Рішення

від 31.05.2019 по справі 753/21376/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21376/18

провадження № 2/753/1532/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарях Івашків О.В., Крамарчук А.О., Пугач Д.С.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Сороки М.М.

представника третьої особи Якімечка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ОСВІТНЯ АГЕНЦІЯ БІЗНЕС-ЛІНК , третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, про зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ОСВІТНЯ АГЕНЦІЯ БІЗНЕС-ЛІНК далі (відповідач) у якому, із урахуванням письмової заяви від 31.05.2019, яка долучена до матеріалів справи, просив: зобов`язати відповідача укласти з позивачем публічний договір про надання послуг з відвідування виставок і консультацій на виставках з освіти за кордоном (реєструвати, видавати квиток на виставки і надавати можливість їх відвідування), не ухилятися від укладення вказаного публічного договору, за наявності можливості надати такі послуги споживачу; стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 1200 грн. та судові витрати в розмірі 700 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. 21.10.2018 позивач, маючи квиток на відвідування виставки, що була організована ТОВ ОСВІТНЯ АГЕНЦІЯ БІЗНЕС-ЛІНК в готелі Хаят в м. Києві, прибув за адресою: м. Київ, вул. Тарасової, 5, однак йому було відмовлено у вході на виставку громадянкою, що представилася ОСОБА_2 . При з`ясуванні підстав відмови позивачу було повідомлено, що він постійно відвідує такі виставки і бере з собою безкоштовні матеріали. В подальшому позивачу було роз`яснено, що його не пропускають на виставку по наказу керівника. З метою відновлення своїх прав позивач по телефону звернувся із заявою в Адміністрацію м . Києва (номер звернення С 40131 від 21.10.2018). Враховуючи, що відповідач діяв всупереч вимогам Закону України Про захист прав споживачів , позивач просить про задоволення позовних вимог. Вказує, що неправомірними діями відповідача йому також було завдано моральної шкоди, яка виразилась у душевних хвилюваннях від образ та приниження. Зважаючи на те, що для захисту своїх прав позивач був вимушений звернутися до суду, був вимушений витрачати кошти на проїзд, згаяв багато часу та зусиль для відновлення своїх прав, вимушений був відриватись від звичного роду занять, що в своїй сукупності потягло вимушені зміни у його життєдіяльності, просив стягнути із відповідача 1 200 грн. моральної шкоди та судові витрати в розмірі 700 грн.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С. від 20.11.2018 було відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження /а.с. 11-12/.

22.12.2018 від третьої особи надійшли письмові пояснення у справі, в яких вказано, що товариство з обмеженою відповідальністю ОСВІТНЯ АГЕНЦІЯ БІЗНЕС-ЛІНК необгрунтовано відмовило ОСОБА_1 у відвідуванні виставки, враховуючи, що останній мав квиток. /а.с.43-44/.

20.02.2019 представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву з додатками /а.с.54-67/, який прийнято судом, враховуючи, що він поданий в межах строку, який визначений в ухвалі суду про відкриття провадження.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі виходячи з доводів, якими обґрунтовується позовна заява, просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що діями відповідача його право як споживача було порушено, враховуючи, що між сторонами було укладено публічний договір, умови якого відповідачем не виконано. Зазначив, що він не має доводити факт його прибуття на виставку, оскільки сам факт придбання квитка вже свідчить про його прибуття. В своїх поясненнях позивач посилався на презумпцію невинуватості та вважав, що саме відповідач має доводити, що він не прибув на виставку.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав, що між сторонами було укладено публічний договір. Пояснив, що 20.10.2018-21.10.2018 в приміщенні готелю Хаят відбувалася тринадцята щорічна виставка закритого типу, яка була організована ТОВ ОСВІТНЯ АГЕНЦІЯ БІЗНЕС-ЛІНК . Вказана виставка була присвячена темі надання освітніх послуг за кордоном, а саме: отримання дітьми 7-18 років середньої освіти у Великобританії за кошти їх батьків та інших осіб. Позивач подав заявку та отримав електронне запрошення на захід, проте на самому заході був відсутній, оскільки не проходив реєстрацію. Всього на виставку 20-21.10.2018 було зареєстровано 321 особу, з яких відвідали виставку 104. Враховуючи, що позивач не прибув на безкоштовну виставку з невідомих причин, відповідач не має відшкодовувати ні матеріальну, ні моральну шкоду, оскільки будь-яких прав позивача порушено не було.

Представник третьої особи підтримав письмові пояснення. Додатково зазначив, що перевірка Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві з приводу обставин, що викладені в позовній заяві не проводилися, оскільки позивач не звертався з відповідною заявою. Письмові пояснення складені третьою особою виключно на підставі позовної заяви з додатками.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.10.2018 ОСОБА_1 через мережу інтернет звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю ОСВІТНЯ АГЕНЦІЯ БІЗНЕС-ЛІНК з наміром укласти договір на участь у виставці закритого типу, яка була організована ТОВ ОСВІТНЯ АГЕНЦІЯ БІЗНЕС-ЛІНК та проводилася 20.10.2018 -21.10.2018 в готелі Хаят в м. Києві по вул. А.Тарасової, 5. Вказана виставка була присвячена темі надання освітніх послуг за кордоном, а саме: отримання дітьми 7-18 років середньої освіти у Великобританії за кошти їх батьків та інших осіб.

Позивач подав заявку на участь у виставці та отримав електронний квиток (запрошення) на захід /а.с. 6/.

Відповідно до положень ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Тобто між сторонами склалися правовідносини на підставі публічного договору приєднання, який укладається між Організатором, що виступає в якості оферента, та Учасником, що приєднується до Договору в якості акцептанта, шляхом акцепту останнім всіх без винятку умов та положень цього Договору. Даний Договір є публічною офертою, адресованою необмеженому колу осіб.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, а також визнаються сторонами, а тому у розумінні ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню, оскільки у суду не має сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

А тому суд не погоджується із твердженням відповідача, що ОСОБА_1 не є споживачем у розумінні Закону України Про захист прав споживачів та приходить до висновку, що до даних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України Про захист прав споживачів , оскільки позивач мав намір відвідати виставку, про що свідчить електронний квиток (запрошення) на захід.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач наполягаючи на задоволенні позовних вимог, зазначив, що він звільнений від доказування, що його не пустили на виставку, на підставі Конституції України, а тягар доказування покладається на відповідача.

Водночас такі доводи не заслуговують на увагу, адже ґрунтуються на помилковому розумінні приписів Конституції України та ЗУ Про захист прав споживачів .

В судовому засіданні було встановлено, що позивач не звертався до правоохоронних органів із заявою про порушення його прав, ні зі скаргою до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві з приводу того, що його не допустили прийняти участь у виставці.

Представник відповідача категорично заперечував вказану обставину, посилаючись на те, що належними доказами протиправних дій відповідача була б зафіксована подія.

Не спростовують вказаного і посилання позивача, що він звертався до Київської міської державної адміністрації з заявою про порушення своїх прав, оскільки до матеріалів справи не долучено будь-яких доказів на підтвердження вказаного.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які в своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про порушення відповідачем умов договору про надання послуг, а відтак, у даній частині задоволення позову слід відмовити.

Вирішуючи вимогу, якою позивач просить зобов`язати відповідача укласти з позивачем публічний договір про надання послуг з відвідування виставок і консультацій на виставках з освіти за кордоном (реєструвати, видавати квиток на виставки і надавати можливість їх відвідування), не ухилятися від укладення вказаного публічного договору, за наявності можливості надати такі послуги споживачу, суд виходить з наступного.

У ст. 15 ЦК України закріплене право кожного на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже зміст положень зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права свідчить про те, що підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання. Оскільки закон не передбачає можливості захисту права на майбутнє, тобто в тому випадку, коли таке порушення ще не відбулося, вимоги ОСОБА_1 в цій частині, не грунтуються на законі і є передчасними.

За приписами статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зав`язку між порушенням та моральною шкодою.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи, що під час розгляду справи не було встановлено порушення прав ОСОБА_1 діями відповідача, оскільки вони об`єктивно не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а моральна шкода є похідною від таких дій, то у суду не має підстав для покладення обов`язку відшкодування моральної шкоди на відповідача за ст. ст. 23, 1167 ЦК України, тому суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також суд відмічає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає що вимоги позову не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позов не задовольняється, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по справі, позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.15, 23, 633, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ОСВІТНЯ АГЕНЦІЯ БІЗНЕС-ЛІНК , третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, про зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю ОСВІТНЯ АГЕНЦІЯ БІЗНЕС-ЛІНК (04070, м. Київ, вул. Ільїнська, 8, під`їзд, 8, поверх 6, ЄДРПОУ 30603153).

Третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Некрасовська, 10/8).

Повний текст рішення суду виготовлено 10.06.2019.

Суддя: Ю.С. Мицик