Рішення

від 30.05.2019 по справі 522/2560/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/4256/19

Справа № 522/2560/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мукачівський 2007 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої після залиття квартири,

ВСТАНОВИВ:

До суду 13 лютого 2018 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мукачівський 2007 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої після залиття квартири, у розмірі 31 607, 00 грн.. стягнення коштів за складання кошторисної документації у розмірі 2200 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову зазначила, що вона, ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування серії НАО №908272 від 28.07.2015 року. 22 жовтня 2017 року належну позивачці квартиру було затоплено, про що вона того ж дня повідомила ОСББ Мукачівський 2007 та 23.10.2017 року складено акт про залиття. Згідно акту №3, складеного комісією в складі: керівника Ковальського В.В. , інженера Суворової А.В. та сантехніка Проскури Н. , причиною залиття квартири було знос стоякової труби холодної та гарячої води у квартирі НОМЕР_3 цього ж будинку, власником якої є відповідачка - ОСОБА_2 .. Відповідно до даного акту, обсяг шкоди, завданий позивачці, складає: зіпсована гіпсокартонна стеля, шпалери та багет. Позивачка посилалась на те, що шкода була завдана з вини відповідачки, остання жодних дій щодо відшкодування збитків не приймає та взагалі не йде на контакт. На замовлення позивачки за договором про надання послуг з підготовки кошторисної документації по усуненню наслідків затоплення квартири АДРЕСА_1 , інженером-проектувальником Карою П.Д. було складено дефектний акт локального кошторису №ІІ-1-1/на поточний ремонт квартири та зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта ремонту станом на 04.01.2018 року, згідно яких загальна сума збитків, завдана затопленням квартири, становить 31 607 грн.. Вартість послуг за складання кошторису склала 2200 грн., які позивачка також просила стягнути з відповідачки. Щодо судових витрат зазначали, що останні складаються із судового збору у розмірі 704,8 грн. та витрат за правову допомогу у розмірі 7500 грн..

Ухвалою суду від 31.08.2018 року позов було залишено без руху. 17.09.2018 року позивач недоліки позову усунув.

З 24.09.2018 року по 05.10.2018 року суддя перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 06.04.2018 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 03.05.2018 року.

03.05.2018 року розгляд справи був відкладений на 04.06.2018 року у зв`язку з неявкою сторони відповідача та відсутністю належного сповіщення сторони відповідача. 04.06.2018 року розгляд справи було відкладено на 27.08.2018 року та надано відповідачу строк на подання відзиву два тижні.

До суду 22.06.2018 року відповідачкою було надано відзив на позов (а.с.74-78), згідно якого позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволені. Посилалась на те, що її вина у залитті квартири позивачки відсутня, акт від 23.10.2017 року був складений за її відсутності, окрім того він не може бути прийнятий в якості належного документи, оскільки не відповідає за своєю формою та змістом, затв. Наказом Державного комітету України із питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року, а відтак, на думку відповідачки, не може бути прийнятий як доказ вимог позивачки. Вказувала на те, що причиною залиття є знос стоякових труб холодної та гарячого водопостачання, які відношення до її квартири не мають, а отже і її вини в зносі цих труб також не має. Згідно висновку експертного дослідження №44/18 від 18.06.2018 року, складеного експертом Рапач К.В. за замовленням відповідачки, ремонт стояків постачання холодної та гарячої води, а також їх утримання у належному технічному стані, в тому числі в квартирі споживача, проводиться обслуговуючою організацією та не відносить до обов`язків власника квартири АДРЕСА_3 . За викладених обставин, відповідачка посилалась на те, що вона не є належним відповідачем у справі та просила відмовити у позові.

27.08.2018 року розгляд справи було відкладено на 08.10.2018 року та надано позивачу строк два тижні для подання відповіді на відзив.

10.09.2018 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (а.с.96-100), згідно якої представник позивачки посилався на те, що огляд місця події 23.10.2018 року був проведений у присутності відповідачки - ОСОБА_2 , проте остання відмовилась від підписання акту. Наполягав на тому, що складений акт №3 відповідає вимогам чинного законодавства щодо форми та змісту та підтверджує факт завдання позивачці матеріальної шкоди. Заперечував проти висновку експерта Рапач К.В. №44/18 від 18.06.2018 року, оскільки у ньому на відміну від акту №3 не вказано про те, що труби були покриті скловатою. Окрім того висновок від 18.06.2018 року не містить попередження експерта щодо кримінальної відповідальності, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тому вважає, що даний документ не є належним доказом. Представник позивачки посилався на те, що відповідачка утеплила труби скловатою, що не було погоджено з балансоутримувачем - ОСББ Мукачевський 2007 .

До суду 08.10.2018 року надійшло клопотання про залучення по справі співвідповідача - ОСББ Мукачевський 2007 .

Також, до суду 08.10.2018 року стороною позивача було надано уточнену позовну заяву, згідно якої позовні вимоги, пред`явлені також до ОСББ Мукачевський 2007 як солідарного співвідповідача.

08.10.2018р. розгляд справи було відкладено на 22.10.2018 року у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року до участі у справі залучено співвідповідача ОСББ Мукачевський 2007 та розгляд справи був відкладений на 10.12.2018 року.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду по суті на 12.03.2019 року. 12.03.2019 року розгляд справи за клопотанням сторін та у зв`язку з неявкою представника ОСББ відкладено на 30.05.2019 року.

У судовому засіданні 30 травня 2019 року представник позивачки - ОСОБА_8 позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. При цьому представник позивачки вимоги щодо стягнення судових витрат із відповідачів просив не розглядати. Посилався на те, що причиною залиття 22.10.2017 року квартири позивачки був знос стоякової труби у квартирі НОМЕР_3 , належної відповідачці ОСОБА_2 .. Не заперечував той факт, що стоякові труби знаходяться на балансі ОСББ, проте посилався на те, що не зрозуміло на якій саме ділянці був розрив, знос труби у свою чергу був саме на стику.

Представник відповідачки - адвокат Носенко І.І. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити із урахуванням пояснень, вказаних у відзиві від 10.09.2018 року. Наполягала на тому, що балансоутримувачем будинку є ОСББ, який проводить ремонт стояків, тому ОСОБА_2 не є належним відповідачем. Заперечувала щодо складеного 23.10.2017 року акту №3, посилаючись на те, що останній не містить розміру площі залиття, не містить печатки та був складений за відсутності відповідачки, остання також не була присутня при огляді квартири НОМЕР_4 .

Представник ОСББ _ Ковальський В.В. (по довіреності від 30.05.2019 року) у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив залишити без їх задоволення. Підтвердив, що причиною залиття є знос труб, розрив відбувся на місці стику, де мав бути люк для огляду, що підтверджено фото (а.с.88) і що акт складався і з його участю. Вказував на те, що з`єднання труб знаходиться під стелею куди не має вільного доступу, а прилади обліку - внизу, посилався на те, що також труби які йдуть від квартири і до загального стояка холодної води були утеплені скловатою, а цього не можна було робити, бо виникає конденсат и це могло призвести до ржавіння труб. Вказував, що всі стояки зашиті плиткою та до них не можна добратись, відсутні технічні отвори та люки. Посилався на те, що власники квартир мали можливість самостійно слідкувати за з`єднанням на стояках.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи пояснення осіб, які були присутні в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

Позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування серії НАО №908272 від 28.07.2015 року, що підтверджується також витягом від 28.07.2015 року із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.26-27).

22 жовтня 2017 року належну позивачці квартиру було затоплено.

За цим фактом 23.10.2017 року комісією в складі: керівника Ковальського В.В. , інженера Суворової А.В. та сантехніка Проскури Н. було складено акт №3 про залиття 22.10.2017 року квартири НОМЕР_4 . Згідно даного акту, причиною залиття квартири позивачки був знос стоякової труби холодної та гарячої води у квартирі НОМЕР_3 цього ж будинку, власником якої є відповідачка - ОСОБА_2 ..

Відповідно до акту, обсяг шкоди, завданий позивачці, складає: зіпсована гіпсокартонна стеля, шпалери та багет.

На замовлення позивачки за договором від 03.01.2018 року про надання послуг з підготовки кошторисної документації по усуненню наслідків затоплення квартири АДРЕСА_1 , інженером-проектувальником Карою П.Д. було складено дефектний акт локального кошторису №ІІ-1-1/на поточний ремонт квартири та зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта ремонту станом на 04.01.2018 року, згідно яких загальна сума збитків, завдана затопленням квартири, склала 31 607 грн..

Вартість послуг за складання кошторису згідно договору від 03.01.2018 становила 2200 грн..

Посилаючись на те, що відповідачка добровільно завдані унаслідок залиття квартири збитки не відшкодувала, вона, ОСОБА_1 , змушена була звернутися до суду з дійсним позовом.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

У свою чергу, Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; аварія - пошкодження інженерних мереж, обладнання або конструктивних елементів споруд, що виникло з техногенних або природних причин, які перешкоджають їх подальшій експлуатації відповідно до технічних умов; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

З іншого боку , положеннями ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, що діяла на момент виникнення спору) виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору,в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цих Кодексом.

Згідно чч.1 і 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із акту №3 про залиття квартири НОМЕР_4 , складеного 23.10.2017 року комісією в складі: керівника Ковальського В.В. , інженера Суворової А.В. та сантехніка Проскури Н. , причиною залиття вказано: знос (свищ) стояковий труби холодної та гарячої води у квартирі НОМЕР_3 .

При цьому, згідно пояснень представника відповідачки визначення причини залиття квартири позивачки та складання відповідного акту було здійснено за відсутності ОСОБА_2 .

Суд вбачає, що факт залиття квартири позивачки внаслідок прориву стоякового трубопроводу водопостачання не спростований жодною із сторін.

Балансоутримувачем будинку є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мукачівський 2007 . Суд вбачає, що даний випадок є аварійною ситуацією, пов`язаний з поривом загального стояка внутрішньобудинкової системи водопостачання, що відноситься до виду обслуговування відповідача, як балансоутримувача вказаного вище житлового будинку, а відтак заподіяну шкоду позивачці, внаслідок залиття належної їй квартири має відшкодувати саме балансоутримувач, відповідач - ОСББ Мукачівський 2007 по справі.

Отже, суд погоджується з доводами представника ОСОБА_2 в частині того, що остання не є належним відповідачем у справі, тому в частині вимог до неї суд відмовляє з цих підстав.

При цьому, в даному випадку положення ст. 1166 ЦК України на дані правовідносини не розповсюджуються.

Як передбачено ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілій, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини особи, що завдала шкоди.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року (№ 6-183цс14).

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.

Вказаний акт складається комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира, яку було залито.

В додатку № 4 до цих Правил та роз`яснення Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо ремонту квартири після залиття (лист від 29.12.2009 р. N 12/20-11-1975) зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість ); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Між тим, даний акт №3 про залиття квартири НОМЕР_4 , складений 23.10.2017 року комісією в складі: керівника Ковальського В.В. , інженера Суворової А.В. та сантехніка Проскури Н. , не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, зокрема, в ньому не вказано осіб, які допустили таке залиття; щодо об`єму завданого збитку вказано, що пошкоджено стелю (гіпсокартон), шпалери та багет, при цьому, не визначено де саме в квартирі і обсяг робіт, які ушкоджено, не визначено їх площу та не здійснено їх орієнтовану вартісну оцінку.

Відсутні докази огляду квартири відповідачки та імовірність залиття саме з її вини.

Тому цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

Аналогічного висновку дійшов ВСУ в постанові від 23.08.2017 року у справі №6-2125цс16.

При цьому, маючи можливість зробити фотознімки залиття квартири в день такого залиття, позивачем цього зроблено не було. Дефектний акт та кошторис, надані позивачкою на підтвердження своїх вимог, були складені у січні 2018 року, тобто через два з половиною місяці з дня події. Окрім того, позивачкою не надано доказів, що саме визначену в кошторисі суму нею було витрачено на відновлення пошкодженої кімнати.

Оскільки, за час розгляду справи судом від сторони позивача не надходило до суду клопотань щодо проведення та призначення відповідної експертизи, а розмір завданої шкоди є істотною обставиною, яка підлягає доведенню, і виходячи із принципу диспозитивності, за відсутності належних доказів, не може на власний розсуд визначати розмір завданої шкоди, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими. достатніми доказами розміру завданої шкоди.

Отже з урахуванням викладеного, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

У відповідності до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, підстав для відшкодування позивачу понесених судових витрат суд не вбачає, оскільки відмовляє в задоволенні позовних вимог. Окрім того, від відшкодування судових витрат на правову допомогу відмовився і представника позивача, про що надав до суду письмову заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-16, 22, 23, 319, 321, 322, 1166, 1167, 1190, 1192 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) з подальшими змінами та доповненнями, ст. ст. 1, 2, 5, 10-13, 43, 49, 76-80, 81, 89, 95, 133, 137, 141, 210, 247, 241, 258, 263-265, 268, 354, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_7 ; місце реєстрації: АДРЕСА_8 ), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мукачівський 2007 (код ЄДРПОУ 35048989, місцезнаходження: м. Одеса, пров. Мукачівський, буд. 4-В) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої після залиття квартири, - відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 10.06.2019 року.

Суддя: Домусчі Л.В.