Рішення

від 06.06.2019 по справі 902/287/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2019 р. Cправа № 902/287/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма ЕКМІ (вул. Промислова, буд.5, м. Українка, Обухівський район, Київська область, 08720)

до : Приватного підприємства Престиж-Груп (вул. Максимовича, буд. 33, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 81580,20 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився

У С Т А Н О В И В :

05.04.2019 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 76 від 28.03.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма ЕКМІ про стягнення з Приватного підприємства Престиж-Груп заборгованості та штрафних санкцій в загальному розмірі 81 580,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов Договору № 61 від 30.03.2017 про переведення боргу, не виконав зобов`язання первісного боржника - ФОП Яковіної В.М. щодо оплати боргу за Договором поставки № 111 від 30.11.2015.

Ухвалою суду від 08.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/287/19 з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 07.05.2019.

Ухвалою суду від 07.05.2019 розгляд справи по суті відкладено на 06.06.2019.

На визначену судом дату представник Позивача не з`явився. У клопотанні № 105 від 26.04.2019 Позивач підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу без участі сторін, за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, визначених ухвалами суду не подав. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з написом наступного змісту: адресат не знайдено .

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від Відповідача до суду не надійшло.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 06.06.2019 прийнято судове рішення.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

30.11.2015 між Фізичною особою - підприємцем Яковіною Вірою Михайлівною (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма ЕКМІ (Постачальник) укладено Договір поставки № 111 за умовами якого Постачальник зобов`язується за письмовим замовленням Покупця поставляти окремими партіями та передавати у власність Покупцю ОСОБА_1 , в тому числі АСМЕ PROFESSIONAL Fortesse , Asme Professional , а Покупець зобов`язаний прийняти Товари та оплачувати їх на встановлених Договором умовах.

Оплата партії товару здійснюється Покупцем в гривнях, в безготівковій формі, перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 (орока п`яти) календарних днів від дати поставки товару. (п. 6.1. Договору)

16.03.2013 між сторонами за Договором поставки № 111 від 30.11.2015 укладено Додатковий договір, яким внесено зміни до Договору, та, з поміж іншого встановлено наступний порядок розрахунків: оплата партії здійснюється Покупцем в гривнях, в безготівковій формі, перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах післяплати протягом 28 (двадцяти восьми) календарних днів від дати поставки товару. Якщо Покупець двічі поспіль порушує умови оплати передбачені п. 6.1.1. Договору, то умови оплати автоматично змінюються на 100% передоплату.

На виконання умов Договору Позивачем (Постачальником) поставлено Покупцю товари на загальною вартістю 104 151,12 грн, а саме:

- за видатковою накладною № 665 від 06.04.2016 поставлено товару на суму 52 479,60 грн;

- за видатковою накладною № 1243 від 06.06.2016 поставлено товару на суму 67 324,80 грн;

- за видатковою накладною № 1415 від 22.06.2016 поставлено товару на суму 17 892,72 грн.

За доводами Позивача, розрахунків за поставлені товари Покупцем не проведено, лише за накладною № 2 від 17.01.2017 повернуто Постачальнику товару на загальну суму 33 546,00 грн.

30.03.2017 між Фізичною особою - підприємцем Яковіною Вірою Михайлівною (Первісний боржник), Приватним підприємством Престиж-Груп (Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма ЕКМІ (Кредитор) укладено Договір про переведення боргу № 61. (надалі Договір про переведення боргу)

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник переводить свій борг в сумі 104 151,12 грн на Нового боржника, внаслідок чого Новий боржник заміняє Первісного боржника як зобов`язану сторону у Договорі поставки № 111 від 30.11.2015 (надалі - Основний договір), укладеному між Первісним боржником і Кредитором. (п. 1 Договору про переведення боргу)

Зобов`язання Нового боржника по оплаті відвантаженого первісному боржнику Кредитором товару в сумі зазначеній в п. 1 цього Договору повинні бути виконані Новим боржником в строк не пізніше 30 квітня 2017 року. (п. 2. Договору про переведення боргу)

Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором. (п. 3. Договору про переведення боргу)

Переведення боргу за цим Договором не тягне за собою жодних змін умов Основного боргу і Додаткових угод до нього, укладеного між Первісним боржником і Кредитором, крім тих, що пов`язані із заміною Первісного боржника Новим боржником. (п. 6 Договору про переведення боргу)

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. (п. 8 Договору про переведення боргу)

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 8 цього Договору та визначається часом достатній для реального та належного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному Договору. (п. 9 Договору про переведення боргу)

28.04.2017 між Кредитором на Новим боржником укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про переведення боргу № 61 від 30.03.2017, якою внесено зміни до п. 2 Договору про переведення боргу та встановлено, що зобов`язання Нового боржника по оплаті відвантаженого Первісному боржнику Кредитором товару в сумі зазначеній в п. 1 цього Договору повинні бути виконані Новим боржником в строк не пізніше 25 грудня 2018 року.

На виконання умов Договору про переведення боргу Відповідачем згідно платіжних доручень №54 від 28.04.2017, № 45 від 26.03.2018. № 95 від 20.07.2018. № 107 від 05.10.2018, № 108 від 12.10.2018, № 110 від 22.10.2018, № 116 від 09.11.2018 було сплачено заборгованість у загальному розмірі 32 100,08 грн, інша частина боргу, за доводами позивача, залишена без оплати.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача з претензією №297 від 26.12.2018, у якій просив останнього протягом 10 (десяти) днів з дня отримання претензії перерахувати заборгованість за Договором в розмірі 72 051,04 грн.

Оскільки, за доводами Позивача, Відповідач всупереч встановленому у Договорі про переведення боргу строку та направленій претензії не виконав своєчасно та в повному обсязі своїх зобов`язань по сплаті боргу, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма ЕКМІ звернулось з позовом до суду про стягнення з останнього основної заборгованості у розмірі 72 051,04 грн, пені в розмірі 6608,96 грн, 10% річних в розмірі 1835,83 грн, суми інфялційних збитків в розмірі 1 084,37 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зважає на наступне.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ТОВ Виробничо-торгівельна фірма ЕКМІ та ФОП Яковіною Вірою Михайлівною Договору поставки з№ 111 від 30.11.2015 та укладеного 30.03.2017 між ФОП ОСОБА_2 Вірою Михайлівною, ПП Престиж-Груп та ТОВ Виробничо-торгівельна фірма ЕКМІ Договору про переведення боргу №61.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст. 598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В підтвердження передачі товару за Договором позивачем надано суду належним чином засвідчені копії видаткових накладних. Вказані накладні містять печатку та підпис ФОП Яковіної Віри Михайлівни.

Згідно із ст. 512 Цивільного кодексу України, Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За умовами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов Договору про переведення боргу №61 від 30.03.2017, Новим боржником за Договором поставки №111 від 30.11.2015 є ПП Престиж-Груп .

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного Позивачем в позовній заяві, договірні зобов`язання щодо оплати за товар не виконані в повному обсязі, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість у загальній сумі 72 051,04 грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання Відповідачем зобов`язання по оплаті товару покладеного в основу позову, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар Відповідач суду не надав, а тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості є правомірною, та задовільняється в заявленій сумі в розмірі 72 051,04 грн.

Поряд з цим за порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань, Позивачем заявлено до стягнення 6608,96 грн - пені, 1835,83 грн - 10% річних , 1084,37 грн - інфляційних збитків.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За приписами п. 7.2. Договору, сторони визначили, що при порушення строків оплати, визначених п. 6.1. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки платежу, включаючи день оплати. Пеня нараховується за весь період прострочки оплати отриманої продукції. Крім того, Покупець сплачує Постачальнику проценти у розмірі 10% річних на суму простроченої оплати відповідно до ст. 536 ЦК України.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені (неустойки) та інфляційних втрат, суд встановив, що такі розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, здійснені належним чином та є арифметично правильними, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги Позивача не спростовано.

Витрати по сплаті судового збору підлягають віднесенню на Відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1921,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73, 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Престиж-Груп (вул. Максимовича, буд. 33, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 36474619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма ЕКМІ (вул. Промислова, буд. 5, с. Українка, Обухівський район, Київська область, 08720, код ЄДРПОУ 20007642) 72 051 (сімдесят дві тисячі п`ятдесят одну) грн 04 коп. - основного боргу; 6 608 (шість тисяч шістсот вісім) грн 96 коп. - пені; 1 835 (одну тисячу вісімсот тридцять п`ять) грн 83 коп - 10% річних; 1 084 (одну тисячу вісімдесят чотири) грн 37 коп. - інфляційних збитків та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 10 червня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Промислова, буд.5, м. Українка, Обухівський район, Київська область, 08720)

3 - відповідачу (вул. Максимовича, буд. 33, м. Вінниця, 21036)