Ухвала

від 07.06.2019 по справі 450/700/19

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/700/19 Провадження № 1-кп/450/253/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,розглянувши у відкритому підготовчому судовомузасіданні обвинувальнийакт,поданий укримінальному провадженні №12019140080000072,внесеному доЄРДР 12.01.2019р., прообвинувачення ОСОБА_4 зач.5ст.27,ч.1ст.358, ч.4ст.358, ч.2ст.15,ч.1ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04березня 2019р.в Пустомитівськийрайонний судуЛьвівської області надійшовобвинувальний акт,складений укримінальному провадженні№12019140080000072про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5ст.27,ч.1ст.358, ч.4ст.358, ч.2ст.15,ч.1ст.190 КК України,

Потерпілим у даному кримінальному провадженні визнано Управляння виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області, місце знаходження якого м.Львів, вул.Героїв УПА,73.

В підготовчому судовому засіданні, призначеному у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ч. 1 ст. 314 КПК України, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заявила усне клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв`язку з недотриманням правил територіальної підсудності, визначеної ст.32 КПК України, а також його невідповідністю вимогам ст.291 КПК України. Зокрема зазначає, що кримінальне правопорушення було вчинене за фактичним місцем праці обвинуваченого - на території Дрогобицького району Львівської області. Крім того, в обвинувальному акті не зазначено місце передачі обвинуваченим своїх анкетних даних невстановленій особі.

Дане клопотання захисника підтримав обвинувачений ОСОБА_4 .

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання та зазначив, що оскільки підроблений документ був переданий до Регіонального виробничого управління «Львівгаз», яке знаходиться у с.Холодновідка Пустомитівського району Львівської області, тому місцем вчинення правопорушення являється територія Пустомитівського району, з цих підстав справа підсудна Пустомитівському районному суду. Також вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та відсутні підстави для повернення такого прокурору, а тому просить справу призначити до розгляду.

Представник потерпілого ОСОБА_6 погодився з думкою адвокат ОСОБА_5 про те, що оскільки в обвинувальному акті не зазначено місце вчинення злочину, з цих підстав обвинувальний акт необхідно повернути прокурору.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

Статтями 55,62 КонституціїУкраїни передбачено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.

Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був при тягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями 8 та 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17ЗУ «Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини» , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Пунктом а) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої ЗУ №475/97-ВРвід 17липня 1997року передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

Аналогічна позиція зазначена в рішенні від 19.12.1989 р. у справі «Камасінскін проти Австрії».

Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.9КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Відповідно до ч. 4 ст.110КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. п. 5, 9 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має міститивиклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланнямна положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення, дату та місце його складення та затвердження. При цьому,за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності з ч.1 ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Як вбачаєтьсяз обвинувального акту,складеного слідчим тазатвердженого прокурором ОСОБА_3 15.02.2019р., органомдосудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується увчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч.5ст.27,ч.1ст.358КК України,а самеу пособництвіу підробленніофіційного документу, ч.4ст.358КК України, асаме увикористанні завідомопідробленого документута ч.2ст.15,ч.1ст.190 КК України, а саме у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві), тобто у вчиненні 3-х злочинів.

Згідно ч.1ст.11КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Відповідно, у кожному із зазначених злочинів підлягають доказуванню час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Однак в обвинувальному акті відсутні розмежування вчинення 3-х кримінальних правопорушень, а саме незазначено в який час, в якому місці та в який спосіб був вчинений кожен із окремих злочинів. Зокрема, в обвинувальному акті фактичні обставини по 3-х кримінальних правопорушеннях, які прокурор вважає встановленими, викладені в сукупності, після чого в сукупності зазначені статті КК України та їх правова кваліфікація

Так, органом досудового розслідування взагалі не згадується місце вчинення злочину, передбаченого ч.5 5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України - пособництво у підробленні офіційного документу, хоча одночасно зазначається назва підприємства, на якому та на якій посаді працював обвинуваченого, а також зазначається лікувальна установа ТОВ «Клініка Інтер», до якої обвинувачений ніколи не звертався за наданням медичної допомоги.

Щодо злочинів,передбачених ч.4ст.358КК України -використання завідомопідробленого документу,та ч.2ст.15,ч.1ст.190 ККУкраїни - закінчених замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві), то місце вчинення кожного окремо злочину теж не конкретизоване, оскільки тільки зазначається місце знаходження Регіонального виробничого управління «Львівавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України»-вул.Кільцева,14 у с.Холодновідка Пустомитівського району, і при тому зазначається, що ОСОБА_4 вчинив замах на заволодіння коштами як Регіонального виробничого управління «Львівавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» , так і Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області.

З обвинувального акту неможливо зрозуміти, коли ж саме ( в який час) ОСОБА_4 вчинив кожен конкретний злочин, а формулювання органу досудового слідства « у невстановлений слідством час», може позбавити суд можливості визначення необхідних строків ( як наприклад,застосування амністії, звільнення від кримінальної відповідальності та інше).

Викладені в обвинувальному акті обставини в їх сукупності складають об`єктивну й суб`єктивну сторону 3-х окремих злочинів, підлягають обов`язковому доказуванню в ході кримінального провадження та в разі визнання особи винуватою , мають бути обов`язково зазначені в змісті вироку (ч. 3 ст. 374 КПК України).

Отже, формулюючи обвинувачення в згаданій частині, орган досудового слідства вдався до припущень та узагальнень щодо вчинення об`єктивної і суб`єктивної сторони 3-х злочинів, всі необхідні для доказування обставини не виклав.

При прийнятті даного рішення суд враховує, що межі судового розгляду визначаються виключно межами висунутого звинувачення відповідно до обвинувального акту і вийти за ці межі з обвинувальним ухилом суд не вправі (ч. 3 ст. 26, ст. 337 КПК України). За змістом вимог ст.338КПК України прокурор вправі змінити обвинувачення в суді лише в разі встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Відсутність конкретного обвинувачення особи є передумовою порушення її гарантованого Законом права на захист та права на справедливий судовий розгляд, що є неприпустимим.

Наведені порушення є істотними, такими, що перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі отриманого обвинувального акту та здійсненню належної , визначеної КПК України процедури судового розгляду, дотримання загальних засад судочинства, передбачених ст.7 КПК України, їх неможливо усунути під час підготовчого судового засідання.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, яким повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

На підставі викладеного, суд вважає, що при вказаних вище порушеннях вимог кримінального процесуального законодавства обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду і повинен бути повернений прокурору, зобов`язавши його усунути виявлені недоліки у розумний строк з дня отримання ним обвинувального акту.

Одночасно при ухваленні даного рішення суд зазначає, що він не бере до уваги доводи захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_5 в частині порушення правил територіальної підсудності, оскільки рішення з цього питання можна прийняти тільки після усунення зазначених недоліків, а саме визначення часу та місця вчинення кожного із 3-х злочинів. Таким чином суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому такий слід повернути прокурору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7,314,372,376,392,395 КПК України,суд

постановив:

Обвинувальний акту кримінальномупровадженні №12019140080000072,внесеному доЄРДР 12.01.2019р., прообвинувачення ОСОБА_4 зач.5ст.27, ч.1ст.358, ч.4ст.358, ч.2ст.15,ч.1ст.190 КК України, повернути прокурору Львівської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 у зв`язку з невідповідністю обвинувального акта вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляції через Пустомитівський районний суд Львівської області.

СуддяОСОБА_1