Постанова

від 06.06.2019 по справі 904/5050/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5050/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Вечірка І.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 (повне рішення складено 04.03.2019, суддя Кеся Н.Б.) та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 (суддя Кеся Н.Б.) у справі

за первісним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція", м. Южноукраїнськ, Миколаївська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс", м.Дніпро

про стягнення 169 654,72 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс", м. Дніпро

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція", м.Южноукраїнськ, Миколаївська область

про стягнення 74 741,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" пеню у розмірі 143 826,18 грн.

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем термінів постачання товару за договором на постачання товару №53-123-01-18-04138 від 27.02.2018.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" подано зустрічний позов про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" 3% річних в сумі 2136,75 грн., індекс інфляції в сумі 72605,04 грн. та судовий збір в сумі 1121,13 грн.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" посилається на порушення ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" строків оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 у даній справі позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково на суму пені - 141 867,61 грн. В решті первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково на суму 3% річних - 2 136,75 грн., інфляційних втрат - 1 802,50 грн., всього на суму 3 939,25 грн. В решті зустрічного позову відмовлено. Зараховані визнані судом суми за первісним позовом та зустрічним позовом і стягнуті з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" 137 928,36 грн.

Судове рішення мотивоване посиланням на те, що матеріалами справи доведено факт несвоєчасної поставки товару відповідачем за первісним позовом та несвоєчасне виконання відповідачем за зустрічним позовом грошових зобов`язань за договором.

Оскільки обидві сторони допустили прострочку власних зобовязань за договором, кожна з них має понести відповідальність, яка передбачена законом.

На підставі ч.11 ст.238 ГПК України судом здійснено зарахування сум за первісним та зустрічними позовами.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 у даній справі стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" судові витрати на суму судового збору 2 035,14 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" подано апеляційну скаргу, в якій заявник просить рішення господарського суду скасувати частково; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" пеню у розмірі 423,19 грн. У решті заявлених позовних вимог відмовити. Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" 3% річних у сумі 2 136,75 грн., індекс інфляції у сумі 72 605,04 грн., судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. Зарахувати визнані судом суми за первісним позовом та зустрічним позовом і стягнуті з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" 76 080,60 грн. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 скасувати в повному обсязі.

Скаржник вважає, що господарський суд в оскаржуваному рішенні обґрунтовуючи заявлену до стягнення пеню, не надав правову оцінку розрахунку пені позивача та не звернув увагу на те, що даний розрахунок здійснено позивачем невірно, про що було зазначено відповідачем за первісним позовом у відзиві на позовну заяву.

ТОВ "Науково-виробнича фірма "ТЕХНО-ЛЮКС", вважає, що рішення господарського суду про часткове задоволення заявленої позивачем за зустрічним позовом позовної вимоги про стягнення індексу інфляції, є таким що не відповідає ст.625 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач за первісним позовом зазначає, що розрахунок пені здійснено відповідно до п.4.1 договору. Матеріалами справи доводиться факт несвоєчасності поставки товару відповідачем.

Судом першої інстанції правильно визначено інфляційні втрати позивача за зустрічним позовом.

06.06.2019 сторони не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач у поданому клопотання просить розглянути справу за відсутністю його представника.

Колегія суддів вважає, що неявка представників сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

06.06.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Місцевим господарським судом за первісним позовом встановлено, що 27.02.2018 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" (далі - постачальник) укладено договір на постачання товару №53-123-01-18-04138 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець зобов`язався прийняти і сплатити товар - код СРV 19510000-4 по ДК 021:2015- гумові вироби (гумові вироби) (далі-товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (додаток до договору №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2017 року (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору постачання здійснюється з 20.01.2018 по 30.03.2018 транспортом постачальника, з обов`язковою присутністю представника постачальника на умовах: DDP м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" відповідно до Правил Інкотермс-2010; термін постачання може бути змінений за погодженням сторін, шляхом укладення додаткової угоди.

Згідно до п.3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну; податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням УКТЗЕД попозіційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу Покупця протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною Постачальник надає Покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Датою постачання є дата отримання товару на складі постачальника з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 договору).

Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2019. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов`язань (п.п. 12.2, 12.3 договору).

Відповідно до умов договору постачання гумових виробів Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" повинно було здійснюватись у період з 20.01.2018. по 30.03.2018.

Постачання товару було виконано частково на суму 1 512 606,24 грн. в період з 20.03.2018 по 08.10.2018.

Предметом спору за первісним позовом є стягнення пені у розмірі 143826,18 грн., яка нарахована по кожній накладній окремо, за період з 01.04.2018 по 01.10.2018, у зв`язку з несвоєчасною поставкою відповідачем товару за спірним договором.

Місцевим господарським судом за зустрічним позовом встановлено, що відповідно до п.2.2 договору на постачання товару №53-123-01-18-04138 від 27.02.2018 оплата відбувається на протязі 45 днів після постачання товару згідно специфікації №1 (додаток до договору №1), та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору.

Згідно з п.3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну; податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням УКТЗЕД попозіційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 "про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС".

На виконання умов договору №53-123-01-18-04138 від 27.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" було здійснено поставку товару на загальну суму 1 512 606,24 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000004 від 20.03.2018, №РН-0000006 від 11.06.2018, №РН-0000007 від 18.06.2018, №РН-0000008 від 27.06.2018, №РН-0000011 від 02.07.2018, №РН-0000012 від 23.07.2018, №РН-0000013 від 10.08.2018, №РН-0000014 від 17.08.2018, №РН-0000015 від 21.08.2018, №РН-0000016 від 04.09.2018, №РН-0000018 від 08.10.2018.

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" свої зобов`язання з оплати товару проведено з простроченням платежу, що підтверджується банківськими виписками та розрахунком.

Предметом спору за зустрічним позовом є стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3% річних у розмірі 2136,75 грн. за період з 04.05.2018 по 24.05.2018, з 26.07.2018 по 01.08.2018, з 02.08.2018 по 13.08.2018, з 11.08.2018 по 13.08.2018, з 16.08.2018 по 12.09.2018, з 06.09.2018 по 01.10.2018, з 24.09.2018 по 28.09.2018, з 01.10.2018 по 15.11.2018, з 05.10.2018 по 15.11.2018, з 19.10.2018 по 15.11.2018, з 22.11.2018 по 30.11.2018 та 72605,04 грн. інфляційних втрат за період травень-листопад 2018 року.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626 - 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом статей 525,526,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

За приписами 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст.230 ГК України).

За змістом положень ч.4 ст.231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що у разі порушення зобов`язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення.

Колегія суддів приймає до уваги, що зазначена в п.4.1 договору як пеня штрафна санкція, не підпадає під визначення у статті 549 ЦК України таких видів неустойки як пеня та штраф, а є окремим договірним видом штрафної санкції, зокрема порядок її обчислення встановлено аналогічно до порядку обчислення пені - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення, але на відміну від пені, яка застосовується за прострочення виконання грошових зобов`язань, ця санкція застосовується за прострочення виконання негрошового зобов`язання.

Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 143826,18 грн., яка нарахована по кожній накладній окремо, за період з 01.04.2018 по 01.10.2018.

Так, позивачем нараховано пеню на суму боргу за накладними: №РН-0000004 від 20.03.2018, №РН-0000006 від 11.06.2018, №РН-0000007 від 18.06.2018, №РН-0000008 від 27.06.2018, №РН-0000011 від 02.07.2018, №РН-0000012 від 23.07.2018, №РН-0000013 від 10.08.2018, №РН-0000014 від 17.08.2018, №РН-0000015 від 21.08.2018, №РН-0000016 від 04.09.2018, №РН-0000018 від 08.10.2018.

При цьому, період прострочення визначений позивачем остаточно за період з 01.04.2018 по 01.10.2018, з дотриманням шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.

Разом з цим, судом першої інстанції правомірно враховано, що за видатковою накладною №РН-0000006 від 11.06.2018 на суму 180297,00 грн. позивач не довів, що постачання товару відбулося 17.06.2018, оскільки зазначена видаткова накладна в місці відмітки особи, що отримувала товар, має виправлення, які не дозволяють встановити будь-яку дату. У зв`язку з цим судом прийнято до уваги дані відповідача, який вважає датою поставки дату видачі видаткової накладної, а саме 11.06.2018.

З огляду на те, що факт порушення відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань зі своєчасної поставки товару є доведеним, тобто мало місце порушення товариством строків поставки товару, встановлених у договорі, та враховуючи те, що у договорі передбачено право покупця на нарахування штрафних санкцій (пені) як захід відповідальності постачальника за порушення строків виконання зобов`язання, заявлені первісні позовні вимоги про стягнення пені визнані судами обґрунтованими та доведеними.

Водночас, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за порушення строків виконання зобов`язання з поставки, суд апеляційної інстанції вважає, що стягненню підлягає пеня у розмірі 142 744,40 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим розрахунок позивача штрафних санкцій за видатковою накладною № РН-0000006 від 11.06.2018, за період з 01.04.2018 по 17.06.2018 у розмірі 13 882,87 грн.

Так, приймаючи до уваги, що період прострочення за вказаною накладною становить 71 день (з 01.04.2018 по 10.06.2018), вірним є розрахунок штрафних санкцій: 180 297,00 грн. х 0,1% х 71 день = 12 801,08 грн.

Розрахунок штрафних санкцій за іншими видатковими накладними є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції щодо стягнення штрафних санкцій за первісним позовом у розмірі 141867,61 грн. є помилковим.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст.3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем (за зустрічним позовом) здійснено оплату за договором за накладною №РН-0000004 від 20.03.2018 з простроченням 20 днів (дата оплати 24.05.2018); за накладною №0000006 від 11.06.2018 грн. з простроченням 6 днів (дата оплати 01.08.2018); за накладною №0000007 від 18.06.2018 з простроченням 11 днів (дата оплати 13.08.2018); за накладною №0000008 від 27.06.2018 з простроченням 2 дні (дата оплати 13.08.2018); за накладною №0000011 від 02.07.2018 з простроченням 27 днів (дата оплати 12.09.2018); за накладною №0000012 від 23.07.2018 з простроченням 22 дні (дата оплати 01.10.2018); за накладною №0000013 від 10.08.2018 з простроченням 4 дні (дата оплати 28.09.2018); за накладною №0000014 від 17.08.2018 з простроченням 45 днів (дата оплати 15.11.2018); за накладною №0000015 від 21.08.2018 з простроченням 41 день (дата оплати 15.11.2018); за накладною №0000016 від 04.09.2018 з простроченням 27 днів (дата оплати 15.11.2018); за накладною №0000018 від 08.10.2018 з простроченням 8 днів (дата оплати 30.11.2018); товар (гумові вироби) повністю поставлений; таким чином, за період з 04.05.2018 до 30.11.2018 відповідачем (за зустрічним позовом) допущено прострочку.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 802,50 грн., нарахованих за накладними за №0000014 від 17.08.2018 (прострочка 45 днів) та за накладною №0000015 від 21.08.2018 (прострочення 41 день).

При цьому, господарським судом правомірно враховано, що за іншими накладними прострочка оплати становить менше місяця,

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановивши факт несвоєчасного виконання відповідачем за зустрічним позовом грошових зобов`язань за договором, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зустрічних позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 2136,75 грн. в повному обсязі.

Згідно з частиною одинадцятою статті 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції правомірно провів зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами.

Водночас, колегія суддів вважає, що підлягає стягненню на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" різниця між первісним та зустрічним позовами у розмірі 138 805,19 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність висновків господарського суду в частині стягнення штрафних санкцій за первісним позовом обставинам справи, що є підставою для зміни судового рішення.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з підстав зазначених вище та приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно протоколу судового засідання від 21.02.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, яка свідчить про те що, судом, зокрема, позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково на суму пені 142 564,10 грн.

04.03.2019 господарським судом складено повне рішення, резолютивна частина якого не відповідає резолютивній частині рішення, яка була проголошена в судовому засіданні 21.02.2019, зокрема, щодо задоволення позовних вимог за первісним позовом та зазначено про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені у розмірі 141 867,61 грн.

Приймаючи до уваги порушення, допущені місцевим господарським судом, колегія суддів вважає, що наведені обставини також є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Приймаючи додаткове рішення, місцевий господарський суд встановив, що при розгляді справи по суті питання щодо розподілу судових витрат було розглянуто судом та відображено в описовій частині рішення, однак вирішення даної вимоги не було зазначено в резолютивній частині рішення.

Дійшовши висновку про зміну судового рішення в частині стягнення штрафних санкцій за первісним позовом, колегія суддів вважає за необхідне змінити додаткове рішення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів покладає витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скаргина скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 у справі №904/5050/18 змінити, виклавши в наступній редакції: Позовні вимоги за первісним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" задовольнити частково на суму пені - 142 744,40 грн. В решті первісного позову відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" задовольнити частково на суму 3% річних - 2136,75 грн., інфляційних втрат - 1 802,50 грн., всього на суму 3 939,25 грн. В решті зустрічного позову відмовити.

Зарахувати визнані судом суми за первісним позовом та зустрічним позовом і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" (юридична адреса: 49000, м.Дніпро, вул.Орлина, буд. 33-А; фактична та поштова адреса: 65000, м.Одеса, вул.Середньофонтанська, буд. 19-а, офіс 204, код ЄДРПОУ 36727124) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, промзона, код ЄДРПОУ 20915546) 138 805,19 грн., про що видати наказ .

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 у справі №904/5050/18 змінити, виклавши в наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техно-Люкс" (юридична адреса: 49000, м.Дніпро, вул.Орлина, буд. 33-А; фактична та поштова адреса: 65000, м.Одеса, вул.Середньофонтанська, буд. 19-а, офіс 204, код ЄДРПОУ 36727124) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, промзона, код ЄДРПОУ 20915546) судові витрати на суму судового збору 2 071,09 грн .

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 11.06.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Суддя І.О.Вечірко

Суддя О.В.Чус