Рішення

від 23.05.2019 по справі 460/495/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2019 року м. Рівне №460/495/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Гладчук З.Я, відповідача: представник Дацюк М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного виробничо-комерційного підприємства "ТАХІОН" доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного виробничо-комерційного підприємства Тахіон (далі іменується - позивач, ПВКП Тахіон ) до Управління Держпраці в Рівненській області (далі іменується - відповідача), в якому позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 437/1122/000496/ТД-ФС від 27.11.2018 року.

Ухвалою суду від 06.03.2019 вжито заходів забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Рівненській області №РВ437/1122/000496/ТД-ФС від 27.11.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, - до набрання судовим рішенням в справі №460/495/19 законної сили.

Ухвалою суду від 12.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 25.04.2019 закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні вказала, що висновки відповідача, згідно з якими, цивільно-правові договори про надання послуг, укладені з 2 громадянами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) містять ознаки трудових суперечать нормам чинного законодавства і не відповідають дійсним обставинам. Фактично, між ПВКП Тахіон та вказаними громадянами правовідносини носили виключно цивільно-правовий характер і такі правовідносини не були підставою для виникнення трудових відносин, на які поширюється трудове законодавство. З огляду на це, обставини, вказані в акті інспекційного відвідування не відповідають дійсності. Відповідно, оспорювана постанова про накладення на позивача штрафу є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Окрім того, відповідачем порушено право позивача на можливість оскарження постанови про накладення штрафу, а також право бути присутнім при розгляді справи про накладення штрафу щодо нього. За таких обставин, сторона позивача просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що за результатами перевірки позивача було встановлено порушення останнім вимог ст.24 КЗпП України, а саме: допуск працівників до роботи без укладення трудових договорів з ними, оформленого наказом чи розпорядженням уповноваженого ним органу, та не повідомлено фіскальний орган про прийняття працівника на роботу. В даному випадку цивільно-правові договори, укладені позивачем з працівниками, місять ознаки трудових. Відтак, сторона відповідача вважає, що постанова про накладення штрафу на позивача прийнята правомірно та обґрунтовано. За таких обставин, сторона відповідача просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статтей 243 та 250 КАС України у судовому засіданні 23.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, заслухавши показання свідків, розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

З 25.10.2018 року по 31.10.2018 року інспектором праці Біловолом Олександром Миколайовичем, службове посвідчення № 1122, за участі інспектора праці Удовиченка Віталія Григоровича, службове посвідчення № 958, у присутності директора ПВКП Тахіон Шелеста Андрія Володимировича, було проведено інспекційне відвідування Приватного виробничо-комерційного підприємства Тахіон , що знаходиться за адресою: 33016, м. Рівне, вул. Фабрична, 12.

За результатами інспекційного відвідування інспекторами праці складено Акт інспекційного відвідування № РВ 437/1122/АВ від 31.10.2018 року, Протокол про адміністративне правопорушення № РВ 437/1122/АВ/П/ПТ від 31.10.2018 року та Припис про усунення виявлених порушень № 437/1122/АВ/П від 31.10.2018 року.

Згідно Акту інспекційного відвідування № РВ 437/1122/АВ від 31.10.2018 року передбачено порушення ч. 1 ст. 21 КЗпП України, а саме: трудовий договір не укладено між працівниками і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, так на момент інспекційного відвідування 25.10.2018 року, 26.10.2018 року та 30.10.2018 року на робочих місцях перебували працівники: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконували свої службові обов`язки без укладання трудових договорів; та ч. 3 ст. 24 КЗпП України: працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент інспекційного відвідування 25.10.2018 року, 26.10.2018 року та 30.10.2018 року на робочих місцях допущені до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

В Акті зазначено, що на момент проведення інспекційного відвідування в приміщенні Підприємства за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична, 12, а саме на робочих місцях в цеху з пошиття одягу 25.10.2018 року знаходилось 8 працівників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

На підставі висновків акту перевірки 27.11.2018 Управлінням Держпраці в Рівненській області прийнято постанову за № РВ 437/1122/000496/ТД-ФС, яким на ПВКП Тахіон накладено штраф у розмірі 223 380 грн. 00 коп. (двісті двадцять три тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.).

Не погодившись з правомірністю прийнятої постанови ПВКП Тахіон звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

В свою чергу, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу № РВ 437/1122/000496/ТД-ФС від 27.11.2018 року на підставі висновків про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України.

Так, частина перша статті 24 КЗпП України містить перелік випадків, коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі. Відповідно до частини третьої цієї ж статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, на виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.06.2015за №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до якої повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з положеннями абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.

За правилами статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виконували роботи згідно Договору № 1 від 19.10.2018 року та Договору № 2 від 22.10.2018 року. Вказана робота мала разовий характер (вказані договори були надані інспекторам та містяться в матеріалах інспекційного відвідування). Згідно договорів виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес виконання робіт.

Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт від 12.11.2018 року № 1, ОСОБА_1 виконала разові роботи, передбачені договором № 1 від 19.10.2018 року, а саме: пошиття за зразками з матеріалу замовника футболки в кількості 30 штук, футбольну форму в кількості 20 комплектів, спортивні штани у кількості 25 штук та отримала винагороду. Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт від 15.11.2018 року № 2 ОСОБА_2 виконала разові роботи, передбачені договором № 2 від 22.10.2018 року, а саме: пошиття за зразками з матеріалу замовника футболки в кількості 50 штук, баскетбольну форму в кількості 40 комплектів, за що, відповідно, отримала винагороду.

Вказані угоди між ПВКП Тахіон та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаються такими, що укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Інспекторами праці не були використані жодні повноваження, надані їм згідно з Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017. Зокрема, констатувавши у акті перевірки ту обставину, що у ПВКП Тахіон для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було створено робочі місця, інспектори жодним чином не встановили, де знаходиться ті робочі місця, і яким чином вони створені; не опитали жодного штатного працівника ПВКП Тахіон на предмет того, чи перебували вказані громадяни у трудових відносинах з даним підприємством, чи мали постійні робочі місця, графік роботи, чи отримували заробітну плату, тощо; не зафіксували в будь-який спосіб фактів виявлення неоформлених трудових відносин.

Фактично, під час інспекційного відвідування інспектори з праці обмежилися лише отриманням у суб`єкта контролю копій цивільно-правових договорів, і усі свої висновки побудували виключно на власному, причому досить довільному, тлумаченні положень таких договорів.

Разом з тим, у інспекторів праці відсутні повноваження на власний розсуд тлумачити умови цивільно-правових договорів, а тим більше, визнавати їх недійсними та надавати їм статусу трудових.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між ПВКП Тахіон та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час інспекційного відвідування не встановлено, а в акті перевірки не зафіксовано, що підтверджує цивільно-правовий характер правовідносин між даними особами.

Більше того, допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було засвідчено, що вони були присутніми на час інспекційного відвідування, однак виконували разову роботу згідно з цивільно-правовими договорами, з`являлися на підприємстві коли їм було зручно, свого закріпленого робочого місяця не мали, з правилами внутрішнього трудового розпорядку їх не ознайомлювали і жодному трудовому режиму вони не підкорялися, самостійно визначали свій режим роботи. Ствердили, що такі умови виконання робіт всіх влаштовували.

За усього наведеного вище, висновки відповідача щодо підміни позивачем трудових правовідносин цивільно-правовими спростовані вимогами чинного цивільного і трудового законодавства, а також зібраними у справі доказами.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов`язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці. Визнання відносин фактичними трудовими може відбуватися лише у судовому порядку за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене, на підставі положень статті 232 КЗпП України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб`єктом господарювання, вимог ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 за №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", а отже і наявності підстав, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 223 380 грн. 00 коп.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ст. 21 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначений Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 із внесеними відповідними змінами.

Згідно п. 7 Порядку № 509, справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до абз. 4 п. 8 Порядку № 509, постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Пунктом 10 Порядку № 509 встановлено, що постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Суд встановив, що відповідач, всупереч вказаним вище нормам чинного законодавства, порушив право позивача на захист, а саме: не повідомив позивача про розгляд справи про порушення законодавства про працю, не направив примірник оскаржуваної постанови позивачу, чим унеможливив його звернутись до суду за захистом своїх прав.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 437/1122/000496/ТД-ФС від 27.11.2018 року не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

За наведеного, відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Враховуючи положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1921,00грн., сплачений відповідно до квитанції №6168169 від 05.03.2019 оригінал якої знаходяться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Приватного виробничо-комерційного підприємства "ТАХІОН" (вул. Фабрична, 12, м. Рівне, 33016; код ЄДРПОУ 22587112) до Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7, м.Рівне, 33000; код ЄДРПОУ 39780243) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу №РВ437/1122/000496/ТД-ФС від 27.11.2018.

Стягнути на користь позивача Приватного виробничо-комерційного підприємства "ТАХІОН" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1921,00грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10 червня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.