Рішення

від 04.06.2019 по справі 915/764/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року Справа № 915/764/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України (03151, м. Київ, вул. Донецька, 30, адреса для листування представника позивача - адвоката Любаренка І.О.: АДРЕСА_1 )

до відповідача: Державного підприємства Дослідне господарство Зоряне Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (55275, Миколаївська область, Первомайський район, село Зоряне),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Національна академія аграрних наук України (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9)

про: стягнення 32 574,25 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2019 Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державного підприємства Дослідне господарство Зоряне Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України , в якій просив стягнути з відповідача 30 000,00 грн заборгованості за договором про науковий супровід, 2 574,25 грн пені та понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про науковий супровід від 05 вересня 2018 року № 75 внаслідок порушення останнім строків розрахунків за надані послуги на суму 30 000,00 грн; протокол дослідження від 20 листопада 2018 року № НД/08; розпорядження Національної академії наук України від 04 вересня 2018 року № 28-р; рахунок від 12 грудня 2018 року № 000000000736; акт надання послуг від січня 2019 року № 23.

Ухвалою від 08 квітня 2019 року суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, за клопотанням позивача залучив до участі у справі Національну академію аграрних наук України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

02 травня 2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, зазначаючи, що повністю розрахувався з позивачем за надані послуги за договором, а позивач не надав доказів здійснення господарської операції на спірну суму. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на акт надання послуг від 19 листопада 2018 року № 651 та платіжне доручення від 19 листопада 2018 року № 996.

У відповіді на відзив, що надійшов до суду 07 травня 2019 року, позивач зазначає, що оплата за платіжним дорученням від 19 листопада 2018 року № 996, на яку посилається відповідач у відзиві, здійснена як передоплата за послуги, натомість, остаточного розрахунку за фактом надання послуг відповідач не здійснив.

08 травня 2019 року відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що відповідач отримав від позивача послуги на суму 30 000,00 грн, а не на 60 000,00 грн та за надані йому послуги розрахувався у повному обсязі. Позивач не надав доказів надання ним послуг саме на 60 000,00 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача пояснень по суті позовних вимог не надала.

Учасники справи жодного разу не скористалися процесуальним правом на участь у судовому засіданні. Водночас позивач і відповідач реагували на ухвали суду шляхом надання суду процесуальних документів.

Про дату 04.06.2019, час і місце судового розгляду справи учасники були належним чином повідомлені судом шляхом надсилання копії ухвали від 07.05.2019, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень № 5400136549649, № 5400136549673, № 5400136549665. Зокрема, представник позивача адвокат Любаренко І. О. отримав копію ухвали 16.05.2019, позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - 14.05.2019, відповідач - 18.05.2019.

06.05.2019 та 31.05.2019 відповідач надав до суду клопотання, в яких просив розглядати справу без участі представника відповідача, проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

21.05.2019 до суду від позивача надійшло клопотання від 17.05.2019 № 177 про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

Ухвалою від 27 травня 2019 року суд задовольнив клопотання позивача та постановив проводити розгляд справи № 915/764/19 по суті, призначений на 04 червня 2019 року, за участю представника Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України у режимі відеоконференції, про що повідомив позивача шляхом надсилання 28.05.2019 копії ухвали рекомендованим поштовим відправленням із зворотним повідомленням.

Рекомендованими повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5400136690163 та № 5400136690155 підтверджується, що копії ухвали від 27.05.2019, направлені на адресу представника позивача адвоката Любаренка І. Ф. та безпосередньо позивача, вручені: адвокату Любаренку І. Ф. - 01.06.2019, а позивачу - 31.05.2019.

Також у день постановлення цієї ухвали, 27.05.2019, суд надіслав її до Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому ухвала була оприлюднена 28.05.2019.

Враховуючи належне повідомлення судом учасників справи про дату, час і місце судового розгляду, їх нез`явлення у судове засідання та те, що суд не визнавав явку учасників справи обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд розглянув справу № 915/764/19 у відсутність представників учасників справи.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, суд 04 червня 2019 року за результатами розгляду справи № 915/764/19 підписав вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, оцінивши їх відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд установив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Розпорядженням від 04 вересня 2018 року № 28-р „Щодо надання ветеринарно-санітарних послуг» Національна академія аграрних наук України зобов`язала керівників дослідних господарств мережі Академії до 12 вересня 2018 року укласти угоди з Інститутом ветеринарної медицини НААН щодо надання консультативної та практичної допомоги в здійсненні наукового супроводу з питань ветеринарної медицини.

05 вересня 2018 року позивач і відповідач уклали договір № 75 про науковий супровід (далі - Договір), за пунктом 1.1 якого позивач, як виконавець, зобов`язався за завданням відповідача надати консультативну та практичну допомогу з питань профілактики інфекційної патології сільськогосподарських тварин, оптимізації схем імунопрофілактики та лікування найбільш поширених захворювань (лептоспіроз, африканська чума свиней, туберкульоз, лейкоз тощо) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а відповідач, як замовник, узяв на себе зобов`язання здійснити оплату за надані послуги.

У пункті 2.1 Договору сторони визначили, що загальна вартість послуг за Договором становить 60 000,00 грн, у тому числі 20 % ПДВ.

Згідно з пунктом 2.2 Договору відповідач здійснює оплату шляхом 50 % передоплати з моменту укладення договору, протягом 10 робочих днів, інші 50 % суми - після підписання акту про надані послуги протягом 10 робочих днів.

Акт за надані послуги підписується сторонами до 10 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги (пункт 2.3 Договору).

Підпункт 3.1.6 пункту 3.1 зобов`язує позивача складати та передавати відповідачу акти про надання послуг та Звіт про проведення наукових досліджень.

Відповідно до пункту 4.1 Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пункт 4.5 Договору передбачає, що за недотримання строків сплати, зазначених у пункті 3.3 Договору, відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення.

Водночас суд зазначає, що Договір не містить пункту 3.3, що підтверджується копією Договору, наданою позивачем, та письмовими поясненнями останнього.

Строк дії Договору визначений сторонами до 31 грудня 2018 року з можливістю його пролонгації за взаємною згодою сторін, про що зацікавлена сторона повинна повідомити іншу сторону за один місяць до закінчення строку дії Договору (пункти 6.3, 6.4 Договору).

Матеріали справи не містять доказів пролонгації Договору. Відсутність пролонгації також підтверджується письмовими поясненнями позивача.

Матеріали справи свідчать, що 08 жовтня 2018 року позивач на виконання умов вищенаведеного Договору виставив відповідачу рахунок № 000000000563 на 30 000,00 грн з урахуванням ПДВ за консультативну та практичну допомогу з питань профілактики інфекційної патології сільськогосподарських тварин, оптимізації схем імунопрофілактики та лікування найбільш поширених захворювань.

19 листопада 2018 року сторони підписали акт надання послуг від 19 листопада 2018 року № 651 про надання послуг з консультативної та практичної допомоги з питань профілактики інфекційної патології сільськогосподарських тварин, оптимізації схем імунопрофілактики та лікування найбільш поширених захворювань на суму 30 000,00 грн з урахуванням податку на додану вартість.

19 листопада 2018 року відповідач сплатив позивачу 30 000,00 грн за платіжним дорученням № 996 з призначенням платежу „за послуги згідно рах. № 563 від 08.10.2018 р. в т.ч. ПДВ-5000,00 грн» .

20 листопада 2018 року позивач склав протокол дослідження № НД/08 про результати проведеного дослідження.

28 грудня 2018 року позивач затвердив Звіт НДР (проведення діагностичних досліджень) за договорами ІВН НААН з ДП ДГ НААН про консультативну допомогу, згідно з яким відповідно до заявок НДНЦДХТ за період з 01.10.2018 по 01.01.2019 було надіслано біологічний матеріал від свиней та ВРХ з 5 господарств структури НААН, а саме: ДП ДГ „Зоряне» ІС НААН 19 листопада 2018 року 30 проб сироватки крові свиней для виявлення антитіл до збудника мікоплазмозу, 20 проб сироватки крові свиней для виявлення антитіл до вірусу Ауєски (пункт 3 Звіту).

Протокол дослідження від 20 листопада 2018 року № НД/08, який додається до звіту, містить результати проведених досліджень.

04 лютого 2019 року представник позивача направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості в сумі 30 000,00 грн від 04 лютого 2019 року № 101, до якої додав рахунок від 12 грудня 2018 року № 736, два примірника акту наданих послуг за № 23, копію розпорядження НААН від 04 вересня 2018 року та документи на підтвердження повноважень представника, про що свідчать копії опису вкладення до цінного листа та фіскального чеку.

Вимога від 04 лютого 2019 року не була задоволена відповідачем.

Предметом позову, що розглядається, виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг.

До вказаних спірних правовідносин суд застосував норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Так, згідно з частиною першою статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина третя статті 549 та частина друга статті 551 ЦК України передбачають, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статті 626, 629 ЦК України передбачають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що спір між сторонами полягає в оцінці належності виконання відповідачем зобов`язань за Договором, у тому числі обсязі та вартості отриманих послуг за Договором, своєчасності розрахунку за надані послуги, наявності підстав для нарахування та стягнення пені.

Досліджуючи обставини справи, суд не встановив порушення відповідачем прав позивача у спірних правовідносинах з огляду на те, що матеріали справи свідчать про повний розрахунок відповідача за надані позивачем послуги згідно з Договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення відповідачем лише попередньої оплати послуг за Договором згідно з платіжним дорученням від 19 листопада 2018 року № 996 та, відповідно, непроведення остаточного розрахунку за фактично надані послуги, надаючи суду рахунок від 12 грудня 2018 року № 000000000736 на суму 30 000,00 грн, акт наданих послуг № 23, датований січнем 2019 року без зазначення конкретного числа місяця, Звіт НДР (проведення діагностичних досліджень) від 28 грудня 2018 року, протокол дослідження від 20 листопада 2018 року № НД/08, наказ позивача № 54-Відр від 01 жовтня 2018 року про відрядження завідувача лабораторії лептоспіорзу з музеєм організмів в ДП ДГ „Зоряне» строком на 1 день з 02 жовтня 2018 року по 02 жовтня 2018 року, посвідчення про відрядження № 85 з відмітками про прибуття та вибуття, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт; вимогу про сплату заборгованості від 04 лютого 2019 року № 101.

Підставою позовних вимог виступає Договір № 75 про науковий супровід від 05.09.2018.

Суд наголошує, що строк Договору закінчився 31 грудня 2018 року, при цьому акт наданих послуг від № 23 від невідомого числа січня 2019 року складений позивачем в односторонньому порядку після закінчення строку Договору. Акт наданих послуг № 23, датований січнем 2019 року, не підписаний та не затверджений відповідачем.

Позивач не надав суду доказів направлення відповідачу рахунка від 12 грудня 2018 року № 000000000736 на суму 30 000,00 грн та акту наданих послуг № 23 від січня 2019 року саме в процесі виконання сторонами Договору.

Отже, суд не бере до уваги як доказ акт наданих послуг від № 23 від січня 2019 року, оскільки цей акт: складений позивачем в односторонньому порядку поза межами дії укладеного сторонами Договору, а позовні вимоги ґрунтуються саме на твердженні про неналежне виконання відповідачем зобов`язання, що виникло на підставі Договору; не містить обов`язкових реквізитів первинного документа, зокрема, дати його складання; не підписаний та не затверджений відповідачем; не супроводжується доказами його направлення відповідачу безпосередньо позивачем в процесі виконання Договору, а не разом з вимогою про сплату заборгованості в порядку досудового врегулювання спору.

Рахунок від 12 грудня 2018 року № 000000000736 на суму 30 000,00 грн не несе в собі доказової інформації, оскільки не свідчить про фактичне надання послуг за Договором та також відсутні докази про його направлення відповідачу інакше як у порядку досудового врегулювання.

Протокол дослідження від 20 листопада 2018 року, Звіт від 28 грудня 2018 року складені у зв`язку з наданням позивачем послуг відповідачу загальною вартістю 30 000,00 грн за актом наданих послуг від 19 листопада 2018 року № 651 та рахунком від 08 жовтня 2018 року № 000000000653, оплачених відповідачем 19 листопада 2018 року за платіжним дорученням № 996. Звіту про проведення наукових досліджень до акту наданих послуг № 23 від січня 2019 року відповідно до пункту 3.1.6 Договору позивач не надав.

Наказ про відрядження, посвідчення про відрядження та звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, не є належними доказами надання послуг за Договором, оскільки Договором визначений саме акт про надання послуг як підстава для остаточного розрахунку. Крім того, документи про відрядження працівника позивача датовані жовтнем 2018 року, тоді як, згідно з позицією позивача, послуги, за які відповідач остаточно не розрахувався, надані саме згідно з актом наданих послуг від січня 2019 року.

Суд відхиляє аргумент позивача щодо того, що оплата 30 000,00 грн за платіжним дорученням № 996 від 19 листопада 2018 року є попередньою оплатою згідно з Договором, оскільки платіжне доручення містить посилання на конкретний рахунок № 563 від 08 жовтня 2018 року на суму 30 000,00 грн, отже оплата здійснена за фактом надання послуг згідно з актом наданих послуг від 19 листопада 2018 року № 651 на суму 30 000,00 грн.

Крім того, жодним доказом, наданим позивачем, не підтверджується надання відповідачу послуг за Договором на суму 60 000,00 грн.

За змістом статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із статтею 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

До предмету доказування у цій справі входять такі обставини: обсяг та вартість наданих позивачем відповідачу послуг за Договором, обсяг послуг, за які відповідач розрахувався, та чи мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором.

За приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів того, що в період строку дії Договору він надав відповідачу послуги на суму 60 000,00 грн, за які відповідач розрахувався частково та заборгував 30 000,00 грн. Позивач не довів прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати послуг за Договором.

Натомість, відповідач належними і допустимими доказами довів, що за договором № 75 про науковий супровід від 05 вересня 2018 року позивач надав відповідачу послуги на суму 30 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується актом надання послуг від 19 листопада 2018 року № 651, звітом НДР (проведення діагностичних досліджень) від 28 грудня 2018 року, протоколом від 20 листопада 2018 року № НД/08, рахунком від 8 жовтня 2018 року № 000000000563, за які відповідач розрахувався 19 листопада 2018 року, сплативши позивачу 30 000,00 грн за платіжним дорученням від 19 листопада 2018 року № 996.

Своєчасне виконання відповідачем зобов`язання з остаточного розрахунку за отримані послуги за Договором підтверджується платіжним дорученням від 19 листопада 2018 року № 996, що доводить обставину розрахунку відповідача за надані послуги у день підписання акту наданих послуг від 19 листопада 2018 року № 651.

На підставі вищенаведеного, розглянувши спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про відмову в позовних вимогах.

У зв`язку з відмовою в позові, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України (03151, м. Київ, вул. Донецька, 30, код за ЄДРПОУ: 05510830);

Відповідач: Державне підприємство Дослідне господарство Зоряне Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (55275, Миколаївська область, Первомайський район, село Зоряне, код за ЄДРПОУ: 00729480);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Національна академія аграрних наук України (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9, код за ЄДРПОУ: 00024360).

Дата складення повного судового рішення - 10 червня 2019 року.

Суддя О.Г. Смородінова