Постанова

від 06.06.2019 по справі 635/4810/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/4810/18 Головуючий суддя І інстанції Бобко Т. В.

Провадження № 22-ц/818/2970/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи позовного провадження

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді доповідача): Яцини В.Б.,

суддів колегії: Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської районної державної адміністрації Харківської області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Бобко Т.В., по цивільній справі за позовом Харківської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1 , треті особи - Липецька сільська рада Харківського району Харківської області, Харківська обласна державна адміністрація, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, про стягнення безпідставно збережених грошових коштів внаслідок неповної сплати орендної плати за земельну ділянку,

встановив:

13 липня 2018 року Харківська районна державна адміністрація Харківської області звернулася до Харківського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_1 , треті особи - Липецька сільська рада Харківського району Харківської області, Харківська обласна державна адміністрація, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, про стягнення безпідставно збережених грошових коштів внаслідок неповної сплати орендної плати за земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2007 року між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду площею 37,8586 га за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області за межами населеного пункту. Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01 січня 2006 року становить 54669 грн. 03 коп. Згідно п. 9 Договору Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату у грошовій формі на рахунок Липецької сільської ради Харківського району Харківської області в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в сумі 2733 грн. 45 коп. на рік. Пунктом 10 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами.

Зміна коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати за зазначеним договором.

06 вересня 2011 року головою Харківської районної державної адміністрації Харківської області прийнято розпорядження за № 1936, яким внесено зміни в спірний договір та, зокрема, визначено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, ОСОБА_1 зобов`язано в місячний термін з дня видання цього розпорядження укласти додаткову угоду до Договору, нотаріально її посвідчити та зареєструвати у Міськрайонному управлінні Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі.

На підставі зазначеного розпорядження складено додаткову угоду до Договору, яку в подальшому передано ОСОБА_1 . для підписання та здійснення державної реєстрації. Проте ОСОБА_1 ухиляється від виконання зазначеного розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківській області та до теперішнього часу не уклав додаткову угоду до Договору, а також не забезпечив її державну реєстрацію.

З 2012 року по цей час відповідач сплачує орендну плату у меншому розмірі, ніж це передбачено розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 1936 від 06 вересня 2011 року, внаслідок чого до місцевого бюджету Липецької сільської ради Харківського району Харківської області за період 2012-2017 років не надійшли кошти в сумі понад 45563 грн. 64 коп.

ОСОБА_1 , ухиляючись від укладання додаткової угоди та не сплачуючи в повному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою, збільшує вартість власного майна, а держава в особі позивачів втрачає належне їй майно у виді доходів від орендної плати, а відтак відбувається безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі несплаченої орендної плати за рахунок держави в особі позивачів.

На підставі викладеного, Харківська районна державна адміністрація Харківської області просила стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Липецької сільської ради Харківського району Харківської області безпідставно збережені кошти у розмірі 45563 грн. 64 коп., внаслідок неповноти сплати орендної плати за період з 01 січня 2012 року по 01 серпня 2017 року за земельну ділянку площею 37,8586 га за кадастровим номером НОМЕР_2 .

02 жовтня 2018 року представником третьої особи - Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Лантушенко Г.В. надані письмові пояснення, де зазначено, що ОСОБА_1 обліковується в Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області як платник орендної плати за землю з фізичних осіб відповідно до договору оренди земельної ділянки № 040770300016 від 27 липня 2007 року, укладеного з Липецькою сільською радою Харківського району Харківської області. Заборгованість станом на 25 вересня 2018 року згідно інтегрованої картки платника податків (орендна плата з фізичних осіб).

09 жовтня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити Харківській районній державній адміністрації Харківської області в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 1936 від 06 вересня 2011 року внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 17 липня 2007 року. Так, пункт 5 зазначеного Договору викладено у новій редакції, за якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2011 рік становить 68554 грн. 96 коп.; частину 1 пункту 9 Договору викладено у новій редакції, за якою орендна плата вноситься орендарем у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 8226 грн. 60 коп. та плата за оренду ставків загальнодержавного значення по КБК 22120000 становить 200 грн.

На думку відповідача зазначене розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області порушує вимоги пункту 35 Договору, в якому визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Відповідач зазначає, що додаткова угода йому не надсилалася і ним не підписувалася. Орендну плату з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель даної категорії, яка на 01 січня 2017 року становить 54699 грн. 03 коп., в період з 27 липня 2007 року по 31 липня 2017 року він сплачував своєчасно, що підтверджується інформаційним листом, наданим Липецькою сільською радою Харківського району Харківської області.

Акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Харківського району Харківської області відповідач вважає необґрунтованим, оскільки їх позиція щодо перегляду розміру орендної плати у разі зміни земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, не узгоджується з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель відповідно до яких, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Отже, основою для визначення орендної плати для земель державної та комунальної власності є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати. В даному випадку нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 01 січня 2006 року не змінювалася. Що стосується плати за оренду ставків загальнодержавного значення по КБК 22120000 в сумі 200 грн., то цю позицію було виключено з бюджетної класифікації на підставі Наказу Міністерства фінансів № 1390 від 31 грудня 2014 року.

Відповідач вказав, що позивач звернувся до суду по спливу строку позовної давності, оскільки про порушення свого права останній дізнався або міг дізнатися ще в 2012 році, про що свідчить твердження позивача у позовній заяві, що з 2012 року по теперішній час відповідач сплачував орендну плату у меншому розмірі, ніж це передбачено розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 06 вересня 2001 року, внаслідок чого до місцевого бюджету Липецької сільської ради Харківського району Харківської області упродовж 2012-2017 років не надійшли кошти в сумі понад 45563 грн. 64 коп.

06 листопада 2018 року представником Харківської районної державної адміністрації Харківської області Щербань Л.О. надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до п. б ст. 288.5.2 ПК України орендна плата на земельну ділянку не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, тобто розмір орендної плати був визначений головою Харківської районної державної адміністрації Харківської області в межах чинного законодавства. Крім того, п.п.10,12 Договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів нормами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Разом з тим, відповідач ухиляється від укладання додаткової угоди та продовжує використовувати орендовану земельну ділянку. У період з 2012 року по теперішній час ОСОБА_1 сплачував орендну плату без урахування змін, передбачених розпорядженням голови Харківської районної держаної адміністрації Харківської області від 06 вересня 2011 року № 1936, внаслідок чого до місцевого бюджету Липецької сільської ради Харківського району Харківської області упродовж 2012-2017 року не надійшли кошти в сумі 45563 грн. 64 коп.

Розмір збитків розрахований Комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Харківського району Харківської області як різниця між нарахованою сумою орендної плати, здійсненої за даними нормативно-грошової оцінки землі станом на 01 січня 2006 року з урахуванням щорічних коефіцієнтів індексації за період з 2007 року по 2017 рік, та фактично сплаченою ОСОБА_1 сумою.

Представник позивача також не погодилася із доводами відповідача щодо порушення строків позовної давності та зазначила, що 17 серпня 2017 року відбулось засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Харківського району Харківської області. Саме актом цієї комісії було встановлено розмір збитків, які є предметом зазначеного позову. Зважаючи на це, Харківська районна державна адміністрація дізналася про порушення своїх прав у серпні 2017 року, а тому строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, не є пропущеним.

У судовому засіданні представник позивача Харківської районної державної адміністрації Харківської області Щербань Л.О., яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, та пояснила, що ОСОБА_1 було відомо про розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 06 вересня 2011 року № 1936, проект додаткової угоди було надіслано відповідачу Харківською районною державною адміністрацією Харківської області ще в 2012 році, проте відповідач ухиляється від укладання додаткової угоди. Строк позовної давності вважає не попущеним, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався в серпні 2017 року після встановлення комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Харківського району Харківської області розміру збитків внаслідок неповної сплати орендної плати за земельну ділянку.

Представник відповідача ОСОБА_1. - Деркач А.А., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві відповідача на позовну заяву.

Представник третьої особи Липецької сільської ради Харківського району Харківської області належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився. Голова сільської ради ОСОБА_3 надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності представника ради, позовні вимоги підтримав.

Представник третьої особи - Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Лантушенко Г.В. належним чином повідомлена, в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Представник третьої особи - Харківської обласної державної адміністрації Скубак Н.В., належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив про розгляд справи за відсутності представника Харківської обласної державної адміністрації, позовні вимоги підтримав.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Харківської районної державної адміністрації Харківської області Щербань Л.О. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду необґрунтоване, прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права.

Вказала, що Харківською районною державною адміністрацією в межах повноважень, на підставі та у передбачений законом спосіб видано розпорядження від 06.09.2011 № 1936 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки , згідно якого внесено зміни до договору оренди землі від 17.07.2007 року, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 .

Згідно п. 1.1 розпорядження, пункт 5 Договору викладено в новій редакції: Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2011 рік становить 68554,96 грн. .

П. 1.2 розпорядження частина 1 п. 9 Договору викладена в новій редакції де визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. б ст. 288.5.2 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент прийняття розпорядження, орендна плата за земельну ділянку не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки. Тобто розмір орендної плати було визначено в межах чинного законодавства.

П. 2 розпорядження зобов`язано ОСОБА_1 в місячний термін, з дня видання цього розпорядження, укласти додаткову угоду до Договору, нотаріально її посвідчити та зареєструвати у Міськрайонному управлінні Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі.

На підставі даного розпорядження Харківською районною державною адміністрацією у січні 2012 року підготовлено додаткову угоду, яку в подальшому направлено ОСОБА_1 для підписання та здійснення державної реєстрації у порядку встановленому на час укладання.

Частиною 2 статті 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації визначено, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Зазначив, що відповідач, порушуючи вимоги законодавства та розпорядження голови Харківської райдержадміністрації від 06.09.2011 № 1936, ухиляється від укладення додаткової угоди до Договору і разом з цим продовжує використовувати орендовану земельну ділянку, у зв`язку з чим районна державна адміністрація звернулась до суду за захистом своїх прав.

У 2017 році Харківською місцевою прокуратурою № 6, під час вивчення стану повноти та своєчасності сплати коштів за оренду землі на території Харківського району встановлено, що відповідач ухиляється від виконання умов Договору та зазначеного розпорядження голови райдержадміністрації - до цього часу не уклав додаткову угоду до Договору, а також не забезпечив її державну реєстрацію.

Вказав, що з 2012 року по цей час відповідач сплачує орендну плату у меншому розмірі, ніж це передбачено розпорядженням голови Харківської райдержадміністрації від 06.09.2011 за № 1936, внаслідок чого до місцевого бюджету Липецької сільської ради упродовж 2012-2017 років не надійшли кошти у сумі понад 45563,64 грн.

Рішення Комісії та розпорядження ХРДА, яким було затверджено акт з визначення та відшкодування збитків ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не оскаржувались, що дає підстави вважати, що відповідач їх визнає та повністю погодився з викладеними в них висновками. Слід зазначити, що дані обставини судом першої інстанції не з`ясовувались та їм не надана належна правова оцінка.

Вважає, що з жовтня 2011 року, тобто через місяць після прийняття розпорядження від 06.09.2011 № 1936, у ОСОБА_1 виник обов`язок сплачувати орендну плату за використання земельної ділянки в повному обсязі - в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Не виконуючи вимоги розпорядження ХРДА від 06.09.2011 року № 1936, ухиляючись від підписання додаткової угоди до Договору, відповідач своїми неправомірними діями (бездіяльністю) завдав збитки інтересам держави у розмірі 45563,64 грн., не сплачуючи орендну плату в повному обсязі.

Таким чином, відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою у повному обсязі за відсутності реєстрації додаткової угоди до Договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а держава в особі позивачів втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати).

У письмовому відзиві адвокат ОСОБА_1-Деркач Аліна Андріївна просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Харківської районної державної адміністрації Харківської області, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2019 року- залишити без змін.

В обґрунтування вказала, що пунктом 35 вказаного Договору чітко закріплено, що "зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку". Дана умова Договору кореспондується з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, а також ст. 30 Закону України "Про оренду землі". Отже, Харківська районна державна адміністрація, порушуючи чинне на час виникнення спірних відносин законодавство та умови Договору, в односторонньому порядку Розпорядженням Голови Харківської райдержадміністрації від 06.09.2011 року внесла зміни до Договору.

Зазначила, що ОСОБА_1 своєчасно сплачував орендну плату з урахуванням коефіцієнтів нормативної грошової оцінки земель даної категорії, яка на 01 січня 2017 року становить 54699 грн. 03 коп., що підтверджується інформаційним листом, наданим Липецькою сільською радою Харківського району Харківської області. Крім того, відсутність заборгованості з боку Відповідача також підтверджується інформацією Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області № 621/9/20-23-1305-10 від 31 липня 2017 року, яка міститься в матеріалах справи.

Вказав, що наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред`явлення позову у порядку статті 1212 ЦК України. У такому випадку права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права, тому оскільки між позивачем та відповідачем було укладено 17 липня 2007 року договір оренди земельної ділянки, на підставі якого у Відповідача виникло право володіння і користування земельною ділянкою, правовідносини, що виникли внаслідок цього мають договірний характер, що в свою чергу виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Представник відповідача - адвокат Деркач А.А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні і залишити рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2019 року без змін. Послалася на те, що висновки суду першої інстанції обґрунтовані, відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права, належним чином вмотивовані і доводами скарги не спростовуються.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно позивачу. Право володіння і користування земельною ділянкою виникало у відповідача на підставі відповідного договору оренди земельної ділянки, укладеного 17 липня 2007 року з Харківською районною державною адміністрацією Харківської області. Отже, спірні правовідносини, що виникли між сторонами з приводу орендної плати, мають договірний характер, що в свою чергу виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. При цьому за умовами укладеного між сторонами договору (п. 35) він не підлягає односторонній зміні, позивач не довів, що він надсилав відповідачу свої пропозиції про його зміну, які нині є предметом позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.

Так за змістом ч.ч.1, 2 ст.84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (ст.17 ЗК України).

Згідно з ч.3 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною 1 ст.93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України.

Згідно з п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 ПК України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 зазначеної статті, зокрема, визначена така підстава виникнення цивільних прав і обов`язків як договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України встановлений принцип свободи договору , відповідно до якого на підставі ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 23 Законі України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

За ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Судовим розглядом встановлено, що 17 липня 2007 року між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель запасу водного фонду загальною площею 37,8586 га за кадастровим номером НОМЕР_2 , яка розташована на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб та культурно-оздоровчих цілей.

Вищевказаний договір зареєстрований в Харківському районному відділі ХРФ ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 27 липня 207 року за № 040770300016.

За умовами п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 54669 грн. 03 коп., дата оцінки 01 січня 2006 року.

Відповідно до п. 8 Договору, його укладено строком на п`ятдесят років.

Згідно з п. 9 Договору Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату у грошовій формі на рахунок Липецької сільської ради Харківського району Харківської області в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в сумі 2733 грн. 45 коп. на рік. Додатково до встановленої суми справляється плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення на поточний рахунок відділу державного казначейства за кодом платежу 22120000 до 15 листопада поточного року в сумі 100 грн. на рік.

Пунктом 10 вищезазначеного Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

У пункті 12 Договору сторони визначили підстави перегляду розміру орендної плати, зокрема, розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Пунктом 35 Договору встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області Збукар В.П. № 1936 від 06 вересня 2011 року внесено зміни у вищезазначений Договір, зокрема, визначено, що пункт 5 викласти в новій редакції, а саме: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2011 рік становить 68554 грн. 96 коп.; першу частину пункту 9 викласти у новій редакції: орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, в сумі 8226 грн. 60 коп., та плата за оренду ставків загальнодержавного значення по КБК 22120000 в сумі 200 грн. ОСОБА_1 зобов`язано в місячний термін з дня видання цього розпорядження укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, нотаріально її посвідчити та зареєструвати у Міськрайонному управлінні Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі.

На підставі цього розпорядження позивач 27 січня 2012 року склав додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, за умовами якої змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розмір орендної плати.

Проте зазначена додаткова угода сторонами укладена не була, відомостей на підтвердження надіслання позивачем відповідачу пропозиції щодо внесення змін до умов договору оренди землі матеріали справ не містять. До суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів з цього приводу позивач всупереч своїх процесуальних обов`язків (ст.ст. 12, 81 ЦПК України) також не було надано.

Крім того, розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області Раїни Ю.І. № 107 від 16 березня 2017 року утворено комісію з питань врегулювання земельних відносин по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам на території Харківського району Харківської області.

Харківською районною державною адміністрацією Харківської області направлено ОСОБА_1 повідомлення про засідання комісії, яке отримано відповідачем 15 серпня 2017 року.

17 серпня 2017 року Комісією з питань врегулювання земельних відносин по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам на території Харківського району Харківської області визначено, що розмір недоотриманої орендної плати за земельну ділянку площею 37,8586 га на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, що використовується ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі, зареєстрованого у Харківському районному відділі ХРФ ДП Центр ДЗК при Держкомземі України від 27 липня 207 року за № 040770300016 за період з 2012 по 01 серпня 2017 року становить 45536 грн. 64 коп., про що було складено відповідний акт від 17 серпня 2017 року, який затверджений розпорядженням голови Харківської районної адміністрації Харківської області Раїни Ю.І.№ 647 від 25 вересня 2017 року.

Згідно інформації Липецької сільської ради Харківського району Харківської області № 895 від 14 серпня 2017 року, ОСОБА_1 нараховано орендну плату за період з 27 липня 2007 року по 31 липня 2017 року в розмірі 27362 грн. 46 коп. ОСОБА_1 сплачено за вказаний період 27987 грн. 30 коп. Станом на 01 серпня 2017 року переплата за оренду землі становить 624 грн. 87 коп. Як вбачається з інформації ОСОБА_1 сплачував орендну плату в розмірі, визначеному Договором.

За інформацією Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області № 621/9/20-23-1305-10 від 31 липня 2017 року у ОСОБА_1 згідно інтегрованої картки платника (орендна плата з фізичних осіб) станом на 31 липня 2017 року заборгованість з орендної плати відсутня.

Колегія суддів погоджується з висновком суду при недоведеності надсилання позивачем пропозиції про укладення між сторонами змін до договору оренди, є безпідставними вимоги про стягнення збережених коштів, оскільки при таких обставинах відсутній необхідний в існуючих між сторонами договірних відносинах юридичний факт.

Посилання у доводах позову на правові позиції, які були викладені у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/12, від 12.04.2017 у справі № 922/207/15 та інші (а.с. 8 т. 1) - є безпідставними, оскільки дана справа є відмінною за фактичними обставинами у зазначених справах, в яких між сторонами не виникли договірні відносини.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

В той же час зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунено за допомогою інших, спеціальних способів захисту, зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, а, отже, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Таким чином, наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред`явлення позову у порядку статті 1212 ЦК України. У такому випадку права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що сторони перебувають у договірних відносинах, а кошти, які просив стягнути позивач за договором оренди, тобто за наявності правової підстави, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість задоволення позову на підставі положень статті 1212 ЦК України.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права у інший спосіб.

Такий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (такий правовий висновок також сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

З огляду на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням вимог закону, а доводи скарги цього висновку не спростовують, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення - без змін.

В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу Харківської районної державної адміністрації Харківської області- залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2019 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 10 червня 2019 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді П.В.Кісь.

О.М.Хорошевський.