Постанова

від 05.06.2019 по справі 921/276/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2019 р. Справа №921/276/18

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Хабіб М.І.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кобзар О.В.

явка учасників справи :

від позивача - Гриб Ю.М. (довіреність від 04.03.2018)

від відповідача - не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тімекс-Інвест за №24/АС від 28.12.2018

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2018, суддя: Руденко О.В., м. Тернопіль, повний текст рішення складено - 17.12.2018,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тімекс-Інвест , м.Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ювента Інвест , м.Київ,

про стягнення заборгованості в розмірі 3 236 870,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Тімекс-Інвест (далі - ТОВ Тімекс-Інвест ) звернулось у господарський суд Тернопільської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Ювента Інвест (далі - ТОВ Ювента Інвест ) про стягнення 3 236 870,00 грн. заборгованості в зв`язку з порушенням відповідачем умов договору №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016 щодо оплати вартості поставленого товару; право вимоги за якою позивач набув від первинного кредитора (ТОВ Компанія Галичина Цукор ) внаслідок укладення договору №6 від 01.02.2017 про відступлення права вимоги (цесії).

Правовою підставою позову зазначає ст.ст. 512-516, 601, 626, 655, 712 Цивільного кодексу України та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення, мотивоване тим, що позивачем не надано договір №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016 та первинні документи, які підтверджують поставку товару, що мають значення для даної справи про стягнення заборгованості на підставі цього договору.

Правовими підставами зазначеного рішення суду є ст.ст. 11, 180, 509, 512, 627, 692, 712, ЦК України ст. 174 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ,

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

Суд першої інстанції, залишивши без задоволення клопотання позивача про витребування у відповідача первинних документів, які б підтверджували господарську операцію щодо поставки за договором №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016, не врахував наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють отримання позивачем цих доказів.

Зокрема, апелянт зазначає, що на момент пред`явлення позову первинний кредитор (ТОВ Компанія Галичина Цукор ), який всупереч п. 2.1.1 договору №6 від 01.02.2017 не передав позивачу (ТОВ Тімекс-Інвест ), як новому кредитору, документи, які засвідчують право вимоги, що відступаються, був ліквідований в процедурі банкрутства, а відповідач (ТОВ Ювента Інвест ) заперечував існування договірних відносин, що свідчило про об`єктивну неможливість отримання цих доказів позивачем.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд обмежив право позивача на судовий захист, оскільки не розглянув клопотання про витребування з Державної фіскальної служби України інформацію щодо відображення товариством з обмеженою відповідальністю Ювента Інвест (код 39075974) в період з 01.09.2016 по 28.12.2018 у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість від товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Галичина Цукор (код 34981361) по податкових накладних №49 від 08.12.2016, №53 від 08.11.2016, №54 від 08.11.2016, №137 від 28.11.2016, №194 від 17.12.2016, №209 від 09.12.2016, №366 від 22.12.2016, №376 від 28.10.2016, №400 від 31.10.2016.

Суд першої інстанції не врахував положення Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, внаслідок чого дійшов до неправильного висновку, що інформація, яка міститься в них не входить до предмету доказування та не може бути допустимим доказом на підтвердження того, що господарська операція відбулась щодо поставки товару, оплата вартості якого є предметом цього спору.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судових засіданнях представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, навівши доводи аналогічні, викладеним в ній. Додатково подав суду деталізований арифметичний розрахунок заявленої суми позовних вимог. Окрім того, в судовому засіданні від 13.03.2019 ним заявлено клопотання про витребування в Державної фіскальної служби України інформацію щодо відображення товариством з обмеженою відповідальністю Ювента Інвест (код 39075974) в період з 01.09.2016 по 28.12.2018 у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість від товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Галичина Цукор (код 34981361) по податкових накладних №49 від 08.12.2016, №53 від 08.11.2016, №54 від 08.11.2016, №137 від 28.11.2016, №194 від 17.12.2016, №209 від 09.12.2016, №366 від 22.12.2016, №376 від 28.10.2016, №400 від 31.10.2016.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 вищезазначене клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Тімекс-Інвест про витребування додаткових доказів задоволено. Витребувано в Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ: 39292197) інформацію щодо відображення Товариства з обмеженою відповідальністю Ювента Інвест (код 39075974) в період з 01.09.2016 по 28.12.2018 у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Галичина Цукор (код 34981361) по податкових накладних №49 від 08.12.2016, №53 від 08.11.2016, №54 від 08.11.2016, №137 від 28.11.2016, №194 від 17.12.2016, №209 від 09.12.2016, №366 від 22.12.2016, №376 від 28.10.2016, №400 від 31.10.2016.

На виконання зазначеної ухвали від Державної фіскальної служби України 02.04.2019 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла відповідь №6683/5/99-99-12-03-01-16 від 27.03.2019, в якій надано цю інформацію.

В судове засідання 05.06.2019 з`явився представник апелянта (позивач).

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 2 ч. 1 ст. 202 ГПК України суд ухвалив розглядати справу за його відсутності.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається:

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Ювента Інвест" (відповідач) грошових зобов`язань за договором поставки №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016, що укладений між первісним кредитором та ТОВ "Ювента Інвест" (Боржник) з оплати поставленого йому товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" протягом періоду з жовтня по грудень 2016 року товару та наявністю непогашеної заборгованості за договором, позивач пред`явив даний позов, реалізуючи своє право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги №6 від 01.02.2017 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" (Первісний кредитор) та ТОВ "Тімекс-Інвест" (Новий кредитор), згідно п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне йому право вимоги за договором поставки №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016, що укладений між Первісним кредитором та ТОВ "Ювента Інвест" (Боржник).

За цією угодою до нового кредитора переходить право вимагати (замість ОСОБА_1 кредитора) від Боржника належного та реального виконання наступних обов`язків: повернення заборгованості за основним зобов`язанням в сумі 3 236 870 грн. (п.1.3. договору).

При цьому, новий кредитор взяв на себе обов`язок перерахувати Первісному кредитору відшкодування за відступлення права вимоги за основним зобов`язанням у розмірі 1 942 122 грн. в термін до 14.02.2017 включно (п.2.1.1 угоди). У свою чергу Первісний кредитор зобов`язався передати потягом 5 робочих днів з моменту переходу права вимоги згідно цього договору оригінали усіх документів, які свідчать про право вимоги за основним зобов`язанням та інформацію, яка важлива для їх здійснення, а саме:

- договір поставки №01/082016- КГЦЮВ від 01.08.2016;

- інші документи, що важливі для реалізації Новим кредитором прав за основним зобов`язанням.

Факт передачі Первісним кредитором Новому кредитору документів засвідчується складанням Акту приймання-передачі, який підписується уповноважними представниками Первісного та Нового кредиторів (п.2.2.1. договору). Відповідно п.4.1 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріпленням печатками сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

У п.4.2 даного правочину його контрагенти обумовили, що у випадку, якщо Новий кредитор не здійснить перерахування грошових коштів в порядку, на умовах і у строки, які передбачені п.2.1.1. цього договору, право вимоги за основним зобов`язанням, що мало бути відступлене, до Нового кредитора не переходить (повертається) та безумовно залишається у Первісного кредитора. В такому випадку цей договір припиняється в день, наступний за днем, визначеним в п.2.1.1. цього договору, коли Новий кредитор повинен був здійснити остаточний розрахунок з Первісним кредитором.

Повідомленням №08/02-17/6 від 08.02.2017 ТОВ "Компанія "Галичина Цукор" письмово повідомило відповідача про відступлення права вимоги новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Тімекс-Інвест".

13.02.2017 між позивачем та ТОВ "Компанія "Галичина Цукор" було укладено договір про внесення змін №1 до договору відступлення права вимоги №6 від 01.02.2017. Зокрема п.2.1.1 останнього викладено у наступній редакції: перерахувати Первісному кредитору відшкодування за відступлення права вимоги за основним зобов`язанням у розмірі 1 942 122 грн. в терміни до 28.02.2017 включно.

Цей договір про внесення змін набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та є невід`ємною частиною договору відступлення.

Згідно Акту від 13.02.2017 приймання-передачі документів за договором відступлення права вимоги №6 від 01.02.2017 Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв повідомлення про відступлення права вимоги №08/02-17/6 від 08.02.2017, докази надсилання повідомлення №08/02-17/6 від 08.02.2017, довідку-розрахунок №01/02/2017/6-1 від 01.02.2017, податкові накладні та витяг з ЄРПН №45202 від 08.06.2017.

25.02.2017 між ТОВ "Тімекс-Інвест" та ТОВ "Компанія "Галичина Цукор" було укладено угоду №25/02/2017 КГЦ-ТІ про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно п.2.2. якої з моменту підписання цієї угоди сторони вважаються такими, що належним чином виконали свої зобов`язання, зокрема, за договором №6 про відступлення права вимоги у розмірі 1 942 122 грн. До даного договору 25.02.2017 між сторонами підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до угоди №25/02/2017 КГЦ-ТІ.

Передання права вимоги (цесія) є заміною кредитора в зобов`язанні шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (ч. 1 ст. 512 ЦК України). Внаслідок вчинення правочину новий кредитор отримує всі права первісного кредитора за зобов`язаннями, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Договір відступлення права вимоги укладається в такій самій формі, що й договір, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України ) .

За договором відступлення права вимоги можуть бути відступлені права вимоги за будь-якими договорами (купівля-продаж, постачання, позика, позичка, кредит тощо) будь-яким кредитором.Зокрема, договори відступлення права вимоги за грошовою заборгованістю, за якими здійснюють передання права вимоги з оплати боржником поставлених першим кредитором товарів (робіт, послуг).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений лише в тому разі, якщо таку заборону встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України), при цьому згода боржника на заміну кредитора не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України). Після укладення договору відступлення права вимоги новому кредиторові передаються всі документи, що підтверджують зобов`язання боржника, і далі йому необхідно в письмовій формі повідомити боржника про перехід до нього відповідних прав. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання для нього небажаних наслідків, а боржник уважається таким, що належно виконав свої зобов`язання (ч. 2 ст. 518 ЦК України).

Водночас, з метою реалізації прав особи щодо розпоряджання набутим правом вимоги, законодавством визначено обов`язок первісного кредитора передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Аналогічне положення обумовлено сторонами і в пункті 2.2.1 договору №6 від 01.02.2017 за змістом якого на ТОВ Компанія Галичина Цукор , як первісного кредитора, покладено обов`язок протягом п`яти робочих днів з моменту переходу прав вимоги згідно цього договору передати новому кредитору (позивачу) оригінали усіх документів, які свідчать про право вимоги за договором поставки №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016 та інформацію, яка важлива для їх здійснення. Факт передачі документів засвідчується складанням акта приймання-передачі, який підписується повноважними представниками сторін.

Зазначені умови договору №6 від 01.02.2017 ТОВ Компанія Галичина Цукор виконала частково, надавши позивачу: повідомлення про відступлення права вимоги №08/02-17/6 від 08.02.2017 з доказами його надсилання ТОВ Ювента Інвест , довідку-розрахунок №01/02/2017/6-1 від 01.02.2017, за змістом якої заборгованість відповідача становить 3 236 870,00 грн., податкові накладні №49 від 08.12.2016, №53 від 08.11.2016, №54 від 08.11.2016, №137 від 28.11.2016, №194 від 17.12.2016, №209 від 09.12.2016, №366 від 22.12.2016, №376 від 28.10.2016, №400 від 31.10.2016, що підтверджують поставку товару на загальну суму 5 268 381,04 грн., витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №45202 від 08.06.2017. Вказане підтверджується актом приймання-передачі від 13.02.2017 (а.с.133,т.1), який підписаний та скріплений печатками сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Компанія "Галичина Цукор" та ТОВ "Ювента Інвест" виникли господарські зобов`язання щодо поставки товару на підставі укладеного між ними договору №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016. Судом першої інстанції вживалися процесуальні заходи витребування цього договору. Доказів, які б підтверджували виконання ТОВ Компанія Галичина Цукор , яке на момент звернення з позовом ліквідоване (вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) свого обов`язку з передачі позивачу решти документів, які свідчать про право вимоги за договором поставки №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016 та інформацію, яка важлива для їх здійснення - а саме договору поставки в матеріалах справи відсутній, судами не встановлено.

Натомість судами встановлено, що позивач вживав заходи з метою отримання документів. Ці обставини підтверджуються листом №64/6 від 01.08.2017 (а.с.18,т.1), який адресований ТОВ Компанія Галичина Цукор та листом №68 від 25.04.2018 (а.с.20,т.1), який адресований ТОВ Ювента Інвест (відповідач) з вимогами про надання первинних документів які свідчать про право вимоги за договором поставки №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016 та інформацію, яка важлива для їх здійснення. Обидва листи залишені адресатами без задоволення. З врахуванням того, що позивач звертався із відповідними запитами до відповідача та Компанії "Галичина Цукор" про надання йому цього договору поставки, та з огляду на невиконання останніми цих вимог, ухвалами господарського суду Тернопільської області від 31.10.2018 та від 21.11.2018 , відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, від відповідача витребовувався оригінал договору поставки №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016.

За змістом статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати в сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції. Відповідачем не було подано суду першої інстанції витребуваного у нього договору поставки на підставі ухвал суду.

Згідно із ч. 9 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ. З огляду на дану процесуальну норму судом першої інстанції зроблено висновок, що між ТОВ "Компанія "Галичина Цукор" та ТОВ "Ювента Інвест" дійсно виникли господарські зобов`язання щодо поставки товару за договором №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016. Даний висновок суду узгоджується із іншими доказами по справі.

З врахуванням вищевикладених обставин апеляційним судом встановлено, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за договором поставки №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016 на підставі договору відступлення права вимоги №6 від 25.02.2017.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

На підтвердження факту наявності заборгованості за поставлений товар за договором №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016 на загальну суму 5 268 381,04 грн. позивачем надано податкові накладні за період з жовтня по грудень 2016 року, якими підтверджує суму поставки в розмірі 5 268 381,04 грн., а саме: №49 від 08.12.2016 на суму 448 716,67 грн. (а.с.36,т.1); №53 від 08.11.2016 на суму 224 466,67 грн. (а.с.37,т.1); №54 від 08.11.2016 на суму 225 550 грн. (а.с.38,т.1); №137 від 28.11.2016 на суму 438 858,33 грн. (а.с.39,т.1); №194 від 17.12.2016 на суму 425 535 грн. (а.с.40,т.1); №209 від 09.12.2016 на суму 226 525 грн. (а.с.41,т.1); №366 від 22.12.2016 на суму 239 850 грн. (а.с.42,т.1); №376 від 28.10.2016 на суму 235 083,33 грн. (а.с.43,т.1); №400 від 31.10.2016 на суму 232 808,33 грн. (а.с.44,т.1).

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. (частина 139.1.9. статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, об`єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно з частиною 187.1. статті 187 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Частиною 198.2. статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до частин 201.1., 201.4., 201.6., 201.7., 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв`язку з цим суд першої інстанції не з`ясував чи формувався відповідачем, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару в період з жовтня по грудень 2016 року, та у випадку якщо такий податковий кредит формувався, то на підставі яких документів.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, для правильного вирішення даного спору суду першої інстанції необхідно було з`ясувати обставини реального здійснення спірної поставки товару за договором №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016 на підставі наявних в матеріалах справи податкових накладних й відомостями ДФС України про використання відповідачем податкового кредиту, який в нього виник внаслідок господарських операцій по договору поставки №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016 та застосувати до спірних правовідносин законодавство, яке підлягає застосуванню.

Аналогічні правові висновки про необхідність з`ясування вищезазначених обставин викладено у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №908/733/16 та від 27.07.2018 у справі №905/1141/16.

Зазначених обставин судом першої інстанції з`ясовано не було.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач відповідно до вимог податкового законодавства відобразив у наданих позивачем податкових накладних господарські операції зі спірних поставок товару в жовтні - грудні 2016 року, зазначивши при цьому видаткові накладні за договором поставки №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016.

Відповідно до частин 201.14. та 201.15. статті 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу ІІ цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Станом на момент здійснення спірних поставок товару (жовтень - грудень 2016 року) діяв Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України № 708 від 25.11.2013 (далі по тексту - Порядок), відповідно до якого реєстр ведеться в електронному вигляді у затвердженому форматі та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Пунктами 5, 6 Розділу 1 Порядку передбачено, що у Реєстрі окремо обліковуються операції: з постачання товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за основною чи нульовою ставкою, звільнених від оподаткування, тих, що не є об`єктом оподаткування, послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено за межами митної території України; з придбання товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за основною чи нульовою ставкою, звільнених від оподаткування та тих, що не є об`єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку.

Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1 Розділу IV Порядку, в якому встановлено порядок заповнення розділу ІІ Реєстру, визначено, що у розділі ІІ Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, митні декларації на ввезення товарів, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг.

Придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України, відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), МД, а також, зокрема первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, копії яких додаються до заяви зі скаргою на постачальника цих товарів/послуг, що додається покупцем товарів/послуг до податкової декларації за звітний (податковий) період, - у разі відмови продавця цих товарів/послуг надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що визначальною ознакою, яка свідчить про здійснення господарської операції є не сам факт формування податкового кредиту за цією господарською операцією, а факт використання суми, яка включена до складу податкового кредиту, що сформований за господарською операцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, факт прийняття товару на суму 5 268 381,04 грн. визнається відповідачем, оскільки ним використано суми податкового кредиту, який сформований на основі вартості поставленого товару за договором №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016.

Статтею 3 ЦК України визначено, що однією із основних засад цивільного законодавства є добросовісність.

За приписами ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Принцип добросовісної поведінки лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За таких обставин відповідач втрачає право покликатися на обставини, які заперечують прийняття ним товару за договором поставки №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016, з огляду на принцип естопель , який широко використовується в практиці Європейського суду з прав людини. Термін естопель означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі.

Принцип естопель , зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (Хохліч проти України (Заява № 41707/98); Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини (Заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), такий принцип підлягає застосуванню українським судом і при розгляді даної справи.

Застосування цього принципу відображено й у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 17.11.2018 у справі №911/205/18 та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач визнає прийняття поставленого ТОВ Компанія Галичина Цукор товару на суму 5 268 381,04 грн.

Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем здійснювались часткові проплати вищезазначеної поставки товару на загальну суму 2 319 330,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку ТОВ Компанія Галичина Цукор (а.с.30-50,т.2). Отже, обов`язок з поставки товару кореспондується із обов`язком відповідача провести повний розрахунок за поставлений товар.

Окрім того, матеріали справи містять довідку-розрахунок №01/02/2017/6-1 від 01.02.2017 (а.с.15,т.1) про наявну заборгованість в розмірі 3 236 870,00 грн. ТОВ Ювента-Інвест перед ТОВ Компанія Галичина Цукор . Даний акт підписано директором та головним бухгалтером первинного кредитора - ТОВ Компанія Галичина Цукор та скріплено печаткою останнього. Доказів на спростування цих обставин апеляційним судом не встановлено.

Ці обставини підтверджують, що відповідачем від первісного кредитора був отриманий товар на загальну суму 5 268 381,04 грн., з яких оплачено 2 319 330,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 949 051,04 грн. (5 268 381,04 грн. - 2 319 330,00 грн.).

Враховуючи, що первинні документи, які в позивача відсутні з об`єктивно незалежних від нього причин, місцевий господарський суд безпідставно не врахував ці обставини та не розглянув клопотання про витребування в ДФС України відомостей про використання відповідачем податкового кредиту, який виник за наслідками здійснення цієї господарської операції з поставки товару згідно з договором №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016.

Сума господарської операції, яку особа визнає та на підставі якої формується податковий кредит, пропорційна ставці податку на додану вартість, який сплачений цією особою при здійсненні господарської операції, виходячи з її вартості, яка є базою оподаткування.

Таким чином, для визначення суми господарської операції з якої особа скористалась податковим кредитом, до розміру суми сплаченого податку на додану вартість необхідно застосувати таку пропорцію, за якою база оподаткування співвідноситься ставкою податку.

З відомостей, які надані ДФС України у листі №6683/5/99-99-12-03-01-16 від 27.03.2019 (а.с.246-247,т.1) вбачається, що відповідач скористався сформованими сумами податкового кредиту, зокрема: за жовтень 2016 року - 480 133,34 грн., за листопад 2016 року - 177 775,00 грн., за грудень 2016 року - 220 155,33 грн.

Тобто, оскільки ставка податку на додану вартість становить 20% від суми господарської операції, яка є базою оподаткування, то ставка податку і база оподаткування знаходяться у арифметичному співвідношенні 1/6.

Апеляційний господарський суд, застосувавши зазначений спосіб арифметичного розрахунку, встановив, що:

у жовтні 2016 року здійснено господарську операцію щодо поставки на загальну суму 2 880 800,04 грн. (480 133,34 грн.*6);

у листопаді 2016 року здійснено господарську операцію щодо поставки на загальну суму 1 066 650,00 грн. (177 775,00 грн.*6);

у грудні 2016 року здійснено господарську операцію щодо поставки на загальну суму 1 320 931,00 грн. (220 155,33 грн.*6).

Отже, загальна сума поставки документально підтверджена за спірний період з жовтня по грудень 2016 року, яка визнана відповідачем, шляхом вчинення конклюдентних дій у вигляді використання податкового кредиту, що сформований на основі цих господарських операцій та становить 5 268 381,04 грн. (2 880 800,04 грн. + 1 066 650,00 грн. + 1 320 931,00 грн.).

Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем здійснювались часткові проплати вищезазначеної поставки на загальну суму 2 319 330,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку ТОВ Компанія Галичина Цукор (а.с.30-50,т.2) та довідкою-розрахунком №01/02/2017/6-1 від 01.02.2017 (а.с.15,т.1), яка передана позивачу за актом приймання-передачі від 13.02.2017 (а.с.133,т.1). Ці обставини додатково підтверджують визнання відповідачем спірних правовідносин з приводу поставки товару за договором №01/082016-КГЦЮВ від 01.08.2016 та в сукупності із іншими доказами підтверджують, що господарська операція відбулася, проте відповідач не виконав свого обов`язку про оплату за поставлений товар. На час укладення договору про переуступлення права вимоги борг відповідача підтверджений належними та допустими доказами по справі.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, суд першої інстанції залишив поза увагою поважність відсутності у позивача первинних документів, які підтверджують спірну господарську операцію, та не надав йому процесуальної можливості довести обставини, якими той обґрунтовує свої позовні вимоги іншими засобами доказування, такими як інформація ДФС України про використання контрагентом податкового кредиту, який сформований за спірними господарськими операціями з поставки товару.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмові у позові є передчасним і зроблений без дослідження всіх доказів по справі і у їх сукупності.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості в розмірі 2 949 051,04 грн., відповідно і про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому рішення місцевого господарського суду в частині решти позовних вимог про відмову в стягненні 287 818,96 грн. підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем згідно з платіжним дорученням №1123 від 28.03.2018 (а.с.9,т.1) сплачено 48 553,06 грн. за подання позовної заяви та згідно з платіжним дорученням №1309 від 20.12.2018 (а.с.200,т.1) сплачено 72 829,60 грн. за подання апеляційної скарги.

Отже, загальну сума судових витрат позивача становить 121 382,66 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати, які є пропорційними розміру задоволених позовних вимог, на загальну суму 110 589,44 грн. (121 382,66 грн. / 3 236 870,00 грн. * 2 949 051,04 грн.), з яких 44 235,77 грн. (48 553,06 грн. / 3 236 870,00 грн. * 2 949 051,04 грн.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 66 353,67 грн. (72 829,60 грн. / 3 236 870,00 грн. * 2 949 051,04 грн.) за подання апеляційної скарги, покладаються на відповідача, оскільки апеляційна скарга частково задоволена.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тімекс-Інвест за №24/АС від 28.12.2018 - задоволити частково.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2018 у справі №921/276/18 - частково скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тімекс-Інвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Ювента Інвест про стягнення 2 949 051,04 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ювента Інвест ( 04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33В, код ЄДРПОУ - 39075974 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тімекс-Інвест ( 01133, м.Київ, провулок Лабораторний, будинок 1 секція 3 та 4, кімната 702, код ЄДРПОУ - 37568084 ) 2 949 051,04 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ювента Інвест ( 04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33В, код ЄДРПОУ - 39075974 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тімекс-Інвест ( 01133, м.Київ, провулок Лабораторний, будинок 1 секція 3 та 4, кімната 702, код ЄДРПОУ - 37568084 ) 66 353,67 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ювента Інвест ( 04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33В, код ЄДРПОУ - 39075974 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тімекс-Інвест ( 01133, м.Київ, провулок Лабораторний, будинок 1 секція 3 та 4, кімната 702, код ЄДРПОУ - 37568084 ) 44 235,77 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2018 у справі №921/276/18 - залишити без змін.

Місцевому господарському суду видати накази в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Тімекс-Інвест ( 01133, м.Київ, провулок Лабораторний, будинок 1 секція 3 та 4, кімната 702, код ЄДРПОУ - 37568084 )

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Ювента Інвест ( 04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33В, код ЄДРПОУ - 39075974 )

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: М.І. Хабіб

Г.Г. Якімець

Повний текст постановив складено 07.06.2019.