Ухвала

від 27.05.2019 по справі 760/10979/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 6/760/496/19

В справі № 760/10979/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

державного виконавця- Гречуха О.Я.

представника стягувача- ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречуха О.Я. про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 , суд

В С Т А Н О В И В:

Старший держаний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречух О.Я. звернувся до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 до повного виконання зобов`язань, покладених на неї вироком Оболонського районного суду м. Києва, на підставі якого видано виконавчий лист № 1/756/8/13.

Посилається на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 45366049 з виконання виконавчого листа № 1/756/8/13 від 21 жовтня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь КС Маяк 3 809 987, 28 гр. в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Рішення набрало законної сили 30 вересня 2014 року.

07 листопада 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В матеріалах виконавчого провадження міститься заява боржника ОСОБА_2 від 15 грудня 2014 року, з якої вбачається, що останній відомо про відкриття виконавчого провадження.

Рішення суду боржником самостійно не виконано.

07 листопада 2014 року постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника, про що внесено запис до відповідного реєстру.

Згідно інформації, наданої регіональним сервісним центром МВС України, боржнику на праві власності належать транспортні засоби.

Постановою державного виконавця від 28 липня 2016 року транспортні засоби, що належать боржнику, оголошено в розшук.

Станом на день звернення до суду боржником транспортні засоби для проведення опису та арешту не надано.

Крім того, згідно інформації Пенсійного фонду України, боржник у 2018 році перебувала в трудових відносинах з ТОВ Бобрик та ТОВ Агрофірма Заворотичі .

Разом з тим, жодних коштів від боржника, спрямованих на виконання рішення суду, на адресу відділу не надходили.

Такі дії боржника свідчать про навмисне ухилення від виконання рішення суду.

Виходячи з цього, просить задовольнити подання.

Державний виконавець та представник стягувача в судовому засіданні подання підтримали, просили його задовольнити.

Боржник в судове засідання не з`явилася, про дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставила.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення подання, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, а порядок виконання визначений Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 45366049 з виконання виконавчого листа № 1/756/8/13 від 21 жовтня 2014 року по стягненню з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь КС Маяк 3 809 987, 28 гр. в рахунок відшкодування завданої шкоди.

/ а.с. 4 - 8 /

Учасники справи в судовому засіданні підтвердили, що рішення суду боржником у добровільному порядку не виконано.

Державний виконавець у судовому засіданні зазначив і це підтверджується матеріалами справи, боржник отримала постанову про відкриття виконавчого провадження, з`являлася до державного виконавця, представники боржника знайомилися з матеріалами виконавчого провадження, отримували процесуальні рішення виконавця, тобто боржник володіє інформацією про наявність виконавчого провадження і свій обов`язок перед стягувачем, однак від виконання рішення суду ухиляється, контактів з виконавцем уникає.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно з даною нормою закону та ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного виконавця лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

З даної норми закону випливає, що таке обмеження може мати місце лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

07 листопада 2014 року постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника, про що внесено запис до відповідного реєстру.

/ а.с. 9 - 10; 23 - 26 /

Згідно інформації, наданої регіональним сервісним центром МВС України, боржнику на праві власності належать транспортні засоби.

Постановою державного виконавця від 28 липня 2016 року транспортні засоби, що належать боржнику, оголошено в розшук.

Державним виконавцем в судовому засіданні наголошувалося, що станом на день звернення до суду боржником транспортні засоби для проведення опису та арешту не надано.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем протягом тривалого часу вживалися заходи, направлені на виконання рішення суду, та встановлення наявності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

З листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 липня 2016 року № 09/01/16360 вбачається, що боржник, як власник, який володіє значними пакетами акцій емітентів, не значиться.

Згідно листа Державної податкової служби станом на 10 листопада 2014 року інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня, так само відсутня інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України боржниками-юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями до ДПС України від відповідних фінансових установ не надходила.

Згідно інформації Головного управління держпраці у Київській області, за боржником великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, в Головному управлінні Держпраці не зареєстровано.

За інформацією, наданою Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві, за боржником зареєстрованих тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів немає.

Не дивлячись на вжиті заходи, встановити наявність такого майна не вдалося.

/ а.с. 11-13; 17 - 22; 27 - 38 /

З матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2018 року державним виконавцем було направлено виклик боржнику на прийом.

Державний виконавець у судовому засіданні зазначив, що боржника на прийом не з`явилася.

09 жовтня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника.

/ а.с. 36; 39 - 42 /

Законом України Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність самого факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

В розумінні вимог даного закону ухиленням від виконання зобов`язання, покладеного на боржника рішенням суду, є такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків.

Сам по собі факт невиконання рішення суду не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

З приведеного вище вбачається, що дії боржника в виконавчому провадженні свідчать про те, що він ухиляється від виконання рішення суду і такі його дії є свідомими.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як обов`язковості виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.

За змістом ч. 3 ст. 2 ЦПК України принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Крім того, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З точки зору ст. 2 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року обов`язковість рішення суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.

На це ж посилається і Європейський Суд з прав людини в рішеннях Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року, Піалопулос та інші проти Греції від 15 березня 2001 року та Іммобільяре Саффі проти Італії .

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.

У Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1787/2011 від 02 січня 2011 року зазначено,що виконання рішень Європейського суду з прав людини відзначається існуванням основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що серйозно підривають верховенство права.

Щодо України ці проблеми пов`язані, зокрема, з хронічним невиконанням рішень національних судів.

Суд враховує, що з точки зору ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В той же час, суд враховує також і те, що відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Враховуючи ці обставини, встановлений рішення суду обов`язок боржника, тривалість виконавчого провадження, суд вважає, що такі заходи не можуть свідчити про обмеження прав боржника, оскільки як він, так і стягувач є рівними перед законом і мають рівні права, гарантовані Конституцією України та іншими нормативними актами, на захист своїх інтересів державою.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість подання та його задоволення.

Керуючись ст. ст. 2,10, 12,18, 441 ЦПК України, ст.ст.1, 18 Закону України Про виконавче провадження , ст. ст.6-8 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , суд

У Х В А Л И В :

Подання задовольнити.

Тимчасово обмежити в праві виїзду за кордон без вилучення паспорта для виїзду за кордон боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 , до виконання боргових зобов`язань, покладених на неї вироком Оболонського районного суду м. Києва від 16 липня 2013 року в виконавчому провадженні № 45366049 про стягнення на користь Кредитної спілки Маяк грошових коштів у розмірі 3 809 987, 28 гр.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 10 червня 2019 року.

Суддя: Л.А.Шереметьєва