Постанова

від 05.06.2019 по справі 926/1513/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2019 р. Справа №926/1513/18

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Хабіб М.І.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кобзар О.В.,

явка учасників справи:

від позивача - Стефанишин О.Б. довіреність № 209 від 20.05.2019;

від відповідача - Попадюк М.П. голова профспілки, Сарафінчан І.Ф. - адвокат;

розглянув апеляційну скаргу Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Юність Чернівецької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості побутового обслуговування за №3 від 22.01.2019

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.01.2019, суддя: Гончарук О.В., м. Чернівці, (повний текст рішення складено - 04.01.2019),

за позовом Фонду державного майна України, м. Київ,

до відповідача Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Юність Чернівецької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості побутового обслуговування, м. Чернівці,

про усунення перешкод у користуванні державним майном шляхом виселення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

11.09.2018 Фонд державного майна України (далі - ФДМ України) звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Юність Чернівецької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості побутового обслуговування (далі - ДЗ Юність ) про усунення перешкод у користуванні шляхом виселення відповідача із нежитлових приміщень загальною площею 4 938,50 кв. м., розташованих за адресою: вул. Піонерська, 2, смт. Берегомет, Вижницького р-ну, Чернівецької області.

Правовими підставами зазначає ст.ст. 319, 321, 391, 1212 ЦК України Цивільного кодексу України; ст. 5 Закону України Про Фонд державного майна України .

Позовні вимоги обґрунтовано незаконним користуванням відповідача спірним приміщенням, оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі №5027/1301/2011, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014, визнано за державою в особі ФДМ України право власності на об`єкти нерухомого майна - приміщення загальною площею 4 938,50 кв. м., розташованого за адресою: вул. Піонерська, 2, смт. Берегомет, Вижницького р-ну, Чернівецької АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.01.2019 позов задоволено. Виселено Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку Юність Чернівецької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості побутового обслуговування з приміщення загальною площею 4 938,50 кв.м., розташованого за адресою: вул АДРЕСА_2 .

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач без будь яких правових підстав використовує спірне приміщення, що належить державі в особі ФДМ України та обґрунтовано вимагає усунення відповідачем перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання цим майном. Зазначає, що право власності на нього визнане за державою в особі ФДМ України на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2013, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014.

Правовими підставами задоволення позову суд першої інстанції зазначає статті 16, 316, 317, ч.2 ст. 386, 391, ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, ст.5 Закону України Про фонд державного майна України ;, ст. 4 Закону України Про управління об`єктами державної власності , ч.1 ст.133, ч.1,4 ст. 147 ГК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу .

1)місцевим господарським судом не з`ясовано обставини щодо наявності у ФДМ України повноважень самостійно управляти спірним майном, які безпідставно визнані судом встановленими;

2)судом першої інстанції не враховано, що спірне майно не віднесено до сфери управління ФДМ України. Відповідач має право використовувати його на підставі угоди №73 від 17.02.2012 про взаємодію ФДМ України та Федерації професійних спілок України, а тому даний позов є передчасним;

3)судом першої інстанції не встановлено, за захистом якого права звернувся позивач та чи воно порушено, а тому безпідставно задоволено позов;

Узагальнені доводи та заперечення позивача .

У відзиві на апеляційну скаргу ФДМ України заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими. Зокрема, позивач наголошував на незаконному перебуванні в спірному приміщенні відповідача, що є державним майном, а тому рішення суду про усунення перешкод в користуванні шляхом виселення відповідача відповідає встановленим обставинам по справі.

В судове засідання 05.06.2019 представники сторін з`явились, підтримали свої позиції, пояснення апеляційному суду надали аналогічні викладеним письмово, відповідно відповідач - в апеляційній скарзі та позивач - у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що власником будівлі дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Юність» (вул. Піонерська, 2, смт. Берегомет, Вижницький район, Чернівецька область) загальною площею 4938,50 м кв., балансовою вартістю 236871 грн., а саме: адміністративний корпус «А» , загальна площа 218,4 кв.м; спальне приміщення «Б» , загальна площа 740,5 кв.м; спальне приміщення «В» , загальна площа 712,2 кв.м; медичний пункт «Г» , загальна площа 64,9 кв.м; спальний корпус «Д» , загальна площа 244,1 кв.м; спальний корпус «Е» , загальна площа 187,2 кв.м; гараж «Є» , загальна площа 47,3 кв.м; убиральня «Ж» , загальна 10,3 кв.м; спальне приміщення «З» , загальна площа 50,8 кв.м; спальне приміщення «З1» , загальна площа 50,8 кв.м; спальне приміщення «З2» , загальна площа 52,9 кв.м; спальне приміщення «З3» , загальна площа 51,0 кв.м; спальне приміщення «І» , загальна площа 65,7 кв.м; трансформаторна «Ї» ; спальне приміщення «К» , загальна площа 76,1 кв.м; спальне приміщення «К1» , загальна площа 77,7 кв.м; спальне приміщення «К2» , загальна площа 76,0 кв.м; господарський корпус «Л» , загальна площа 126,6 кв.м; господарський корпус «М» , загальна площа 54,5 кв.м; котельня «Н» , загальна площа 63,9 кв.м; спальне приміщення «О» , загальна площа 62,7 кв.м; спальне приміщення «О1» , загальна площа 51,9 кв.м; спальне приміщення «О2» , загальна площа 51,4 кв.м; спальне приміщення «О3» , загальна площа 51,5 кв.м; господарська будівля «П» , пожежний резервуар «Р» , водопостачальна башта «С» ; клуб «Т» , загальна площа 213,6 кв.м; столова «У» , загальна площа 555,7 кв.м; клуб «Ф» , загальна площа 154,6 кв.м; каналізаційна насосна станція «Х» ; майстерня «Ц» , загальна площа 72,9 кв.м; спальне приміщення «Ч» , загальна площа 85,1 кв.м; спальне приміщення «Ш» , загальна площа 84,9 кв.м; убиральня «Щ» , загальна площа 45,8 кв.м; станція пожежного гасіння «Ю» , загальна площа 33,7 кв.м; спальне приміщення «Я» , загальна площа 494,1 кв.м; огорожа №1-4; трансформаторна «Ї1» ; кінобудка «Ї2» , загальна площа 9,7 кв.м; навіс «Й» ; господарська будівля «П1» ; господарська будівля «П2» ; господарська будівля «П3» ; господарська будівля «П4» ; господарська будівля «П5» ; басейн «ІІ» є держава в особі Фонду державного майна України.

Право власності оформлене на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі №5027/1301/2011, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014, про що 10.10.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесено відповідний запис. Зазначені обставини підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №135259739 від 22.08.2018 (а.с.30-34).

У відповідності до статей 316, 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено статтею 391 ЦК України.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" до повноважень Фонду належить здійснення повноважень власника державного майна.

Статтею 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності визначено, що Фонд є суб`єктом управління державної власності.

Відповідно до частини 1 ст. 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 147 Господарського кодексу України, майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у ст. 20 цього Кодексу.

Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, власником об`єкта нерухомості є держава в особі Фонду державного майна України, який є уповноваженим органом на здійснення повноважень власника державного майна, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції. З цих підстав доводи апеляційної скарги, що Фонд державного майна України не вправі звертатися з даним позовом є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод, в тому числі і виселення із належних йому на праві власності приміщень тощо.

Судами двох інстанцій встановлено, що відповідач використовує вищезазначений спірний об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності державі в особі Фонду державного майна України, а отже чинить перешкоди в користуванні майном власнику.

Ці обставини підтверджуються листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області від 06.07.2017 №01-06-02255 та актом обстеження державного майна від 21.06.2018, який складений робочою групою Регіонального відділення ФДМ України в Чернівецькій області, відповідно до яких, дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Юність» здійснював діяльність з оздоровлення дітей у літній період (а.с.95-98) на спірному об`єкті нерухомого майна.

Окрім того, згідно пояснень відповідача, він не заперечує використання цього об`єкту нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанцій тих обставин, що відповідач користується спірним об`єктом нерухомого майна згідно з угодою №73 від 17.02.2012 «Про взаємодію Фонду державного майна України та Федерацією професійних спілок України» , яка укладена між позивачем та Федерацією професійних спілок України та за змістом пункту 5 якої визначено, що до підписання актів приймання-передачі майна, що повертається за рішенням судів, які набрали законної сили, у власність держави у ході виконавчого провадження, Федерація професійних спілок України або суб`єкти господарювання, створені за її участю забезпечують схоронність та збереження такого майна та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про безпідставне користування державним майном відповідачем. Окрім того, судом встановлено, що цією угодою погоджувались заходи щодо інвентаризації та обліку майна з метою забезпечення його схоронності та збереження, а не користування.

Також, у листах Мінекономрозвитку України №3211-06/11092-03 та №3211-06/11093-07 від 03.04.2015, №3214-06/11995-07, від 10.04.2015 (а.с75-79) зазначено, що з метою прийняття ефективного рішення стосовно спірного майна та забезпечення його цільового використання, міністерство звернулось до суб`єктів управління об`єктами державної власності з метою надання пропозицій щодо доцільності віднесення такого майна до сфери управління або його приватизації.

Відповідач не надав доказів правомірності перебування спірних приміщень в його користуванні, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, про те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №853-р від 14.11.2018 будівлі Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Юність віднесено до сфери управління Фонду державного майна України з метою їх подальшої приватизації або оренди лише після звернення позивача до суду, не спростовують повноваження позивача, на управління державним майном вищезазначеними Законами.

З цих підстав аргументи, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі, які дають можливість зробити висновок, що право позивача порушено в частині незаконного використання відповідачем державного майна.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не спростував висновки суду першої інстанцій щодо правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції судові витрати в розмірі 2 643,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням №7 від 15.01.2019 покладаються на відповідача, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Юність Чернівецької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості побутового обслуговування за №3 від 22.01.2019 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 03.01.2019 у справі №926/1513/18 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 2 643,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: М.І. Хабіб

Г.Г. Якімець

Повний текст постановив складено 07.06.2019.