Ухвала

від 29.05.2019 по справі 804/3637/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 травня 2019 року м. Дніпросправа № 804/3637/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Чередниченка В.Є.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року

у справі № 804/3637/18

за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області

до Приватного акціонерного підприємтсва "Новоолександрівський цегельний завод"

про тимчасове часткове зупинення діяльності, -

встановив:

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:

- вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 р.;

- надати докази сплати судового збору в сумі 1921,00 грн.

24.05.2019 року до апеляційного суду надійшло клопотання скаржника про поновлення строку апеляційного оскарження від 02.05.2019 року з квитанцією про сплату судового збору в сумі 1921,00 грн.

У клопотанні скаржник зазначає, що копію ухвали суду від 08.04.2019 року отримав 23.04.2019 року. В обґрунтування поважності причин подання апеляційної скарги після спливу строків апеляційного оскарження зазначає, що в додатку 1 до апеляційної скарги від 13.02.2019 р. міститься заява про поновлення строку, згідно з якою ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року у справі № 804/3637/18 повернуто апелянту з причини ненадання доказів сплати судового збору. При цьому суд II інстанції не звернув увагу на наступне.

04.10.2018 р. позивачем подано заяву про продовження строку в порядку ст. 121 КАС України, згідно з якою позивач просив продовжити строк, встановлений ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі № 804/3637/18, оскільки виконання органами казначейської служби України платіжних доручень Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на перерахування коштів (окрім захищених видатків) не здійснювалося відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845, у зв`язку з неповним виконанням рішення про примусове стягнення коштів. Зазначено, що здійснення платежів буде відновлено після повного виконання рішення про стягнення коштів за рахунок асигнувань в жовтні-грудні 2018 року. В якості доказу була надана довідка від 04.09.2018 р.

Але, в ухвалі суду змісту заяви та мотивів, з яких суд дійшов висновку щодо поданої заяви від 04.10.2018 про продовження строків не містяться. Натомість є посилання на те, що станом на 10.10.2018 року недоліки апеляційної скарги не усунуті, інспекція мала достатній час для сплати судового збору. При цьому в резолютивній частині зазначено щодо відмови в задоволенні саме клопотання про надання продовженого строку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року по справі № 804/3637/18 повернуто скаржнику з причин не зазначення посадового становища ОСОБА_1 . Але, в додатках до апеляційної скарги був доданий оригінал довіреності, виданий на завідувача сектору правового забезпечення ОСОБА_1 .

Зазначає, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції: він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції.

Розглянувши зазначене клопотання позивача, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржену ухвалу постановлено судом першої інстанції за участю представника позивача 10.08.2018 року.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, позивач 28.08.2018 року оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 року відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк упродовж десяти днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору.

Відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 року № 455/2017 ліквідовано Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд та утворено Третій апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року № 9-РО "Про зупинення реєстрації судових справ та їх передачу" та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2018 року матеріали адміністративної справи №804/3637/18 передано на розгляд колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про подовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто йому апеляційну скаргу на ухвалу суду від 10.08.2018 року у справі № 804/3637/18.

30.11.2019 року скаржник вдруге оскаржив ухвалу суду від 10.08.2018 року в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 року апеляційну скаргу на ухвалу суду від 10.08.2018 року повернуто скаржнику відповідно до ч. 6 ст. 298 КАС України.

13.02.2019 року скаржник втретє оскаржив ухвалу суду від 10.08.2018 року в апеляційному порядку, тобто після спливу строку, встановленого ч.1 та ч.2 ст. 295 КАС України.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвали суду 10.10.2018 р. та 10.12.2018 р. набрали законної сили та в касаційному порядку не скасовані. Наведені скаржником доводи свідчать про те, що він не погоджується з ухвалами суду 10.10.2018 р. та 10.12.2018 р., що є підставою для їх оскарження, а не про наявність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

Отже, скаржник не навів поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 299 КАС України).

Приймаючи до уваги, що скаржник не навів поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 804/3637/18 за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року.

Керуючись статтею 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 804/3637/18 за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя А.В. Суховаров

Суддя В.Є. Чередниченко