Рішення
від 10.06.2019 по справі 904/1320/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1320/19

За позовом Приватного підприємства "Галкомбуд", м. Івано-Франківськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова будівельна компанія "Альянс-К.О.", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 237 685 грн. 06 коп. за договором поставки від 17.09.2018 № 1709/18

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Галкомбуд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 26.03.2019 № б/н, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова будівельна компанія "Альянс-К.О." заборгованість в сумі 237 685 грн. 06 коп., з яких: 216 146 грн. 83 коп. - основний борг, 2 084 грн. 00 коп. - 3% річних, 12 500 грн. 59 коп. - пеня, 6 953 грн. 64 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 17.09.2018 № 1709/18.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач витребувані судом документи не надав.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 08.04.2019, що направлялась на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв`язку Повернуто за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику , за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 03.04.2019).

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України, оскільки за вказаних вище підстав, відповідач вважається повідомленим про наявність у провадженні суду даної справи належним чином.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2018 між Приватним підприємством "Галкомбуд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова будівельна компанія "Альянс-К.О." (покупець) укладено договір поставки № 1709/18 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність (повне господарське володіння) покупцю будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного Договору та згідно видаткової накладної (п. 1.1 договору).

За умовами п. 11.1 договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 2.1 договору покупець оплачує за отримані від постачальника будівельні матеріали за ціною, згідно виставлених рахунків.

За змістом п. 3.1 договору покупець проводить повний розрахунок за будівельні матеріали, в сумі зазначеній в накладних, у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 5 днів з дня отримання будівельних матеріалів.

Перехід права власності на будівельні матеріали відбувається тільки в момент повного розрахунку. Умови постачання - самовивоз покупцем зі складу постачальника (п.п. 4.1, 4.2 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив та передав у власність відповідача товар на загальну суму 286 342 грн. 78 коп., про що сторонами складені, підписані та скріплені печатками наступні накладні:

- № 32 від 18.09.2018 на суму 28 501 грн. 70 коп. (а.с.11);

- № 35 від 24.09.2018 на суму 83 388 грн. 50 коп. (а.с. 12);

- № 77 від 07.12.2018 на суму 174 452 грн. 58 коп. (а.с. 13).

В порушення взятих на себе зобов`язань та умов договору відповідач отриманий товар за спірними накладними оплатив частково на суму 70 195 грн. 95 коп., у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 216 146 грн. 83 коп.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із вимогою від 14.02.2019 № 12/02-19, в якій вимагав сплатити вартість поставленого товару за договором на суму 216 146 грн. 83 коп. (а.с. 16-19). Проте, вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору позивач на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України нарахував та просить стягнути пеню за загальний період з 30.09.2018по 26.03.2019 в сумі 12 500 грн. 59 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 084 грн. 00 коп. за загальний період з 30.09.2018 по 26.03.2019 та інфляційні втрати за загальний період з вересня 2018 по лютий 2019 у розмірі 6 953 грн. 64 коп.

Заборгованість відповідача підтверджується: договором з додатками, копіями видаткових накладних, розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Доказів припинення укладеного між сторонами договору поставки або зміни його умов (з урахуванням укладених сторонами додаткових угод до договору), матеріали справи не містять, отже на момент розгляду справи договір є чинним і в силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням умов п. 3.1 договору та приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України строк оплати поставленого позивачем товару за спірним договором є таким, що настав::

- № 32 від 18.09.2018 - 25.09.2018;

- № 35 від 24.09.2018 - 02.10.2018;

- № 77 від 07.12.2018 - 12.12.2018.

За встановлених обставин, з урахуванням відсутності в матеріалах справи належних доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару за вказаними вище накладними на загальну суму 216 146 грн. 83 коп., строк оплати якого настав, господарський суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 216 146 грн. 83 коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, щ о порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних, з урахуванням встановлених судом дат виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений позивачем товар за спірними накладними, судом визначено, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 2 080 грн. 01 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог, а саме: до періодів нарахування включені місяці, в яких мав бути здійснений розрахунок, у в`язку із чим, згідно із перерахунком суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 4 188 грн. 81 коп., з яких 1 563 грн. 31 коп. - інфляційні нарахування за період з листопада 2018 по лютий 2019 на суму 41 694 грн. 00 коп. за видатковою накладною від 24.09.2018 № 35 та 2 625 грн. 50 коп. - інфляційні втрати за період з січня по лютий 2019 на суму 174 452 грн. 00 коп. за видатковою накладною від 07.12.2018 № 77. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо заявленої до стягнення позивачем пені в сумі 12 500 грн. 59 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

З наведеного вбачається, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Зі змісту позовних вимог позивача вбачається, що ним нарахована пеня за прострочку виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором у відповідності до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України.

Проте, згідно змісту договору сторони не визначили, які саме норми законодавства України є підставою для сплати відповідачем штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені), яка в силу ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України підлягає обчисленню саме у відсотках.

Отже, договір, який є підставою для застосування договірної неустойки, не містить визначення її розміру.

За приписами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Окрім цього, згідно з п. 2.1. постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування стягнення пені, не є такою нормою законодавства, яка встановлює обов`язок та умови сплати пені, тобто є підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.

При цьому, слід, зазначити, що умовами договору взагалі не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України.

За наведених обставин, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені у сумі 12 500 грн. 59 коп., оскільки у спірному договорі сторони не встановлено конкретний розмір договірної неустойки (пені) за порушення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 216 146 грн. 83 коп. основного боргу, 2 080 грн. 01 коп. 3% річних, 4 188 грн. 81 коп. інфляційних втрат, - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 81, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова будівельна компанія "Альянс-К.О." ( АДРЕСА_1 , Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мікрорайон Ювілейний, буд. 13, кв. 62, код ЄДРПОУ 41458138) на користь Приватного підприємства "Галкомбуд" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 65, код ЄДРПОУ 32873210) 216 146 грн. 83 коп. (двісті шістнадцять тисяч сто сорок шість грн. 83 коп.) основного боргу, 2 080 грн. 01 коп. (дві тисячі вісімдесят грн. 01 коп.) 3% річних, 4 188 грн. 81 коп. (чотири тисячі сто вісімдесят вісім грн. 81 коп.) інфляційних втрат, 3 336 грн. 23 коп. (три тисячі триста тридцять шість грн. 23 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 10.06.2019

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення10.06.2019
Оприлюднено12.06.2019
Номер документу82335561
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/1320/19

Судовий наказ від 02.07.2019

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

Рішення від 10.06.2019

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

Ухвала від 08.04.2019

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні