Рішення

від 06.06.2019 по справі 200/610/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 р. Справа№200/610/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АЗОВСТАЛЬБУД

до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги №Ю-4220-17 від 05.12.2018 року на суму 638615,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АЗОВСТАЛЬБУД , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ю-4220-17 від 05.12.2018 року на суму 638615,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АЗОВСТАЛЬБУД , отримало від Головного управління ДФС у Донецькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4220-17 від 05.12.2018 року зі сплати єдиного внеску на суму 638615,48 грн.

Позивач вважає вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що його звільнено від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а тому положення ст. 25 Закону № 2464 у спірному періоді на нього не поширюються.

Просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4220-17 від 05.12.2018 року на суму 638615,48 грн.

Ухвалою від 14 січня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 11 лютого 2019 року за правилами загального позовного провадження.

08 лютого 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість Позивача, станом на 30.11.2018 становила 638615,48 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-4220-17, згідно вимог чинного законодавства.

Крім того, зазначив, що, Законом України №1669-VII від 02.09.2014р. Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який набрав чинності 15.10.2014 р., у Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-3 (9-4) такого змісту: "9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Разом з тим, 30.04.2018 на офіційному веб - сайті Президента України було розміщено новину про те, о Президент Петро Порошенко підписав Указ, яким завершується АТО і починається операція Об`єднаних сил (далі - ООС) із забезпечення національної безпеки і оборони, тобто Президент України офіційно оголосив про завершення АТО.

Таке оголошення було здійснене у зв`язку із підписанням Указу Президента Про затвердження рішення РНБО Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей від 30.04.2018 №116/2018, яким було введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони.

Доказів звернення позивачем з відповідною заявою до контролюючого органу протягом 30 днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції не надано, що виключає можливість звільнення від сплати єдиного внеску.

Пунктом 1 Закону України від 02 березня 2015 року №219-VIII до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI внесено зміни, зокрема пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 9-4.

Пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII.

Таким чином, вищевказані зміни до Закону №2464-VI внесені Законом №1669-VII, втратили чинність згідно із Законом №911-VIII, з 01.01.2016 року, отже з цього періоду будь-які пільги для платників єдиного внеску відсутні.

З огляду на положення частини 1 статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі № 1-7/99 п. 28 розділу І Закону № 911 не має зворотної дії, тобто, зазначена норма Закону № 2464-VI проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року (ухвала ДААС від 04.10.2016 по справі №805/2709/16-а, ухвала ВАС України від 16.01.2017 по справі №К800/34316/16).

При цьому борг з єдиного внеску, визначений до сплати у вимозі від 05.12.2018 №Ю-62-46 виник у 2018 році.

При таких обставинах, п.9-3 (п. 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) Розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовувати як підставу звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування неможливо.

Також посилання скаржника на Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року №1669-VII та розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція як підставу скасування вимоги є безпідставними, оскільки незалежно від розповсюдження на позивача вказаних приписів, ці приписи не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов`язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності (Ухвала ВАСУ від 17.03.2016 №К/800/47446/15, постанова ДААС від 11.07.2017 у справі №805/4967/16-а, постанова ДААС від 05.07.2017 у справі №812/1473/16, постанова ДААС від 22.06.2017 у справі №805/1188/17-а, постанова ДААС від 11.10.2017 у справі №805/1303/17-а).

11 лютого 2019 року розгляд справи відкладено на 25 лютого 2019 рік.

25 лютого 2019 року розгляд справи відкладено на 11 березня 2019 рік.

Ухвалою від 11 березня 2019 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішення по справі №200/12955/18-а.

Ухвалою від 22 квітня 2019 року суд поновив провадження у справі та призначив справу до судового засідання на 07 травня 2019 року.

Ухвалою від 22 квітня 2019 року суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

07 травня 2019 року розгляд справи відкладено на 14 травня 2019 року.

Ухвалою від 14 травня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06 червня 2019 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд , включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за кодом за №40675926, зареєстроване за адресою: 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, буд. 3. Перебуває на податковому обліку Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

05.12.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області складена вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ю-4220-17 в загальному розмірі 638615,48 грн., з яких недоїмка - 282944,82 грн., штраф - 245894,88 грн. та пеня 109775,78 грн.

Вказана вимога отримана позивачем 20.12.2018 року.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу, оскільки вважає її такою, що прийнята з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Вирішуючи адміністративну по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечення відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI, в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017, Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування .

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , яким були внесені зміни до Закону №2464-VI, а саме його розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-3 ( в подальшому пункту 9.4):

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються .

З аналізу зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин вбачається, що підставою не застосування до платника єдиного внеску відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, визначених Законом №2464-VI, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , та заява, подана у довільній формі до органу доходів та зборів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція місто Маріуполь віднесено до населених пунктів на території яких здійснювалася АТО.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Лівобережному відділенні Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, і до цього органу доходів і зборів позивачем подана заява у довільній формі про звільнення від обов`язку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи наведене, оскільки позивач протягом спірного періоду перебував на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, та здійснював свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, період проведення якої тривав, тому на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції він звільнений від обов`язку сплати сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції, що передбачені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, виключно у вказаний період до нього не застосовуються.

Положення цієї норми не застосовуються до платників єдиного внеску за невиконання обов`язків, які виникли до 14.04.2014 року та/або після закінчення антитерористичної операції.

Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 30.03.2018 року та постанові Великої палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі №812/292/18 (провадження №Пз/9901/22/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4220-17 від 05.12.2018 є протиправною.

Заперечення відповідача проти правових підстав позову судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що з 1 січня 2016 року втратив чинність пункт 9-3 (пункт 9-4) розділу VIII Закону №2464-VI. Така позиція обґрунтована тим, що на підставі Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII, а саме цим підпунктом розділ VIII Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 (пунктом 9-4).

Суд не приймає наведений довід, оскільки положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VІ, після чого пункт 9-3 (пункту 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону №2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.

Цей висновок суду узгоджується з пункту 4 Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Указ Президента України від 30.04.2018 №116/2018 Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей , оскільки даним указом було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях . Питання про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, як того вимагає Закон №1669-VII, цим указом не вирішувалося.

Враховуючи наведене, суд також не приймає до уваги посилання відповідача на неподання позивачем до податкового органу заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску у тридцятиденний строк з дня закінчення АТО.

Крім того, формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов`язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягненню.

Водночас суд зазначає,що Закон № 1669 не скасовує обов`язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 року №Ю-4220-17.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм, убачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17 (адміністративне провадження К/9901/3803/17) та постанові від 11 квітня 2018 р. у справі № 814/698/16.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Курібло Володимиром Анатолійовичем (надалі-Адвокат) та ТОВ "Будівельна компанія Азовстальбуд (надалі-Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №2018/09/10.

Згідно Доручення №5 від 20 грудня 2018 року адвокат Курібло В.О. зобов`язується надати правову допомогу ТОВ Будівельна компанія Азовстальбуд з підготовки позовної заяви про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 року № Ю-4220-17 ГУ ДФС у Донецькій області, здійснювати представництво під час розгляду адміністративної справи в судах першої та апеляційної інстанції. Пунктом 2 Доручення передбачено розмір винагороди (гонорар) Адвоката за виконання зазначеного Доручення становить 2500,00 гривень та має бути сплачений у безготівковій формі на зазначений в Договорі рахунок у строк до 31 грудня 2018 року.

Згідно розрахунку, наданого позивачем до суду від 31 січня 2019 року, витрати на правничу допомогу загалом складають 2500 грн., з яких: 500 грн. за збирання та аналіз доказів для позовної заяви, 1000 грн. за підготовку позовної заяви та 1000 грн. за участь у судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційної інстанції.

Крім того, представником позивача адвокатом Курібло В.О. було додано платіжне доручення №68 від 29 січня 2019 року на суму 2500 грн. з призначенням платежу: допомога згідно дог. №2018/09/10 від 10.09.2018, доручення №5.

Проте, враховуючи, те, що представник позивача - адвокат Курібло В.О. безпосередньо участі у судових засіданнях по справі не приймав, суд не вбачає підстав для відшкодування фактично не понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн.

Та, оскільки, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, в межах збору доказів та підготовки позовної заяви у сумі 1500 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в межах зазначеної суми.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за подання до адміністративного суду було сплачено судовий збір платіжним дорученням від 29 січня 2019 року №911 на суму 9579,23 грн.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 9579,23 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АЗОВСТАЛЬБУД до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ю-4220-17 від 05.12.2018 року на суму 638615,48 грн. - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управлінням ДФС у Донецькій області №Ю-4220-17 від 05.12.2018 року на суму 638615,48 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Будівельна компанія АЗОВСТАЛЬБУД (ЄДРПОУ 40675926) судовий збір у розмірі 9579 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 23 копійки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Будівельна компанія АЗОВСТАЛЬБУД (ЄДРПОУ 40675926) суму витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 1500 ( одна тисяча п`ятсот) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано 11 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко