від 11.02.2013 року №23 на загальну суму 34938,00 грн., від 11.12.2013 року № 24 на загальну суму 442,80 грн., від 26.04.2013 року №77 на загальну суму 25693,00 грн.; виписками банку про здійснення розрахунку; картками рахунків 3711, 631; товарно-транспортними накладними від 04.12.2012 року №1, від 11.02.2013 року №1, від 26.04.2013 року №2.

Даний товар придбаний для здійснення поставки та електромонтажних робіт у рамках виконання Контракту від 29.03.2013 року № UIP-KHV-ICB-01C Поставка та монтаж насосного обладнання для 24 каналізаційних насосних станцій та 5 насосних агрегатів для Головної міської каналізаційної насосної станції (м.Харків); реалізований Комунальному підприємству каналізаційного господарства Харківводоканал , що підтверджується наданими документами: контракт №UIP-KHV-ICB-01C від 29.03.2013 року, акт приймання-передачі обладнання №4Р/КНV/2013 від 05.07.2013 року (на загальну суму 1 910 299,66 гривень), акт списання матеріалів від 31.03.2013 року (на загальну суму 43 043,38 гривень), накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 19.04.2013 року (на загальну суму 91 445,30 гривень), накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 17.05.2013 року (на загальну суму 772,87 гривень), податкова накладна №2 від 15.07.2013 року (сума ПДВ - 286 878,28 гривень), банківська виписка (отримання оплати за Товар від Міністерства фінансів України).

Також, на підтвердження проведення господарської операції між Представництвом Еколог СП. З О.О. та ТОВ Індепендент Груп по наданню послуг сертифікації подано такі документи: рахунок №СФ-0000283 від 27.07.2012 року, акт від 02.08.2012 року №020811 здачі-прийняття робіт (надання послуг сертифікації) в сумі 2916,67 грн., податкова накладна №11 від 02.08.2012 року, лист Замовника №378/1 від 17.05.2012 року, ухвала №21-05/12УП від 21.05.2012 року, лист №12-07/12 від 12.07.2012 року, довіреність №12-07/12 від 12.07.2012 року, банківська виписка про здійснення розрахунків, рішення органу сертифікації №066/7369 від 27.07.2012 року, декларація про відповідність.

Вказана операція здійснювалась Позивачем для забезпечення сертифікації товару електролізної установки В1-150 08ЕС виробництва Siemens Water Technologies випуску 2012 року, що постачається EKOLOG SPOMASZ SP Z O.O. в рамках реалізації Контракту №UIP-NVB-ICB-04 від 22.06.2011 року на закупівлю обладнання для водопідготовки між Комунальним підприємством Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Новоград-Волинської міської ради і Консорціумом, який складається з EKOLOG SPOMASZ SP Z O.O - Лідер Консорціуму, Przedsiebiorstwo Inzynierii Ochrony Srodowiska EKOKLAR sp z o.o. - Член Консорціуму.

Таким чином, в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу Україниі містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Верховний Суд зазначає, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у справі № 826/25258/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко