Постанова

від 10.06.2019 по справі 531/78/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/78/19 Номер провадження 22-ц/814/1511/19Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

учасники процесу:

представник позивача - адвокат Удовіченко В.О.

відповідач ОСОБА_1

представник відповідач - адвокат Ткачов В.В.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 14 березня 2019 року ухвалене суддею Поповим М.С., повний текст рішення складено - 18 березня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Ланнівська МТС , про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,6504 га, розташованої на території Чернещинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 . 01.04.2008 р. ОСОБА_2 видала довіреність на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ., посвідчену приватним нотаріусом Карлівського РНО Пусан Т.В. за реєстром № 955, якою уповноважила їх бути її представниками з питань, пов`язаних з управлінням та розпорядженням належної їй земельною ділянкою площею 9,6504. На підставі цієї довіреності ОСОБА_3 уклав договір оренди землі з ТОВ Ланнівська МТС . Позивач орендну плату за користування земельною ділянкою не отримувала. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків стосовно ОСОБА_2 , вбачається, що за період з 2008 по 2018 ТОВ Ланнівська МТС виплачено доходів на користь позивача: у 2008 році - 425 грн., у 2011 р. -3 186,95 грн., у 2012 р. - 5 596,28 грн., у 2013 р.- 16 917,01 грн., у 2014 р.- 11 192,56 грн., у 2015 р. - 13 856,15 грн., у 2016 р. - 59 650,07 грн., у 2017 р. - 5 068,94 грн., а всього 115 892,96 грн. Заявою від 23.11.2018 скасовано довіреність на ім`я відповідачів. Письмовою заявою від 26.11.2018р. ОСОБА_2 звернулася до ТОВ Ланнівська МТС з проханням нарахувати та виплатити орендну плату за користування земельною ділянкою у 2018 році згідно договору оренди від 10.12.2013. Однак кошти не були виплачені. Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 грошові кошти, одержані у зв`язку з виконанням доручення за укладеними договорами оренди землі, не передали ОСОБА_2 , остання вважає, що з відповідачів має бути стягнуто грошові кошти в сумі 115 892,96 грн.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 14 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Ланнівська МТС , про стягнення коштів - відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач ОСОБА_3 отримав письмову розписку про виконання свого обов`язку по передачі отриманої ним орендної плати ОСОБА_2 , в якій зазначено що більше ніяких матеріальних або будь-яких інших претензій ОСОБА_2 до ОСОБА_3 не має, то відповідач достроково виконав свій обов`язок, передбачений ст.1006 ЦК України, тому зобов`язання по виплаті орендної плати перед позивачем у відповідача відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставини, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджувались правовідносини пов`язані з орендою землі між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , судом досліджувалася лише копія договору оренди землі № 10/0077 від 14.12.2013 року площею 9,6504 га кадастровий номер НОМЕР_2 , сторонами якого є ОСОБА_2 та ТОВ Ланнівська МТС . Розписка від 01.04.2008 р. не містить будь-яких посилань на видачу ОСОБА_2 01.04.2008 року довіреності на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Також розписка не містить вказівки на те, що кошти передані ОСОБА_3 рахуються коштами, які в майбутньому будуть отримані ним, за конкретним договором від імені ОСОБА_2 від третіх осіб, а саме від ТОВ Ланнівська МТС . Суд першої інстанції помилково прийняв до уваги розписку, природою складання якої є відносини, пов`язані з орендою землі, яка не має жодного причинно-наслідкового зв`язку до спірних правовідносин, пов`язаних з виконанням договору доручення.

У відзивах на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Ткачов В.В., відповідач ОСОБА_1 , третя особа ТОВ Ланнівська МТС просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду від 06.05.2019 р. справа призначалася до розгляду без проведення судового засідання в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 27.06.2019 р.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду від 27.05.2019 р. справа призначена до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 10.06.2019 р.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 9,6504 га, що розташована на території Чернещинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області згідно державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 , виданого 10.11.2004 Зачепилівським районним відділом земельних ресурсів (а.с. 26).

З копії довіреності від 01.04.2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Т.В. та зареєстрованої в реєстрі за №955 вбачається, що ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_1 бути її представниками з питань, пов`язаних з управлінням і розпорядження земельною ділянкою площею 9,6504 га, зокрема і укладати договори оренди та одержувати належні їй суми, орендну плату грошима чи в натуральній формі (а.с. 15).

За заявою ОСОБА_2 від 23 листопада 2018 року, засвідченою приватним нотаріусом Єременко Н.О., скасовано раніше надану нею відповідачам довіреність (а.с. 18).

14.12.2013 року укладено договір оренди землі між уповноваженою особою ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, посвідченої 01.04.2008 року, та ТОВ Ланнівська МТС , за яким в строкове платне користування на 49 років передано земельну ділянку, яка належить позивачу, договір оренди позивачем не оспорюється. За умовами договору за користування земельною ділянкою орендар виплачує орендну плату, яка в грошовій формі становить 11 192,60 грн. на рік (а.с. 33-35).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків стосовно ОСОБА_2 , вбачається, що за період з 2008 по 2018 ТОВ Ланнівська МТС виплачено доходів на користь позивача на загальну суму 115 892,96 грн. (а.с. 16-17).

Письмовою заявою від 26.11.2018 позивач звернулася до ТОВ Ланнівська МТС з проханням нарахувати та виплатити орендну плату за користування земельною ділянкою у 2018 році згідно договору оренди від 10.12.2013 (а.с. 27).

Позивач зазначає, що про фактичну виплату ТОВ Ланнівська МТС доходів на її користь вона дізналася лише у листопаді 2018 р.

Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Ткачовим В.В. суду надано копію розписки, в якій зазначено, що позивач отримала від відповідача грошові кошти в сумі 50 000 грн. повністю за весь період оренди, більше ніяких претензій ОСОБА_2 до ОСОБА_3 не має (а.с. 73).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 отримав письмову розписку від ОСОБА_2 про виконання свого обов`язку по передачі отриманої ним орендної плати, в якій зазначено, що більше ніяких матеріальних або будь-яких інших претензій вона до ОСОБА_3 не має, тому відповідач достроково виконав свій обов`язок, передбачений ст. 1006 ЦК України, зобов`язання по виплаті орендної плати перед позивачем у відповідача відсутні, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно п. 4,5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є стягнення на підставі ч. 1 ст. 1006 ЦК України солідарно з відповідачів на користь позивача грошових коштів, отриманих відповідачами у зв`язку з виконанням доручення за укладеними договорами оренди землі, не були передані позивачу всього у розмірі 115 892,96 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1006 ЦК України повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

По справі вбачається, що 14.12.2019 р. між орендодавцем ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності від 01.04.2008р., та орендарем ТОВ Ланівська МТС укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 9,6504 га на строк 49 років зі сплатою орендної плати у розмірі 11 192,60 грн.(а.с. 33-35).

Як стверджує позивач, на підставі довіреності укладалися договори оренди землі з ТОВ Ланнівська МТС та отримувалася у останнього орендна плата за користування земельною ділянкою.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доході та утримання податків (а.с. 16-17). Ці відомості є офіційним підтвердженням нарахування доходу фізичної особи, з яких утримано податки та обов`язкові збори до державного бюджету. Отже, вказаний доказ є належним та допустимим.

Як стверджує позивач, відповідно до відомостей з вказаного реєстру виплачено дохід, належний ОСОБА_2 всього у розмірі 115 892,96 грн., зокрема: у 2008 році - 425 грн., у 2011 р. - 3 186,95 грн., у 2012 р. - 5 596,28 грн., у 2013 р.- 16 917,01 грн., у 2014 р.- 11 192,56 грн., у 2015 р. - 13 856,15 грн., у 2016 р. - 59 650,07 грн., у 2017 р. - 5 068,94 грн., які вона не отримала та які повинні бути стягнуті з відповідачів за рішенням суду на її користь.

Аналізуючи зміст вище вказаного доказу, вбачається, що у 2-у кварталі 2008 року ТОВ Ланнівська МТС (код 32886235 ) дійсно нарахувало дохід у вигляді зарплати, інші виплати та винагороди (виплачені) ПП відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (код доходу 1) у розмірі 425 грн., у графі виплачено значиться 0,00; у 4-у кварталі 2011 р. ТОВ Ланнівська МТС нарахувало дохід надання майна в лізинг під кодом 106 у розмірі 3 186 грн., який значиться виплаченим; у 3-у кварталі 2012 р. ТОВ Ланнівська МТС нарахувало та виплатило дохід надання майна в лізинг під кодом 106 у розмірі 5 596,28 грн.; у 4-у кварталі 2013 р. ТОВ Ланнівська МТС нарахувало та виплатило дохід надання майна в лізинг під кодом 106 у розмірі 16 917,01 грн.; у 4-у кварталі 2014 р. ТОВ Ланнівська МТС нарахувало та виплатило дохід надання майна в лізинг під кодом 106 у розмірі 11 192,56 грн.; у 2-у кварталі 2015 р. ТОВ Ланнівська МТС нарахувало та виплатило дохід надання майна в лізинг під кодом 106 у розмірі 6 866,40 грн. та у 3-у кварталі цього ж року дохід від надання майна в лізинг під кодом 106 у розмірі 6 989,75 грн., всього 13 856,15 грн.; у 1-у кварталі 2016 р. ТОВ Ланнівська МТС нарахувало та виплатило дохід від заробітної плати під кодом 101 у розмірі 6 989,75 грн., у 1-у кварталі цього ж року нарахувало та виплатило дохід від надання майна в лізинг під кодом 106 у розмірі 13 979,50 грн., у 3-у кварталі цього ж року нарахувало та виплатило дохід від надання майна в лізинг під кодом 106 у розмірі 38 580,82 грн. та 4-у кварталі цього ж року нарахувало та виплатило дохід як додаткове благо під кодом 126 у розмірі 100 грн., а всього 59 650,07 грн.; у 1-у кварталі 2017 р. ТОВ Ланнівська МТС нарахувало та виплатило дохід як додаткове благо під кодом 126 у розмірі 100 грн. та дохід від надання майна в лізинг під кодом 106 у розмірі 4 9 68,94 грн., всього загальний розмір доходу за вказаний період становить 115 892,96 грн.

З цього слідує, що зазначені суми мають свій код звітності та не є доходами від надання майна в оренду, такий дохід має код - 8, доходи від надання майна в оренду ОСОБА_2 отримувала від іншого Сільськогосподарського ТОВ, код якого 1213867, Отже, вказані позивачем суми, які загалом складають 115 892,96 грн., не є орендною платою за договором оренди земельної ділянки, а є іншими доходами.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач саме вказувала на те, що видала нотаріально посвідчену довіреність відповідачу ОСОБА_3 , на підставі якої останній уклав договір оренди її земельної ділянки з ТОВ Ланнівська МТС та ним отримувалася орендна плата, проте грошові кошти, одержані у зв`язку з виконанням доручення, за укладеними договорами оренди землі їй не передані.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України 35 від 12.06.2009 р. Про застосування норм цивільного законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду , уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд

визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав)… У відповідача суд з`ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий). З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм

права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК ( 1618-15 )). Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд у складі колегії судів приходить до висновку про те, шо предметом позову (що конкретно вимагає позивач) є стягнення орендної плати за договорами оренди земельної ділянки, а підставою позову (чим позивач обґрунтовує свої вимоги) є отримання за дорученням ОСОБА_3 цієї орендної плати, яка не передана ним позивачу.

Вбачається, що позивачем не доведено підстави позову, на які він посилався у позові, тому позов задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у позові, суд першої інстанції послався на те, що згідно розписки від 01.04.2008 р. ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 орендну плату у розмірі 50 000 грн. наперед за весь період оренди (а.с. 73).

Згідно ч.1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просила стягнути саме не передану їй ОСОБА_3 отриману ним орендну плату, про інші виплати вона вимоги не заявляла та їх не обгрунтовувала фактичними обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково визнав як належний доказ розписку ОСОБА_2 від 01.04.2008 р. про отримання нею наперед орендної плати у розмірі 50 000 грн., не заслуговують на увагу, оскільки розписка засвідчена підписом та печаткою адвоката Ткачова В.В ., який є представником відповідача ОСОБА_3 , мається дата її засвідчення Згідно ч. 2,4,5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Отже, стороною відповідача дотримано вимоги щодо подання вказаного доказу.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджувалися правовідносини, пов`язані з орендою землі між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а досліджувалася лише копія договору оренди землі від 14.12.2013 р., сторонами якого є ОСОБА_2 та ТОВ Ланнівська МТС , оскільки зазначене виходить за предмет даного спору, крім цього, позивач у позові посилалася лише на фактичні обставини щодо укладення договору оренди землі ОСОБА_3 , який діяв від її імені, з ТОВ Ланнівська МТС , про укладення договору безпосередньо між нею та ОСОБА_3 у позові не зазначалося.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги розписку, природою складання якої є відносини, пов`язані з орендою землі, яка не має жодного причинно-наслідкового зв`язку до спірних правовідносин, пов`язаних з виконанням договору доручення, оскільки довіренність від 01.04.2008 р. була видана, крім іншого, на право укладати договір оренди, підписувати договори, одержувати належні грошові суми, орендну плату грошима чи в натуральній формі (а.с. 15). У розписці від 01.04.2008 р. йдеться про отримання ОСОБА_2 орендної плати за весь період оренди (а.с. 73). Предметом даного спору не є стягнення інших виплат, такі вимоги позивач не заявляла та не обгрунтовувала їх, докази в цій частині суду не подавала, зокрема, з чим саме пов`язані ці виплати, підстава проведення цих виплат, із відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доході та утримання податків (а.с. 16-17) вбачається, що ці виплати у більшості випадків проведені від надання майна в лізинг (код доходу 106), у позові не міститься жодного посилання на існування будь-яких договорів лізингу, на невиконання в межах цих договорів грошових зобов`язань тощо, тому у відповідності до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, яка передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та наданих доказів в цій частині ухвалив рішення суду у даній справі.

Відносно доводів представника позивача щодо не встановленої судом дати укладення договору оренди спірної земельної ділянки від 10.12.2013 р. чи 14.12.2013 р., то із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 95) вбачається, що договір оренди землі, серія та номер 10/0077, виданий 10.12.2013 р., видавник ТОВ Ланнівська МТС , рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 14.12.2013 р., строк дії договору - 14.12.2062 р., тобто можливо при виготовленні копії договору оренди землі була допущена описка, яка спростовується вище вказаним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо дійсної лати укладення спірного договору оренди землі, ця описка у копії договору не впливає на законність судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 368, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 14 березня 2019 року

- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 червня 2019 року.

Судді: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов