Постанова

від 29.05.2019 по справі 804/1097/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 804/1097/16

Провадження № 11-90апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Христофорівське (далі - ТОВ Агрофірма Христофорівське ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року (суддя Сидоренко Д. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (судді Дурасова Ю. В., Баранник Н. П., Щербак А. А.) у справі № 804/1097/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Скорпіон (далі - ТОВ СП Скорпіон ) до Відділу з питань державної реєстрації Криворізької державної адміністрації Дніпропетровської області (правонаступник Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області; далі - Відділ з питань державної реєстрації), державного реєстратора Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області Зінченка Ігоря Івановича (далі - державний реєстратор), треті особи: ТОВ Агрофірма Христофорівське , ОСОБА_1 , про скасування рішеньта

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ТОВ СП Скорпіон звернулося до суду з позовом до Відділу з питань державної реєстрації, державного реєстратора про скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки від 02 листопада 2015 року за індексним номером 25764803 та індексним номером НОМЕР_1 .

На обґрунтування позову ТОВ СП Скорпіон зазначило, що 23 листопада 2004 року між Фермерським господарством Скорпіон , правонаступником якого є позивач, як орендарем і ОСОБА_1 як орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_4, відповідно до умов якого прийнято в оренду строком на десять років земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_2 (далі - спірна земельна ділянка № 1) . Вказаний договір оренди було зареєстровано у Криворізькому районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (далі - Криворізький РВ Центру ДЗК), про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 01 червня 2005 року за № 040512101638. Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 23 листопада 2004 року № НОМЕР_4 продовжено строк дії договору до 31 грудня 2019 року. Також між цими ж орендарем і орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки від 17 вересня 2009 року, відповідно до умов якого прийнято в оренду строком на десять років земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_3 (далі - спірна земельна ділянка № 2) . Вказаний договір оренди було зареєстровано у Криворізькому РВ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 січня 2012 року за № 122188294000019. У січні 2016 року ТОВ СП Скорпіон стало відомо, що 02 листопада 2015 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами 25764803 і 25764363, якими зареєстровано за ТОВ Агрофірма Христофорівське право оренди на спірні земельні ділянки. На думку позивача, вказані рішення підлягають скасуванню, оскільки державний реєстратор на порушення чинного законодавства не з`ясував питання щодо наявності вже зареєстрованих речових прав на спірні земельні ділянки, чим допустив їх подвійну державну реєстрацію.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 04 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, позов задовольнив. Суд визнав протиправними і скасував рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки від 02 листопада 2015 року за індексним номером 25764803 та індексним номером НОМЕР_1 .

Не погодившись із указаними судовими рішеннями, третя особа - ТОВ Агрофірма Христофорівське подала касаційну скаргу, в якій зазначила про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення державним реєстратором пункту 8-1 частини другої статті 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV; тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень), не звернули уваги на те, що договори оренди земельних ділянок були укладені між орендодавцем і ТОВ Агрофірма Христофорівське після 01 січня 2013 року, тобто під час державної реєстрації за скаржником прав оренди спірних земельних ділянок у державного реєстратора не виникло обов`язку запитувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію щодо оформлених речових прав на нерухоме майно під час вчинення відповідних реєстраційних дій. Третя особа також вважає, що спір у цій справі фактично виник з приводу права користування спірними земельними ділянками, а відтак цей спір має вирішуватися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства. У зв`язку з викладеним ТОВ Агрофірма Христофорівське просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 27 січня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29 січня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 лютого 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Аксен проти Німеччини , заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Варела Ассаліно проти Португалії , заява № 64336/01).

На час розгляду справи сторони та інша третя особа відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надіслали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що 23 листопада 2004 року між ОСОБА_1 як орендодавцем і Фермерським господарством Скорпіон , правонаступником якого є ТОВ СП Скорпіон , як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_4 , відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування спірну земельну ділянку № 1. Договір укладено на 10 років.

01 червня 2005 року Криворізьким РВ Центру ДЗК проведено державну реєстрацію вказаного договору оренди, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 040512101638.

Відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 23 листопада 2004 року № НОМЕР_4, укладеної 28 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ СП Скорпіон , строк дії договору оренди продовжено до 31 грудня 2019 року.

17 вересня 2009 року між ОСОБА_1 як орендодавцем і ТОВ СП Скорпіон як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування спірну земельну ділянку № 2. Договір укладено на 10 років.

10 січня 2012 року Криворізьким РВ Центру ДЗК проведено державну реєстрацію договору, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 122188294000019.

Договори оренди земельної ділянки від 23 листопада 2004 року № НОМЕР_4 та від 17 вересня 2009 року, на підставі яких спірні земельні ділянки перебувають у користуванні позивача на праві оренди, є чинними, строк їх дії не закінчився, достроково не розірвано.

02 листопада 2015 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами 25764363 і 25764803, відповідно до яких проведено державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрофірма Христофорівське .

Не погодившись із вказаними рішеннями державного реєстратора, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що державний реєстратор при прийнятті рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень порушив принцип законності, оскільки не перевірив інформацію про наявність вже зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, внаслідок чого допустив одночасне існування їх подвійної державної реєстрації.

Вирішуючи цю справу по суті заявлених позовних вимог, Дніпропетровський окружний адміністративний суд та Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд керувалися тим, що цей спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо належності цього спору до юрисдикції адміністративних судів з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У цій справі позивач, оскаржуючи рішення державного реєстратора, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права в іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на користування земельними ділянками іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок за третьою особою є захистом прав позивача на земельні ділянки від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. З огляду на суб`єктний склад сторін спір може вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Оскільки позивачем у цій справі є юридична особа - ТОВ СП Скорпіон , належним відповідачем має бути юридична особа - ТОВ Агрофірма Христофорівське , то виходячи з суб`єктного складу сторін спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), 12 лютого 2019 року у справі № 823/1755/16 (провадження № 11-1025апп18), 20 березня 2019 року у справі № 823/2048/16 (провадження № 11-1445апп18), 03 квітня 2019 року у справі № 823/1752/16 (провадження № 11-1505апп18).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Христофорівське задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська