Постанова

від 11.06.2019 по справі 826/6539/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

Київ

справа №826/6539/17

адміністративне провадження №К/9901/66300/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 (суддя Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 (судді: Кучма А.Ю. (головуючий), Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 826/6539/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100210/2017/000014/2 від 10.03.2017 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100210/20017/00013.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість. Натомість всі зауваження контролюючого органу не свідчать про неповноту чи про недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані в поданих документах, а тому рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України та підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на ненадання всіх необхідних документів, наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.11.2014 між Компанією Модулис НВ (Бельгія), (Продавець) та ТОВ "Алвір-Тандем" (Покупець) укладено зовнішньоекономічний договір №25/2014 (далі - Контракт №25/2014), відповідно до якого продавець продає текстильні покриття для підлоги. Загальна вартість контракту - 500 000, 00 EURO.

Відповідно до умов Контракту, а саме пункту 1.1 Продавець зобов`язується поставляти і передавати на умовах та у встановлені Контрактом строки товари у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах визначених Контрактом та Інвойсом на кожну партію Товару, що є невід`ємною частиною Контракту.

За умовами пункту 3.1 Контракту вбачається, що ТОВ "АЛВІР-ТАНДЕМ" зобов`язується здійснити 100% оплату за товари, шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок вказаний Продавцем. Ціни за товар по Контракту встановлені в Євро.

З метою митного оформленням товару ТОВ "АЛВІР-ТАНДЕМ" подало до Київської міської митниці ДФС митні декларації №100210/2017/065497, 100210/2017/065509 від 10.03.2015, заявлена митна вартість визначена декларантом за основним методом - за ціною договору.

На підтвердження митної вартості при подачі митної декларації позивачем подано наступні документи: платіжне доручення №1622 від 10.03.2017; довідка про транспортні витрати №108/17 від 07.03.2017; інвойс №2390022705 від 02.03.2017; інвойс №2390022770 від 03.03.2017; автотранспортна накладна №20170306-3 від 03.03.2017; висновки про позитивні результати здійснення фіто санітарного та радіологічного контролю №0730 від 03.03.2017; митна декларація країни відправлення №17BEE0000008765690 від 02.03.2017; митна декларація країни відправлення №17BEE0000008987773 від 03.03.2017.

За результатами розгляду поданих документів митний орган повідомив декларанта, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові визначення складових митної вартості товарі та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності, а саме: довідка про транспортні витрати надана ТОВ "Атлант-СоВт", тоді як згідно CMR транспортування товару здійснювалось LLC Trans-servise-1.

Товариством було надано додаткові документи на підтвердження вартості імпортованих товарів: платіжне доручення від 10.03.2017 № 1622; договір про надання експедиторських послуг; копію митної декларації країни відправлення.

Проте митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 10.03.2017 №100210/2017/000014/2.

Підставами для прийняття вказаного рішення слугували: довідка про транспортні витрати надана ТОВ "Атлант-СоВт", тоді як згідно CMR транспортування товару здійснювалось LLC Trans-servise-1, в платіжному документі відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару (відсутні посилання на інвойс, прайс-лист, специфікацію та ін.) у зв`язку з чим відсутня можливість ідентифікувати вищевказану оплату з даною партією поставки; копія митної декларації країни відправлення не містить перекладу.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновку судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду наявність розбіжностей у наданих позивачем документів для митного оформлення імпортованих товарів, а також на ненадання позивачем всіх витребуваних додаткових документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, на підставі яких проводився розрахунок, та які б підтверджували числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, на підставі яких проводився розрахунок

9. Товариством відзиву на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Конституція України:

10.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Частина 1 статті 49.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

11.2. Частина перша статті 52.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

11.3. Частина друга статті 53.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

11.4. Частина третя статті 53.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

11.5. Частина четверта статті 53.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

11.6. Частина п`ята статті 53.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

11.7. Частина перша статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

11.8. Частина друга статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

11.9. Частина третя статті 54.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

11.10. Частина шоста статті 54.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

11.11. Частина сьома статті 54.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

11.12. Частина перша статті 57.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

11.13. Частина друга статті 57.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

11.14. Частина третя статті 57.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

11.15. Частина четверта статті 57.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

11.16. Частина восьма статті 57.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

13. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

14. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

15. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

16. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

17. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Судами встановлено, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

20. Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

21. Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що в платіжному документі відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару (відсутні посилання на інвойс, прайс-лист, специфікацію та ін.), у зв`язку з чим відсутня можливість ідентифікувати вищевказану оплату з даною партією поставки, суди обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що декларантом надано належні документи, які вимагає законодавство, для підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначена поставка відбувалась в рамках довгострокового Контракту № 25/2014 від 25.11.2014, посилання на який містилося у всіх наданих документах, зокрема в інвойсах № 2390022705 від 02.03.2017 та №2390022770 від 03.03.2017 на конкретну поставку товару, а також і в платіжному доручені №1622 від 20.02.2017.

Суди встановили, що взаєморозрахунки з постачальником нерезидентом ведуться у розрізі зазначеного вище Контракту , а згідно з міжнародними вимогами банків-кореспондентів, при відправці SWIFT-платежу в призначенні вказується дата та номер контракту. Придбання валюти в сумі 22 000,00 Євро відбувалось саме під Контракт № 25/2014 від 25.11.2014 відповідно до замовлення (вх. виробника №2320224155) та Proforma invoice №2399013999 від 30.01.2016, яка містить інформацію щодо кількості та вартості товару, що є тотожною зазначеній у митній декларації №100210/2017/065497 та митній декларації № 100210/2017/065509. Платіж у сумі 22 000,00 Євро здійснений за платіжним дорученням № 1622 від 20.02.2017 на умовах попередньої оплати саме за Контрактом № 25/2014 від 25.11.2014 та Proforma invoice № 2399013999 від 30.01.2016, що також ідентифікує такий платіж з даною партією поставки.

Обґрунтовано суди відхилили і посилання контролюючого органу на те, що довідка про транспортні витрати видана ТОВ Атлант-СоВт , тоді як згідно СМR транспортування товару здійснювалось LLC Trans-servise-1, оскільки як встановлено судами ТОВ Атлант-СоВт виступав повіреним за договором доручення № 5/2016/3 від 03.03.2016 з декларантом щодо надання послуг з організації перевезення вантажів, натомість безпосереднє перевезення та транспортне експедирування здійснювалось за договором № 212/2016/Е від 20.07.2016 ТОВ Транс-Сервіс-1 автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , про що зазначено у відомості і у СМR №20170306-3 та у митних деклараціях № 100210/2017/065497, № 100210/2017/065509 (копія договору №2 12/2016/Е від 20.07.2016, акту № ОУ-0000119 приймання-передачі виконаних робіт від 13.03.2017 та платіжного доручення № 1703 від 14.03.2017 про сплату за транспортно-експедиційні послуги).

Крім того, обґрунтованість заявлення позивачем митної вартості товару за ціною договору (контракту) за МД № 100210/2017/065497 та МД № 100210/2017/065509 підтверджується прайс-листом Компанії Модулис НВ (Бельгія), виробника та постачальника товару, відповідно до якого ціна колекції Вase з 01.03.2017 становить 7, 60 Євро за 1 кв.м., що відповідає митній вартості зазначеній декларантом у митній декларації.

Відносно посилань митного органу на наявність інших підстав для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару то суди попередніх інстанцій правильно не взяли їх до уваги, з огляду на те що такі не слугували підставами (чи однією з підстав) для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та відповідної картки відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

23. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 слід залишити без задоволення.

25. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 у справі №826/6539/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду