Ухвала

від 03.06.2019 по справі 761/42254/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2844/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс Інвест» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.11.2018 року задоволено частково клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 та накладено арешт на нерухоме майно, із забороною розпорядження, а саме на цокольний поверх літ. «А», що розташована за адресою м. Київ, проспект Броварський, 10-Ю., в задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «Альвіс Інвест» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.11.2018 року, якою було накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, який належить ТОВ «Альвіс Інвест», а саме: нежитлове приміщення цокольний поверх літ. «А», що розташована за адресою м. Київ, проспект Броварський, 10-Ю., у вигляді заборони розпорядження.

Апелянт зазначає, що копію оскаржуваної ухвали про накладення арешту на майно було отримано 16.04.2019 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що в описовій частині оскаржуваної ухвали обґрунтування прокурором клопотання по зовсім іншому кримінальному провадженню, яке не має жодного відношення до даної справи.

ОСОБА_6 вважає, що арешт на майно ТОВ «Альвіс Інвест» накладено безпідставно. Товариство є добросовісним набувачем вказаного у клопотанні приміщення на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 27.04.2017 року та зареєстрованого в реєстрі за № 583. Дане майно, як зазначає директор було придбане на електронних торгах, що підтверджується актом про проведені електронні торги, затвердженого Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві 11.04.2017 року за 971 550,00 грн.

Представник також зазначає, що ТОВ «Альвіс Інвест» не має жодного відношення до зазначеного кримінального правопорушення, досудове розслідування в кримінальному провадженні триває протягом тривалого часу, відомості про причетність до злочину службових осіб ТОВ «Альвіс Інвест» не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно останнього не здійснюється досудове розслідування, жодній посадовій особі ТОВ «Альвіс Інвест» про підозру не повідомлено, не встановлено потерпілого у кримінальному провадженні у розумінні ст. 55 КПК України, тобто фізичної особи, якій внаслідок шахрайського заволодіння вищезазначеним нерухомим майном завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, або юридичної особи, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, не пред`явлено цивільного позову.

Представників ТОВ «Альвіс Інвест» не було допитано в якості свідків та не проведено жодної слідчої дії. ТОВ «Альвіс Інвест» здійснює законну господарську діяльність, знаходиться за місцем реєстрації, не має ознак фіктивності і сплачує усі передбачені законодавством податки та збори. У зв`язку з чим, захисник стверджує, що арештовані об`єкти нерухомого майна не можуть бути доказом злочину, не підлягаютьспеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, не можуть забезпечувати цивільний позов, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Також апелянт зазначає, що арештований об`єкт нерухомого майна не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг та не містить слідів або інших відомостей, які може бути використаний як доказ в кримінальному провадженні, не був набутий ТОВ «Альвіс Інвест» кримінальним шляхом чи отриманий юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому не може бути визнаний речовим доказом. У кримінальному провадженні не здобуто доказів, щодо незаконного набуття права власності на майно ТОВ «Альвіс Інвест».

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів провадження, слідчим відділом Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018101100000353 від 17.10.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння шляхом обману нежитловим приміщенням за адресою м. Київ, проспект Броварський, 10-Ю., у вигляді заборони розпорядження.

Досудовим розслідуванням зазначено, що приблизно у вересні 2016 року невстановлені слідством особи, керуючись корисливими мотивами та прагненням до незаконного збагачення, розробили спільний злочинний план, відповідно до якого вони за допомогою підроблення офіційних документів та під приводом продажу незаконно побудованої нежитлової будівлі, цокольний поверх літ. «А», яка розташована за адресою: м. Київ, Броварський проспект, будинок 10-Ю, загальною площею 665,2 кв.м., шляхом обману заволодіють грошовими коштами особи, яка матиме намір на придбання даного нежитлового приміщення.

Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою підшукування особи, яка на підставі підроблених документів, може виконувати роль власника нежитлового приміщення, цокольний поверх літ. «А», що за адресою м. Київ, Броварський проспект, будинок 10-Ю, невстановлені слідством особи вступили в злочинну змову із ОСОБА_10 , який за грошову винагороду мав виконувати роль власника вказаної будівлі, з метою подальшої її реалізації.

Так, невстановлені слідством особи, відповідно до заздалегідь розробленого плану у вересні 2016 року у невстановлений слідством день, у невстановленому слідством місці та за невстановлених слідством обставин зустрілися з ОСОБА_10 , та з метою втілення загального злочинного умислу, щодо підробки офіційного документу, з метою подальшого його використання, ОСОБА_10 надав невстановленим слідством особам свої анкетні дані, які вони внесли до заздалегідь підробленого документу, а саме: Акту державного виконавця про проведені прилюдні торги, підписаний державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьк від 28.03.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_10 виступив, як покупець на проведених торгах. Боржником виступало ТОВ «Компанія Вторсплав», яка мала право на вказаний об`єкт нерухомого майна, нібито відповідно до рішення Торезького міського суду від 25.11.1999 року, зареєстрованому в Київському БТІ 23.12.1999 року. Згідно вказаного підробленого акту прилюдні торги проводило приватне підприємство «НИВА - В.Ш.», про що 27.03.2014 року нібито було складено протокол №1/15/2 затверджений генеральним директором ПП «НИВА -В.Ш.» ОСОБА_11 .

З метою підтвердження неіснуючого факту проведення прилюдних торгів, ОСОБА_10 відповідно до розподілених ролей, достеменно розуміючи, що не приймав участі у торгах, поставив власний підпис, прізвище та ініціали в графах «переможець прилюдних торгів» та «протокол отримав», в протоколі №1/15/2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ТОВ «Компанія Вторсплав» від 27.03.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_10 за 2 800 000 гривень став власником нежитлової будівлі, цокольний поверх літ. «А», що за адресою: м. Київ, Броварський проспект, будинок 10-Ю, тим самим втіливши спільний злочинний умисел на підробку офіційного документу.

27.09.2016 року, ОСОБА_10 , діючи по заздалегідь розробленому плану, відповідно до розподілених ролей, перебуваючи в офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 52, офіс. 1, маючи на меті продовження вчинення спільних з невстановленими особами злочинних дій та отримавши від невстановлених слідством осіб завідомо підроблені документи, а саме: Акт державного виконавця про проведені прилюдні торги, підписаний нібито державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьк від 28.03.2014 (відповідно до якого ОСОБА_10 виступив, як покупець на проведених торгах), а також Протокол №1/15/2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ТОВ «Компанія Вторсплав» від 27.03.2014 (відповідно до якого ОСОБА_10 за 2 800 000 гривень став власником нежитлової будівлі, цокольний поверх літ. «А», що за адресою: м. Київ, Броварський проспект, будинок 10-Ю), достеменно розуміючи, що вказані документи мають явні ознаки підробки, ОСОБА_10 надав їх приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_12 , яка в подальшому на підставі вказаних документів видала ОСОБА_10 свідоцтво права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, цокольний поверх літ. «А», що за адресою м. Київ, Броварський проспект, будинок 10Ю, та у подальшому здійснив продаж вказаного приміщення від свого імені.

14.06.2018 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

В ході розслідування вказаного кримінального провадження зазначено, що невстановленими особами при самовільному будівництві нежитлової будівлі, цокольний поверх літ. «А», що за адресою: м. Київ, Броварський проспект, будинок 10-Ю, самовільно зайнято земельну ділянку вздовж річки Дніпро на острові Венеціанському в межах прибережної захисної смуги на пляжі «Золотий» у м. Києві, яка знаходиться у віддані КП «ПЛЕСО».

06.11.2018 року прокурор Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, із забороною користування та розпорядження, а саме на цокольний поверх літ. «А», що розташована за адресою м. Київ, проспект Броварський, 10-Ю., мотивуючи його тим, що на даний час вищезазначений об`єкт нерухомого майна, є предметом кримінального правопорушення, а також речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому з метою запобігання злочинним посяганням під час проведення розслідування, необхідно вжити захід забезпечення кримінального провадження, такий як арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.11.2018 року клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт на нерухоме майно, із забороною розпорядження, а саме на цокольний поверх літ. «А», що розташована за адресою м. Київ, проспект Броварський, 10-Ю., в задоволенні решти вимог відмовлено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 98 цього Кодексу речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки останнє в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

З урахуванням цього слідчий суддя, встановив належну правову підставу, передбачену ч. 1 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як встановила колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених вст. 98 КПК Україниможе набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакамст. 98 КПК Україниможе бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначенимст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положеньст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, відповідно до матеріалів провадження, прокурор, звернувшись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, долучив до матеріалів провадження постанову від 05.11.2019 року, згідно якої майно, на яке він просить накласти арешт, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначено підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положенняст. 98 КПК України.

Доводи представника, що жодній посадові особі ТОВ «Альвіс Інвест» не повідомлено про підозру, у зв`язку із чим правові підстави для накладення арешту відсутні, не приймаються колегією суддів, оскільки арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Крім того, слідчий суддя застосував найменш обтяжливий спосіб арешту майна, зазначивши лише заборону розпорядження майном, який на думку колегії суддів буде достатнім для досягнення завдань такого заходу забезпечення як арешт майна.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року, якою задоволено частково клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 та накладено арешт на нерухоме майно, із забороною розпорядження, а саме на цокольний поверх літ. «А», що розташована за адресою м. Київ, проспект Броварський, 10-Ю., в задоволенні решти вимог відмовлено, - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс Інвест» ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4