Рішення

від 04.06.2019 по справі 520/3524/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 р. № 520/3524/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - Гуляєва А.В.,

представника відповідача - Потапенко І.О .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Профі-Україна" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення № 00001281402 від 27.03.2019 року, № 00001291402 від 27.03.2019 року, № 00001301402 від 27.03.2019 року, № 00001321402 від 27.03.2019 року, № 00001311402 від 27.03.2019 року, № 00006911307 від 01.04.2019 року є незаконними та підлягають скасуванню.

Позивач вказував, що акт перевірки від 11.03.2019 року, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, обґрунтований: 1) завищенням показників витрат на збут, внаслідок того, що витрати з доставки товарів покупцям не переставлялися і в ціну реалізованих товарів не включалися; 2) безпідставним віднесенням вартості послуг на ремонт орендованих основних засобів до витрат на збут; 3) тим, що відбулася реалізація придбаних товарів нижче за ціну їх придбання; 4) несвоєчасною реєстрацією податкових накладних та розрахунків коригування; 5) не відображенням у довідках за формою № 1ДФ суми отриманих та повернених коштів згідно з договорами поворотної фінансової допомоги; 6) не відображенням, як податковим агентом, у довідках за формою № 1ДФ виплати коштів ФОП за надані послуги.

Однак, на думку позивача, контролюючим органом безпідставно не визнаються витрати на транспортування товару, оскільки, ПП Профі-Україна для виконання таких послуг та для здійснення господарської діяльності уклало Договір № 2-ТР від 01.01.2016 р. та Договір № 3-ТР від 01.08.2017 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом з контрагентом ПП Дара-Прогрес для доставки товару покупцям та доставки товару від постачальників на склад, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних послуг та ТТН. Також за бажанням покупця доставка товару оплачувалася окремо, на підставі чого, виставлявся рахунок-фактура на транспортні послуги та складався акт на надання таких послуг.

Щодо безпідставного віднесення вартості послуг на ремонт орендованих основних засобів до витрат на збут, позивач зазначає, що ремонт автонавантажувачів здійснювався платником податків лише для підтримання об`єкта в придатному для використання стані або відновлення робочого ресурсу об`єкта, що в жодному випадку не вплинуло на збільшення майбутніх економічних вигод, отже зазначені роботи не є поліпшенням основних засобів, а тому їх вартість підлягає віднесенню до складу витрат звітного періоду.

Стосовно реалізації придбаних товарів нижче за ціну їх придбання, позивач зазначив, що ПП Профі-Україна враховувало ТЗВ у собівартості придбаних товарів за методом середнього відсотка, що повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування на думку позивача, також не відбулося, оскільки, зазначені в п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки, розповсюджуються лише на податкові накладні / розрахунки коригування, що видаються покупцям - платникам ПДВ. Однак, всі зазначені в акті перевірки розрахунки коригування були складені покупцям - неплатникам ПДВ.

Позивач також вважає, що основна сума позики та поворотної фінансової допомоги, що отримується фізичною особою на підставі укладеного договору, протягом дії такого договору не є об`єктом (базою) оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а тому не повинна відображатися у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ).

Щодо не відображення, як податковим агентом, у довідках за формою № 1ДФ виплати коштів ФОП за надані послуги, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, яким нараховані штрафні санкції, за вказане порушення, прийнято з порушення строків, визначених 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду на доводи наданого до суду відзиву на позов та зазначив, що висновки перевірки належним чином зафіксовані в акті, а спірні податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими.

Позивач надав відповідь на відзив щодо помилковості доводів відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ПП Профі-Україна (ідентифікаційний код юридичної особи - 38279091) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року.

За результатами вказаної вище перевірки, був складений акт перевірки № 719/20-40-14-02-07/38279091 від 11.03.2019 р., висновки якого свідчать про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 176.2 "б" п. 176.2 ст. 176, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, абз. 2 п. 8 П(С)БО 14, п. 5, п. 7, п. 10 П(С)БО 16, п. 21 Методичних рекомендацій № 561( а.с. 14-47).

Позивачем подано заперечення на акт перевірки які було розглянуто та надано з цього приводу відповідного листа від 26.03.2019 року (а.с.48-51).

На підставі висновків, викладених в зазначеному акті перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області були складені податкові повідомлення-рішення (а.с.52-57): № 00001281402 від 27.03.2019 року, яким збільшена сума грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 377 944,00 грн. і застосовано штрафні санкції у розмірі 94 486,00 грн., що загалом становить 472 430,00 грн.; № 00001291402 від 27.03.2019 року, яким зменшена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 610 395,00 грн.; № 00001301402 від 27.03.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 113 825,00 грн. і застосовано штрафні санкції у розмірі 28 456,25 грн., що загалом становить 142 281,25 грн.; № 00001321402 від 27.03.2019 року, яким застосовано штраф в розмірі 56 912,50 грн. за ст. 120-1 ПК України; № 00001311402 від 27.03.2019 року, яким встановлено штраф у розмірі 2 103,54 грн. за ст. 120-1 ПК України; № 00006911307 від 01.04.2019 року, яким застосовано штрафні санкції за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" в розмірі 510,00 грн.

По суті виявлених порушень суд зазначає, що підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень - рішень, стали висновки про: 1) завищення показників витрат на збут, внаслідок того, що витрати з доставки товарів покупцям не переставлялися і в ціну реалізованих товарів не включалися; 2) безпідставне віднесення вартості послуг на ремонт орендованих основних засобів до витрат на збут; 3) реалізацію придбаних товарів нижче за ціну їх придбання; 4) несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування; 5) не відображення у довідках за формою № 1ДФ суми отриманих та повернених коштів згідно з договорами поворотної фінансової допомоги; 6) не відображення, як податковим агентом, у довідках за формою № 1ДФ виплати коштів ФОП за надані послуги.

Стосовно висновків ГУ ДФУ у Харківській області про порушення позивачем п.п. 14.1.138 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, абз. 2 п. 8 П(С)БО 14, п. 21 Методичних рекомендацій № 561, п. 5, п. 7, п. 10 (С)БО, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 14.1.138 п.14.1 ст.14 ПК України ( в редакції у перевіряємому періоді), основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були укладені договори суборенди транспортних засобів та механізмів № 01/01-2017 від 30.12.2016 р. з ФОП ОСОБА_2 та № 2 від 02.07.2018 р. з ФОП ОСОБА_3 . Відповідно до предмету зазначених Договорів фізичні особі-підприємці передали у платне тимчасове користування ПП Профі-Україна автонавантажувачі, що перелічені в актах прийому - передачі ( а.с.58-69).

Позивач вказував, що в процесі експлуатації автонавантажувачі поступово зношуються, внаслідок чого виходять з ладу деякі механізми, тому для підтримки в робочому стані вони потребують ремонту.

В акті перевірки зазначено, що затрати орендаря на ремонт основних засобів в оренді можуть бути віднесені тільки на поліпшення об`єкта операційної оренди і відображатися орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних активів з зарахуванням до складу основних засобів як первісна вартість нового об`єкта з посиланням на норми Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. № 561 (п. 21) та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 Оренда , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. № 181 (п. 8).

Поряд з цим, суд вказує, що відповідач обмежився при викладенні своїх висновків щодо ремонтів основних засобів лише вищезазначеними нормами права та не взяв до уваги норми, що передбачені у пп. 29-32 Методичних рекомендацій та п. 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (далі по тексту - П(С)БО 7).

Аналізуючи вищезазначені норми права, суд дійшов висновку про те, що дійсно в п. 21 Методичних рекомендацій зазначено: Затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди, що визнаються ним капітальними інвестиціями за умовами, зазначеними у пунктах 29-31 цих Методичних рекомендацій, відображаються орендарем за дебетом рахунку капітальних інвестицій .

Поряд з цим, за умовами, зазначеними в п. 29 Методичних рекомендацій, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством ( п. 31 Методичних рекомендацій).

При цьому, у вищеназваному п. 31 Методичних рекомендацій наводяться приклади таких поліпшень: а) модифікація, модернізація об`єкта ОЗ з метою продовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) упровадження ефективнішого технологічного процесу, який дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, яка збільшує кількість місць (площі) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) або умови їх виконання.

Згідно з п. 32 Методичних рекомендацій витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

В ході розгляду справи встановлено, що ремонт автонавантажувачів здійснювався позивачем лише для підтримання об`єкта в придатному для використання стані або відновлення робочого ресурсу об`єкта, що в жодному випадку не вплинуло на збільшення майбутніх економічних вигід.

Водночас відповідачем жодним чином не підтверджено, що ремонтні роботи автонавантажувачів, що були здійснені позивачем, носили ознаки модернізації, модифікації, добудови або реконструкції.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що зазначені роботи не є поліпшенням основних засобів, а тому їх вартість підлягає віднесенню до складу витрат звітного періоду.

Згідно з п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 р. № 318 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Крім того, відповідно до п. 15 П(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 28 Методичних рекомендацій передбачено, що приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів.

Відповідно до наказу керівника в бухгалтерському обліку віднесення на витрати ремонтів автонавантажувачів здійснюється на основі підписаних актів виконаних робіт, в даному випадку з ТОВ ТД Ремпо та актів приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об`єктів (форма ОЗ-2). Рішення про характер ремонту, про визнання його поточним або капітальним відображається в акті ОЗ-2. Відомості про ремонт внесені до Інвентарних карток обліку основних засобів (форма ОЗ-6) .

В акті зазначено, що до перевірки надано акти відремонтованих основних засобів, в яких зазначено, що ремонтні роботи пов`язані з поліпшенням… Однак, фактично в кожному акті ОЗ-2 зазначено, що ремонт проведено для підтримання об`єкта в робочому, придатному для використання стані та отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання. Ремонт визнано поточним, сума витрат включається до складу витрат поточного періоду згідно з актом виконаних робіт від ТОВ ТД Ремпо .

Вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с. 70-105), зокрема: наказом директора ПП "Профі-Україна" від 03.01.2017 р.; актом приймання-передачі основних засобів № 1 від 03.01.2017 р.; інвентарною карткою обліку основних засобів № ПУ-0000001 від 03.01.2017 р.; актом приймання-передачі основних засобів № 13 від 12.06.2017 р.; актом надання послуг № 362 від 12.06.2017 р.; попередньою калькуляцією № 360 від 21.06.2017 р.; актом приймання-передачі основних засобів № 5 від 03.01.2017 р.; інвентарною карткою обліку основних засобів № ПУ-0000005 від 03.01.2017 р.; актом приймання-передачі основних засобів № 14 від 07.07.2017 р.; актом надання послуг № 517 від 07.07.2017 р.; попередньою калькуляцією № 413 від 07.06.2017 р.; актом приймання-передачі основних засобів № 22/23 від 02.07.2018 р.; інвентарною карткою обліку основних засобів № ПУ-0022/23 від 02.07.2018 р.; актом приймання-передачі основних засобів № 31 від 05.07.2018 р.; актом надання послуг № 445 від 05.07.2018 р.; попередньою калькуляцією № 416 від 04.07.2018 р.; актом приймання-передачі основних засобів № 22/25 від 02.07.2018 р.; інвентарною карткою обліку основних засобів № ПУ-0022/25 від 02.07.2018 р.; актом приймання-передачі основних засобів № 54 від 21.08.2018 р.; актом надання послуг № 567 від 21.08.2018 р.; попередньою калькуляцією № 528 від 21.08.2018 р.; актом приймання-передачі основних засобів № 22/26 від 02.07.2018 р.; інвентарною карткою обліку основних засобів № ПУ-0022/26 від 02.07.2018 р.; актом приймання-передачі основних засобів № 84 від 27.09.2018 р.; актом надання послуг № 671 від 27.09.2018 р.; попередньо калькуляцією № 627 від 27.09.2018 р.

Пунктом 19 П(С)БО 16 передбачено, що витрати на збут включають витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

В ході розгляду справи встановлено, що під час віднесення ремонтних робіт до витрат, підприємство дотримувалося усіх норм бухгалтерського обліку, а тому не відбулося завищення витрат по рядку 2180 Інші операційні втрати .

Як пояснив представник позивача, автонавантажувачі використовуються підприємством для здійснення господарської діяльності, злагодженої роботи складу підприємства, доказів протилежного відповідачем, на виконання ч.2 ст.77 КАС України, надано не було, відтак суд приходить до висновку, що витрати на ремонт автонавантажувачів були віднесені до витрат на збут правомірно.

Стосовно висновків ГУ ДФУ у Харківській області про завищення показників витрат на збут, внаслідок того, що витрати з доставки товарів покупцям не переставлялися і в ціну реалізованих товарів не включалися, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Судом встановлено, що позивачем для виконання послуг з транспортування товару та для здійснення господарської діяльності укладено Договір № 2-ТР від 01.01.2016 року та Договір № 3-ТР від 01.08.2017 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом з контрагентом ПП Дара-Прогрес для доставки товару Покупцям та доставки товару від Постачальників на склад ( а.с. 106-131). Станом на 30.09.2018 р. заборгованість за виконані послуги відсутня, розрахунки проведені в повному обсязі. Факт укладення таких договорів і реального здійснення транспортних послуг за ними відповідачем не заперечується.

За загальними правилами, встановленими під час здійснення господарської діяльності позивачем, товар, який реалізується покупцям, може бути вивезеним самостійно або за рахунок продавця, при цьому продавець здійснює доставку власним або орендованим транспортним засобом, або із залученням перевізника.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 267 Господарського кодексу України у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Частиною 6 зазначеного кодексу передбачено, що договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

З урахуванням вищезазначених вимог чинного законодавства, позивачем були укладені договори поставки з покупцями. Згідно з п. 2.3 договорів поставки типової форми (а.с.132-137), якщо доставка здійснюється за рахунок продавця, то це зазначається в товарно-транспортній накладній в графі - Замовник автомобільного перевезення (платник) , тому вартість такої доставки включалася в ціну реалізованого товару і окремо не виділялася в накладних на реалізацію товару.

Також за бажанням покупця доставка товару оплачувалася окремо, на підставі чого, виставлявся рахунок-фактура на транспортні послуги та складався акт на надання таких послуг. І в такому випадку така послуга була включена до доходу позивача з кореспонденцією рахунків Д-т 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями - К-т 703 ( Дохід від реалізації робіт та послуг ).

В усіх випадках доставка товару покупцям підтверджується товарно-транспортними накладними, в яких чітко викладені умови доставки (замовник транспорту - платник, пункт завантаження та розвантаження та ін.) а також актами наданих послуг, які до перевірки були надані в повному обсязі і підтверджуються матеріалами справи:

1) покупець ТОВ "Іпріс-Профіль": рахунок на оплату № 4080 від 29.08.2017 р.; акт надання послуг № 3839 від 30.08.2017 р7; ТТН № Р3840 від 30.08.2017 р. ( а.с. 138-141);

2) покупець ПАТ "Трест Житлобуд-1": рахунок на оплату № 5702 від 07.11.2017 р.; акт надання послуг № 5390 від 07.11.2017 р.; ТТН № Р5389 від 07.11.2017 р. ( а.с. 142-146);

3) покупець ТОВ "Аксіома": рахунок на оплату № 783 від 19.02.2018 р.; акт надання послуг № 739 від 19.02.2018 р.; ТТН № Р738 від 19.02.2018 р. ( а.с. 147-150);

4) покупець ПАТ "Промо Груп": рахунок на оплату № 2462 від 25.05.2018 р.; акт надання послуг № 2344 від 29.05.2018 р.; ТТН № Р2343 від 29.05.2018 р. ( а.с. 151-154);

5) покупець ТОВ "Академія": рахунок на оплату № 2642 від 05.06.2018 р.; акт надання послуг № 2841 від 23.06.2018 р.; ТТН № Р2840 від 23.06.2018 р. (а.с.155-158).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Порушення позивачем оформлення товарно-транспортних накладних та невідповідність їх встановленій формі, відповідачем встановлено не було.

Оскільки позивачем були понесені витрати на транспортування товару, які пов`язані зі збутом товару, такі витрати в бухгалтерському обліку були відображені на рахунку 93 Витрати на збут (абз. 9 п. 19 П(С)БО 16).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що висновки відповідача суперечать дійсним обставинам і завищення витрат на збут жодним чином не підтверджено, оскільки укладення договорів поставки відповідає вимогам господарського законодавства, бухгалтерський облік платника податків проведений відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та розрахунок податкових зобов`язань відбувся з дотриманням податкового законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає у діях позивача ознак порушення п.п. 14.1.138 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, абз. 2 п. 8 П(С)БО 14, п. 21 Методичних рекомендацій № 561, п. 5, п. 7, п. 10 (С )БО 16, а тому Податкове повідомлення-рішення № 00001281402 від 27.03.2019 року та Податкове повідомлення-рішення № 00001291402 від 27.03.2019 року підлягають скасуванню.

Стосовно висновків ГУ ДФУ у Харківській області про реалізацію позивачем придбаних товарів нижче за ціну їх придбання, суд зазначає наступне.

Витрати на перевезення товарів на склад визначаються транспортно-заготівельними витратами (далі ТЗВ) (п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 (далі по тексту - П(С)БО 9). Облік ТЗВ може здійснюватися двома способами: 1) одразу включатися до первісної вартості конкретних товарів; 2) обліковуватися на окремому субрахунку і щомісячно розподілятися відповідно до правил, передбачених П(С)БО 9.

Судом встановлено, що у наказі позивача про облікову політику було прийнято рішення обліковувати ТЗВ другим способом у зв`язку з великим асортиментом товарів та неможливістю віднести суму понесених ТЗВ безпосередньо на збільшення первісної вартості конкретної одиниці товарів. ТЗВ загальною сумою відображаються на окремому субрахунку 2801 та після закінчення місяця розподіляються між реалізованими товарами та залишками на кінець звітного місяця по методу середнього відсотка, що відповідає п. 9 П(С)БО 9.

Відповідно до п. 5.5 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 р. № 2, що були чинними на час виникнення відносин включення транспортно-заготівельних витрат до первісної вартості конкретних найменувань, груп, видів запасів при їх оприбуткуванні доцільно здійснювати у разі, якщо можна достовірно визначити суми таких витрат, які безпосередньо відносяться до придбаних запасів. Якщо транспортно-заготівельні витрати пов`язані із доставкою кількох найменувань, груп, видів запасів, то їх сума може узагальнюватися за окремими групами запасів на окремому субрахунку (наприклад, 200 Транспортно-заготівельні витрати на запаси ) або на окремому додатковому субрахунку (наприклад, 2011 Транспортно-заготівельні витрати на сировину та матеріали ).

Пунктом 5.6 вищезазначених Методичних рекомендацій передбачено, що сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів станом на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані у виробництві, реалізовані, безоплатно передані тощо) у звітному місяці. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму вартості запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Розподілена частка транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до вартості запасів, що вибули, відображається на тих рахунках бухгалтерського обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття відповідних запасів.

З огляду на вищевикладене, позивач враховував ТЗВ у собівартості придбаних товарів за методом середнього відсотка, що повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Звичайна ціна, згідно з пп.14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Тобто, у розумінні норм Податкового кодексу України, звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ і операцій з постачання самостійно виготовленої продукції (послуг) є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Висновки відповідача про здійснення позивачем реалізації товарів нижче їх собівартості (звичайної ціни) та відповідно заниження бази оподаткування податком на додану вартість у сумі 113 825,00 грн. не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. В акті перевірки відсутні посилання на дослідження контролюючим органом конкретних первинних та/або інших документів на підставі яких відповідач дійшов висновку про реалізацію позивачем своїх товарів нижче рівня собівартості (звичайних цін) на такі послуги. Таким чином, не прослідковується по яким саме господарським операціям, з якими контрагентами, на підставі яких первинних документів, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Поряд з цим, за приписами положень п. 4, 5 розд. ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях ПП Профі-України відсутнє порушення пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 18, отже, відповідач не повинен був, у свою чергу, стверджувати про наявність підстав щодо порушень позивачем п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та накладати 50% штраф за відсутність складання ПН/РК

Відтак, податкове повідомлення-рішення № 00001301402 від 27.03.2019 року та, як наслідок, податкове повідомлення-рішення № 00001321402 від 27.03.2019 року підлягають скасуванню.

Щодо висновків ГУ ДФУ у Харківській області про порушення граничних строків реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, суд встановив.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що розрахунок коригування № 273 від 16.10.2018 р. був зареєстрований 06.11.2018 року, розрахунок коригування № 83 від 03.10.2018 р. був зареєстрований 19.10.2018 року, розрахунок коригування № 471 від 19.07.2018 р. був зареєстрований 07.08.2018 року, розрахунок коригування № 137 від 07.09.2018 р. був зареєстрований 24.09.2018 року.

Відповідно до абз. 15, 16 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Отже, для реєстрації розрахунку коригування № 273 від 16.10.2018 р. встановлено строк до 15.11.2018 р. (тобто реєстрація відбулась вчасно - 06.11.2018 року), для реєстрації розрахунку коригування № 83 від 03.10.2018 р. встановлено строк до 31.10.2018 р. (тобто реєстрація відбулась вчасно - 19.10.2018 року), для реєстрації розрахунку коригування № 471 від 19.07.2018 р. встановлено строк до 15.08. 2018 р. (тобто реєстрація відбулась вчасно - 07.08.2018 року), для реєстрації розрахунку коригування № 137 від 07.09.2018 р. встановлено строк до 30.09.2018 р. (тобто реєстрація відбулась вчасно - 24.09.2018 року).

Посилання відповідача на абз. 17 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є неправомірним, оскільки зазначені в цій нормі права строки розповсюджуються лише на податкові накладні / розрахунки коригування, що видаються покупцям - платникам ПДВ. Однак, всі вищезазначені розрахунки коригування були складені покупцям - неплатникам ПДВ.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом ( п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно п.120-1.1 ст. 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Щодо розрахунків коригування № 443 та 521, позивач погодився з порушеннями строку їх реєстрації.

Втім, податкове повідомлення - рішення від 27.03.2019 року № 00001311402 складено відносно шести розрахунків коригування, щодо чотирьох з яких судом не встановлено відповідних порушень строків.

Суд, у свою чергу, не наділений дискреційними повноваженнями з вирахування відповідної суми штрафу за порушення строків реєстрації розрахунків коригування № 443 та 521

З огляду на вищевикладене, суд також скасовує повідомлення - рішення від 27.03.2019 року № 00001311402.

Стосовно висновків ГУ ДФУ у Харківській області про не відображення у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.8. ст 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Так, контролюючий орган розглянув заперечення на акт 26 березня 2019 р. (лист "Про розгляд заперечення"), отже останнім днем прийняття податкового повідомлення-рішення є 29 березня 2019 року. Таким чином, ППР № 00006911307 від 01.04.2019 року прийнято з порушення строків, визначених 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України.

Також, на думку відповідача, позивач повинен відобразити у довідках за формою № 1ДФ суми отриманих та повернених коштів згідно з договорами поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу "153" "Основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку".

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ). Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому або основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (пп. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

Відповідно до підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р № 4 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до п.п. 3.2 п. 3 Порядку у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі, відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу, його відображення у графі 3а є обов`язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Відповідно до пп. 3.6 п.3 Порядку у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу.

Таким чином, судом встановлено, що основна сума позики та поворотної фінансової допомоги, що отримується фізичною особою на підставі укладеного договору, протягом дії такого договору не є об`єктом (базою) оподаткування податком на доходи фізичних осіб та не відображається у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ).

Підсумовуючи наведене, суд не вбачає в діях позивача порушень пп. 176.2 "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи знайшов свої підтвердження факт того, що податкові повідомлення - рішення, які є предметом судового оскарження, прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без повного, всебічного дослідження всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та незаконно, тобто з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач не підтвердив у повному обсязі наявності у позивача кола порушень, за які його було притягнуто до відповідальності спірними податковими повідомленнями - рішеннями, а відтак, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Профі-Україна" (код ЄДРПОУ 38279091, 61020, м.Харків, вул. Калініна, б.2, кв.(офіс) 7 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001281402 від 27.03.2019 року, №00001291402 від 27.03.2019 року, № 00001301402 від 27.03.2019 року, № 00001321402 від 27.03.2019 року, № 00001311402 від 27.03.2019 року, № 00006911307 від 01.04.2019 року, які винесені відносно Приватного підприємства "Профі-Україна".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) на користь Приватного підприємства "Профі-Україна" (код ЄДРПОУ 38279091, 61020, м. Харків, вул. Калініна, б.2, кв.(офіс) 7 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 11 червня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.